Неправильно правильно
медичні приладдя медичне приладдя величезні каміння величезне каміння пошкоджені коріння пошкоджене коріння рідкі пруття рідке пруття
8.3 Займенник. Особливості використання займенників у ділових паперах
Займенник лише вказує на предмети, ознаки та кількість, але не називає їх. Займенники в мові вживають часто для того, щоб уникнути повторення тих самих слів. При цьому їхню форму треба обов’язково узгоджувати з родом і числом іменників, замість яких ці іменники вжито. Правильно вжиті займенники допомагають пов’язати речення в тексті. За значенням займенники поділяють на дев’ять розрядів: 1) особові – указують на особи: я, ми (1-ша особа), ти, ви (2-га особа), він, вона, воно, вони (3-тя особа); 2) зворотний себе – указує на ту особу, яка виконує дію; 3) присвійні – указують на належність предмета 1-й особі: мій, наш; 2-й особі: твій, ваш; 3-й особі множини: їхній; особі, яка виконує дію – свій; на належність предмета 3-й особі однини указують особові займенники в Р. відмінку – його, її; 4) вказівні – указують на предмет: цей, той (оцей, отой); на ознаку: такий (отакий); на кількість: стільки; 5) означальні – весь (ввесь, увесь), всякий (усякий), кожний, інший, сам, самий; 6) питальні – являють собою запитання до іменника: хто? Що?; до прикметника: який? Чий?; до числівника: скільки? Котрий?; 7) відносні – ті, що й питальні, але вживаються для приєднання підрядних речень до головних: Благослови же той, хто від грози не никне, і пісня, що летить до радісних небес (В. Сосюра); 8) неозначені – утворюються від питальних за допомогою часток аби-, де-, -сь (пишуться разом) та хтозна-, казна-, бозна-, будь-, ‑ небудь, невідь- (пишуться через дефіс): аби який, де хто, що сь, хтозна- скільки, казна- яка, бозна- що, будь- хто, котрий -небудь, невідь- скільки та ін.; 9) заперечні – утворюються від питальних за допомогою частки ні- (пишуться разом): ні хто, ні що, ні який, ні чий, ні скільки, ні котрий; У неозначених і заперечних займенниках, якщо в них між часткою й займенником є прийменник, усі частини пишуться окремо: у декого – де в кого, абиким – аби з ким, до будь-кого – будь до кого, про ніщо – ні про що, нікого – ні від кого, дечим – де з чим. Особливості використання займенників у ділових паперах
1. Слід уникати використання займенників (якщо можна) або в їх значенні вживати інші частини мови (особливо в автобіографії, заяві, службових записках).
2. Слід уникати займенників: а) із суфіксами зменшеності: такесенький, самісінький, нікогісінько; б) складних неозначених форм: абиякий, абихто, казнп-хто, сякий-такий, хтозна-який, хто-небудь і под.; в) усічених форм прикметникових займенників: на моїм, у тім, на цім, тої, тою, у всім, на чим і под. 3. Треба використовувати тільки нормативні форми займенників, уникаючи розмовних, діалектних варіантів:
4. Дійова особа в реченні, виражена займенником, повинна стояти в Н., а не в Ор. Відмінку.
5. Уникати двозначності, що може виникнути: а) якщо займенник віддалений від слова, із яким синонімічно пов’язаний:
б) якщо можливе співвіднесення займенника з будь-яким зі слів, однаково граматично вираженим:
в) якщо замість особового займенника вжито присвійний:
г) якщо вжито зворотно-присвійний займенник свій:
д) якщо вжито зворотний займенник із неконкретним співвіднесенням:
е) якщо неправильно узгоджено займенник зі збірним іменником:
ж) якщо є невиправдане використання займенника у формі Ор. відмінка:
6. Не слід використовувати займенники 3-ї особи в присутності тих, про кого йдеться. Без займенника, як правило, укладаються ділові листи, які починаються дієсловом у 1-й особі множини (від імені організації, установи, закладу – Нагадуємо …, Надсилаємо…, Повідомляємо…). Паралельно вживається форма 3-ї особи однини (Адміністрація повідомляє…, Ректорат просить…, Об’єднання інформує…). Без займенника я укладаються розпорядження і накази, які розпочинаються дієсловом у 1-й особі однини (Доручаю…, Пропоную…, Наказую…). Науковий стиль вимагає заміни авторського я на ми, залучаючи читача (слухача) до участі в міркуваннях. Нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії: Ви, колего, зачекайте, будь ласка. Мати надіслали листа. Вам, пане професоре, зателефонують з Одеси.
Пам’ятайте: використання чи не використання займенників змінює тональність ділових текстів, може підсилювати або пом’якшувати категоричність наказу, вимоги, прохання, поради тощо.
Увага! Запам’ятайте правильну форму займенників у таких словосполученнях:
Правильний наголос у займенниках – це не тільки культура мовлення, а й засіб уникнення двозначності. У Р. й Д. відмінках однини займенників то, те, цей, це наголос падає на кінцевий склад: того, тому, цього, цьому. А в М. та Р. відмінках із прийменниками наголос переходить на перший склад: на тому, у цьому, біля того, для цього, до того, із цього, не без того, не від того. 7. Для уникання зайвого паралелізму, краще в діловому мовленні додержуватися Р. чи З. відмінків їх ніж присвійного займенника їхній.
8.4 Числівник
Числівник – самостійна частина мови, що означає число, певну кількість чого-небудь, порядок переліку при лічбі та відповідає на питання скільки? котрий? який? Написання числівників і відчислівникових слів 1. У складних числівниках у кінці першої частини м’який знак не пишеться і вона не змінюється (на позначення сотень – змінюється): п’ятнадцять – п’ятнадцятьом, шістдесят – шістдесяти, але: двісті – двохсот, шістсот – шестисот, дев’ятсот – дев’ятисот. 2. Порядкові числівники на –сотий, -тисячний, -мільйонний, -мільярдний пишуться одним словом, і перша частина стоїть у Р. відмінку (крім сто і дев’яносто): трьохсотий, двохтисячний, п’ятдесятитисячний, п’ятнадцятимільйонний, трьохсотп’ятдесятимільярдний, (але стотисячний, дев’яностомільйонний). 3. Порядкові числівники, до складу яких входять слова з половиною, із чвертю й под., пишуться окремо: п’ятий з половиною тисячний загін. 4. На початку складних слів (прикметників, іменників) числівники одно-, дво-, три-, чотири- закінчуються на голосний, якщо друга частина починається на приголосний: одноповерховий, двоскладовий, триярусний, чотирикутник. Форми двох-, трьох-, чотирьох- уживаються лише перед частинами, що починаються з голосного: двохелементний, трьохактний, (хоча трьохлінійка) чотирьохосьовий ( але чотиривісний) та із числівниками сто, тисяча, мільйон і под. (трьохтисячний і тритисячний, чотирьохмільйонний і чотиримільйонний). 5. числівники п’ять і т.д. (крім сто та дев’яносто) на початку складних слів мають форму Р. відмінка: п’ятиденний, шістдесятирічний, семисот кілограмовий (але: стодоларовий, дев’яностовідсотковий – у формі Н. відмінка). Це стосується й числівників два, три, чотири, якщо вони є частиною складного числівника: двадцятидвохрічний, тридцятитрьохденний. 6. Якщо числівники п’ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, дев’ятсот стоять після числівника, що позначає тисячі, при творенні складних слів їхні основи виступають у формі Н. відмінка: шестисотріччя, але тисячошестисотріччя. 7. Якщо перша частина відчислівникового слова записується цифрами, то кінцева частина приєднується через дефіс: 53-мільйонний, 125‑ річчя, 12-поверхова, 250-квартирний. 8. Літери дописуються до цифр тільки на позначення порядкових числівників. Нарощення повинно складатися з однієї літери (коли закінчення має два голосних, приголосний чи –й) або двох літер (коли закінчення має приголосний і голосний): 6-й поверх, з 9-ї ранку, на початку 80-х років, 2-га редакція. До римських цифр літери не дописуються: І квартал, на V етапі, з XVI ст. (сторіччя).
8.4.1 Зв’язок числівника з іменником 1. Після числівника один іменник ставиться завжди в однині: 51 кілометр, 21 день. Але якщо числівник є означенням, яке стоїть у множині, узгодження здійснюється за загальною цифрою: Серед цих 41 (сорока одного) учасників, які були зареєстровані… 2. Після числівників два, три, чотири, іменник завжди стоїть у формі Н. відмінка множини: два тижні, три квартали, чотири плани, дев’яносто два роки, сімдесят три хлопці, шістсот вісімдесят чотири стільці, а при числівниках п’ять і більше – у формі Р. відмінка множини: п’ять (рідних) братів, тридцять (цегляних) будинків, тисячу (нових) видів. Лише іменники, які в множині втрачають суфікс -ин-, та іменники IV відміни при числівниках два, три, чотири стоять у формі Р. відмінка однини: двадцять три харків’янина (бо харків’янин), тридцять два слобожанина (бо слобожани), шістдесят чотири селянина (бо селяни), чотири племені, три лошати, два імені, чотири чоловіка (у значенні лічильного слова), але три грузини. Якщо іменник указує на приблизність і стоїть перед числівником, то перед два, три, чотири він ставиться в Р. відмінку множини: років два, днів три, тижнів чотири. Прикметник після числівників Два, три, чотири вживається у формі Н. (З.) або Р. відмінка множини: два робиті (розбитих) вікна, три зелені (зелених) дуби, чотири азіатські (азіатських) країни. Примітка. Іменник рукав у множині із числівниками два, три, чотири, залежно від семантики має закінчення -а, якщо йдеться про частину одягу: два рукава (сорочки, піджака, пальта тощо ) і -и – відгалуження річки, каналу, дерева тощо чи пристрою відведення або транспортування рідин, газів, сипких речовин (прочистити три рукави каналу).
3. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: із трьома братами, шістдесяти будинкам. Але після числівників тисяча, мільйон, мільярд, трильйон і под., числових найменувань пара, десяток, дюжина та слів сила, маса іменник стоїть лише в Р. відмінку множини: тисячею років – тисячі років, мільйоном гривень – на мільйоні гривень, мільярдом зірок – на мільярді зірок, пара рукавиць – парі рукавиць, дюжина виделок – дюжиною виделок, маса мікробів – масу мікробів. 4. Числівник, ужитий у сполученні з більш на… або менш на…, має форму З. відмінка, яка залежить від семантики іменника: у назвах істот паралельно вживаються З., Р. чи Н. відмінок, у назвах неістот лише З. чи Н. відмінок: більше на сімох (сім) аспірантів, але більше на сім книжок. 5. Дробові числівники означають кількість, що є частиною від цілого числа: дві третіх, сім цілих і чотири десятих – і виражаються сполученням кількісних та порядкових числівників: сорок шість сотих гектара, три цілих одинадцять сотих відсотка. Порядковий числівник – еліптична конструкція, оскільки: а) поєднується з іменниками, що позначають предмети, які не піддаються лічбі (збірними, речовинними) і стоять завжди в Р. відмінку множини: одна друга потрібної рідини, три десятих міського населення; б) після дробових числівників іменник стоїть лише в Р. відмінку однини: двох десятих відсотка, двом десятим відсотка, двома десятими відсотка; в) після числівників півтора, півтори іменник має форму Р. відмінка однини в Н., Р. та З. відмінках, а в Д., Ор. та М. відмінках набуває форми цих відмінків, але множини:
Зрідка іменник може мати форму Р. відмінка множини: дві п’ятих виробів, одна десята запасів золота. У мішаному дробу іменником керує дробова частина, коли вона приєднується сполучником і. коли дробову частину (вислів половина, чверть) приєднує прийменник із, з, керований іменник залежить від числівника, що виражає цілу частину мішаного дробу: один із половиною метр, три з половиною тижні, п’ять із половиною тижнів, два з половиною місяці, чотири з половиною роки, п’ять з чвертю століть, дев’ять із чвертю років. 6. Іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази (три з половиною рази), а зі словом півтора та дробовим числівником, має форму раза: півтора раза, три й п’ять десятих раза. 7. після числівників половина, третина, чверть іменник уживається в Р. відмінку однини, а після числівника півтораста в Р. відмінку множини: половина вантажу, третина ящика, чверть року, але: півтораста тонн, половина задач, третина дерев, чверть показників. 8. Збірні числівники поєднуються: – з іменниками на означення осіб, тварин та птахів: двоє Львів’ян, троє цуценят, четверо овець, п1ятеро орлів; – з іменниками, що вживаються лише у множині: двоє воріт, троє ножиць, четверо окулярів; – з деякими іменниками середнього роду на означення предметів: двоє відер, троє вікон. Після збірних числівників (крім обидва) іменник стоїть у Р. відмінку множини: двоє селян, троє дверей, четверо голубів. Після збірних числівників обидва, обидві іменник ставиться у Н. відмінку множини: обидва хлопці, обидві сестри. У непрямих відмінках іменник і числівник стоять в одному відмінку: двох селян, двом селянам, обом сестрам, обома сестрами. 9. У датах назви місяців уживаються в Р. відмінку: перше лютого, першому лютого, з першим лютого.
8.4.2 Особливості використання числівників у ділових паперах 1. Уживати треба тільки книжні числівники:
Але можливі конструкції типу: половина міста, пів вулиці, пів’ящика, півпідвал, півострів, чвертьфінал, півтора раза, півтори рибини, півтора кавуна. Слово половина не може вживатися з означенням більше, менше, значнна, переважна (половина не може бути більшою, меншою, значною та под.).
2. Порядковий числівник перший слід уживати з часткою -най для означення найвищого ступеня прикметника, але не зі словом “самий”.
3. Числівникові конструкції на позначення приблизної кількості обмежуються, а нечасте їх використання здійснюється через зазначення рамок або за допомогою слів більше, менше, до, понад для більшої точності та достовірності мовлення.
Увага! Числівники зі словом понад стоять лише в Н. відмінку (понад сорок тонн). 4. В умові математичної задачі дробові числівники слід читати й писати повністю: три четвертих, п’ять шостих, дев’ять десятих. У доповідях та звітах уникають уживання простого дробу і якщо у знаменнику стоїть 2, 3, 4, то замість 1/2, 1/3, 1/4 треба писати й говорити: половина, третина, чверть – без числівника одна.
Але при протиставленні, а також при спеціальному наголошуванні вживають форму дробових числівників: одну третину врожаю було зібрано й вивезено, а дві третіх лишилося на полях. 5. Прості кількісні числівники, що позначають однозначне число без назви іменника чи одиниці виміру, часові межі пишуться словами.
6. У цифровому позначенні перевага надається арабським цифрам за винятком членування (рубрикації) тексту. 7. Словами пишуться однозначні числівники на позначення часових меж та складні й складені числівники на початку речення.
8. Порядковий числівник другий (-а, -е, -і) треба вживати лише після числівника перший (-а, -е, -і) або після будь-якого порядкового числівника (на означення послідовності, порядку). В інших випадках слід уживати займенник інший. Виняток становить однозначно парні значння або органи, чи контекст.
9. У формах М. відмінка однини порядкові числівники (на означення узгодження з іменником, прикметником чи займенником чоловічого та середнього роду) мають закінчення -ому, а не -ім.
10. Не можна використовувати паралельні й розмовні форми на позначення часу й уживати для цього прийменник у(в).
11. Називаючи точний час, треба пам’ятати, що до 30 хв треба вживати прийменник на, а після 30 хв – прийменник за.
Отже, форму у скільки годин? слід замінити на – о котрій годині?, а форму скільки годин? – на котра година? Можна: чверть на сьому і чверть по шостій, за двадцять сьома і двадцять до сьомої.
Увага! У певному контексті прийменник на вказує на приблизність (Повернуся на 10 годину), а прийменник о(об) указує на точний час (повернуся о 10 годині або Повернуся об 11 годині). 12. уживання прийменника у (в) можливе лише тоді, коли після нього йде слово кількість, розмір, сума, а далі – числівник із поясненням кількості, розміру, суми (чого).
При прислівниках типу завтовшки, завглибшки, завширшки, завдовжки, заввишки та при Ор. відмінку іменників вага, діаметр, місткість перевага надається безприйменниковим конструкціям: Стіни будинку були завтовшки 11 см; Біля броду річка була завглибшки 4 м; Надійшов вантаж вагою 350 т; Цистерна місткістю 85 т була порожньою. Також без прийменника слід використовувати числівники в таких конструкціях:
обстеження двома циклами опитування (іспит) одним заходом дослідження трьома етапами
Уникнути прийменниково-відмінкової форми можна шляхом перебудови речення.
13. Багатозначні цифрові числа розбивають на класи за допомогою пропусків: 20 705 149, 174 000, 3 172, але не розбивають на групи цифри в числах, що позначають номер (після знака №), у марках машин, механізмів, у позначеннях нормативних документів. 14. Коли перераховують декілька порядкових числівників, то літери чи позначення одиниць виміру треба ставити лише після останнього: у 7, 13, 15 та 19-му будинках; пакунки на 5, 8, 10, 12 кг. 15. Ступінь точності числових значень величин, що наводяться в документі, має забезпечувати найбільшу їх інформативність; при цьому треба, щоб у ряду однотипних даних ступінь точності (кількість цифр після коми) був однаковим: довжини заготівок 1, 50; 1, 75; 2, 00 см. Примітки: 1. Наявність чи відсутність іменника при числовій назві залежить від конкретного документа. 2. Неприпустимими є цифрово-знаково-літерні комбінації типу 15%-ий рівень.
8.5 Особливості використання дієслівних форм у ділових паперах
1. Треба використовувати тільки книжні дієслова та їх форми: активізувати, дезінформувати, деномінувати, добирається, домінувати, дрейфуючи, знаменувати, подається, регламентувати, символізувати, формулюючи й т. ін.).
2. Уникати умовного способу:
3. Уживаючи ті чи інші форми наказового способу, слід ураховувати конкретну ситуацію, умови спілкування та норми мовного етикету. 4. В актах, наказах, розпорядженнях, службових листах, інструкціях, дорученнях та под. уживають неозначену форму дієслова (інфінітив). Але слід пам’ятати, що нормативною є форма на -ти, а не на –ть:
5. У документах більшість дієслів має форму 3-ї особи однини, але неприпустиме використання коротких форм:
6. Надавати перевагу активним конструкціям над пасивними або ж використовувати безособову конструкцію з дієслівними формами на -но, -то. У таких текстах ідеться про наслідки якихось заходів чи подій у момент мовлення:
7. Не вживати розмовних (калькових) та дієприслівних форм теперішнього часу:
|
