Студопедия — НАФТОПЕРЕРОБКА
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

НАФТОПЕРЕРОБКА






Не всі басили сиру нафту, але всі знайомі з такими нафтопродуктами, які бензин, керосин, вазелін, мазут. Ці продукти видобувають в разі переробки нафти.

Нафтопереробка – сукупність технологічних прийомів, які застосовуються для отримання товарних продуктів з сирої нафти.

Первинна переробка нафти – заклечається в її перегонці. Практично вся сира нафта після попереднього очищення піддається перегонці на фракції, фракційна перегонка заснована на різниці в температурі кипіння окремих фракцій вуглеводнів, близьких за фізичними властивостями. Така перегонка дозволяє розділити нафту на фракції за температурами їхнього кипіння. Процес перегонки проводиться в ректифікаційних колонах.

Під час перегонки зміни хімічних властивостей продуктів не відбувається, вони розділяються лише за фізичними властивостями.

При перегонці отримують світлі нафтопродукти – бензин, лігроїн, керосин, газойль – солярове масло, а в залишку – темну фракцію – мазут. Його піддають подальшій перегонці (під зменшеним тиском) і виділяють змащувальні мастила – машинне масло, циліндрове та ін., а також отримують вазелін та парафін. Залишок мазуту після перегонки називається гудроном.

Заповнимо таблицю:

 

Фракція Кількість атомів Карбону в молекулі Галузь використання
Гази 1-4 паливо
Бензин 5-11 авіаційне й автомобільне пальне
Лігроїн 8-14 пальне для дизельних двигунів, а також розчинник у лакофарбовій промисловості
Керосин 12-18 пальне для реактивних і тракторних двигунів
Газойль (солярове масло) > 18 дизельне та котельне паливо
Мазут залишок перегонки крім переробки на мастила і бензин, використовують як котельне рідке пальне. Після подальшої перегонки утворюється вазелін, парафін. Залишок мазуту після відгонки називається гудроном.

 

Бензин у великих кількостях використовують як авіаційне й автомобільне пальне.

Лігроїн служить пальним для дизельних двигунів, а також роз­чинником у лакофарбовій промисловості. Велику кількість його переробляють на бензин.

Керосин застосовують як пальне для реактивних і тракторних двигу­нів, а також для побутових потреб.

Солярове масло використовують як моторне пальне, а мастила — для змащення механізмів.

Вазелін використовують у медицині.

Парафін застосовують для одержання вищих карбонових кислот, для просочення деревини у виробництві сірників і олівців, для виго­товлення свічок, гуталіну і т. д.

Гудрон — нелетка темна маса, після часткового окислення його застосовують для одержання асфальту.

Мазут, крім переробки на мастила і бензин, використовують як котельне рідке пальне.

Мастила, які виділяються під час перегонки мазуту, називають мінеральними (нафтовими) маслами на відміну від синтетичних масел, які одержують штучно (хоча всі масла є сумішами органічних сполук).

При вторинній переробці нафти відбувається зміна структури вуглеводнів, які входять до її складу. В основі цих методів лежать процеси перетворення вуглеводнів, що складають нафту чи нафтопродукт, під впливом нагрівання до температур 400-700 °С и вище і при різному тиску, у результаті чого одержують газоподібні, рідкі і тверді продукти.

Серед цих методів найбільше значення має крекінг (розщеплення) вуглеводнів нафти з метою підвищення виходу бензину та риформінг.

Розрізняють:

термічний крекінг – проводиться при нагріванні вихідної сировини (мазуту) та ін. при 450-550 оС та тиску.

При цьому відбувається розщеплення вуглеводнів на речовини з меншою кількістю атомів карбону в ланцюзі:

С16Н34 → С8Н18 + С8Н16

С4Н10 → С2Н6 + С2Н4

Таким чином отримують головним чином автомобільний бензин.

каталітичний крекінг – проводиться в присутності каталізаторів, що дозволяє знизити температуру реакції та отримати бензин вищого ґатунку (авіаційний). При цьому відбувається не тільки розщеплення вуглеводнів, а і ізомеризація – вихід продуктів з більшою кількістю відгалужень, що, як ми вже казали, підвищує якість бензину.

Риформінг – ароматизація вуглеводнів – тобто перетворення алканів та циклоалканів в ароматичні.

При нагріванні важких фракцій нафтопродуктів в присутності каталізаторів отримуються 6-8 членні ароматичні вуглеводні.

С6Н12 → С6Н6 + 3Н2

УМОВИ ЗБЕРІГАННЯ І ТРАНСПОРТУВАННЯ РІДКОГО ПАЛИВА

Рідке паливо відвантажується споживачам партіями, які супроводжуються єдиним документом (паспортом) про якість. У документі зазначається: найменування підприємства-постачальника, вид нафтопродукту, марка, номер партії і транспортної одиниці, а також показники якості даної продукції, нормо­вані встановленим стандартом, і результати випробування даного нафтопродукту. Рідке паливо перевозять усіма видами транспорту: трубопровідним, річковим, залізничним, автомобільним і, в особли­вих випадках, повітряним. На ємностях ставлять попереджувальні написи: «Вогненебезпечно», «Етиловий бензин» – для світлих на­фтопродуктів і «Отрута» – для отрутних нафтопродуктів.

Приймання рідкого палива здійснюється за масою чи зважу­ванням за об'ємом і щільністю.

Для зберігання палива використовують металеві чи залізобе­тонні резервуари. Заповнення резервуару повинно бути максима­льним для зменшення витрат на випар. Заправлення повинно здійснюватись тільки закритим способом (через шланг).

Бензин, мазут та інші рідкі палива є вибухонебезпечними, легкозаймистими пальними рідинами, їхні пари отруйні для лю­дини. Тому в місцях їхнього зберігання потрібно суворе дотри­мання правил безпеки. До роботи з рідким паливом допускаються тільки особи, що пройшли інструктаж з техніки безпеки.

ЗАСТОСУВАННЯ

Нафта – один з найважливіших джерел енергії.

При крекінг процесах утворюються гази, які містять головним чином насичені та ненасичені вуглеводні, тому широко використовуються як сировина в хімічній промисловості.

Продукти переробки нафти широко використовуються в промисловості – паливо, мастила, джерело вуглеводневої сировини для отримання пластмас, синтетичних волокон, канчуків, спиртів, кислот, СМС, вибухових речовин та ін.

 

Детонаційна стійкість бензинів

Однією з важливих характеристик бензина як рідкого горючого є його детонаційна стійкість.

Щоб зрозуміти явище детонації, згадаємо як працює двигун внутрішнього згорання автомобіля.

В циліндр двигуна засмоктується суміш парів бензина з повітрям, суміш стискається порчинем і підпалюється електричною іскрою. Гази, які утворились при згоранні вуглеводнів розширюються і виконують роботу. Чим сильніше стискається суміш парів бензину з повітрям, тим більшу потужність розвиває двигун і тим менше він витрачає палива. Але не всі сорта бензину витримують сильне стискання. Деякі вуглеводні при стискуванні загоряються раніше і згорають з дуже великою швидкістю, з вибухом.

Від удару взривної хвилі в поршень появляється різкий стук в циліндрі, відбувається сильне зношення деталей, міцність двигуна падає. Це взривне згорання бензину носить назву детонації.

Найменшу стійкість до детонації мають парафіни нормальної будови. Вуглеводні розгалужені, а також ненасичені і ароматичні більш стійкі до детонації, вони видержують більш сильне стиснення горючої суміші і відповідно, дозволяють конструювати більш потужні двигуни.

Для кількісної характеристики детонаційної стійкості бензинів розроблена октанова шкала. Кожен вуглеводень і кожний сорт бензина характеризується певним октановим числом. Октанове число ізооктана має високу детонаційну стійкість і приймається за 100. Октанове число н-гептана, який легко детонується, прийнято за 0. якщо говорять, що бензин має октанове число 76, то це означає, що він допускає такий же стиск в циліндрі без детонації, як суміш 76% ізооктану і 24% гептана. Бензин, який отримують прямою перегонкою нафти мають порівняно низькі октанові числа. При крекінгу нафти отримують бензин з більш високим октановим числом.

 

Література

1. А. В. Домбровський. В. М. Найдан, Органічна хімія, Вища школа, 1992

2 В..М. Потапов, С. Н. Татаринчик, Органическая химия, Химия, 1989.

 

Лекція 17

Тема. Характеристика і сорта палив

Мета лекції: Дати поняття про види, сорта палив, їх характеристика, паливні суміші, характеристика закордонних і вітчизняних палив.

Матеріал лекції сприяє формуванню наступних компетенцій: загально-наукові компетентності КЗН-4 (Базові знання фундаментальних наук в обсязі, необхідному для освоєння загально-професійних дисциплін); Інструментальні компетентності КІ-5 (Усне і письмове спілкування рідною мовою); Системні компетентності (застосувати свої знання на практиці) КС-1

В процесі вивчення теми: «Характеристика і сорта палив» курсант повинен отримати:

знання, про:

- способи очищення нафтопродуктів;

- характеристика палива:

- в’язкість палива;

- метанове число палива;

- присадки до палива;

- які палива застосовують в судових дизелях;

- що таке паливні суміші;

- характеристики палив вітчизняного і закордонного виробників.

вміння:

- користуючись таблицями визначати сумісність компонентів паливної суміші;

План лекції

1. Характеристика нафти з точки зору сировини для виробництва палив і масел.

2. Характеристика і сорта палив.

3. В’язкість палива.

4. Цетанове число палива.

5. Присадки до палива.

6. Палива, що застосовують в судових дизелях.

7. Що таке паливні суміші.

8. Як визначається сумісність компонентів паливної суміші.

9. Характеристика палив вітчизняного і закордонних виробників.

На попередній лекції ми роздивились з вами читання, що являє собою нафта як сировина для отримання рідких палив і масел.

Нафта – це основна сировина для отримання палив двигунів внутрішнього згорання. Процес переробки нафти складається із попередньої підготовки (зневоднення, обессолювання, вилудження) переробки і очищення отриманих дистилятів. Дистилятами, або фракціями, називаються продукти переробки, отримані із нафти випаровуванням в зоні певних температур в атмосферно-вакуумних установках.

Хімічна будова вуглеводнів, які входять до складу кожної фракції при цьому не змінюється.

З отриманих дистилятів після їх очищення отримують «світлі» нафтопродукти – бензин, лігроїн, керосин, дизельне паливо. Вихід їх із нафти, при прямій перегонці не перевищує 40-60%. З метою збільшення виходу нафтопродуктів застосовують хімічні способи переробки (крекінг процес)

Тобто розщеплення, молекул важких вуглеводнів на більш легкі із низькою температурою кипіння. Сировиною для крекінга служать керосинові і газойлеві фракції палив і мазут, отримані при прямій перегонці. Останній час більшу частину палив для дизелів отримують змішуванням продуктів прямої перегонки і крекінга, які пройшли очищення.

Як здійснюють очищення нафтопродуктів?

При хімічному очищенні дистилятів застосовують сульфатну кислоту, луг, амоніак, вапно, які вступають в хімічні реакції з речовинами, які вступають в хімічні реакції з речовинами, які потрібно видалити.

При інших засобах очищення використовують відбілюючи землі, глини і інші тверді речовини, які поглинають домішки, а також поглинають розчинники. Очищення дистилятів зменшує в нафтопродуктах смоли, золу, коксоутворюючі речовини.

Дизельне паливо – це головним чином продукти прямої перегонки нафти і частково крекінг процесу. Отримані із парафінових і сірчистих нафт дизельне паливо піддають спеціальній очистці.

Деперафинизація – це процес заморожування парафіну з високою температурою кристалізації або обробка спеціальними речовинами, які утворюють з парфінами тверді сполуки, які видаляються фільтруванням.

Світлі нафтопродукти очищають від сірчастих сполук шляхом гідрогенізації, тобто обробкою воднем. При цьому сірка, яка міститься в рідких нафтопродуктах, виділяється в вигляді газоподібного сірководню.

Що розуміють під характеристикою палива?

Характеристиками називають експлуатаційні властивості палива, які визначають процеси його подачі, сумішоутворення і згорання, а також здібність визивати нагароутворення на деталях.

До основних характеристик палив, які регламентуються відповідними стандартами, відносяться в’язкість, метанове число, густина, фракційний склад, загорання, температура застигання, температура спалаху, температура загорання і само загорання, елементарний хімічний склад, теплота згорання, коксування, зольність, кислотність, вміст сірки, механічних домішок і води.

В’язкість – це властивість рідкого палива (як і любого іншого нафтопродукту) утворювати опір переміщенню його частинок під дією зовнішніх сил.

В’язкість - один з основнихпоказників палива, який визначає якість його розпилення в камері згорання дизеля. Марка палива характеризується кінематичною або умовною в’язкістю.

Одиниця кінематичної в’язкості – мм2/с (в’язкість в мм2/с має дистильована вода при 293 К). При підвищенні температури в’язкість палива зменшується, тому завжди вказують температуру, при якій в’язкість визначається. В деяких країнах в’язкість вимірюють в секундах Редвуда с #х або Сейболта Sv.

Цетанове число – показник загорання дизельного палива, чисельно рівний такому процентному (по об’єму) вмісту рідкого вуглеводню цетана в суміші з альафметилнафталіном, при якому періоди затримки загорання цієї суміші і випробувального палива однакові, метанове число важких моторних палив в середньому складає 25 одиниць, дистилятних дизельних палив – 50 одиниць.

Для чого потрібні присадки до палив?

Присадками називають хімічні сполуки, які добавляють до палив для покращення їх властивостей. Присадки зменшують нагароутворення, покращують процес згорання палива, нейтралізації продуктів згорання, підвищенню якості палива проти окиснення.

До дизельних палив частіше всього додають так звані багатофункціональні присадки, тобто такі, які покращують не одну, а декілька властивостей палива.

Які палива застосовують в судових дизелях?

Палива, які застосовуються в судових дизелях діляться на два класа – дистилятні і важкі. До дистилятного палива відносяться дизельне літнє (Л) а також зарубіжні палива «ГазОйл», «Марін Дизел Ойл» та інші. Вони мають низьку в’язкість, а тому не потребуют попереднього підігріву, використовуються в високо обертаючих дизелях і середньо оборотних дизелях, а також як добавка до важкого палива при необхідності знизити його в’язкість.

Важкі сорта палива відрізняються від дизельного високою температурою застигання, підвищеною в’язкістю, наявністю великої кількості важких фракцій, підвищеним вмістом сірки, золи, води та механічних домішок. Вони бувають Вони бувають мало, середнє і сильно вязкими, а також мало і багато сірчистими. Обмежені запаси нафти і зростаючий дефіцит дистилятних фракцій обумовлює виникнення ряду проблем при використанні на судах палив. Заміна дизельного палива в середньо обертових дизелях важкими сортами дуже актуальна, так як паливо менш дефіцитно і дешевше. В групу палив середньої і підвищеної в’язкості, які виробляє вітчизняна промисловість входять моторне дизельне паливо (ГОСТ 1667-68), флотський мазут Ф-5 і Ф-12 і паливо інших марок (ГОСТ 10585-75). На сьогодні проводиться уніфікація важких палив і в подальшому замість 11 марок буде три: мало, середньо і високов’язке паливо.

Важке паливо буде складатись із мазута і дистилятних фракцій вторинних процесів.

Так, малов’язке паливо буде містити дистилятні фракції термічного крекінга; високов’язке легке – мазут і дистилятні фракції вторинних процесів, а важке – мазут, крекінг – залишки, екстракти. Високов’язке легке паливо еквівалент не експортному мазуту, а важке – мазуту 40.

В цих палив будуть високі в’язкість, густина, підвищенний вміст золи, механічних сумішей і сірки.

З метою регламентації якості палив ИСО в 1982 році разом з міжнародним союзом виробників двигунів внутрішнього згорання запропонував новий проект стандарта на паливо для суден (ИСОТС 28/SC 4WG6), який включає 4 сорта дистилятного (DMI 15 сортів залишкового (РМ) палив.

На сьогодні в’язкісні характеристики дизельних і важких вітчизняних палив значно нижче характеристик таких же палив, передбачених проектом міжнародного стандарта.

В’язкісні характеристики перспективних вітчизняних палив близькі до характеристик палив міжнародного стандарта.

Що являють собою паливні суміші?

З метою прискорення бункеровки суден і розширення долі потреб найбільш економічних марок палив рекомендовані паливні суміші і мазут марки 40 і 40В і дизельні палива марки Л або З для суден з системами паливо підготовки, які забезпечують застосування палива ДМ і ДТ, експортні мазути марок МО, 9, М1, 5 або М2, 0 і дизельні палива марок Л, А або 3 для суден з системами паливо підготовки, які забезпечують застосування палива ДТ застосування сумішей важких палив з дизельним дозволяє економити дизельне паливо, експлуатувати всі двигуни на паливах з найбільш оптимальними характеристиками, міняти якість палива (склад суміші) в залежності від умов експлуатації (режима роботи двигуна, їх технічного складу).

Іноді на практиці можливі випадки, коли компоненти, які використовуються для паливної суміші не повністю сумісні і застосування такої суміші приводить до неякісного сумішоутворення і неповному згоранні палива, утворенню на деталях камери згорання нагару. Тому необхідно визначати сумісність компонентів суміші.

Як визначають сумісність компонентів суміші?

Метод визначення сумісності палив оснований на утворенні дисперсної (не перемішуючої) фази при змішуванні не повністю сумісних вихідних палив. Для цього каплю приготовленої суміші наносять на бумажний фільтр. Шляхом порівняння утвореного пятна з рядом еталонних пятен оцінюють сумісність вихідних палив. Метод застосовують для сумішей із високов’язких палив і дизельного палива, частка якого в суміші може досягати 75% (такі суміші найбільш стабільні, а тому якщо вихідні палива будуть сумісними в цьому співвідношенні, то вони будуть сумісними в інших пропорціях).

Приготовлену суміш наливають в пробірку, суміш спочатку підігрівають до 323 К, а потім охолоджують до 293 К. Перемішують суміш в пробірці скляним стержнем, його установлюють вертикально над центром бумажного фільтра на відстані 5-10 мм і дають каплі упасти. Утворена пляма повинна висихати 20-30 хвилин. Аналогічно наносять каплі на останні приготовлені фільтри для повторення результатів. Отримані плями порівнюють з еталонними. Еталонні плями означають сумісність палив, які змішують. При виборі еталона різницю в яскравості, кольорі і розмірі пятна не приймають за ступінь несумісності палива.

Чи подібні характеристики вітчизняного і закордонного виробництв?

Порівняльний аналіз характеристик важких палив, які виробляються за кордоном, показує слідуючи: моторні палива і їх суміші з в’язкістю при 323 К менше 35 мм2/с, які виробляються в Росії, США, Великобританії, близькі по своїм характеристикам; для важких палив спостерігається значна різниця в в’язкості інших показниках.

Література

1. А. В. Домбровський. В. М. Найдан, Органічна хімія, Вища школа, 1992

2 В..М. Потапов, С. Н. Татаринчик, Органическая химия, Химия, 1989.

Лекція 18

Тема. Основні правила прийому палив на судах та його зберігання.

Мета лекції: Дати поняття про правила прийому палив на судах, необхідний запас палива на судах, відстоювання, фільтрація, сепарація палива.

Матеріал лекції сприяє формуванню наступних компетенцій: загально-наукові компетентності КЗН-4 (Базові знання фундаментальних наук в обсязі, необхідному для освоєння загально-професійних дисциплін); Інструментальні компетентності КІ-5 (Усне і письмове спілкування рідною мовою); Системні компетентності (застосувати свої знання на практиці) КС-1

В процесі вивчення теми: «Основні правила прийому палив на судах та його зберігання» курсант повинен отримати:

Знання, про:

- основні правила прийому палив для судових дизелів;

- яким повинен бути запас палива на судні;

- який рівень палива в цистерні вважається мінімально допустимим;

- як відбувається:

- відстоювання палива;

- фільтрація палива;

- сепарація палива;

План лекції.

1. Основні правила прийому палив для судових дизелів;

2. Яким повинен бути запас палива на судні;

3. Який рівень палива в цистерні вважається мінімально допустимим;

4. Як відбувається: відстоювання палива, фільтрація палива, сепарація палива.

5. Контроль параметрів паливної системи під час роботи дизеля.

 

Основні правила прийому палив для судових дизелів.

Прийом палива (бункеровка) повинна проводитись в відповідності з правилами експлуатації судових технічних засобів і конструкцій із дотриманням заходів протипожежної безпеки. Інструкції завод-виробників дизелів потребують, щоб відповідність палива, яке беруть на судно стандарту було підтверджено сертифікатом (паспортом) і контрольним аналізом проби, взятої із принятого палива, при цьому перевіряється в’язкість палива, температура його загорання і вміст механічних домішок і води. Якщо паливо приймають в іноземному порту, то керуються не тільки призначенням палива, відповідності його марки, а головним чином вимогами, які повинно задовольняти це паливо безпосередньо до конкретного дизеля.

Для зменшення часу бункеровки необхідно зменшити в’язкість важкого палива, а для цього необхідно його підігріти. Згідно Правилам Регістра РФ температура підігріву високов’язкого палива в відкритих системах повинна бути на 15 К нижче температури його спалаху.

Температуру підігріву вибирають з урахуванням перш за все забезпечення заданої бункеровки судна. Для отримання суміші із мало в’язкого палива і високов’язкого температуру підігріву останнього необхідно підтримувати на 15 К нижче температури спалаху мало в’язкого палива.

Яким повинен бути запас палива на судні?

Запас палива на судні складається із основної кількості, достатньої для здійснення всього рейсу і аварійного запаса. Вмістимість цистерн основного запаса визначають в залежності від автономності плавання даного судна. Кількість палива, розміщеного в танках без подвійного дна повинно складати не менше двохдобової необхідності. Вмістимість цистерн аварійного запаса складає до 20% основного запасу і цистерни аварійного запасу повинні бути на судах невизначеного району плавання, їх розміщують поза між донного простору.

Якщо дизель працює на важкому паливі, то кількість дизельного палива для роботи в пусковий період і на маневрах, а також на випадок несправності пристрою для підігріву важкого палива, складає до 20% загального запасу палива для дизеля на даному судні.

Які вимоги Регістра РФ до паливних систем судових дизельних установок?

В відповідності з вимогами регістра РФ установки, які працюють на важкому паливі, мають дві системи: систему високо або середньо - в’язкого палива для головного двигуна. В таких установках для використання важкого палива за паливопідкачуючими насосами (перед дизелями) встановлюють підігрівач. Впродовж всього трубопроводу важкого палива прокладають паровий трубопровід-супутник, поміщений в загальну ізоляцію з основним трубопроводом. Перед фільтрами важке паливо підігрівається. Вмістимість цистерн важкого палива повинна забезпечувати роботу протягом 12 годин. При використанні дизельного палива цей час може бути зменшений до 8 годин.

В складі установки повинно бути по дві цистерни на кожний вид палива.

Паливо від витратних цистерн до паливного насосу високого тиску підводиться паливопідкачуючими насосами, подача яких повинна перевищувати фактичні витрати палива в 2-3 рази.

Тиск насосів приймають 0, 2-0, 4 мПа. В складі системи повинен бути резервний паливо-підкачуючий електронасос, який використовується також для передпускової прокачки палива.

Перед подачею в цистерни паливо очищується в сепараторах. В’язкість палива при сепаруванні підтримується не більше 45 мм2/с для чого його підігрівають. В установках, які працюють на дизельному паливі, передбачається два сепаратора, а при використанні важкого палива – два, три або чотири, деякі з них резервні. Пропускну здатність сепараторів визначають з умов необхідності очищення добового використання палива за 8-12 годин, що відповідає трьох або двократному годинному використанню палива (в залежності від йог якості).

Основний запас палива розміщують в міжнародних і бортових цистернах. Передбачається розміщення добового запаса палива поза подвійним дном. Важке паливо в запасних цистернах підігрівається до 313-323 К паром тиском 0, 2-0, 3 мПа, який проходить через змійовики. Перекачка палива з однієї цистерни в іншу, подача його в відстані цистерни і видача на палубу відбувається насосами, яких повинно бути не менше двох.

Під мінімально допустимим рівнем палива в витратній цистерні розуміється такий, при якому забезпечується безперервна робота всіх споживачів на протязі не менше 1 години.

Відстоювання палива полягає в осадженні на дні відстійних цистерн механічних домішок і води, які містяться в паливі. Ефективність відстоювання різко збільшується при підігріві відстояних цистерн паром.

Якщо паливо підігрівають постійно, то важке паливо відстоюється за 8-24 години. Відстій із цистерни періодично спускають в цистерну брудного палива, ємкість якого становить 70-200 л.

Основний недолік очищення палива відстоюванням – низька продуктивність.

Фільтрація палива – полягає в видалені з палива механічних домішок при пропусканні його через різні фільтри в процесі експлуатації фільтрів здійснюється контроль за чистотою фільтруючого елемента, систематичне видалення частинок з фільтра або заміна фільтруючих елементів. В паливних системах дизелів застосовують фільтри грубої і тонкої очистки. Роботу фільтра контролюють по показникам манометрів, встановлених перед фільтром і за ним, цей контроль спрощується, якщо замість двох манометрів встановлюється один – диференціальний, який показує перепад тиску в фільтрі. На чистому фільтрі перепад тиску складає 0, 02-0, 04 мПа, на брудному 0, 08-0, 1 мПа.

Чистити фільтр необхідно, коли перепад тиску перевищив допустиме значення. При подачі палива в очищений фільтр необхідно тримати відкритим повітряний кран на кришці корпуса фільтра до тих пір, поки через цей кран не піде паливо без бульбашків повітря.

Що таке сепарація палива?

Сепарація – найбільш розповсюджений спосіб очищення палива від різних домішок і води. Удосконалення засобів сепарації визвано бажанням забезпечити роботу дизелів на важких паливах.

Основним засобом очищення палива і масел є центр обіжні сепаратори. Сепаратори можуть бути настроєні на режим роботи, при якому із палива видаляється вода і механічні домішки (пурифікація) або на такий режим, коли видаляються лише механічні домішки (класифікація).

Видалення із палива механічних домішок і води відбувається в барабані сепаратора. Забруднений нафтопродукт, який постійно поступає в барабан має обертальний рух. Під дією центр обіжної сили, яка в тарільчатих сепараторах перевищує в 4000-8000 раз силу тяжіння, вода і механічні домішки, які мають більшу густину, ніж паливо, відкидаються до стінки барабана, а очищений нафтопродукт – ближче до осі обертання. Протікаючи між тарілками барабана, він відводиться через кільцевий отвір в верхній частині барабана.

По методу очищення барабана від забруднень розрізняють сепаратори самочищуючи і з ручною очисткою. Самоочищуючі сепаратори діляться на сепаратори з періодичною очисткою барабана від шлаку і з безпосередньою очисткою. На більшості суден встановлені сепаратори з періодичною очисткою барабана від шлика, з них найбільше розповсюдження отримали самоочищуючи сепаратори фірм «Ла-валь» (Швеція), «Вестфалія» (ФРГ), «Титан» (Данія) і ін.

Які параметри паливної системи необхідно контролювати під час роботи дизеля?

Під час роботи дизеля контролюють: температуру палива в відстійних і витратних цистернах, перед сепараторами і перед паливними високого тиску, тиск палива до і після фільтрів, а також після паливопідкачуючого насоса, в’язкість палива перед паливним насосом високого тиску, рівень палива в відстойних і витратних цистернах і якість його очищення в сепараторі.

Під контролем повинен знаходитись і рівень палива в заповнених і пустих цистернах. Опорожнення цистерн до оголення нагрівальних змійовиків заборонено.

В штормових умовах не рекомендується використовувати більше 2/3, палива, яке є в витратній цистерні, тому що може відбутися не тільки оголення змійовиків підігрівача, але й захват повітря в магістраль топливо-підкачуючого насоса, а це може привести до пропусків спалахів в окремих циліндрах дизеля і навіть його вимушеній зупинці.

Які особливості експлуатації дизелів при використанні важких палив в системах, де не передбачається застосування дизельного палива.

При використанні тільки важких палив необхідна більш складна систем паливо підготовки.

Система повинна бути обладнана гомогенізатором, подвоєним повно поточним фільтром з паровим підігрівом, віскозиметром, паливо витратомір, трубопроводом рециркуляції з редукційним клапаном підтримки постійного тиску палива перед паливним насосом високого тиску. Паливні трубопроводи повинні мати супутниковий обігрів і теплову ізоляцію Сепарацію важких палив треба здійснювати в дві стадії: пурифікація і кларифікація в режимі 25-30 % номінальної продуктивності кожного сепаратора. Рекомендується додаткова фільтрація з відсівом частинок розміром до 5 мкм, а також хімічна обробка важких палив для очищення від сажі.

Використання теплотехнічних приладів контролю паливних витратомірів, газоаналізаторів, апаратури для оцінювання технічного стану дизеля і контролю регулювання паливопоставляючої апаратури також підвищує економічність і тривалий час роботи судових дизелів, які працюють на важкому паливі.

Для судових дизелів повинні використовуватись тільки ті сорта палив і масла, характеристики яких відповідають вимогам заводських інструкцій та експлуатацій. Судна з потужністю головної силової установки більше 370 кВт повинні мати переносну експрес-лабораторію для проведення аналізів палива і масел. Останні судна повинні мати відповідні швидкодіючі індикатори.

Прийом палива і масел без сертифікатів категорично заборонено. Термін давності лабораторного аналізу на паливо і масло не повинен перевищувати 6 місяців.

 

При прийомці палива і масла треба дотримуватися всіх заходів по попередженню забруднення навколишнього середовища у відповідності з вимогами міжнародної конвенції по попередженню забруднення моря нафтою і інших нормативних документів, які діють в даній області.

В залежності від типа дизеля, наявності відповідної системи паливо підготовки і результатів випробування дизелів рекомендується застосовувати слідуючи види палива:

1. для мало оборотних дизелів (200 об/хв.) малов’язкі палива типа дизельних дистилятних (ГОСТ 305-82), середньов’язкі палива типа ДТ високов’язкі палива типа ДМ (ГОСТ 1667-68), мазут флотський Ф-5 і Ф-12 (ГОСТ 10585-75);

2. для середньо оборотних дизелів (до 500 об/хв) – малов’язкі палива типа дизельних дистилятних (ГОСТ 1667-68);

3. для високооборотних дизелів (більше 500 об/хв.) тільки малов’язкі палива типа дизельних дистилятних (ГОСТ 305-82)

4. для всіх дизелів – газотурбінне паливо (ГОСТ 10433-75).

Забороняється використовувати в судових дизелях палив, які не пройшли очищення від механічних домішок і води, засобами, які є на судах.

Введення присадок в паливо повинно здійснюватись на нафтопереробних заводах, а також безпосередньо на судах. В цьому випадку на судні необхідно мати окрему тару або цистерну для присадок. Присадки покращують процес горіння, сповільнюють корозію стальних деталей, зменшують нагароутворення.

Змащувальні масла.

Марка змащувальних масел для дизеля вказується в умовах або в заводській інструкції по експлуатації. Для змащування підшипників турбокомпресорів в залежності від в’язкості, застосовуються турбінні масла Т22, Т30, Т46, а також масла турбінні з присадками: ТП-22, ТП-30, ТП-46. Ці присадки покращують антиокислювальні, деземульгуючі, протикорозійні і антипінні властивості. Турбінне масло ТП-30 містить протизношуючу присадку.

При використанні імпортних масел необхідно користуватись таблицею взаємозаміни вітчизняних і закордонних сортів. При відсутності для доливання моторного масла експлуатація судових дизелів допускається на сумішах моторних масел.

Прийомка і зберігання палив і масел.

Контроль за прийомкою палив і масел і оформлення документації покладається особисто на старшого механіка. Прийомкою палива і масел від берегової нафтобази (або від судна-бункеровщика) повинен керувати механік в чий заклад входить ця система бо по дорученню старшого механіка –вахтенний механік. Основним документом для контролю прийнятого палива і масла є накладна нафтобази (судно-бункеровщика), яка повинна бути скріплена підписами представника нафтобази (судна-бункеровщика) і механіка, який прийняв паливо і масло. Копія накладної і паспорт (сертифікат) на прийняття палива і масла повинні надаватись старшим механіком в МСС (або аналогічні служби, спеціалісту) судновласника. Основним звітним документом Основним звітним документом при використанні горюче-мастильних матеріалів є форма 2 ГСМ.

Перед прийомкою необхідно отримати сертифікат на паливо і масло і перевірити відповідність його характеристик вказаним в заводській інструкції.

Чистка паливних масляних танків і цистерн повинна проводитися не менше одного разу на рік.

Література

1. А. В. Домбровський. В. М. Найдан, Органічна хімія, Вища школа, 1992

2 В..М. Потапов, С. Н. Татаринчик, Органическая химия, Химия, 1989.

 







Дата добавления: 2014-10-22; просмотров: 2171. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Вычисление основной дактилоскопической формулы Вычислением основной дактоформулы обычно занимается следователь. Для этого все десять пальцев разбиваются на пять пар...

Расчетные и графические задания Равновесный объем - это объем, определяемый равенством спроса и предложения...

Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Мелоксикам (Мовалис) Групповая принадлежность · Нестероидное противовоспалительное средство, преимущественно селективный обратимый ингибитор циклооксигеназы (ЦОГ-2)...

Менадиона натрия бисульфит (Викасол) Групповая принадлежность •Синтетический аналог витамина K, жирорастворимый, коагулянт...

Разновидности сальников для насосов и правильный уход за ними   Сальники, используемые в насосном оборудовании, служат для герметизации пространства образованного кожухом и рабочим валом, выходящим через корпус наружу...

Алгоритм выполнения манипуляции Приемы наружного акушерского исследования. Приемы Леопольда – Левицкого. Цель...

ИГРЫ НА ТАКТИЛЬНОЕ ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ Методические рекомендации по проведению игр на тактильное взаимодействие...

Реформы П.А.Столыпина Сегодня уже никто не сомневается в том, что экономическая политика П...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия