Протокол Telnet

Telnet – протокол, який був розроблений одним з перших у стеці ТСР/ІР (RFC 15, 1969 р.; поточна специфікація – RFC 854). Необхідність його розробки була зумовлена потребою спрощення підключення до віддалених вузлів різних типів.

У повсякденній роботі використовується велика кількість різнотипних комп’ютерів, кожен з яких вимагає сумісного обладнання для вводу-виводу інформації (рис. П4.1, а) і це є проблемою. Ситуацію ускладнює і те, що на цих комп’ютерах використовуються різні ОС та різні таблиці кодування. Тому виникла потреба у службі емуляції терміналу, яка замінила б спеціалізовані пристрої та програми однією. Це було реалізовано за рахунок концепції віртуального терміналу (NVT, Network Virtual Terminal) (рис. П4.1, б).

Рис. П4.1. Концепція віртуального терміналу

Віртуальний термінал отримує дані, які вводяться у клієнтській системі і перекладає їх на „універсальну мову”. Отримані дані перекладаються з „універсальної мови” на спеціалізовану мову, яка сприймається вузлом. Це дає змогу будь-якому спеціалізованому клієнту взаємодіяти з будь-яким спеціалізованим сервером.

Telnet використовує надійний транспортний протокол TCP, оскільки він повинен забезпечувати стабільний і надійний зв’язок. За замовчуванням сервер Telnet прослуховує порт 23. Клієнт Telnet може бути налагоджений на підключення до іншого порту, на якому працює інша служба. Це дозволяє використовувати клієнт Telnet для передачі команд конкретним службам додатків та для потреб діагностики.

Telnet може працювати в наступних режимах:

– напівдуплексний – вважається застарілим;

– посимвольний – кожен введений символ зразу ж передається вузлу для обробки, а потім повертається клієнту. У низькошвидкісних мережах це створює затримки. У багатьох реалізаціях використовується За замовчуванням;

– рядковий – текст виводиться на екран, а закінчені рядки передаються віддаленому вузлу для обробки;

– локальний – обробка символів проводиться у локальній системі під контролем віддаленої системи.

Сервери та клієнти Telnet мають реалізації у більшості ОС. В Unix-системах наявність сервера є обов’язковою, оскільки власне в цих системах почали застосовувати TELNET з ранніх його версій. Запуск відбувається за допомогою демона telnetd.

В ОС Windows 2000/XP сервер TELNET також наявниий. Запуск його проводиться за допомогою ярлика з групового модуля „Администрирование” „Панели управления”. Як результат виконується текстовий додаток tlntadmn.exe. Альтернативним способом запуску є використання мережної команди net start tlntsvr.

Клієнти TELNET реалізуються як у вигляді текстових (більшість Unix-подібних ОС, ОС Windows 2000/XP), так і графічних утиліт (наприклад: Microsoft Telnet в Windows 9x, програма CRT).

Синтаксис команд TELNET у більшості систем є подібним. Для ОС Windows 2000/ХР синтаксис команди-клієнта наведено нижче.