Стан пасажирського автомобільного транспорту

 

В умовах відсутності у переважної частини населення особистих автомобілів в межах міста, селищ, приміських зон, а також в міжміському сполученні люди користуються, в основному, громадським транспортом (трамвай, тролейбус, автобус). Найбільшу привабливість у населення завжди мали автобусні маршрути. А невеликих містах і селищах, а також в сільських зонах автомобільний транспорт є єдиним видом транспорту, який здійснює практично всі перевезення населення. Економічні перетворення в державі значно змінили умови функціонування пасажирського автомобільного транспорту, що спонукало державні автотранспортні підприємства шукати нові нетрадиційні шляхи забезпечення стабільного свого функціонування. Такими умовами є наступні:

- проведення денаціоналізації автотранспортних підприємств: на даний час із загальної кількості базових автотранспортних підприємств (439 підприємств) переважна їх більшість (362 підприємства), що складає більше 80%, представляють собою відкриті акціонерні товариства і менше 20% підприємств мають інші форми власності;

- проведення роботи автотранспортними підприємствами за своє збереження в умовах поглиблення економічних перетворень в державі;

- припинення державного фінансуванн я капіталовкладень для розвитку пасажирського автомобільного транспорту (перш за все на придбання рухомого складу), що не забезпечило насиченості ринка рухомим складом, в результаті автотранспорті підприємства лишилися без державної підтримки і вимушені вирішувати цю проблему самостійно;

- зруйнована система централізованого управління роботою громадського пасажирського транспорту і розподілу транспортної техніки, запасних частин, гаражного обладнання, що спонукає керівників знаходити нові принципи забезпечення необхідною технікою і обладнанням;

- низький технічний рівень і незадовільний стан виробничої бази автомобільного пасажирського транспорту;

- зниження обсягів реконструкційних робіт виробничої бази підприємств автомобільного пасажирського транспорту;

- в містах працюють маршрутні таксі (маршрутки) не на допоміжних маршрутах, для чого вони призначені; фактична кількість їх перевищує в 3-4 рази їх потребу;

- велике значення основних виробничих фондів на автомобільному пасажирському транспорті; особливо переважна частина рухомого складу, від якого залежить рівень безпеки руху і особистої безпеки пасажирів, наблизилась до критичної межі зношення;

- незадовільний стан безпеки руху на автомобільному транспорті;

- швидке зростання цін на промислову продукцію (рухомий склад і технічне оснащення і особливо енергоносії;

- зростання ресурсомісткості пасажирських перевезень;

- участь у перевезеннях пасажирів великої кількості транспортних засобів, які належать різним власникам;

- неухильне зростання кількості пільгових пасажирів (у нас більше 40 категорій пільговиків);

- зростання собівартості перевезень, що обумовлює зростання транспортних тарифів призвів до зменшення транспортно-економічних зв’язків.

- З метою підвищення ефективності функціонування транспортного комплексу держави з врахуванням названих реальних умов необхідно зосередити зусилля на вирішення наступних комплексних задач:

- забезпечити гармонійне сполучення, взаємодію і розвиток усіх видів пасажирського транспорту;

- удосконалення управлінських структур всіх видів транспорту із посиленням державного регулювання і контролю за виробничою і соціальною діяльністю транспортних підприємств і створенням відповідної законодавчо-правової і нормативної бази на підставі забезпечення узгодженості інтересів транспортних підприємств за громадськими інтересами;

- забезпечення якісного розвитку міського пасажирського транспорту шляхом поповнення парка автобусів, розвитку вулично-дорожньої мережі, розвитку електричного екологічно чистого виду транспорту, налагодження вітчизняного виробництва транспортних засобів (тролейбусів, трамваїв, автобусів); повного або часткового звільнення підприємств міського пасажирського транспорту;

- законодавче закріплення на державному рівні порядку обов’язкового заключення договірних відношень на виконання перевезень пасажирів між органами виконавчої влади і пасажирськими автотранспортними підприємствами на основі розрахунків тарифів на транспортні послуги;

- забезпечення задоволення потреб населення у відповідності до постійного зростаючої транспортної рухливості, пов’язаної з початком економічного зростання, з метою недопущення обмежень народу в його економічній і соціальній активності через неякісну роботу транспорту.

- На транспорті Західної Європи останнім часом також проходять значні зміни. Деякі з них співзвучні із умовами роботи нашого транспортного сектора: зростання цін на рухомий склад, запасні частини, паливо і матеріали; зменшення бюджетного фінансування на потреби міського пасажирського громадського транспорту. В теперішній час в державах Західної Європи використовується три методи організації роботи громадського пасажирського транспорту [33]:

- закриті транспортні ринки характеризуються належністю транспортних підприємств до державного сектору і високою якістю транспортних послуг; має місце збільшення витрат на перевезення і існує ризик щодо погіршення якості послуг;

- повна дерегуляція транспортних ринків (держсектор повністю відсутній) забезпечує невисоку собівартість перевезень (через невисоку заробітну плату водіїв і високе використання рухомого складу); призводить до ліквідації маршрутів із невеликою щільністю населення, що значно погіршує обслуговування соціально вразливих верств населення (дітей, малозабезпечених і літніх громадян);

- контрольована конкуренція забезпечує обмеження прав операторів в часі і вимагає від них постійно доказувати свою здатність надавати кращі послуги; витрати на перевезення скорочуються через зниження заробітної плати.

В західних державах переважає контрольована конкуренція. Але високий рівень роботи громадського транспорту, що завжди вимагає суспільство, без державного фінансування забезпечити неможливо. Тому допомога держави завжди буде актуальною. Крім того, контрольована державою конкуренція забезпечує реалізацію головної вимоги – прозорість взаємодії органів влади і транспортних підприємств. Тому контракти на право виконувати перевезення заключаються на певний період на конкурсній основі, а населення повинно знати про рівень послуг, які буде їм надано конкретною компанією.