Критерії й обмеження в задачах оптимізації ІС

Розглянуті положення класичної теорії оптимізації лінійного і динамічного програмування є основою для постановки й вибору методів рішення задач оптимізації ІС. Принципово можлива постановка нескінченної безлічі оптимізаційних задач і їхніх модифікацій, розглянутих щодо різноманітних критеріїв, змінних і характеристик інформаційних мереж.

Як критерій часто виступає повна вартість мережі W.

Для лінійної моделі вартості отримане співвідношення, що визначає оптимальне значення пропускної здатності каналів ІС, у той час як для нелінійної моделі (увігнутої функції) вартості рішення оптимізаційної задачі часто дає кілька локальних мінімумів, що значно ускладнює рішення задач оптимізації ІС. Одним із розглянутих критеріїв

оптимізації ІС є надійність інформаційної мережі.

Надійність мережі визначається як здатність забезпечувати нормальний зв'язок між усіма діючими парами вузлів, хоча б по одному шляху. При проектуванні може бути поставлена вимога про необхідність зв'язку між будь-якими парами вузлів по двох і більш незалежних шляхах. Таким чином, кількісним показником надійності, необхідним для оптимізації ІС, у цих випадках може служити середня частка пар вузлів, між якими зв'язок стає неможливим через ушкодження вузлів або ліній. Для розрахунку цього показника необхідно знати або оцінити інтенсивність відмовлень елементів, потоки відмовлень і відновлень окремих ліній і вузлів ІС.

При постановці оптимізаційної задачі встановлюються обмеження, обумовлені фізичною сутністю процесів, що протікають у досліджуваній мережі, економічними вимогами й іншими конкретними особливостями, наприклад надійністю й ефективністю функціонування елементів.

Цікавість представляють лише деякі з них, наприклад,: характеристики топологічних структур ІС — безліч вузлів N і безліч зв'язків між ними М пропускні здібності каналів зв'язку, причому кожному зв'язку відповідає пропускна здатність С_i. Це найчастіше дискретна, а рідше безперервна перемінна. Кожному значенню С_i. буде відповідати вартість W_i. Відомі дві моделі, що установлюють взаємозв'язок W і С (мал. 5.11): лінійна W_i =k* С_i. - і степенева (увігнута) Wi = kd^ai. Вартість каналів також є або безперервної, або дискретною величиною. Загальна вартість мережі часто фігурує як змінна в задачах оптимізації ІС.

Загальноприйнятим критерієм, що оцінює якість функціонування, є середня затримка повідомлень Т.

Серед обмежень, що мають місце в задачах оптимізації ІС, виділяються наступні:

1. Обмеження на потік. При збереженні потоку у вузлах для кожної сукупності (і, j) дуг не повинне бути втрат і розсіювання його на цих дугах;

2. Обмеження на пропускну здатність каналів зв'язку, що виражає реальну властивість передавати обмежену кількість інформації в одиницю часу;

3. Обмеження на вартість визначається фінансовими ресурсами, що виділяються на створення мережі (планований бюджет);

4. Обмеження на затримку передачі повідомлень. Фактор затримки може бути визначений фізичними причинами. Припустима затримка, зв'язана з тим, що несвоєчасна інформація може втратити практичну цінність, а отже, мережа не забезпечує виконання заданих функцій. Таким чином, повинна виконуватися умова;

5. Обмеження на топологію мережі. Як відзначалося, з одного боку, мережа повинна мати п- зв’язність з розумінь заданої надійності, а, з іншого боку — максимальний порядок вузла, тобто число приєднаних до нього каналів не може бути більше деякої припустимої величини.