Перелік практичних навичок та знань

Студент повинен знати:

1. основні поняття теорії міжнародної економіки;

2. чинники формування та особливості впливу окремих елементів міжнародного економічного середовища;

3. особливості соціально-економічних моделей країн світу та їх вплив на розвиток міжнародних економічних відносин;

4. теоретичні концепції міжнародної торгівлі. руху чинників виробництва, побудови й функціонування валютної системи, побудови платіжних балансів;

5. об’єктивні закони й принципи розвитку міжнародної економіки;

1. форми міжнародних економічних відносин;

2. основний інструментарій та умови їх функціонування;

3. систему взаємовідносин із приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання, що вийшли за межі національних господарств.

Студент повинен вміти:

1. аналізувати та оцінювати економічне, політично-правове, соціально-культурне середовище та інфраструктуру міжнародної економіки;

2. прогнозувати наслідки застосування окремих форм міжнародних економічних взаємовідносин та визначати їх ефективність;

3. критично оцінювати пропозиції щодо організації макро- та мікроекономічної взаємодії суб'єктів міжнародної економіки.

Критерії оцінки знань студентів по курсу “Міжнародна економіка”

Низький рівень компетентності: с тудент не знає основні поняття курсу.

1 бал – навчальний матеріал засвоєно на рівні елементарного розпізнавання і відтворення окремих фактів, об’єктів, студент у змозі викласти засвоєний матеріал лише розрізненими словами, реченнями.

2 бали – елементарний рівень засвоєння матеріалу забезпечує можливість викладення його уривчастими реченнями, студент володіє лише окремими фатам, невзмозі пов’язати їх між собою.

3 бали – володіння окремими фрагментами тематики курсу, які становлять лише незначну частину матеріалу дисципліни “Міжнародна економіка”.

Середній рівень компетентності: с тудент знає основні поняття курсу, із певними труднощами використовує отримані знання для аналізу конкретних економічних ситуацій.

4 бали – володіння матеріалом на початковому рівні, механічне відтворення окремих фрагментів курсу.

5 балів – здатність студента логічно відтворити зі стороннєю допомогою значної частини курсу, або окремих тем.

6 балів – студент у змозі самостійно відтворити значну частину теоретичного матеріалу, мають місце окремі спроби його аналізу, співставлення фактів та їх узагальнення, критичного осмислення власної думки та виправлення допущених помилок.

Достатній рівень компетентності: студент знає основні поняття курсу, уміє використовувати отримані знання для аналізу конкретних економічних ситуацій, у змозі дати оцінку економічним явищам і процесам.

7 балів – системний рівень засвоєння матеріалу дозволяє застосовувати засвоєні дані на рівні стандартних ситуацій, на підтвердження власних міркувань наводити окремі власні приклади.

8 балів – студент самостійно зіставляє, узагальнює, систематизує інформацію, у змозі пов’язати її з міжнародною економічною практикою.

9 балів – вільне володіння засвоєним матеріалом, спроможність застосування його на практиці.

Високий, творчій рівень компетентності: студент впевнено володіє основними поняттями курсу, вміє використовувати отримані знання для аналізу конкретних економічних ситуацій, дає кваліфіковану оцінку економічним явищам і процесам сучасного міжнародного економічного життя, вміє виявляти причини й наслідки найважливіших подій у міжнародних економічних відносинах.

10 – високий рівень засвоєння матеріалу дозволяє самостійна визначати окремі цілі навчальної діяльності, оцінювати окремі нові факти, виявляти джерела отримання додаткової інформації.

11 балів – студент вільно висловлює власні міркування, самостійно виявляє джерела інформації та використовує їх у відповідності з цілями пізнавальної діяльності, здатен використовувати набуті знання в нестандартних ситуаціях.

12 бали – глибоке знання матеріалу курсу дозволяє розвивати особливі творчі здібності студента.

 

 

 

 

ГЛОСАРІЙ

 

“Втеча мізків” – міжнародна міграція висококваліфікованих кадрів, виїзд за кордон на постійну роботу спеціалістів вищої кваліфікації, через більш сприятливі умови для праці та життя.

“Етнічна економіка” – сегмент народного господарства країни, що приймає, який базується на взаємопов’язаній економічній активності етнокультурних меншостей підприємців та найманих робітників.

“Ноу-хау” – узагальнюючий термін, що визначає різноманітні секрети виробництва, технічних, економічних, фінансових, адміністративних даних, використання яких надає комерційні переваги особі або фірмі, що володіє ними.

Активне сальдо балансу (активний баланс) – стан платіжного балансу країни, коли надходження іноземної валюти перевищує її відтік у ході здійснення міжнародних розрахунків країни.

Антропосфера (від греч. antropos – людина, sphaira – куля) – частина ноосфери, заселена людьми й змінена ними в реультате життєдіяльності.

Багатонаціональна корпорація – корпорація, головна компанія якої належить капіталові двох або більшої кількості країн, а філії знаходяться в різних країнах.

Баланс міжнародної заборгованості – частина платіжного балансу країни, що відбиває співвідношення між кредитними активами та зобов’язаннями держави.

Бартер – форма товарообмінної операції, при якій торговельні угоди здійснюються за схемою «товар за товар», без опосередкування руху економічних благ грошовими розрахунками й врахування грошових еквівалентів. Пропорції обміну встановлюються за взаємною домовленістю сторін.

Біосфера (від греч. bios – життя, sphaire - куля) – одна з оболонок Землі, що включає частини земної кори, гідросфери й атмосфери, її склад і енергетика визначяються життєдіяльністю живих організмів.

Боргові цінні папери – документи, що фіксують відношення позики між власником документа і його емітентом (облігації, прості векселі, боргові розписки).

Валюта – грошова одиниця, застосовувана для виміру величини вартості товару в міжнародних розрахунках. Поняття валюта означає: 1. грошову одиницю, що становить основу національної грошової системи; 2. тип грошової системи країни (золота, біметалічна, паперова); 3. іноземні гроші (грошові знаки і платіжні документи, виражені в іноземних грошових одиницях і застосовувані в міжнародних розрахунках).

Валюта платежу – валюта, у якій обговорена оплата товару за зовнішньоторговельною згодою або погашення кредиту.

Валюта угоди – валюта, у якій виражена ціна товару або сума наданого кредиту.

Валютна блокада – сукупність таких заходів, як блокування рахунків, кредитна блокада, валютні обмеження, системно використовуваних одними країнами у відношенні до інших країн з метою виконання останніми певних вимог.

Валютна інтервенція – втручання держави у функціонування валютного ринку через активну продажу або купівлю іноземної валюти з метою впливу на курс національної валюти.

Валютна політика – елемент національної та міжнародної економічної політики, що визначає внутрішні й зовнішны аспекти діяльності держави через вплив на валюту, валютний курс, валютні операції.

Валютний арбітраж – операція, що передбачає купівлю валюти (товарів, ЦП) на одному ринку та негайну його перепродажу на іншому та отримання прибутку за рахунок різниці ціни купівлі та продажу.

Валютний демпінг – різновид демпінгу, при якому експорт товарів провадиться за цінами, нижче світових за допомогою заниження курсів валюти, що відображають зовнішнє знецінювання, у масштабах, що перевищують знецінювання валюти на внутрішніх ринках.

Валютний кредит – кредит, наданий у національній валюті країни кредитора.

Валютний курс на основі ПКС – курс, що зрівнює ціну кошика однакових товарів у двох країнах.

Валютні відносини – сукупність грошових відносин, що опосередковують платіжно-розрахункові операції між суб'єктами світового господарства.

Валютні обмеження – система установленних законодавчо або в адміністративному порядку нормативних правил, спрямованих на обмеження валютних операцій.

Варант – право придбати в емітента на пільгових умовах фіксованої кількості акцій протягом визначеного періоду.

Відкрита економіка – економіка, в умовах якої держава не в змозі проводити макроекономічну політику без врахування обмежень, що накладають зовнішньоекономічні відносини країни, економіка, що активно взаємодіє з економіками інших країн світу.

Вільно використовувані валюти – валюти, широко використовувані для здійснення платежів по міжнародних угодах, що активно купуються й продаються на головних валютних ринках.

Географічна структура міжнародної торгівлі – розподіл міжнародної торгівлі за групами країн і регіонами.

Глобалізація – процес перетворення світового господарства в єдиний ринок товарів, послуг, робочої сили й капіталу на основі поступового зняття перепон між окремими країнами.

Глобальна економічна рівновага – такий стан, коли чисельність населення й обсяг капіталу залишаються незмінними, між силами, що впливають на їхню еволюцію підтримується стійкий баланс.

Глобальне село – феномен, формування на основі активного використання глобальних Інтернет-мереж віртуальних соціальних співтовариств, що включають представників багатьох країн і континентів.

Голландський аукціон – вид аукціонної торгівлі, при проведенні якого в ході публічних торгів відбувається поетапне зниження первісно встановленої максимальної ціни до рівня, що задовольняє одного з учасників.

ГУУАМ – інтеграційне об’єднання Грузії, України, Узбекистану, Азербайджану, держав колишнього СРСР.

Девальвація – офіційне зниження курсу національної валюти стосовно іноземних выалют. У результаті стимулюється експорт і стримується імпорт товарів і послуг, створюються умови для поліпшення стану платіжного балансу країни.

Девизная політика - регулювання валютного курсу шляхом покупки або продажу іноземної валюти.

Дематеріалізація економічних ресурсів – процес зменшення частки в суспільному виробництві таких факторів як земля, фізичний капітал у результаті зростання значимості таких його нематеріальних факторів як знання, інформація, підприємницькі здібності, зростання значення людського капіталу.

Дисконтна політика – політика, направлена на регулювання валютного курсу, руху капіталів і платіжного балансу шляхом зміни процентних ставок по кредитах.

Диференційована міграція – міграція окремих груп населення – етнічних, соціальних, статевих та вікових.

Доходи – група статей рахунка поточних операцій платіжного балансу, що включає платежі між резидентами й нерезидентами, зв'язані з оплатою праці нерезидентів і операції, зв'язані з доходами на інвестиції.

Економічна рівновага – відповідність між матеріальною й ціннісною складовими суспільного продукту, попитом та пропозицією, оптимальні пропорції між галузями виробництва.

Економічна територія країни – географічна територія, що підлягає юрисдикції даної країни, в межах якої можуть вільно рухатися робоча сила, товари та капітал.

Економічне зростання – стійкий процес екстенсивного росту виробничих можливостей економіки й збільшення внаслідок цього національного доходу.

Економічне середовище – сукупність зовнішніх умов, що обумовлюють напрямки й форми розвитку відтворювальної активності людини, ділового життя.

Економічний і валютний союз – форма міжнародної економічної інтеграції, при якій договори про зону вільної торгівлі, митний союз і спільний ринок доповнюються угодами про проведення загальній економічної та валютної політики.

Економічний розвиток – процес поліпшення в результаті інтенсифікації використання економічних ресурсів якості життя всього населення країни.

Економічні біженці – мешканці країни, що залишають її з економічних причин.

Експорт – вивіз товару з країни.

Експортна квота – відношення експорту товарів і послуг до ВВП або ВНП країни.

Експортний кредит – кредит, наданий експортерами імпортерам для закупівлі товарів.

Еміграція – виїзд робочої сили з однієї країни в іншу.

Євровалюта – тверда валюта, у якій комерційні банки здійснюють безготівкові депозитно-позичкові операції за межами країн-емітентів.

Європейський Союз -найбільш розвинуте інтеграційне об’єднання країн світу, економічний, політичний та військовий союз.

Євроринок – частина світового ринку капіталів, що включає систему міжнародних обмінних відносин і валютно-кредитних інститутів, зв'язаних з операціями з євровалютами й цінними паперами. Складається з євроринку валют і євроринку ЦБ.

Єдиний Економічний Простір - інтеграційне об’єднання держав колишнього СРСР.

Загальне фінансування – покриття частини витрат країни одержувача по реалізації спільних проектів, здійснюваних у рамках програм технічної допомоги.

Закон однієї ціни – в умовах конкуренції той самий товар у різних країнах має однакову ціну, якщо вона виражена в одній і тій же валюті.

Заміщаюча міграція – міграція, що передбачає заміщення еміграції національної робочої сили міграцією з менш розвитих країн.

Зв'язані кредити – цільове кредитування, коли напрямки використання позики обумовлюються в кредитній угоді (комерційні кредити для закупівлі певних товарів і послуг).

Зовнішньоторговельний обіг – сукупний обсяг експорту й імпорту за певний період часу.

Зона вільної торгівлі – форма міжнародної економічної інтеграції, відповідно до якої скасовуються торговельні обмеження між країнами-учасницями, знижуються або скасовуються взаємні мита.

Зона преференційної торгівлі – рівень міжнародної інтеграції, який забезпечує преференційні умови торговельного співробітницьтва між країними-участниками.

Зустрічна торгівля – зовнішньоторговельні операції, що передбачають зустрічні зобов'язання експортерів закупити в імпортерів товари на повну або часткову вартість експорту. До різновидів зустрічної торгівлі відносять бартер, компенсаційні угоди, кліринг, оффсет.

Ідеаціональна культурна ментальність - культурна ментальність, що характеризується переважно ідеальним сприйняттям реальності, духовним характером цілей і потреб, націленістю індивіда на самовдосконалення.

Ідеологія – систематизована та інтегрована сукупність світоглядних концепцій, теорій та цілей, що утворюють соціально-політичну й економічну програму життєдіяльності й розвитку суспільства.

Імміграція – в'їзд робочої сили в приймаючу країну.

Імпорт – увіз товару в країну.

Імпортна квота – відношення імпорту товарів і послуг до ВВП або ВНП.

Індекс потенціалу в області ввозу ПЗІ – інтегральний показник, що характеризує ступінь готовності країни до інтеграції у світову систему обміну ПЗІ. Визначається на основі аналізу значення 12 перемінних.

Індекс транснаціоналізації - средньоарифметична відношення потоку ПЗІ до валових капіталовкладень, частки ПЗІ у ВВП, частки добавленої вартості, створеної іноземними кампаніями у ВВП, частки працівників ТНК у сукупній чисельності зайнятих у народному господарстві країни.

Індекс фактичного положення в області ввозу ПЗІ – показник, що характеризує ситуацію в області ПЗІ в країні в порівнянні з іншими країнами світу й розраховується як співвідношення між часткою країни у світовому припливі ПЗІ та її часткою в обсязі світового ВВП.

Іноземна валюта – платіжний засіб інших країн, законно або незаконно використовуваний на території даної країни (долари в Україні, карбованці в Білорусії, євро в Латвії).

Інститут – сукупність формальних і неформальних норм соціальної взаємодії.

Інституціональна структура міжнародної торгівлі – розподіл міжнародної торгівлі за суб'єктами та методами товарного обміну.

Інструменти грошового ринку – грошові документи, що дають власникові право на гарантований доход на певну дату (казначейські векселі, депозитні сертифікати, банківські акцепти).

Інтернаціоналізація економіки – активізація участі країни у світовому господарстві.

Інтернаціоналізація економічного розвитку – збільшення можливостей і значення в розвитку економіки поступового виходу виробництва за межі окремої країни й утворення відповідних форм виробництва в рамках світового господарства.

Кластерна модель - модель співробітництва підприємств однієї галузі в регіоні або за технологічним виробничим ланцюгом.

Кліринг – система безготівкових розрахунків по взаємопоставках економічних благ (товари, ЦБ, послуги), що передбачає взаємний залік вимог і зобов'язань.

Коефіцієнт транзитності – показник, що характеризує ступінь розвинутості всіх видів транспортних зв’язків та відповідної інфраструктури країни.

Коммунальність – соціальний вираз властивостей природно-технологічного середовища, що характеризується можливістю його використання в господарському процесі переважно як єдиної нероздільної системи, частини якої не можуть бути уособлені без погрози його розпаду. Формує східну інституціональну матрицю.

Компенсаційна торгівля – форма міжнародних товарообмінних операцій, заснована на принципі оплати вартості товарів, що поставляються, зустрічними поставками, при цьому різниця вартості оплачується в грошовій формі.

Компенсаційний кредит - взаємний кредит, наданий одна одній фірмами різних країн у національній валюті на адекватні суми.

Конвертована валюта – валюта, без обмежень уряду обмінювана на інші валюти.

Копірайт – ексклюзивне право автора науково-технічного, літературного, відео- або аудио- твору на його розмноження, поширення, показ, відтворення та застосування.

Країна базування – країна, у якій розташовується головний підрозділ міжнародної корпорації.

Країна приймаюча – країна, у якій міжнародна корпорація має дочірні, асоційовані компанії або філії, створені на основі прямих інвестицій.

Кредитна блокада – один із видів експортної блокади країни, що складає у відмовленні в наданні кредитів.

Кредитна війна – посилене кредитне стимулювання експорту конкуруючих товарів у певну країну.

Кредитна лінія – кредитний договір, відповідно до якого забезпечується можливість запозичення коштів у певного кредитора впродовж обумовленого періоду, у міру виникнення необхідності та в межах обговореної суми.

Легальна міграція – міграція робочої сили на контрактній основі з наданням мігрантові повної легалізації.

Лізинг – кредитування у формі надання в оренду устаткування й засобів пересування терміном на 3 – 15 років.

Ліцензійна угода – міжнародна комерційна угода по наданню власником патенту, не запатентованих знань, досвіду й технологій, покупцеві права їхнього застосування на обговорених умовах.

Ліцензія – дозвіл на використання патенту, незапатентованих знань і досвіду технологій на обговорених умовах надане власником покупцеві.

Маастрихтський договір – документ, у якому зафіксовано рішення країн ЄС про утворення Європейського союзу на засадах Європейського Співтовариства, доповнений новими формами співпраці.

Маятникова міграція – міграція, що передбачає періодичне перетинання мігрантом кордонів країни у випадку, коли він має постійну роботу в іншій країні, але залишається жити на Батьківщині (жителі прикордонних територій, фахівці, що працюють вахтовим методом).

Митний союз – форма міжнародної економічної інтеграції, коли країни-учасниці встановлюють єдиний митний тариф і проводять єдину зовнішньоторговельну політику стосовно третіх країн. Зовнішньоторговельні обмеження між країнами-учасницями відсутні.

Мито – обов'язковий внесок, стягнутий при імпорті або експорті товару, їх необхідна передумова.

Міграційне сальдо – різниця між імміграції та еміграцією.

Міжнародна біржова торгівля – організаційна форма міжнародної оптової торгівлі однорідними товарами з використанням для встановлення контактів між покупцями і продавцями послуг біржових посередників. Кон'юнктура на світових товарних біржах є індикатором динаміки світових товарних ринків.

Міжнародна економіка – 1) сукупність суб'єктів світогосподарської системи в їхніх зв'язках і взаєминах; 2) розділ економічної теорії, що вивчає закономірності функціонування відкритих національних економік і світового господарства в цілому в умовах глобалізації, а також закономірності переміщення між окремими країнами товарів і послуг, факторів виробництва, їхні ринкові характеристики (попит, пропозиція, ціни).

Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) – утворення міжнародних інтеграційних об'єднань на рівні національних економік або окремих економічних суб'єктів із метою підвищення ефективності їхньої господарської діяльності, процес зближення і взаємного пристосування національних господарських систем, в основі якого - економічний інтерес самостійних суб'єктів господарювання, міжнародний поділ праці, процеси інтернаціоналізації світової економіки.

Міжнародна конвергенція - тенденція до формування єдиного, взаємозалежного, більш розвиненого й соціально-справедливого світу, що забезпечує зближення рівнів розвитку різних країн

Міжнародна корпорація – форма структурної організації великої корпорації, що здійснює прямі інвестиції у різні країни світу. Можуть бути багатонаціональні й транснаціональні.

Міжнародна організація з прав мігрантів (МОМ) – спеціалізована міжнародна організація в складі ООН, що займається питаннями розробки міжнародної політики й надання допомоги, поліпшенням умов праці й життя мігрантів.

Міжнародна організація праці (МОП) – спеціалізована установа ООН, що займається проблемами поліпшення умов праці і соціального забезпечення населення.

Міжнародна технічна допомога – добровільна передача досягнень сучасної технології розвиненими державами країнам, що розвиваються на безповоротних засадах.

Міжнародна торгівля – сфера міжнародних товарно-грошових відносин, специфічна форма обміну продуктами праці (товарами й послугами) між продавцями й покупцями різних країн.

Міжнародне економічне середовище – сукупність географічних, природно-кліматичних, соціокультурних, ідеологічних, правових, політичних, економічних факторів, що визначають напрямки розвитку й особливості міжнародних економічних відносин.

Міжнародний аукціон – спосіб продажу окремих видів товарів у формі публічного або негласного торгу, проведеного в заздалегідь установленому місці, у заздалегідь обговорений час із правом попереднього огляду товарів. Виділяють публічні, негласні (німі), голландські аукціони.

Міжнародний кредит - особлива форма міжнародних економічних операцій, рух позичкового капіталу між суб'єктами міжнародних економічних відносин, зв'язаний з наданням валютних і фінансових ресурсів на умовах зворотності, терміновості й платності.

Міжнародний поділ праці – спеціалізація окремих країн на виробництві певних товарів і послуг у межах світової системи господарювання.

Міжнародний ринок капіталів – система ринковий відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позичкових капіталів між країнами.

Міжнародний рух технологій – форма МЕВ в сфері, що поєднує розробку, впровадження у виробництво інноваційних товарів та послуг, а також торгівлю ними на основі спільних угод, закріплених у відповідних документах.

Міжнародні виставки – специфічна форма міжнародної торгівлі, мете якої – полегшення пошуку партнерів, підготовки і укладання зовнішньоторговельних договорів. Можуть бути як універсальними, так і спеціалізованими.

Міжнародні економічні відносини (світогосподарські зв'язки) – 1) економічні відносини між резидентами й нерезидентами (юридичними й фізичними економічними суб'єктами) різних країн; 2) розділ економічної теорії, міжнародної економіки, що вивчає взаємини між окремими країнами в області купівлі/продажу товарів і послуг, фінансових потоків і факторів виробництва.

Міжнародні інвестиції – довгострокові вкладення іноземного капіталу в підприємства різних галузей, підприємницькі й інноваційні проекти, соціально-економічні програми.

Міжнародні консорціуми або міжнародні стратегічні альянси – міжнародна угода про спільну виробничу, науково-технічну або збутову діяльність, що створюють умови для об'єднання наукового й виробничого потенціалу підприємств різних країн при збереженні їхньої самостійності.

Міжнародні науково-технічні відносини – відносини, що виникають між економічними суб'єктами різних країн із приводу виробництва, обміну й споживання науково-технічних розробок у сфері господарської діяльності.

Міжнародні стратегічні альянси – об'єднання ТНК спрямовані на спільне рішення визначених задач.

Міжнародні стратегічні альянси – об'єднання ТНК спрямовані на спільне рішення певних задач.

Міжнародні тендери – конкурсна форма розміщення замовлення, що передбачає проведення конкурсу серед потенційних постачальників на кращі умови поставки. Виділяють відкриті (за участю всіх бажаючих), закриті (із заздалегідь обмеженим числом учасників), виняткові (до участі запрошується одна або послідовно кылька фірм-виконавців).

Міжнародні фінансово-кредитні відносини – відносини, що складаються між суб'єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, міжнародного переміщення цінностей у грошовій та товарній формах з метою одержання власниками прибутку, відсотка або інших вигод.

Міжнародні ярмарки – спосіб реалізації товарів за допомогою організації великих, періодично проводимих широкодоступних виставок, у певному місці, постійний час року і терміни з метою демонстрації зразків продукції, безпосередньої реалізації товарів споживачам і посередникам і укладання торговельних угод.

Міжчасова торгівля – підвищення поточного споживання за рахунок скорочення споживання в майбутньому (запозичення) або занижене поточне споживання на користь більшого споживання в майбутньому.

Модернізація економіки – комплекс економічних, політичних та культурних реформ, реалізація яких забезпечує “осучаснення” суспільства шляхом нагромадження та концентрації капіталу, розвитку сучасних технологій, підвищення продуктивності праці.

Напівлегальна міграція – міграція, що передбачає легалізацію перебування на території країни мігрантів і нелегальний (тіньовий) характер трудової діяльності.

Національна валюта – законний платіжний засіб, який емітує відповідна держава (долари, гривні, карбованці в країні походження).

Неконвертована валюта – валюта, за якою зберігаються обмеження по всіх операціях як резидентів, так і нерезидентів.

Нелегальна міграція – міграція робочої сили в обхід відповідного національного законодавства і міжнародних домовленостей.

Нелегальна міграція – міграція робочої сили в обхід відповідного національного законодавства і міжнародних домовленостей.

Неторгуїмі товари – товари, що не потрапляють у міжнародний обмін, вживаються лише у межах окремої країни.

Ноосфера (від греч. noos – розум і сфера, сфера розуму) – частина біосфери, у якій розумна діяльність людини перетворюється у вирішальний фактор розвитку, на формування й розвиток якої безпосередньо впливає діяльність людини.

Опціон – право продати або купити ЦП або товар за фіксованою ціною на визначену дату.

Оффсетні операції (від англ. offcset – відшкодування) – форма зовнішньоторговельних операцій, що передбачає можливість як безпосереднього обміну товарами і послугами, так і заліку виникаючої заборгованості як капітальні вкладення.

Паритет купівельної спроможності – рівність купівельної спроможності різних валют при незмінному рівні цін у кожній із країн.

Пасивне сальдо балансу (пасивний баланс) – стан платіжного балансу країни, коли відтік іноземної валюти в ході міжнародних операцій країни перевищує її надходження.

Патент – свідчення на право власності автора інновації, що підтверджує її новизну, виключне право власника на її використання.

Патентна угода – міжнародна комерційна угода по передачі прав на використання інновації, що охороняється патентом.

Паушальний платіж – зафіксована в угоді сума ліцензійної винагороди, установлювана на основі оцінок очікуваного економічного ефекту й прибутку від використання ліцензії покупцем (ліцензіатом) на підставі використання ліцензії, ціна покупки ліцензії. Здійснюються в розсрочку.

Передача «Ноу-хау» – міжнародні угоди по наданню прикладних знань, досвіду і «секретів» технологій, що не патентуються, але мають практичну й комерційну цінність.

Передача прав копірайт – поступка виключного права автора на інтелектуальну власність, зокрема, на друковану продукцію.

Платіжний баланс – статистичний звіт, у якому в систематичному виді наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за певний проміжок часу.

Політична система – сукупність соціальних інститутів, що інтегрують суспільство в єдине ціле.

Портфельні інвестиції – вкладення капіталу в іноземні цінні папери, що не дають інвесторові права реального контролю над об'єктом інвестування.

Послідовна стадія глобалізації – етап глобалізаційного процесу, що характеризується формуванням єдиного світового господарства на основі нового витка НТР, початок глобалізації як об'єктивного процесу й істотної якості постіндустріальної цивілізації.

Послуга – вид діяльності, у процесі якої відбувається зміна характеристик (якісних, територіальних) суб'єкта-одержувача або вже наявного продукту. Блага, надані не у вигляді речей, а у формі діяльності.

Постачання продукції в рамках кооперації виробництва – форма міжнародних товарообмінних операцій, здійснюваних у рамках виробничої кооперації, за трансферними цінами й у пільговому режимі.

Постійна міграція – переїзд в іншу країну на постійне проживання.

Поточні трансферти – група статей рахунка поточних операцій платіжного балансу, що відбиває трансферти, що не означають передачу права власності на основний капітал, не зв'язані з придбанням або використанням основного капіталу і не передбачають анулювання основного боргу кредитора.

Правило Вальраса – вартість імпорту країни дорівнює сумі вартості експорту та чистих закордонних продажів активів і відсотків по них.

Правове середовище – сукупність правових норм, що регулюють внутрішньодержавні й міжнародні відносини економічних суб'єктів.

Прогнозний баланс – тип балансу міжнародних розрахунків, що відбиває очікуваний на певний період часу стан валютних розрахунків держави.

Промислове шпигунство – несанкціоноване отримання, використання або зміна інформації, що представляє комерційну цінність.

Прямі закордонні інвестиції – вкладення капіталу за кордон за допомогою створення власного підприємства або придбання більш ніж 10 % частки його вартості.

Рахунок операцій з капіталом і фінансовими операціями – група статей платіжного балансу, що фіксують міжнародний рух капіталу.

Рахунок резервних активів – група статей платіжного балансу, що відбиває міжнародні високоліквідні активи країни, що знаходяться під контролем держави і можуть бути використані для фінансування дефіциту платіжного балансу й регулювання курсу національної валюти.

Ревальвація (ревалоризація) – підвищення офіційного курсу національної валюти по відношенню до інших валют. Використовується для боротьби з інфляцією, стимулювання активності імпортерів товарів і експортерів капіталу.

Регіоналізація (глокалізація) - поглиблення міжнародних зв'язків на компактному, регіональному просторі.

Реекспорт – вивіз раніше ввезеного, не підданого переробці товару.

Резервні валюти – валюти, у яких країни тримають свої ліквідні міжнародні резервні активи, використовувані для покриття негативного сальдо платіжного балансу (долари, євро).

Резидент – юридична або фізична особа, що зареєстрована та постійно мешкає в даній країні або перебуває в країні більше року та має в ній центр свого економічного інтересу.

Реімпорт – увіз раніше вивезеного, не підданого переробці товару.

Репатриативна міграція – міграція, що передбачає повернення мігрантів, які виїжджали в іншу країну на постійне проживання назад на Батьківщину.

Ринкові ціни – ціни, за якими укладаються реальні контракти між незалежними покупцями та продавцями.

Робоча сила – здатність людей до праці, сукупність фізичних і духовних якостей людини, що вона використовує в процесі виробництва необхідних засобів існування.

Розрахункова одиниця – показник вимірювання грошових еквівалентів вартості, що застосовується у даній країні під час внутрішніх розрахунків та в бухгалтерському обліку.

Розрахунковий баланс – співвідношення між грошовими вимогами та грошовими зобов’язаннями країни, що виникають внаслідок її торговельних, та інших (крім кредитних) відносин із країнами світу за певний період, або на певну дату.

Роялті (від royal (англ.) – королівський) – періодичні ліцензійні платежі за право використання винаходів, патентів й іншої інтелектуальної власності. Розмір роялті становить певний відсоток від прибутку, одержуваному ліцензіатом (тим, хто здобуває ліцензію) у результаті використання ліцензії.

Сальдо балансу некомерційних операцій – різниця між доходами від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення коштів у спадщину, при вирішенні сі