ПЕРЕДМОВА. Митне право – профілююча фундаментальна навчальна дисципліна, що викладається на юридичному факультеті Академії митної служби України

Митне право – профілююча фундаментальна навчальна дисципліна, що викладається на юридичному факультеті Академії митної служби України, а також у багатьох вищих навчальних закладах юридичного профілю.

Предметом пізнання цієї навчальної диципліни є норми права, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі переміщення через митний кордон України товарів, предметів і транспортних засобів, а також правові категорії, наукові погляди та концепції, характерні для науки митного права.

Сукупність відносин з приводу переміщення через митний кордон – це комплексне, складне утворення різноманітних за своїм характером елементів, що становлять предмет правового регулювання митного права. До його складу належать адміністративно-правові та фінансово-правові відносини. Перші з них виникають у ході виконання митними органами регулятивної та правоохоронної функції, другі – під час стягнення митних податків і зборів (фіскальна функція).

Специфіка предмета правового регулювання митного права зазначених суспільних відносин – його комплексність, доповнюється своєрідністю методу правового регулювання, який є імперативним та диспозитивним за своєю органічною єдністю.

Метод владних приписів характерний для будь-якої публічно-правової галузі права. Зовнішнього оформлення організаційно-розпорядча діяльність Державної митної служби України набуває в результаті адміністративної (відомчої) нормотворчості. У межах своїх повноважень та відповідно до чинного законодавства Державна митна служба України як центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом має право видавати накази (спільні накази) нормативного характеру та листи-роз’яснення. Відомче нормотворення має здійснюватися згідно з принципами підзаконності, оперативності, непротиріччя тощо.

В умовах адміністративної реформи, яка має за мету прискорити перехід від авторитарної до демократичної системи державного управління, модернізувати державно-управлінські відносини, наблизити апарат управління до населення, нагальною стає потреба переорієнтувати діяльність органів державної влади відповідно до конституційного принципу пріоритетності прав і свобод людини.

У сфері здійснення митної справи цей постулат має реалізовуватися за допомогою надання суб’єктам переміщення через митний кордон адміністративних (управлінських) та цивільно-правових послуг. І тут вже доречно говорити про диспозитивний метод правового регулювання.

Структура практикуму як навчального видання практичних завдань і вправ, що сприяють засвоєнню набутих знань, умінь і навичок, зумовлена структурою програми навчальної дисципліни “Митне право”, яка складається із Загальної, Особливої та Спеціальної частин.

Загальна частина містить положення, що є визначальними для всіх правовідносин у галузі митної справи: суб’єкти митної діяльності й загальні засади переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України.

Особливу частину сформовано з положень, правових інститутів, що регулюють конкретні складові митної справи: переміщення окремих видів товарів, фізична особа як суб’єкт транскордонного переміщення, митне декларування, митний контроль та оформлення, правові основи митно-тарифного регулювання, заходи нетарифного регулювання, класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності, правові засади митної статистики, адміністративно-юрисдикційна діяльність митних органів.

Успішне вивчення загальних засад міжнародного співробітництва в галузі митної справи, виокремлених в Спеціальну частину, є передумовою засвоєння важливих тем спецкурсу “Міжнародне митне право”, що викладається на п’ятому курсі юридичного факультету.

Семінарські та практичні заняття з митного права мають за мету закріплення й поглиблення теоретичних знань, набутих під час лекцій, а також вироблення навичок застосування норм митного права в конкретних ситуаціях. Для досягнення цієї мети кафедрою митного та адміністративного права з використанням матеріалів судової і господарської (арбітражної) практики розроблено завдання, у т. ч. тестові. Завдання треба виконувати письмово в окремих зошитах з берегами у 3 – 4 см для внесення у процесі практичного заняття відповідних виправлень, доповнень. Наявність зошита з виконаними в повному обсязі завданнями є обов’язковою умовою для допуску курсантів до підсумкової форми контролю знань – іспиту.

Література

1. Реформування державного управління в Україні: проблеми і перспективи / Наук. керів. авт. кол. В.В. Цвєтков. – К.: Оріяни, 1998. – С. 11 – 12.

2. ДСТУ 3017-95 “Видання. Основні види”.