ФІЛОСОФІЯ НОВОГО ЧАСУ

Знання - це сила. Френсіс Бекон

Кожний народ тим більше є громадянським і освіченим, чим краще в ньому філософствують. Рене Декарт

Філософія є донькою мислення. Томас Гоббс

Ідеї і поняття не є природженими, вони також; мало народжуються разом з нами, як мистецтва і науки. ДжонЛокк

Філософія Нового часу являє собою принципово новий рівень у розвитку європейської філософії: вона розвивається у діалозі з експериментальною наукою, що виникає саме в цей час. Узв 'язку з цим філософія досягає нового рівня деталізації власної проблематики, стає більш диференційованою і розгалуженою, а тому — більш систематизова-нішою. Виникають національні філософії, формуються нові напрями філософського знання, такі, як гносеологія, антропологія, методологія, історія філософії.

ключові терміни і поняття

& ДЕЇЗМ -розповсюджена в Новий час позиція, згідно з якою Бог створив світ, надав йому власних законів і далі вже не втручається у його функціонування; творчі ідеї Бога в бутті світу набувають характеру необхідності, пізнання якої стає завданням людини.

ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД - панівний в Європі тип мислення за умов утвердження індивідуалізму та буржуазних суспільних стосунків; він ґрунтувався на " трьох китах": а) на виключній довірі фактам (" краще один раз побачити, ніж; сто разів почути "); б) на чіткій, ясній та зрозумілій логіці; в) на культивуванні активності (за будь-яких обставин краще діяти, аніж: нічого не робити).

ОБ'ЄКТ І СУБ'ЄКТ- провідні категорії світоосмислення епохи Нового часу: об'єктом позначали частину (фрагмент) природи, на яку спрямовувалась активність

людини, суб'єктом - людину як вихідний пункт проявів активності розумового та матеріального планів.

ЗАКОН '- форма прояву необхідності у природі, об'єктивний, сталий, повторюваний тип зв 'язку між: процесами та явищами дійсності або всередині них; в попередні епохи закон розглядався переважно як юридичний закон або владна норма.

СУБСТАНЦІЯ одне із центральних понять новоєвропейського світоосмислення, що позначало таку основу світу, яка охоплювача та пронизувала собою усі форми та явища дійсності, була самовладною та не потребувала для свого буття ніяких інших джерел або причин.

РЕЛІГІЯ І МОРАЛЬНІСТЬ - унаслідок розповсюдження у духовному житті Європи Нового часу деїзму та ідей Просвітництва з 'явилась тенденція пов 'язувати релігію лише із моральністю, звільняючи від її впливу всі інші сфери життя та діяльності. Тим самим заперечувався теїзм - позиція розуміння Бога як єдиного Творця, упорядника світу та джерела усякого буття.