Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Характеристика сировини бруньок




 

Береза біла(Betula pendula)– це однодомне дерево родини березо­вих, 10-20 м заввишки. Кора гладенька, біла, у старих дерев при основі стовбура - чорно-сіра, з глибокими тріщинами. Крона ажурна, з пониклими гілками. Мо­лоді пагони голі, з полиском, червоно-бурі, густо вкриті смо­листими бородавочками. Листки чергові, довгочерешкові, трикут­но-ромбічні, двопилчасті, з клино­видною основою, голі. Квітки - в одностатевих сережках: тичин­кові - на кінцях гілок, довгі, зібрані по 2-3; маточкові - на вкорочених бічних гілочках, 2- З см завдовжки, зелені, спрямо­вані вгору. Плід - горішок. Цві­те у квітні – травні місяцях.

Поширення.Росте в лісових і лі­состепових районах, у Степу - по долинах річок, утворюючи чисті й змішані з іншими поро­дами насадження. Розводять у са­дах і парках.

Фармакологічні властивості.Настій і відвар бруньок володіють сечогінними, антисептичними, жовчогінним властивостями. Деякі клініцисти спостерігали значне збільшення сечовиділення під впливом цього відвару й різке зменшення набряків навіть у тих випадках, коли інші серцеві й сечогінні засоби не допомагали. При призначенні відвару з березових бруньок варто враховувати можливість подразнення бруньок смолистими речовинами, тому необхідне спостереження лікаря, аналізи сили. Настойка із бруньок використовується при лікуванні гострих і хронічних форм екземи, при лікуванні ран, ерозії шкіри, пролежнів, при подразненні шкіри гнійними виділеннями тощо.

Використання. Настій і відвар з листів беріз застосовують як сечогінний засіб, при запаленні нирок і сечового міхура, при неврозах.. Настій з молодих листів застосовують при розладах нервової системи як стимулюючий засіб, при жовтяниці і як протизапальний і вітаміннийзасіб. Зовнішньо при ревматизмі рекомендуються компреси із зім'ятих свіжих листів, накладені на область хворих суглобів, або ванни з відвару листів. Березовий дьоготь, отриманий при сухій перегонці кори, має бактерицидну дію й входить до складу мазі Вишневського, застосовуваної як ранозаживляючий засіб, і мазі Вількінсона, використовуваної для лікування корости, лускатого лишаю. Зовнішньо ванни з березових листів рекомендувалися при суглобному ревматизмі й подагрі. При ревматизмі також рекомендувалися свіжі й сухі розпарені листи у вигляді компресів і припарок, а настої - при пролежнях, опіках, при пітливості ніг. Березовий сік застосовувався при подагрі, артритах, ревматизмі, цинзі, набряках, анемії після поранення, довгостроково незагойних ранах і трофічних виразках, при фурункульозі, ангіні, як сечогінний і загальзміцнювальний засіб. Зовнішньо при екземах і для вмивання при вуграх і плямах. Кора берези знаходила застосування при лікуванні золотухи, ран і виразок. Березовий дьоготь використовувався для лікування витівки й корости. Із бруньок перегонкою добувалося березову олію, що застосовували при гонореї. Бруньки берези знаходять застосування в парфумерній промисловості, а соки - для готування різних напоїв.

Заготівля. Використовуються: бруньки, які збирають у період набрякання (березень - квітень); листи збирають на початку цвітіння, березовий сік - ранньої навесні на самому початку сокоруху, кора й деревина зі свіжозрублених несухостійних. Вико­ристовують бруньки і сік весняного «плачу». Інколи використовують кору. Бруньки заготовляють рано навес­ні, в період їхнього набрякання, листя - у квітні - травні, коли воно ще запашне й клейке. Брунь­ки, що розкрилися, і старе листя втрачають свої лікувальні власти­вості.

Березовий сік заготовляють рано навесні, до розпускання листя.

Сушать бруньки і листя на відкритому повітрі під наметом або в сушарках при температу­рі 25-30°С. Готову сировину збе­рігають у сухому приміщенні з доброю вентиляцією. Строк при­датності до використання - 2 роки.

 

Сосна звичайна(Pinus sylvestris) -це вічнозелене високе дерево (25-30 м) з круглою кроною. Листки - хвоїнки по два у пучки лінійно-голчасті, довгі (4,5-7см), темно-зелені. Чоловічі шишки сіро-жовті, жіночі - бурі, яйцеподібно-видовжені, 3-7 см завдовжки, обвислі, луски здеревиніли, Цвіте у травні. Насіння сірувате, довжиною 3-4 мм.

Насіння може бути майже чорним, але з крилом, яке в 3 рази перевищує їх довжину, дозріває на другий рік.

Поширення. Росте у вигляді суцільних чистих або змішаних лісах (з дубом, гра­бом та іншими породами).

Хімічний склад. Бруньки сосни містять ефірну олію (до 0,36%), дубильні і смолисті речовини, вітамін С, каротин, метильні похідні флавоноідів.

Використання. У медичній практиці широко використовують протизапальну, протицинготну, дезінфікуючу, відхаркувальну й сечогінну дію препаратів сосни. Відвар бруньок застосовують для інгаляції при легеневих захворюваннях. Терпентинне ефірну олію (скипидар) використовують як місцевоподразнювальне, що відволікає й антисептичний засіб. Застосовують зовнішньо в мазях, лініментах, бальзамах і інших складових для розтирань при ревматизмі, подагрі, невралгіях, міозитах, запальних захворюваннях легких і дихальних шляхів. Скипидар служить сировиною для одержання камфори, використовуваної як зовнішній дратівний засіб. Очищена живиця - розчин смоли в ефірній олії — іноді використовується в складі деяких пластирів. Останнім часом запропонований як ранозаживляючий й бактерицидний засіб. Соснова смола-продукт сухої переробки деревини сосни — входить до складу різних мазей від корости, лускатого лишаю й інших захворювань шкіри й энтомопаразитов. Хвоя входить до складу різних протицинготних до вітамінних настоїв і концентратів, у протиастматичну мікстуру Траскова. Із сосни виготовляють хвойну хлорофіло-каротинову пасту по рецепті Солодкого, яка використовується при опіках, виразках, різних шкірних захворюваннях як зовнішній засіб і призначувану усередину при виразковій хворобі. Препарат хлорофиллин натрію, одержуваний із цьому пасти, рекомендують для лікування захворювань порожнини рота. Деревина сосни (як і їли) служить сировиною для виробництва бета-ситостерину, призначеного при атеросклерозі й інших захворюваннях. Ванни із хвойного концентрату застосовують при нервових і серцево-судинних захворюваннях.

Промислові заготівлі проводять у багатьох областях України: Вінницькій, Волинській, Житомирській, Київсбкій, Рівненській, Тернопільській, Чернігівській. Заготовляють бруньки, які являть собою молоді пагони, розміщені "коронками" по 5-6 штук на верхівках стовбура і гілок, взимку і ранньою весною до початку їх розпускання, луски на поверхні бруньок мають бути щільно замкнутими. Зрізують бруньки ножами або секаторами із залишком гілок довжиною до 3 мм.

Сировину сушать на горищах, під навісами з доб­рою вентиляцією, у теплому приміщенні, розтеливши шаром 3-4 см на папе­рі чи тканині і часто перемішуючи. Не можна сушити бруньки на горищах під залізним дахом і в сушарнях та печах, бо при нагріванні випарюється і плавиться смола, луски розходяться. Добре висушені бруньки на зло­мі сухі.

Вихід сухої сировини - 38-40%.

Вимоги до якості. Сировина складається з 5-7 бруньок довжиною 1-4 см, з яких найбільша у центрі, розміщених у вигляді "коронок" або одиноких бруньок, покритих спірально розміщеними, щільно притисненими од­на до одної ланцетовидними, загостреними лусками, склеїними між собою смолою, що виступає. Колір зовні рожево-бурий, на зломі зелений або бу­рий. Смак гіркуватий, запах ароматний, смолистий.

Допустимий вміст вологи - не більше 13%, загальної зольності до 2%, ефірної олії - до 0,3%, почорнілих у середині бруньок до 10%, бруньок зі стеблом - більше 3 мм, перерісших па­гонів - до 10%, хвої - до 0,5%, подрібнених частин, які проходять через сито з отворами діаметром 3 мм, не більше 5%, органічних й мінеральних домішок - по 0,5%.

Сировину пакують у фанерні ящики масою нетто 25 кг або у мішки по 30 кг. Зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщеннях без доступу світла. Термін вберігання - 2 роки. Природні втрати становлять під час сортування І,5%, пакування - 0,5%, зберігання - 2%.

Осика (Тополя тремтяча)(Populus tremula) це високе 20-30 м листо­падне дводомне дерево родини вербових. Має округлу крону і циліндричний стовбур, укритий гладенькою світло-зеленою ко­рою; В нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, коро чорна, глибокотріщинувата. Лист­ки чергові, шкірясті, майже округ­лі або округло-ромбічні, нерівно­мірно виїмчасто-зубчасті, зверху жовто-зелені, зісподу - сизуваті, на довгих сплюснутих черешках. Квітки одностатеві, у пониклих пурпурових сережках. Плід - коробочка. Цвіте у березні - квіт­ні місяцях до появи листя.

Поширення. Осика росте на всій території України у хвойних і широколистяних лі­сах, по торфовищах та у плав­нях.

Хімічний склад.Усі частини рос­лини (кора, бруньки, листя) міс­тять глікозиди (саліцин, саліцил-популозид, популін тощо), ефірну олію, органічні кислоти, дубильні, гіркі й інші речовини. У свіжому листі є значна кількість аскорбі­нової кислоти (471,3 мг% ) і ка­ротину (43,1 мг% ).

Фармакологічні властивості.Препарати осики ма­ють потогінні, жарознижуючі, протизапальні, знеболюючі, по­м'якшувальні, в'яжучі й сечогінні властивості.

Використання. Настій або відвар бруньок дають усередину при по­ліартриті, подагрі, ревматизмі, ге­морої, гострому й хронічному за­паленні сечового міхура, мимо­вільному і болючому (особливо під час вагітності й після опера­цій) сечовипусканні, у разі збіль­шення простати і як жарознижу­ючий засіб при гарячці. При гаст­ритах, циститах, геморої й дизен­терії бруньки можна вживати й у вигляді настойки. Для місцевого лікування бруньки осики засто­совують у вигляді мазі й настойки: мазь використовують для гоєння ран, хронічних виразок і опіків, для розм'якшування гемороїдаль­них вузлів, для розтирання при подагрі й ревматизмі; настойку — як протизапальний і антисептич­ний засіб. Відвар кори рекомен­дують при гастриті, диспепсії й проносі, як засіб, що збуджує апетит і поліпшує травлення. По­дрібнене свіже або сухе листя використовують для припарок при ревматизмі, подагричному та ге­мороїдальному болі, а вижатим Із листя соком змазують лишаї та бородавки.

Заготівля. Для виго­товлення ліків використовують кору, бруньки і листя рослини. Заготовляють кору напровесні під час сокоруху, здираючи її з моло­дих гілок і тонких стовбурів. Для цього роблять кільцевидні надрізи через кожні 30 см, які з'єднують поздовжніми розріза­ми, після чого кора легко зні­мається. Сушать кору під наметом або в провітрюваному приміщен­ні. Бруньки осики збирають на по­чатку цвітіння дерев, відламуючи. їх від гілок. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому провітрюваному при­міщенні, розкладаючи їх тонким (1—2 см завтовшки) шаром на тка­нині або папері й періодично пе­ремішуючи. Молоде повністю роз­винене листя використовують сві­жим або сушать.

 

Тополя чорна (осокір) -(populus niqra) це високе 25-30 м листо­падне дводомне дерево родини вербових. Має розлогу крону й циліндричний стовбур, вкритий сіро-попелястою корою, в нижній частині стовбура, особливо у старих дерев, кора майже чорна, з глибокими тріщинами. Бруньки голі, клейкі. Листки чергові, на довгих голих сплюснутих черешках яйцевидно-трикутні, або майже ромбічні, при основі від ширококлиновидних до майже прямообрізаних, на верхівці витягнуті в довгий гострячок, по краю залозисто-пилчасті, з обох боків голі, знизу - ясні. Квітки одностатеві, а пониклих сереж­ках, пиляки пурпурові, приймоч­ки жовті, дволопатеві, відігнуті. Плід - коробочка. Цвіте у берез­ні — квітні місяцях до появи листя.

Поширення. Тополя чорна росте на всій території України, крім Карпат, по долинах і берегах річок, у заплавах, по берегах ста­риць і озер, нерідко утворюючи чисті лісостани. Її культи­вують як декоративну й фітоме-ліоративну рослину.

Хімічний склад. Бруньки тополі чорної містять фенолглюкозиди саліцин і популін; флавоноїди (8,05 % ) апігенін, галангін і генк­ванін, 3-метиловий ефір галангіну, ізальпінін, кверцетин, кемпферол, 3-метиловий ефір кемпферолу, піностробін, піноцембрин, рамно­цитрин, рамнетин, ізорамнетин, рамназин, хризин і тектохризин; органічні кислоти: бензойну, ко­ричну, галову, кавову, ферулову і яблучну; до 0,7 % ефірної олії, у складі якої є гумулен, и-карі-офілен, цинеол і неідедтифіковані сесквітерпеноїди; вітамін С, жир­ну олію та інші сполуки. Фармакологічні властивості і ви­користання. Препарати тополі ма­ють діуретичні, антисептичні й по­тогінні властивості.

Використання. Препарати тополі використовують при захворюван­нях нирок, циститах, нетриманні сечі, болісному сечовипусканні, особливо при вагітності й після операцій, гіпертрофії про­стати. Крім того, препарати тополі використовують при неврозах, різ­них видах невралгії, артритних захворюваннях, геморої, атонії кишечника, діареї, простудних за­хворюваннях, грипі, збудженні статевих органів (сперматореї) та як засіб, що регулює менструа­ції. Як антисептичний і такий, що сприяє розрідженню харкотин­ня, засіб тополю використовують для лікування гострих запальних процесів дихальних шляхів та хро­нічного бронхіту з гнійним мокро­тинням. Важливо підкреслити, що препарати тополі навіть при три­валому вживанні не виявляють побічного впливу на організм. При зовнішньому застосуванні препарати тополі виявляють про­тизапальну, антимікробну, крово­спинну й легку анестезуючу дію. Зважаючи на це, препарати з то­полиних бруньок (мазь, настій на олії) викори­стовують для лікування ран, ви­разок, опіків, порізів, забитих місць і геморою, як засіб проти випадання волосся, при свербежі шкіри й дерматиті, для розтиран­ня при подагрі й ревматизмі. Настій вважається доб­рим засобом для лікування трихо­монадного кольпіту.

Заготівля. Для ви­готовлення ліків використовують листкові бруньки тополі, які заготовляють в період цвітіння дерев, відламуючи їх від гілок, зрізаних секаторами або пилками під час рубок догляду. Зібрані бруньки сушать у затінку на протязі або в теплому про­вітрюваному приміщенні, розкла­даючи їх тонким (2—3 см завтов­шки) шаром на тканині чи папері й час від часу перемішуючи. Су­хих бруньок виходить 20 % . Го­тову сировину зберігають у сухих, добре провітрюваних приміщен­нях.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 616. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия