Особливості проведення операцій факторингуВідповідно до Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятій у 1988р. Міжнародним інститутом уніфікації приватного права, факторинг - процес перепоступки факторинговій компанії не оплачених боргових вимог (рахунків-фактур) у поєднанні з елементами фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника. Розвиток факторингу має власну історію. Факторингові операції почали активно використовувати замість вексельної форми комерційного кредиту для обслуговування процесу реалізації товарів починаючи з 60-х років XX ст. Відповідно до українського законодавства здійснення операції переуступки вимог і переведення боргу передбачено Цивільним кодексом України, законами України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг» і «Про банки і банківську діяльність». Так, у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» факторинг визначено як одну з банківських операцій, що передбачає придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги і прийняття на себе ризику виконання таких вимог та прийом платежів. Таким чином, суть факторингу полягає у купівлі банком або спеціалізованою факторинговою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за визначену винагороду. Схема факторингової операції представлена на рис. 6.3. Суб'єктами факторингової операції є: фактор - банк, факторингова фінансова установа або фізична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції; клієнт (постачальник) - фізична або юридична особа — суб'єкт підприємницької діяльності, яка отримує факторингові послуги; позичальник (покупець, боржник) - підприємство, що купує товар або послугу на умовах комерційного кредиту.
Рис.6.3. Схема факторингової операції
Факторинг актуальний для підприємств, які: - здійснюють поставки товарів (виконання робіт, надання послуг) з відстрочкою платежу (на умовах товарного кредиту) терміном від 15 до 60 днів; - прагнуть до нарощування обсягів поставок за умов маркетингової та технологічної готовності, але не мають достатнього фінансування обігових коштів. Види факторингу. Класифікація факторингу може бути здійснена за такими ознаками: За місцем проведення (резидентністю): - внутрішній, коли постачальник, клієнт і фактор є резидентами; - міжнародний, коли один із учасників операції нерезидент. За участю боржника в угоді: - відкритий, якщо боржника повідомлено про участь в угоді факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що правоспадкоємцем боргу, що виникає, є факторингова компанія, з якою укладено договір, і що платіж має здійснюватися на її користь; - закритий (конфіденційний). За періодичністю обслуговування: - регулярний; - одноразовий. За способом розрахунків із постачальниками (залежно від зворотності вимоги): - з правом регресу, тобто з правом зворотної вимоги до постачальника відшкодувати сплачену суму; - без права регресу. За способом кредитування постачальника: - у формі попередньої оплати; - з оплатою вимог на певну дату. За способом обліку рахунків-фактур факторингових операцій: - з відкритим обліком рахунків-фактур, коли платники переказують фактору всі платежі, призначені постачальнику; - агентського типу, коли дисконтуються продажі окремим покупцям, а кредит забезпечується факторинговою компанією з відкриттям спеціальних рахунків для конкретних операцій; За видом обслуговування операцій: - простий; - вексельний, коли розрахунок з постачальником проводиться векселем, а факторингова компанія здійснює облік цих векселів; За ступенем фінансування: - без фінансування, коли клієнт, після відвантаження продукції, пред'являє рахунки своєму покупцеві через фактора, завдання якого - одержати платіж на користь клієнта у строки згідно з договором (як правило - 30-120 днів); - з фінансуванням, коли факторингова компанія купує у клієнта рахунки-фактури на умовах негайної оплати 80-90 % вартості відвантаження, тобто дисконтує рахунки-фактури і таким чином авансує обіговий капітал свого клієнта; За об'єктом вимоги: - з платіжними вимогами за товари; - з платіжними вимогами кредиторів до позичальників. Залежно від вимог постачальника до факторингової компанії: - відкритий факторинг без права регресу (без права зворотної вимоги про стягнення суми наданого кредиту з постачальника в разі несплати рахунку покупцем); - повне обслуговування з правом регресу (з правом зворотної вимоги про стягнення суми наданого кредиту з постачальника в разі несплати рахунку покупцем). Основні конкурентні переваги факторингу для постачальників: - можливість збільшення кількості потенційних покупців за рахунок побудови ефективної системи продажу в кредит; - можливість збільшення обсягів поставок за рахунок збільшення кількості покупців; - можливість трансформації дебіторської заборгованості у грошові кошти та досягнення, таким чином, балансу грошових потоків, збільшення за рахунок цього ліквідності та рентабельності поставок; - можливість здійснення оптових закупівель значних партій товарів та, відповідно, підтримання розширеного асортименту, за рахунок наявності обігових коштів, для миттєвого задоволення вимог покупців; - поліпшення ділового іміджу та платоспроможності через можливість проведення своєчасних розрахунків зі своїми кредиторами; - зміцнення ринкової позиції; - відсутність застави; - гарантована відсутність іммобілізації оборотних коштів у дебіторську заборгованість. Основними конкурентними перевагами факторингу для покупців є: - можливість проведення розрахунків із постачальниками з відстрочкою платежу після реалізації товару (робіт, послуг) кінцевому споживачу; - можливість користування товарним кредитом, а тому відсутність необхідності в кредиті банку; - можливість збільшення обсягів закупівель із відстрочкою платежу. Основними перевагами факторингу для банку (фактора) є: - посилення ділових відносин із клієнтами через пропозицію додаткової конкурентоспроможної послуги; - додаткова можливість збільшення клієнтської бази за допомогою залучення на обслуговування платоспроможних покупців (дебіторів) постачальника; - збільшення ресурсної бази банку через збільшення у постачальників (клієнтів) обсягів грошових надходжень на поточні рахунки внаслідок збільшення обсягів їх поставок; - диверсифікація кредитного ризику між покупцями (дебіторами); - можливість для банку отримати додаткові джерела доходів; - зменшення обсягів резервування за факторингом порівняно з кредитними операціями. У вартість факторингових послуг включається плата за обслуговування (комісія) і плата за надані в кредит кошти. Плата за обслуговування стягується за звільнення від необхідності вести облік, за страхування від появи сумнівних боргів і розраховується як певний відсоток від суми рахунків-фактур. Розмір цієї плати може варіюватися залежно від масштабів виробничої діяльності постачальника і надійності його контрактів, а також від експертної оцінки факторинговим відділом ступеню ризику неплатежу і складності стягнення коштів з покупців. У зв'язку з тим, що є багато різновидів факторингу, технологічний цикл проведення операції може бути різним. У класичному варіанті факторинг - це повне фінансове обслуговування постачальника та кредитування під рахунки-фактури без права регресу (права зворотної вимоги). Як правило, банк або факторингова компанія, які надають такі послуги, сплачують 80-90% вартості перевідступлених боргових вимог (рахунків-фактур), що виникають між контрагентами в процесі реалізації товарів і послуг на умовах комерційного кредиту, та одержує право на отримання платежу за ними. Залишок (10-20 %) за мінусом плати за послугу та процентів за користування кредитними коштами виплачується постачальнику після стягнення заборгованості з покупця. Відповідно до договору про факторинг боржник здійснює платіж факторові на підставі одержаного від клієнта або фактора письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, в якому зазначаються: - сума грошової вимоги, що підлягає виконанню; - фактор, якому має бути здійснено платіж. При цьому виконання боржником грошової вимоги факторові звільняє його від зобов'язання перед клієнтом. Крім того, згідно з Цивільним кодексом України наступне відступлення (перепоступка) фактором права грошової вимоги третій особі не допускається. Головною економічною перевагою застосування факторингу є швидке перетворення дебіторської заборгованості у грошові кошти. Але крім цього, класичний факторинг передбачає наявність фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника фактором. Отже, важливою характеристикою факторингової послуги є її комплексний характер, оскільки, крім кредитування поставок продукції, фактор виконує ще низку додаткових функцій, пов'язаних з обслуговуванням клієнта, які надаються відповідно до угоди про повне обслуговування. Повне обслуговування передбачає: - захист від виникнення сумнівних боргів і забезпечення гарантованого надходження грошових коштів; - управління кредитом; - облік реалізації продукції; - кредитування у формі попередньої оплати (за бажанням постачальника) чи оплату суми перепоступки боргових вимог (за мінусом витрат) на певну дату. Повне обслуговування проводиться за умови, що постачальник перевідступає фактору борги всіх своїх клієнтів. Така умова оптимальна для обох сторін, оскільки йдеться про сукупний кредитний ризик усього портфеля постачальника, а постачальникові не потрібно вести окремий облік неперепоступлених боргових вимог. Угоди про повне обслуговування з відкритим факторингом без права регресу використовують переважно за постійних і тривалих контактів між постачальником і банком (факторинговою компанією). Угода про повне обслуговування з правом регресу відрізняється від попередньої тим, що факторингова компанія (банк) не страхує кредитний ризик, на який наражається клієнт. Це означає, що фактор має право повернути постачальникові боргові вимоги на будь-яку суму, не оплачені клієнтами протягом певного строку (зазвичай протягом 90 днів від установленої дати платежу).
|
