Завдання на практичне заняття. 1. У середовищі програмного симулятора/емулятора створити проект мережі на базі обладнання Cisco (рис
1. У середовищі програмного симулятора/емулятора створити проект мережі на базі обладнання Cisco (рис. П 2.5). Вибір моделей пристроїв проводити за варіантом згідно з табл. П 2.4.
Рис. П 2.5. Проект мережі Таблиця П 2.4 Інформація про моделі пристроїв для побудови мережі
Примітка: G – дві останні цифри номера групи, N – номер варіанта студента за списком групи. 2. За допомогою команд діагностики отримати інформацію про параметри апаратної частини маршрутизаторів та інформацію про встановлені на маршрутизаторах Cisco IOS. Результати навести у вигляді табл. П 2.5. Таблиця П 2.5 Параметри маршрутизаторів мережі
Примітка: G – дві останні цифри номера групи, N – номер варіанта студента за списком групи. 3. Вивести і занотувати лістинг стартової і поточної конфігурації маршрутизатора. 4. Вивести і занотувати перелік виконаних команд. Контрольні питання 1. Перерахувати типи пам’яті маршрутизатора Cisco та їх призначення. 2. Перерахувати джерела завантаження образу Cisco IOS. 3. Основні мережні фізичні інтерфейси маршрутизатора Cisco. 4. Які кабелі використовуються для з’єднання Ethernet-інтерфейсів маршрутизатора і комутатора, маршрутизатора і комп’ютера, маршрутизатора і маршрутизатора. 5. Призначення кабелю типу rollover. 6. Основні режими роботи маршрутизатора Cisco. 7. Команди переключення між режимами роботи маршрутизатора Cisco. 8. Специфіка застосування команд show startup-config та show running-config. 9. Призначення команди show interfaces. 10. Призначення команди show protocols. Лабораторна робота № 1 Мета заняття: ознайомитися з порядком налагодження мережі, в якій функціонують DHCP-сервер та DHCP-клієнти; розглянути порядок налагодження DHCP-сервера на базі маршрутизатора Cisco та порядок налагодження DHCP-клієнтів різних ОС; дослідити роботу мережі та її елементів. Теоретичні відомості Налагодження інтерфейсів маршрутизатора Cisco Основними типами мережних інтерфейсів, які на сьогодні використовуються у маршрутизаторах Cisco, є: – інтерфейси мереж Ethernet/FE/GE і вище; – послідовні (Serial) інтерфейси; – інтерфейси мереж ISDN, які є частково застарілими. Специфіка налагодження певного інтерфейсу зумовлена специфікою використання відповідної мережної технології чи з’єднання. Наприклад, для маршрутизатора інтерфейс Ethernet одночасно є і DTE, і DCE-пристроєм, тому не виникає потреби в деталізації функцій інтерфейсу. Послідовне з’єднання в одних випадках при використанні певного типу кабелю передбачає виділення ролі DTE-пристрою для одного маршрутизатора та DCE для іншого, в інших випадках – ні. Нумерація інтерфейсів маршрутизатора проводиться починаючи з нуля. Наприклад Ethernet0, Ethernet1, …; Serial0, Serial1, …; FastEthernet0, FastEthernet1, … При використанні плат розширення вказуються і номери плат. Наприклад, Ethernet0/0, Ethernet0/1...; Serial0/0, Serial0/1, … Можна використовувати скорочення. Наприклад, e0; fa0/0; S0/1 і т.д. Налагодження інтерфейсу маршрутизатора передбачає встановлення певних мережних параметрів. Зокрема: – присвоєння ІР-адреси та маски підмережі; – активація інтерфейсу; – встановлення за потреби додаткових параметрів синхронізації, опису і т.п. Налагодження відбувається у режимі конфігурації інтерфейсу. Приклад присвоєння імені маршрутизатору та активації Ethernet-інтерфейсу і встановлення йому ІР-адреси 195.15.18.1/24 наведено нижче. Router> enable Router#configure terminal Router(config)#hostname R1 R1(config)#interface e0 R1(config-if)#ip address 195.15.18.1 255.255.255.0 R1(config-if)#no shutdown R1(config-if)#exit R1(config)#exit … Приклад присвоєння текстового опису та активації послідовного інтерфейсу S0 і встановлення йому ІР-адреси 195.20.1.1/30 наведено нижче. У даному випадку інтерфейс належить до типу DCE (на ньому є обов'язковим виконання команди зазначення частоти синхронізації clock rate). На іншому кінці з'єднання вказувати дану команду не потрібно. R1(config)#interface s0 R1(config-if)#description Link_to_R2 R1(config-if)#ip address 195.20.1.1 255.255.255.252 R1(config-if)#clock rate 64000 R1(config-if)#no shutdown R1(config-if)#exit … Приклад активації Fast Ethernet-інтерфейсу та отримання ним ІР-адреси за протоколом DHCP наведено нижче. R1(config)#interface f0/1 R1(config-if)#ip address dhcp R1(config-if)#no shutdown R1(config-if)#exit R1(config)# Порядок налаштування DHCP-сервера Порядок налаштування DHCP-сервера на базі маршрутизатора Cisco згідно з рекомендаціями виробника є таким: 1. Налаштувати DHCP Database Agent або відключити DHCP Conflict Logging (обов'язково). 2. Виключити ІР-адреси, які не будуть видаватися DHCP-клієнтам (обов'язково). 3. Сконфігурувати набір адрес, які будуть видаватися DHCP-клієнтам (обов'язково). 4. Сконфігурувати статичне (ручне) призначення адрес (необов'язково). 5. Сконфігурувати параметри завантажувального файла DHCP-сервера (необов'язково). 6. Сконфігурувати кількість перевірочних запитів протоколу ICMP (необов'язково). 7. Включити функціонування DHCP-сервера на маршрутизаторі (залежно від ситуації, за замовчуванням запускається автоматично). На практиці можливе застосування іншого порядку. Основні команди налаштування DHCP-сервера Включення функціонування DHCP-сервера на маршрутизаторі Cisco виконується командою service dhcp. Виключення — командою no service dhcp. За замовчуванням на маршрутизаторі Cisco DHCP-сервер є включеним. Якщо використання DHCP-сервера не планується, то з метою підвищення рівня безпеки рекомендується даний функціонал відключати. Оголошення набору (пулу) адрес, які будуть видаватися DHCP-клієнтами, виконується командою ip dhcp pool. Після виконання даної команди здійснюється перехід у режим настройки створеного пулу. Синтаксис команди ip dhcp pool: ip dhcp pool name, де name – текстова назва (англійською мовою) набору ІР-адрес, які будуть виділятися. Наступним кроком є зазначення IP-адреси та маски (префікса) мережі, адреси якої будуть видаватися DHCP-клієнтам. Для цього використовується команда network. Синтаксис команди network: network address [mask | /prefix-length], де address – ІР-адреса, яка виділяється вузлові; mask – маска підмережі для ІР-адреси, що виділяється (необов’язково, може вказуватися префікс); prefix-length – довжина префікса для ІР-адреси, що виділяється (необов’язково, може вказуватися маска). Наступним кроком є зазначення шлюза за замовчуванням для даної мережі. Для цього використовується команда default-router. Можливе використання до 8 шлюзів. На практиці достатньо одного. Синтаксис команди default-router: default-router address [address 2... address 8], де address – ІР-адреса шлюза за замовчуванням. Наступними (необов'язковими) кроками є зазначення сервера (серверів) служб DNS, WINS, а також типу вузлів NetBIOS. Для цього виконуються відповідно команди dns-server, netbios-name-server, netbios-node-type. Синтаксис команд dns-server, netbios-name-server аналогічний команді default-router. ІР-адреси можуть належати іншим мережам. Синтаксис команди netbios-node-type: netbios-node-type type, де type – тип вузла NetBIOS (може набувати значень b-node, p-node, m-node, h-node). Рекомендоване значення h-node. DHCP-сервер може також видавати назву домену. Для цього використовується команда domain-name. Синтаксис команди domain-name: domain-name domain, де domain – текстова назва домену. Для вилучення з пулу адрес, які не будуть видаватися, використовується команда ip dhcp excluded-address. Цією командою можна вилучити як одну адресу, так і певний діапазон адрес. Синтаксис команди: ip dhcp excluded-address low-address [high-address], де low-address – початкова ІР-адреса діапазону (вона вказується також у випадку, якщо вилучається одна адреса); high-address – кінцева ІР-адреса діапазону. Важливим параметром налагодження DHCP-маршрутизатора є час, на який виділяється ІР-адреса, відомий також як час оренди адреси. Для його налагодження використовується команда lease. Синтаксис команди: lease {days [hours][minutes] | infinite}, де days – кількість днів оренди; hours – кількість годин оренди (необов’язково); minutes – кількість днів оренди (необов’язково); infinite – час оренди необмежений. Одним з режимів роботи DHCP є ручне виділення ІР-адрес. У цьому випадку для кожного клієнта формується окремий пул і в цьому пулі за допомогою спеціалізованих команд проводиться налагодження виділення адреси. Для налагодження використовуються команди host, hardware-address (або client-identifier), client-name. Синтаксис команди host: host address [mask | /prefix-length], де address – ІР-адреса, яка виділяється вузлові; mask – маска підмережі для ІР-адреси, що виділяється (необов’язково, може вказуватися префікс); prefix-length – довжина префікса для ІР-адреси, що виділяється (необов’язково, може вказуватися маска). Синтаксис команди hardware-address: hardware-address hardware-address type, де hardware-address – зазначення фізичної (МАС) адреси; type – зазначення апаратної платформи. Синтаксис команди client-identifier: client-identifier unique-identifier, де unique-identifier – унікальний ідентифікатор клієнта, який формується як байт, що позначає ОС клієнта (для Windows-клієнтів – 01, для Linux-клієнтів – 00) та фізична (МАС) адреса клієнта. Синтаксис команди client-name: client-name name, де name – текстовий ідентифікатор клієнта. Завантаження конфігурації для DHCP-сервера можливе з внутрішнього (Flash-пам’ять) або зовнішнього джерела (TFP, TFTP, RCP-сервери). Для цього використовуються команди bootfile та ip dhcp database. З синтаксисом та особливостями використання даних команд можна ознайомитися в документації. Додаткові команди налагодження DHCP-сервера Перед виділенням ІР-адреси з пулу алгоритмом роботи DHCP-сервера передбачена попередня перевірка, чи дійсно дана адреса є вільною. Для цього DHCP-сервер двічі посилає ICMP-запит за даною адресою. Якщо відповіді на запит немає, то DHCP-сервер вважає, що адреса є вільною і надає її клієнтові. Параметри даної перевірки (кількість запитів, інтервал між ними) можна змінити. Для цього використовуються команди ip dhcp ping packets та ip dhcp ping timeout. Синтаксис команди ip dhcp ping packets: ip dhcp ping packets number, де number – кількість запитів, за замовчуванням – 2. Синтаксис команди ip dhcp ping timeout: ip dhcp ping timeout interval, де interval – інтервал між запитами у мілісекундах, за замовчуванням – 500 мілісекунд. Команди діагностики та управління роботою В Cisco IOS передбачено набір команд, які можна використовувати для діагностики налагодження, роботи та управління DHCP-сервером. Це групи команд show ip dhcp, clear ip dhcp, debug ip dhcp. Для перегляду інформації про параметри та стан використання пулів ІР-адрес на маршрутизаторі Cisco використовується команда show ip dhcp pool. Приклад результату використання даної команди наведений на рис. Л 1.1.
|
