AG-Benguiat
Рис. 7. 1. Шрифти з зарубками (serіf) Шрифти без зарубок (sans-serіf) Шрифти без зарубок (гротески, чи рублені, англ. Sans Serif). Група шрифтів, що не мають зарубок (рис. 7.2). Термін найвірогідніше введений Вільямом Кезлоном близько 1816 року. Не дивлячись на те, що терміни «гротеск» та «рублений шрифт» уживаються для позначення всієї групи шрифтів без зарубок, при строгому підході вони позначають конкретні підгрупи: Рублені (іноді – геометричні) шрифти (англ. — Monoweight) і гротески (Gothic).
Рис. 7.2. Шрифти без зарубок (sans-serіf) 7.3. Класифікація друкарських шрифтів (відповідно до ДСТУ 3489.1-71) Групи стандартних шрифтів за характеристикою їхнього графічного оформлення Шрифти за характером їхньої графічної побудови (контрастність, розмір і форма зарубок) розділені на шість основних груп: 1. Група рублених шрифтів — до цієї групи належать шрифти, що не мають зарубок. 2. Група шрифтів з ледь помітними зарубками — це гарнітури з дещо потовщеними кінцями вертикальних штрихів. 3. Група медієвальних шрифтів — гарнітури з помірною контрастністю штрихів, з зарубками у вигляді плавного потовщення кінців основних штрихів, що наближаються за своєю формою до трикутника, переважно з похилими вісями округлих літер. 4. Група звичайних шрифтів — гарнітури з контрастними штрихами, з довгими тонкими зарубками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом, інколи з легким заокругленням, округлі літери з вертикальними вісями. 5. Група брускових шрифтів — гарнітури з неконтрастними або малоконтрастними штрихами з довгими зарубками, що сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням. 6. Група нових малоконтрастних шрифтів — гарнітури, що мають малоконтрастні штрихи з довгими зарубками, переважно з заокругленими кінцями, які сполучаються з основними штрихами під прямим кутом або з легким заокругленням. Група додаткових шрифтів, до цієї групи належать такі шрифти, побудова та характер малюнків яких дуже відрізняється від шрифтів шести основних груп: · Рукописні шрифти (scrіpt) нагадують ручний аркуш. Традиційно до них належать каліграфічні шрифти.
Рис. 7.3. Рукописні шрифти (scrіpt) · Декоративні шрифти Цю категорію складають численні шрифти, що не укладаються в звичайні групи. Найчастіше їх використовують, щоб підкреслити новизну, яскравість, індивідуальність. Але ніколи не радять використовувати їх як основний текст. Заголовки, виділення — це те місце, де ці шрифти доречно використовувати.
Рис. 7.4. Декоративні шрифти 7.4. Гарнітура шрифту Гарнітурою називають комплект шрифтів різних розмірів, накреслень і щільності, але однакових за характером малюнка. Кожна гарнітура шрифтів має історично сформовану назву (Літературна, Звичайна, Академічна й ін.), що характеризує призначення шрифту (наприклад: Журнальна рубана, Газетна рубана, Букварна, Шкільна й ін.), чи назву на прізвище художника — автора шрифту (наприклад, Банниковська гарнітура, гарнітура Кузаняна, гарнітура Телингатера й ін.). У групу рубаних шрифтів входять стандартні гарнітури: Журнальний рубаний, Газетний рубаний, Стародавній, Рубаний, Плакатний, Букварна, Агат. У групу звичайних входять стандартні гарнітури: Звичайна нова, Звичайна, Північна, Єлізаветинська, Бодоні книжкова, Кузаняна, Байконур. У групу брускових входять стандартні гарнітури: Балтика, Брускова газетна, Реклама, Хоменко. У групу шрифтів з ледь наміченими зарубками входять Акцидентна Телингатера і Жовтнева гарнітури. У групу нових малоконтрастних шрифтів входять гарнітури: Нова газетна, Шкільна, Бажановська, Журнальна, Академічна, Піскаревська, Кудряшевська словникова, Кудряшевська енциклопедична, Баченаса, Нова журнальна і Малановська. У групу медієвальних шрифтів входять стандартні гарнітури: Літературна, Заголовкова газетна, Лазурського і Ладога. Додаткова група включає одну стандартну гарнітуру — гарнітуру Рерберга. Універсальних шрифтів не існує. Уявну універсальність додає їм елементарна шрифтова бідність, або ставлення до них як до звичайних носіїв інформації. Не можна використовувати в наборі віршованих стилів шрифти, призначені для набору газет або словників, а в газетах або словниках — шрифти для набору монографій по мистецтву або академічних видань. Як розділяють шрифти за їх призначенням У залежності від найбільш характерного застосування шрифтів тієї чи іншої гарнітури, того чи іншого накреслення чи кегля всі шрифти умовно поділяють (незалежно від раніше розглянутої класифікації): · на текстові; · видільні; · титульні; · акцидентні; · афішно-плакатні. Для набору книжково-журнальних видань найбільшого застосування знаходять текстові і видільні шрифти (як правило, до кг. 12 п.), для набору заголовних елементів — титульні шрифти, для оголошень і особливих частин видань — іноді акцидентні шрифти. Групи шрифтів за призначенням 1. Книжкові гарнітури: Академічна, Літературна, Журнальна Рубана, Банниковська, Байконур, Балтика, Хоменко, Лазурського, Тип Таймс, Тип Бодоні, Думка. 2. Газетні гарнітури: Новий газетний, Газетний рубаний, Брусковий газетний, Агат, Стародавня, Малановська, Заголовкова газетна, Зірочка, Норма. 3. Журнальні гарнітури: Журнальна рубана, Журнальна, Баченаса, Балтика, Бажановська, Титульна, Кузаняна, Піскаревська. 4. Гарнітури для словників і довідників: Кудряшевська енциклопедична, Кудряшевська словникова. 5. Дитячі гарнітури: Шкільна, Букварна. 6. Рекламні й акцидентні гарнітури: Рубана, Реклама, Кузаняна, Акцидентна Телингатера, Плакатний, Каліграфічна, Парсек, Астра, Сувенір, Платан, Арбат, Інформ, Граніт, Декор, Електрон, Лідія й ін. Накреслення шрифтів Шрифти однієї гарнітури можуть мати різні накреслення, їх розділяють: · за нахилом вічка — прямі, курсивні і похилі накреслення (курсив деякою мірою імітує рукописний шрифт, похилий шрифт повторює рисунок прямого, але з нахилом основних штрихів). У шрифтів курсивного і похилого накреслення основні штрихи нахилені вправо приблизно на 15%; · за щільністю вічка — нормальне, вузьке, надвузьке, широке і надшироке накреслення (наприклад, для кг. 10 п. щільність нормальних шрифтів — 60-80%, вузьких — 45-60%, надвузьких — менш 45%, широких — 85-105%, надшироких — більш 105%); · за насиченістю шрифту — світле, напівжирне і жирне накреслення (наприклад, для шрифту кг. 10 п. насиченість світлого шрифту — 23%, напівжирного — 23-34%, жирного — більш 34%). Основний текст у книгах і журналах найчастіше набирають шрифтами прямого нормального світлого накреслення, використовуючи при цьому інше накреслення для виділень. Однак, є численні відхилення: так, у журнальній продукції часто багато статей набирають напівжирним шрифтом, у компактних виданнях використовують вузькі шрифти і т.п. Бажано дотримуватись єдності оформлення, тобто використовувати не занадто велику кількість шрифтів і набирати весь матеріал одним кеглем. Інакше, наприклад, якщо одна стаття видання набрана кеглем 9 на 11, а інша — 8 на 10, то видання буде сприйматися як збірник насмиканих з різних джерел матеріалів. 7.5. Основні одиниці типографської системи мір і їх співвідношення з одиницями метричної системи У поліграфії поряд з метричною використовується типографська система вимірів. Ця система була розроблена в 1785 р. французом Дідо, тому і систему вимірів часто називають системою Дідо. В основу типографської системи покладений французький дюйм, тому що під час її розробки ще не була прийнята метрична система. Згодом спроба привести типографську систему вимірів у відповідність з метричною не увінчалася успіхом, тому що, по-перше, для цього довелося б замінити всі складальні матеріали і частину деталей у друкарських машинах, а по-друге, зробити це проблематично, тому що сама найменша одиниця метричної системи (міліметр) занадто велика для типографських вимірів. На сьогодні існує дві системи типографських вимірювань: англо-американська система, або система Піка (Pica), і система Дідо (Didot). Система Піка застосовується у Великобританії. Америці і у більшості країн світу окрім континентальної Європи. Система Дідо застосовується у більшості країн континентальної Європи та у Росії. У обох системах основною одиницею вимірювання є типографський пункт (point), рівний 1/72 французького дюйма. 1 п. = 1/2660 м = 0, 3759 мм ≈ 0, 376 мм. 1 циц. = 4, 512 мм ≈ 4, 5 мм. (1 цицеро, що містить 12 п.) 1 кв. = 18, 048 мм ≈ 18 мм. (1 квадрат, що містить 4 циц. чи 48 п.) При комп'ютерному наборі використовується англо-американський типографський пункт (point), рівний 0, 3528 мм. Для перекладу англо-американської системи вимірів у типографську користуються співвідношенням: 1 point=0, 9348 п.; 1 п.=1, 0697 points. Більш розповсюдженою одиницею є піка (pica), що дорівнює 12 п. (≈ 4, 22 мм). Величина шрифта у наборі виражається у кеглях.
|
