Кегль шрифту

Кегль — основний розмір, що характеризує шрифт, тобто розмір літер, шпацій та інших складальних матеріалів, який вимірюється у напрямку висоти полоси набору (рис. 7.5).

 

Рис. 7.5. Кегль шрифту

Якщо розглядати окрему літеру, то кегль — це відстань між її передньою (сигнатурною) і задньою стінками. Кегль завжди вимірюють у типографській системі мір: у пунктах — для текстових шрифтів і дрібних пробільних матеріалів (шпації, квадрати, шпони і реглети), у квадратах — для великих афішно-плакатних шрифтів і великих матеріалів (бабашки, марзані).

Одиниці типографської системи мір, що застосовуються для позначення кегля.

У типографській практиці розміри шрифту за кеглем позначають числом пунктів чи відповідною одиницею типографської системи мір, що містить певне число пунктів.

При наборі текстів, таблиць, формул найбільш широко застосовують шрифти наступних кеглів:

· Цицеро — кегль 12 п.

Саме шрифтом цього розміру (цицеро) вперше були набрані відомі промови Цицерона, і він рекомендований як один з найбільш зручних для читання;

· Корпус — кегль 10 п.;

· Боргес (цивільний) — кегль 9 п.;

· Петит (маленький) — кегль 8 п.;

· Нонпарель (незрівнянний) — кегль 6 п.

Значно рідше (лише в спеціальних видах видань чи для заголовків) застосовують наступні шрифти (за кеглем):

· Діамант (чверть цицеро) — кегль 3 п.;

· Діамант (напівпетит) — кегль 4 п.;

· Перлина (перли) — кегль 5 п.;

· Міньйон (улюблений) — кегль 7 п.;

· Мітель (середній) — кегль 14 п.;

· Терція (одна третина квадрата) — кегль 16 п.;

· Текст — кегль 20 п.

Шрифтом цього розміру (текст) був набраний текст біблії Гутенберга, однієї з перших друкованих книг.

Шириною літери, шпації або інших складальних матеріалів називають їхній розмір, визначений у напрямку ширини полоси набору. Якщо розглядати окрему літеру, то її шириною можна назвати відстань між бічними стінками.

Щільність шрифту визначається відношенням ширини знаків типу «н», «п», «і» рядкових до їхньої висоти (у відсотках), для нормальних шрифтів кг. 10 п. це відношення коливається від 60 до 85%.

Насиченістю називається колір шрифту, який сприймається візуально та ще й залежить від товщини його штрихів. Безперервний ряд складають накреслення: світле (lіght), нормальне (regular, book), напівжирне (demі), жирне (bold), темне (heavy), чорне (black) і зверхжирне (extra bold).

Насиченість шрифту визначається відношенням товщини основного штриха знаків до висоти малих літер; для світлих шрифтів кг. 10 п. це відношення має бути не більше 23 %.

У залежності від пропорцій знаків шрифт може бути вузьким (condensed), нормальним (normal) і широким (extended). Зазвичай в комплекті йдуть шрифти з нормальним накресленням, але більшість програм дозволяють змінювати співвідношення висота-ширина шрифту й одержувати потрібний ефект.

Нахил знака визначається кутом, що він утворює з вертикальною віссю.

Інтерліньяж це відстань між базовими лініями сусідніх рядків. Він вимірюється в пунктах і складається з кегля шрифту та відстані між рядками. Наприклад, кегль 10 пунктів при відстані між рядками в 2 пункти називають кеглем 10 пунктів при інтерліньяжі 12 пунктів.

Виключка це параметр, який показує розташування тексту в абзаці. Виключка буває: по лівому краю, по правому краю, по центру, по формату і повна виключка. У залежності від обраного типу виключки текст розташовується по різному, текст цього абзацу набраний з виключкою по формату.

Кожен шрифт має індивідуальний вигляд, що робить його більшою або меншою мірою придатним для даної публікації. Упевнено можна додати, що елегантний, богемний, оригінальний, романтичний, дружній — шрифт може мати різний вигляд. Можливості практично безмежні, вам тільки потрібно визначити, яке враження ви хочете зробити, і вибрати відповідний для цього шрифт.

Необхідність вибору з такої великої кількості шрифтів може налякати початківця. Але не варто боятися, придивляйтеся до того, які шрифти використовують ваші колеги, створіть шрифтовий каталог для шрифтів, які ви маєте у своєму розпорядженні, виберіть 2-7 шрифтів, які найбільше вам симпатичні, і користуйтеся ними. Поступово додавайте у вашу гарнітуру нові накреслення, таким чином удосконалюйте свій стиль.

7.6. Основні вимоги до шрифту

Основними вимогами до шрифту є його зручне читання, художня цінність і економічність.

Зручне читання шрифту залежить від його кегля і рисунка, довжини рядка тексту і ширини міжрядкових інтервалів, а також від кольору тексту і кольору паперу. За інших рівних умов основними критеріями, що визначають зручне читання тексту, є кегль і рисунок шрифту.

Як показує практика, при довжині рядка приблизно 100 мм для людини, яка має нормальні навички читання, досить зручним є шрифт розміром у 10 пунктів. Чим довший рядок, тим більшим має бути кегль.

Шрифт із зарубками вважається більш зручним, ніж шрифт без зарубок, при наявності зарубок контури літер чіткіше виділяються на тлі паперу і здаються більш рельєфними. Шрифти з короткими зарубками читаються легше, ніж шрифти з довгими зарубками. При коротких зарубках літери мають більш відкритий контур і їх легше сприймати. Довгі зарубки роблять контури літер більш закритими, текст сприймається, як суцільна горизонтальна лінія, що не може не позначитися на зручності читання тексту.

Більш складним є питання про вплив малюнка шрифту на зручність читання тексту. Коротко цей вплив можна охарактеризувати так: простота і чіткість малюнка, відсутність складних форм і зайвих деталей підвищують зручність читання тексту.

Великий вплив на зручність читання тексту робить контрастність шрифту. Контрастністю шрифту називається співвідношення товщини сполучних ліній і основних штрихів. Чим менше це число, тим шрифт вважається контрастніший. Шрифти з помірною контрастністю читаються легше, ніж шрифти із сильною. У сильно контрастних шрифтів дуже тонкі сполучні лінії, а деякі літери алфавіту відрізняються тільки сполучними лініями (наприклад, ИН). При друці на не дуже якісному папері сполучні лінії майже зникають, зазвичай ж, це знижує зручність читання шрифту. Проте, повна відсутність контрастності також знижує зручність читання шрифту.

Художня цінність.

Графічна єдність шрифту — необхідна умова його художньої цінності. Без графічної єдності символів шрифт виглядає неупорядкованим, позбавленим єдиної структури. Графічна єдність передбачає однакову товщину однорідних штрихів (основних і сполучних), оптично однакову висоту однорідних літер (прописних і рядкових), обґрунтовану домірність різних літер алфавіту по ширині.

При створенні шрифту враховується велика кількість нюансів, що в остаточному результаті і позначається на його художній цінності. Наприклад, округлі літери і літери із гострими вершинами (О, А) здаються нижчими, ніж прямокутні (П, Н), тому округлі літери і літери із гострими вершинами роблять трішки вищими від інших. Середня лінія в літері Н, розміщена точно посередині, здається зміщеною вниз, тому середню лінію розташовують трохи вище середини висоти. У слабконтрастних шрифтах при однаковій товщині всіх штрихів горизонтальні штрихи здаються товщими від вертикальних, тому в таких шрифтах товщину горизонтальних штрихів трішки зменшують, і т.п..

Економічність шрифту визначається кількістю знаків, що містяться на одиниці площі. Цю характеристику варто враховувати при верстці документів, які мають значний обсяг тексту, оскільки застосування більш економічного шрифту того ж кегля дозволяє зменшити обсяг публікації, скоротивши витрату плівки, паперу і т.п..

Зручність читання і використання шрифту

Швидкість сприйняття окремих знаків і тексту в цілому при читанні визначає зручність читання шрифту.

Зручність читання залежить практично від усіх параметрів шрифту: гарнітури, кегля і накреслення; від параметрів набору: формату рядків і інтерліньяжу; а також від кваліфікації читача.

Наприклад, текст, набраний шрифтом великого кегля Рубаної і Звичайної гарнітур, при посимвольному і поскладовому читанні буде мати високу зручність читання, однак при послівному читанні і зменшенні кегля шрифту зручність читання цих гарнітур знижується через подібність накреслення рядку літер (з, е; з, у; н, і, к).

Шрифт же літературної гарнітури має кращу зручність читання у всіх кеглях. Для підготовленого читача кращу зручність читання демонструє шрифт прямого нормального світлого накреслення, гарнітур: Банниковської, Нової газетної, Журнальної і Шкільної.

Використання шрифту великого кегля і великої ширини поліпшує зручність читання, тому небажано з метою збільшення ємності набору захоплюватися зменшенням ширини літер. Шрифти з більш широким вічком того самого кегля мають кращу зручність читання, наприклад, шрифт Кудряшевської словникової гарнітури (розроблений спеціально для видання ВРЕ) кг. 8 п. має приблизно таку ж зручність читання як шрифт Академічної гарнітури кг. 10 п.

Співвідношення ширини і висоти вічка літер також впливає на зручність читання. Оптимальне співвідношення 3/4.

Збільшення інтерліньяжу поліпшує зручність читання, але зменшує місткість полоси набору (тобто число знаків на полосі).

Розмір міжслівних пробілів також впливає на зручність читання, тому рекомендується величина міжслівного пробілу від 1/2 до 3/4 кегля шрифту. На зручність читання впливає також співвідношення кегля шрифту і формату рядків. Наприклад, при наборі тексту шрифтом кг. 16 п. найбільша зручність читання, коли рядок форматом від 7, 5 кв. і більше; при наборі тексту шрифтом кг. 10 п. зручніше читати рядок форматом 4-6, 5 кв., а при наборі кг. 8 п. зарубками — 3-4 кв. Тому в газеті формати рядків найменші, а в книгах для дітей, набраних великим шрифтом, найбільші.

Характеристики символів

Основні елементи шрифту представлені на рис.8.6., їхній опис ви знайдете нижче

 

Рис. 7.6. Елементи шрифту

1 — базова лінія тексту; 2 — ширина символу; 3 — висота символу;

4 — верхній виносний елемент; 5 — нижній виносний елемент;

6 — висота рядкового символу; 7 —просвіт в середині;

8 — основний штрих; 9 — сполучний штрих; 10 — кінцева точка;

11 — кінцевий хвостик.

Базова лінія це умовна лінія, на яку спираються літери в рядку тексту.

Ширина символу (Character width) є величина, виміряна по горизонталі від одного краю символу до іншого. Кожен символ має свою ширину. Вимірюється для прописних (заголовних) літер.

Висота символу (Character height) – відстань, виміряна від базової лінії до самого верхнього краю символу. Як і ширина, висота кожного символу може бути різною.

Верхній виносний елемент (Ascender) – верхня частина символу, що виступає за верхню лінію та визначає висоту рядкового символу.

Нижній виносний елемент (Descender) – нижня частина символу, що виступає за базову лінію тексту.

Висота рядкового символу (X-height) – висота рядкової (не прописної) літери, виміряна без обліку верхнього і нижнього виносних елементів.

Просвіт в середині літери – відстань між основними штрихами літери.

7.7. Типи шрифтів їх формати та формати текстових файлів

У додатках Windows використовуються шрифти трьох типів: системні, Тruе Турe і PostScript. На даний час шрифти зберігаються у вигляді файлів. Вони містять інформацію, яка запитується додатками (наприклад, ATM – менеджер шрифтів) для відображення документів на екрані або на папері.

Системні шрифти

Системні шрифти застосовуються в діалогових вікнах та меню і практично не мають відношення до видавничих систем.

Опис системних шрифтів зберігається у файлах з розширенням.fon і знаходяться в папці Windows/Fonts.

Шрифти True Type - істинно друкарський шрифт

Для додрукарської підготовки використовуються три типи шрифтів:

¾ Adobe Type1;

¾ Adobe Type3;

¾ True Type.

В ідеалі при підготовці видавання необхідно використовувати єдиний стандарт, який би визначив усі властивості та параметри шрифтів.

Як правило, це два формати цифрових векторних шрифтів: формат ttf (True Type Font — істинно друкарський шрифт), розробленому фірмами Apple (apple.ru) та Microsoft (microsoft.com/ukraine) — лідерами інформаційної революції та Type1 фірми Adobe (часто ці шрифти називаються PostScript-шрифтами). Це колекції зображень літер, цифр, розділових знаків та елементів оформлення, втілені методами векторної графіки, із застосуванням математичних кривих. Вони максимально пристосовані для швидкого відтворення на будь-яких пристроях, від дешевих кишенькових до високоякісних поліграфічних. Більш примітивні растрові (точкові) формати шрифтів лишаються актуальними лише для найпростіших випадків, і побачити їх можна, наприклад, при увімкненні комп’ютера.

Від радянської кібернетики у спадок нам дістався фатальний безлад машинної абетки. Незважаючи на прийняті керівні документи з цього питання, на практиці поширено кілька різних конкуруючих кодових таблиць (КОІ, Американської національної організації стандартів ANSI-1251 тощо), в кожній з яких кириличні літери розташовані у іншому порядку. Ще більший різнобій щодо специфічно українських літер: і, ї, є, ґ. Саме цим спричинені незручності при обміні текстовими повідомленнями. А оскільки машинна латиниця в усьому світі давно уніфікована, то часом доводиться відправляти повідомлення рідною мовою, але нерідними літерами, як це робилося ще в глибоку давнину. Надію на подолання цього архаїзму дає поступове впровадження нової розширеної системі кодування Unicode.

Шрифти True Type складаються із одного файла, який використовуєься як для виводу на екран так і на папір.

Шрифти True Type широко використовуються в офісних програмах і прекрасно зарекомендували себе в роботах, для яких досить тільки виводити результати на лазерний принтер. При друці шрифтів True Type на принтері PostScript драйвер принтеру зазвичай перетворює їх в PostScript сумісні шрифти.

Опис гарнітур типу True Type, кожна з якої відповідає сімейству шрифтів різного кегля, також розташовуються в папці Windows/Fonts. Файли опису гарнітур шрифтів True Type мають розширення.ttf

Шрифти TrueType можна використовувати в програмах, де можливе перетворення тексту в криві. Ці шрифти більш розповсюджені і вартість їх нижча за Type1.