На яких полосах видання не ставлять колонцифри

Колонцифри усіх видів не ставлять на титульних полосах видання (титули, контртитули, фронтисписи, авантитули, шмуцтитули), на порожніх полосах (зворот титулу, шмуцтитулу, полоси «для записів» і т.п.), на полосах з вихідними відомостями і на полосах, цілком зайнятих ілюстраціями (у наукових і технічних виданнях, на полосах зі схемами, кресленнями і т.п., як правило, за указівкою видавництва колонцифри ставлять). Усі перераховані полоси входять до складу сторінок видання. Не ставлять колонцифри також на вклейках, що не входять у загальний обсяг сторінок видання.

Верхні колонцифри (з колонтитулами, колонлінійками або без них) не ставлять на всіх спускових (початкових) полосах. Нижні колонцифри не ставлять на всіх кінцевих полосах.

Колонтитули, основні правила їх набору і розташування

Колонтитулами називають текстові рядки, які розташовані над основним текстом кожної полоси, що поліпшують оформлення видання і полегшують користування ним (полегшується знаходження потрібного розділу видання, слова в словнику і т.п.).

У сучасних виданнях не застосовують колонтитулів, які мають тільки оформлювальне значення, так званих «мертвих» колонтитулів — однакових по всій книзі. Зазвичай застосовують колонтитули «живі», змінні, тобто різні для різних розділів і глав книги.

Колонтитул може складатися із прізвища автора, назви книги, заголовка частини або розділу.

Колонтитули безпосередньо набирають у «новий рядок», завжди одним текстовим рядком, шрифтом гарнітури основного тексту зі зниженням кегля на один — два пункти рядковими або прописними літерами — курсивом, напівжирним курсивом, капітеллю і т.п. Іноді колонтитули виключають у зовнішній край або по формату полоси (у словникових виданнях і енциклопедіях).

У більшості випадків в одному рядку з колонтитулом розташовують і колонцифру. При розташуванні рядка колонтитула в «червоний» колонцифру виключають у зовнішній край. При розташуванні колонтитулів скраю, колонцифру зазвичай виключають у «новий рядок».

Дуже часто колонтитул закривають тонкою лінійкою на повний формат без відбиття або з невеликим (на 2 п.) відбиттям його знизу від тексту. Іноді лінійки подають і зверху і знизу. У цих випадках для забезпечення зорової рівномірності відбиття текстових рядків колонтитула від лінійок роблять відбиття зверху (над рядками, набраними прописними літерами) на 2 п. більше, ніж знизу.

Колонтитули (з колонцифрами або без них) входять у заданий формат полоси, їх відбивають від перших рядків основного тексту на кегль основного шрифту трохи більшим з таким розрахунком, щоб загальний формат полоси був кратним основному кеглю або цицеро. Наприклад, при основному кг. 10 п. колонтитул кг. 6 п. із двухпунктирною лінійкою можна відбити (зазвичай, однаково по усьому виданню) на 12 п. (забезпечується кратність кеглю) або ж, зокрема, при форматі 49 рядків — на 14 п., чим буде забезпечена кратність висоти полоси цицеро (10 кв. 10 п.+2 п.=10½ кв.).

Новий рядок — рядок, виключений по центральній вісі полоси чи колонки (з нового рядка зазвичай набирають заголовки, формули). Іноді новим рядком називають початковий рядок з абзацним відступом.