Верстка таблиць

Таблиці і їх основні частини

Таблицею називають текстовий та цифровий матеріал, згрупований у вигляді горизонтальних рядків і вертикальних стовпчиків, що розділені лінійками і забезпечені заголовними даними.

Стовпчиком називають текстовий або цифровий матеріал, розташований один під одним (без розбивки та із розбивкою рядків пробілами), який утворює вертикальний ряд. Формат колонки не враховує пробілів ліворуч і праворуч від тексту або цифри, що відокремлюють від лінійок у таблицях.

Графою називають елемент таблиці, що складається із укладеної інформації в лінійки колонки та вертикальних пробілів ліворуч і праворуч від неї.

Усі дані, що складають зміст таблиці, розташовують у графах, кожна з яких має свій заголовок (простий чи складний). Заголовки всіх граф складають заголовну частину таблиці — «голівку». Основний текстовий та цифровий матеріал розташовується в рядках таблиці, що утворюють хвостову частину — «хвіст» таблиці. У більшості випадків хвостова частина складається з боковика — лівої графи, що включає в себе дані про зміст кожного з рядків таблиці, і прографки, що складає зміст таблиці. В окремих випадках у хвостовій частині міститься ще і підсумкова частина (підсумкова лінійка і підсумковий рядок), у якій розташовуються сумарні дані по кожному стовпчику. Хвостова і заголовкова частини таблиці розділяються між собою так званою підзаголовною лінійкою.

Як правило таблиці мають ще Надзаголовкову частину, що складається з пронумерованого і тематичного заголовків. Окремі таблиці мають примітки, що набираються безпосередньо за хвостовою частиною.

По вертикалі таблицю іноді розбивають на кілька самостійних частин.

Класифікація таблиць

Таблиці, що є складовими частинами книг, журналів, газет, каталогів і іншої видавничої продукції, називають книжково-журнальними таблицями. Таблиці, що представляють собою зразки форм обліку і звітності і складаються тільки з заголовної і надзаголовної частин, називають проформами. Таблиці з незаповненою прографкою, призначені для наступного заповнення вручну або на друкарській машинці, називають порожньографками чи бланковими таблицями.

Книжково-журнальні таблиці в залежності від характеру заповнення граф поділяють на цифрові (у яких усі графи містять тільки цифрові дані й окремі математичні знаки), текстові (у яких усі колонки прографки містять тільки текст), змішані (у яких одна частина колонок текстова, а інша — цифрова), математичні (у яких хоча б один стовпчик містить математичні чи хімічні формули) і таблиці з зображеннями (у яких хоча б в одній графі розташовують ілюстрації).

Таблиці, укладені з чотирьох сторін у рамку з лінійок, називають закритими; якщо лінійки обрамлення є тільки з трьох сторін (зверху, праворуч і ліворуч) — напівзакритими, якщо ж обрамляє лінійка є тільки зверху — відкритими.

Таблиці, що займають усю площу полоси видання, називають полосними (сторінковими), а якщо займають лише частину полоси — клаптиковими. Якщо таблиці розташовані уздовж полоси видання і читаються так само, як і текст, їх називають подовжніми, якщо ж вони розташовані поперек полоси і можуть бути прочитані при повороті видання на 90° за напрямом стрілки годинника, то їх називають поперечними.

Таблиці, розташовані на двох суміжних полосах видання (розвороті), називають розстібними.

Таким чином, за характером розташування таблиць на полосі видання можна виділити (див. Рис. 9.2.) клаптикові таблиці, зверстані в оборку (1), клаптикові таблиці, зверстані врозріз (2‑ 4), клаптикові поперечні таблиці, зверстані в оборку (5), клаптикові розстібні таблиці, зверстані врозріз (6, 7), полосні таблиці подовжні (8), поперечні (9), подовжні з клаптиком (10), поперечні з клаптиком (11), таблиці розстібні подовжні (12), поперечні (13) і поперечні з оборкою на парній полосі (14).

Великі за обсягом таблиці часто оформлюють як багатополосні — вони можуть складатися з двох або декількох полосних або розстібних таблиць із продовженнями.

Нарешті, таблиці, що не можуть бути розташовані навіть на розворотах, можуть бути оформлені на вклейках мінімально необхідного

формату.

 

Рис. 9.2. Варіанти розташування таблиць на полосі видання

Основні вимоги до набору і верстки таблиць

Таблиці набирають шрифтом, кегль якого на один або два пункти нижче кегля шрифту основного тексту.

Таблиці в одному виданні набирають одноманітно (у шрифтах, їх кеглях, малюнку лінійок, що обрамляють, розмірах рівнонасичених заголовків і граф, оформленню заголовних і надзаголовних частин, розмірах абзацних відступів і втяжок, виключці колонок у графах, системі рубрикації в боковиках, характеру вертикальної розбивки рядків, системі застосування перерізів і лінійок-перерізів і т.п.). Неприпустимо в одному виданні робити частину таблиць закритими, а інші відкритими чи напівзакритими.

Тільки в рідкісних випадках можуть бути допущені відступи від цього правила; наприклад, якщо у виданні всі таблиці набрані петитом (кг. 8 п.), а окремі насичені таблиці не можуть бути розташовані навіть на розвороті, то, щоб уникнути вклейок, їх за указівкою видавництва набирають нонпареллю (кг. 6 п.) і т.п.