Формат таблиць

Формат клаптикових таблиць має бути істотно меншим формату полоси набору. Якщо формат рядків таблиці менший ніж формат рядків текстового набору на 2½ кв. (чи більше), то такі таблиці зверстують в оборку. При різниці форматів рядків таблиці і тексту в 1-2½ кв. таблиці зверстують врозріз, якщо ж ця різниця менше, ніж 1 кв., таблицю варто набирати на повний формат рядків набору. В особливих випадках допускається збільшення формату рядків таблиці понад формат рядків тексту на 1/2 кв. з виходом таблиці на поле з двох сторін.

Подовжні розстібні клаптикові таблиці можна набирати на повний формат двох суміжних полос зі збільшенням кожної половини на 1-2 циц. для виходу на корінцеве поле. Разом із клаптиковою таблицею має бути зверстано в полосі не менше ніж 5-6 рядків тексту, тобто висота подовжньої клаптикової таблиці має бути меншою висоти полоси хоча б на 1 кв. При меншій різниці висот таблиця має бути зроблена полосною.

При дво- або багатоколонковому наборі формат клаптикових таблиць має бути кратний формату колонки тексту, не дозволяється виконувати оборки таблиць в одній із двох стовпчиків.

Формат рядків у поперечних таблицях має дорівнювати висоті полоси, а висота таблиці має бути меншою ширини полоси хоча б на 2 кв. При дво- і багатоколонковому наборі висота таких таблиць обов'язково кратна формату рядків колонки з урахуванням ширини середників — пробілів між колонками.

Полосні таблиці за своїм форматом завжди повинні точно дорівнювати формату полоси видання.

Розстібні подовжні таблиці за форматом рядків дорівнюють подвоєному формату рядків тексту з додаванням по 1-2 циц. у кожній половині для виходу на корінцеве поле. Їхня висота може бути будь-якою, але не повинна відрізнятися від висоти полоси в межах: 1 кв. (у цьому випадку необхідно робити полосну огранку). Формат рядків у розстібних поперечних таблицях завжди має дорівнювати висоті полоси. Загальна висота такої таблиці повинна дорівнювати подвоєному формату рядків текстового набору з додаванням по 1-2 циц. у кожній половині для виходу на корінцеве поле. Іноді загальна висота таблиці може бути меншою зазначеної, тоді на правій полосі розвороту роблять оборку текстом, мінімальний формат якої має бути 2½ кв.

Особливості оформлення багатополосних таблиць

Багатополосні таблиці або таблиці з продовженням, розташовані на декількох полосах або розворотах підряд, оформлюються в залежності від їх змісту за наступними правилами.

При великому числі рядків у боковику таблицю оформлюють з заголовками, які повторюються, і змінним боковиком. Якщо число граф у таких таблицях невелике і вони можуть розташовуватись на полосі, то багатополосну таблицю складають з декількох полосних подовжніх таблиць; якщо прографка разом з боковиком може бути розташована при форматі рядків, рівному висоті полоси, то таблицю оформлюють у вигляді рядку поперечних розстібних таблиць; якщо ж прографка може бути розташована тільки на розвороті — у вигляді декількох подовжніх розстібних таблиць (оформлювати такі таблиці у вигляді поперечних полосних таблиць явно недоцільно і припустимо лише у випадках, коли за умовами верстки необхідно починати таблицю на непарній полосі).

При великому числі граф таблицю оформлюють з повторюваним боковиком і заголовком, що змінюється. Якщо число рядків у боковику невелике і вони розташовуються в межах ширини полоси, то роблять полосні поперечні таблиці; якщо число рядків боковика вимагає використання висоти полоси, то розстібні подовжні таблиці; якщо ж кількість рядків боковика ще більше, то розстібні поперечні таблиці. Оформляти їх у вигляді подовжніх полосних явно недоцільно.

Надзаголовкову частину в багатоколонкових таблицях у всіх випадках набирають тільки один раз на початку таблиці, на наступних полосах або розворотах ставлять лише слова «Продовження табл.». Але заголовкова частина таблиці обов'язково присутня на всіх полосах розворотах (для розстібних таблиць). Навіть у випадках повторюваних заголовків і при наявності рядка з нумерацією граф усю заголовкову частину таблиці цілком повторюють на кожній полосі (розвороті).

Основні технічні правила набору заголовкової частини таблиць

Заголовкова частина таблиці може бути простою, складною, що складається з декількох ярусів. В окремих випадках графи таблиці нумерують (коли є на них посилання у тексті), тоді нумерація дається окремим рядком у нижньому ярусі заголовка і відокремлюється від хвостової частини другою горизонтальною лінійкою.

По можливості текст заголовків варто розташовувати горизонтально, але, якщо графи вузькі, а текст заголовка великий, припустимо в цих графах розташовувати текст вертикально; при цьому заголовки інших граф, крім боковика, можна також розташовувати вертикально.

Рядки заголовків, розташовані горизонтально, виключають точно посередині графи (якщо немає інших вказівок видавництва) з відбиттям від вертикальних лінійок не менш, ніж на 2 п. По висоті заголовки розташовуються також посередині, причому дозволяється верхнє відбиття від горизонтальних лінійок робити на 2 п. більше, ніж нижнє.

Рядки заголовків, розташовані вертикально, завжди розпочинають від однієї горизонтальної лінії. Ці рядки не виключають, але закінчують їх на відстані не меншій, ніж за 2 п. від верхньої горизонтальної лінійки.

Заголовну частину найчастіше набирають шрифтом того ж кегля, що і хвостову, однак іноді кегль шрифту (однаково по усьому виданню) може бути для заголовків знижений на 2 п. (наприклад, при наборі таблиці шрифтом кг. 8 п. заголовки можна набирати нонпареллю — кг. 6 п.). В одноярусному заголовці текст кожної графи набирають із прописної літери, у багатоярусному самостійні заголовки — також із прописних, а підлеглі граматично заголовки в нижніх ярусах — з рядкових. Наприкінці заголовка кожної графи розділових знаків не ставлять (крім обов'язкових крапок у скороченнях).

Основні технічні правила набору надзаголовкової частини таблиць

Надзаголовковою частиною таблиці (іноді «шапкою») називають загальну рубрику, що включає в себе нумерований заголовок, необхідний, головним чином, для посилань у тексті видання, і тематичний заголовок з назвою таблиці, що характеризує її зміст. Оформлення надзаголовкової частини таблиць тісно узгоджується із загальною системою рубрикації, що прийнята у виданні.

Найчастіше нумерований заголовок набирають окремим рядком із виключкою у правий край, а тематичний заголовок — з виключкою у «новий рядок» зі значеннєвою розбивкою по рядках і без перенесень. Між нумерованим і тематичним заголовками відбиття не роблять. Іноді використовують і інші способи оформлення; наприклад, якщо всі рубрики видання виключають у лівий край, то і тематичні заголовки таблиць виключають уліво. Оформлення, природно, визначає видавництво.

У компактних виданнях іноді поєднують нумерований і тематичний заголовки в один рядок, опускаючи слово «Таблиця» і відокремлюючи номер таблиці від назви крапкою напівкегельною. У всіх інших випадках розділові знаки після нумерованого і тематичного заголовків не ставлять.

Надзаголовкову частину таблиці відбивають від верхньої лінійки, що обрамляє, на 2-6 п. так, щоб висота полосної таблиці дорівнювала потрібному числу рядків основного тексту.

У подовжніх розстібних таблицях надзаголовкові рядки виключають на загальний формат двох полос розпашки, тому текст тематичного заголовка може бути розірваний на дві частини, причому ніяких знаків перенесення чи виконання правил перенесення не потрібно. Нумерований заголовок, виключений у правий край, опиниться на непарній полосі, а короткий тематичний заголовок, що виключається в лівий край, — на парній полосі. Відповідні місця на суміжній полосі повинні бути заповнені пробільним матеріалом.

Основні технічні правила набору боковиків

Боковик — один з головних елементів хвостової частини або таблиці висновку, що включає в себе показники про зміст кожного рядка таблиці. Як правило, боковик це перша ліворуч графа таблиці, але іноді йому може передувати графа «№ п/н». У боковиках можуть зустрічатися рубрики, складні показники (з підрозділами, наприклад «у тому числі»). Кожен елемент боковика може складатися з одного чи декількох рядків. Повторювані текстові показники зазвичай заміняють лапками, при багаторядкових повторюваних текстах у першому випадку ставлять слова «Те ж», а потім уже лапки.

Текстові і цифрові елементи боковика у відкритих таблицях виключають у лівий край, при наявності лівої лінійки, що обрамляє, текст відбивають від неї на напівкегельну, а цифрові дані, наприклад у логарифмічних таблицях, виключають посередині графи. Двох і багаторядкові елементи боковика набирають або з абзацу (як правило, у 1 кегельну), або перші рядки вкрай — за напівкегельну від лівої лінійки, а наступні з втяжкою у 1 кегельну. При наявності нумерації елементів боковика перші рядки набирають украй, наступні — з вирівнюванням на початок тексту, при цьому обов'язково вирівнюють розрядку в числах нумерації.

Повні рядки тексту в боковику повинні закінчуватись на одній вертикалі — за напівкегельну від правої лінійки. Коли проти кінцевих рядків кожного елемента боковика розташовуються рядки цифр або тексту, то кінцеві рядки закінчують рядком крапок — крапками, відбитими на кегельну, крапками з пробілами між ними, причому останню крапку потрібно розташовувати строго по вертикальній лінії закінчення рядків — за напівкегельну від правої лінійки в таблицях.

При наявності у боковику складних, супідрядних показників застосовують систему різних виділень, втяжок і рубрик, що набираються за розміткою в оригіналі. Рубрики відбивають так, щоб їхня загальна висота з відбиттями була кратна цілому числу рядків того кегля, яким набрана таблиця.

У простих боковиках всі елементи починають із прописних літер, у складних боковиках усі самостійні чи нумеровані елементи завжди починають із прописних літер, а підлеглі елементи — з рядкових. Наприкінці елементів боковика розділові знаки не застосовують, крім тих випадків, коли далі стоять підлеглі показники, — тоді застосовують двокрапку. Якщо проти загального показника є цифри, то після нього ставлять кому, а далі стоять слова «у тому числі:».

Основні технічні правила набору цифрових граф

Цифрові дані в колонках таблиць і підсумків по можливості слід розташовувати так, щоб розряди чисел були вирівняні по вертикалі, тобто одиниці під одиницями і т.д. Таке вирівнювання обов'язкове при наявності в таблиці підсумкової частини. Найбільше число виключають посередині графи з відбиттям від лінійок не менше, ніж на 2 п. Дозволяється відбиття ліворуч давати на 2 п. більше, ніж праворуч, в особливих випадках відбиття від лінійок не роблять. Якщо в таблиці зустрічається хоча б одне п'ятизначне (чи більше) число, то всі числа, починаючи з чотиризначних, повинні бути розбиті на розряди вузькими нерозривними пробілами (по три цифри, розпочинаючи праворуч).

Іноді в колонках дають числові дані, що являють собою межі величини, тобто два числа, з'єднаних тире. У цих випадках цифрові дані по вертикалі рівняють «по тире».

При відсутності даних в окремих рядках замість слова «немає» ставлять тире, при відсутності відомостей — три крапки. Ці знаки у всіх випадках виключають «у червону», тільки при загальному вирівнюванні даних колонки «по тире», коли тире стоїть не в середині, дозволяється ці знаки вирівняти також «по тире».

Основні технічні правила набору текстових граф

Формат набору текстових даних у колонках має бути таким, щоб відстань між текстом і лінійками була не менше ніж 2 п. з кожної сторони.

Текст кожного елемента графи, що відповідає певному елементу боковика, завжди набирають із прописної літери, розділові знаки усередині тексту набирають за звичайними правилами. Цілком можливо, що елемент боковика складається з декількох речень, розділених крапками, що починаються з прописної літери. Наприкінці кожного елемента ніяких розділових знаків не ставлять.

Виключають текстові рядки в колонку трьома способами: усі рядки в червону, тобто всі рядки повні, а останній рядок кожного елемента в червону; перші рядки з абзацного відступу, наступні на повний формат, останній рядок елемента кінцевий; перші рядки вкрай, що підуть із втяжкою (зазвичай 1 кегельна), останній рядок елемента кінцевий. Спосіб виключки тексту має бути єдиним в одній таблиці, і бажано також, щоб він був єдиним для усього видання.

Якщо в суміжних однорядкових елементах текстової графи повторюються однакові слова, їх заміняють лапки, які виключаються точно посередині повторюваного слова. Якщо повторюються багаторядкові текстові елементи, то при першому повторенні елементи заміняють словами «Те ж», а при наступних — одними лапками, що виключаються посередині цих слів.

При продовженні таблиці на інших полосах обов'язково набирають знову елемент цілком, а потім, якщо потрібно, знову ставлять «Те ж» і далі лапки.

Заборонено заміняти лапками числа, марки машин, символи і т.п.

Використання лінійок при наборі таблиць

У більшості випадків при табличному наборі застосовують однопунктові тонкі лінійки. В окремих виданнях (особливого оформлення) таблиці обрамляють напівжирними (двохпунктовими) лінійками, причому підзаголовкова лінійка не повинна бути більше насиченою, ніж лінійки обрамлення. У здвоєних і строєних таблицях для поділу частин використовують зазвичай тонкі подвійні лінійки, іноді використовують напівжирні лінійки, але в цьому випадку лінійки обрамлення також повинні бути напівжирними.

«Ламання» таблиць, у яких випадках і як його виконують

Ламанням таблиці називають поділ її на дві частини, що буває необхідно за умовами верстки, особливо у випадках, коли таблиці не мають нумерації і повинні бути зверстані точно за належним до них текстом (найчастіше після слів «у наступній таблиці»). Ламання таблиць по можливості варто уникати, наприклад, шляхом увігнання рядків на попередніх полосах (щоб таблиця помістилася наприкінці полоси) або вигнання рядків з попередніх полос (щоб таблиця цілком перейшла на наступну полосу). Якщо ж цього зробити не можна, то таблицю поділяють на дві частини з обов'язковим повторенням у другій частині заголовка, над яким розташовують слова «Продовження» або «Продовження табл.».

При «ламанні» таблиці необхідно враховувати, що в кожній її половині в хвостовій частині разом із заголовком має бути не менше ніж і5-6 рядків.