Визначення річної витрати палива

 

Річну витрату палива на опалення визначають з рівняння:

 

, кг,

(13.4)

 

де – коефіцієнт перекладу одиниць Вт у кДж/год.;

– коефіцієнт запасу палива;

– річна витрата тепла на опалення, МВт;

– найнижча теплота згоряння палива, кДж/кг;

– коефіцієнт корисної дії котельної установки.

Річна витрата тепла , МВт на опалення обчислюється по тепловтратах будівлі при середній температурі зовнішнього повітря за опалювальний період:

 

,

(13.5)

 

де – максимальна (розрахункова) годинна витрата тепла на опалення житлових і цивільних будівель з цілодобовим рівномірним тепловим режимом, Вт;

– тривалість опалювального періоду за кількістю днів із стійкою середньодобовою температурою зовнішнього повітря 8°С і нижче (додаток Б);

24 – тривалість доби, год.;

– температура внутрішнього повітря опалювальних помешкань, °С (додаток Б);

– розрахункова зовнішня температура повітря, °С (додаток Б);

– середня зовнішня температура повітря за опалювальний період, °С.

 

При котельні необхідно мати склад палива, поповнення якого здійснюється з базисних складів. Розміри розрахункового складу залежать від його відстані від базисного складу та від організації завезення палива. Мінімальною площею розрахункового складу вважається площа, розрахована на двотижневий запас палива при тепловому навантаженні котельні, відповідно до середньої температури найхолоднішого місяця. При наявності достатніх підстав (відсутній або віддалений базисний склад) площа витратного складу при котельні може бути доведена до 600 годинного запасу палива при його максимальній витраті. Площу складу палива визначають за формулою:

 

, м2,

(13.6)

 

де – годинна витрата палива за розрахункових умов, кг/год.;

– об’ємна маса палива, кг/м³;

– припустима висота складування палива: для дров і торфу вона дорівнює 4 м, для кам’яного вугілля – 2 м, для антрациту – 2, 5 м, для бурого вугілля – 1, 5 м.