Димові труби і лежаки

 

Димові труби від котлів, в залежності від потужності котельної установки, можуть бути внутрішньостінними, приставними та окремими.

Внутрішньостінні труби встановлюють для відводу димових газів від котлів невеликої потужності, наприклад, від котлів типу ВНИИСТО-Мч. Приставні труби примикають до стін будівлі і мають самостійний фундамент. Конструктивно вони не повинні бути пов’язані зі стіною. Такі димові труби застосовуються в котельних малої і середньої потужності.

Орієнтовна площа перетину внутрішньостінних або приставних димарів котельної тепловою потужністю до 750 кВт підраховується за емпіричною формулою:

 

, см2,

(13.2)

 

де – максимальна теплова потужність котлів, що обслуговують лежаки, Вт;

– висота труби від колосникового штахету до вихідного перетину труби, м.

 

Висоту труби вбудованої котельні приймають такою, щоб відмітка верху труби перевищувала відмітку гребеня даху не менше ніж на 1 м, але за будь-яких умов була б не менше 12 м.

 

Площу перерізу лежака у світлі можна орієнтовно визначати за формулою:

 

, см2,

(13.3)

 

де – максимальна теплова потужність котлів, що обслуговують лежаки, Вт.

 

Переріз і висота окремих труб визначається теплотехнічним розрахунком. Із санітарно-технічних розумінь димарі окремих котелень, що працюють на твердому і рідкому паливі, повинні бути висотою не менше 20 м при максимальній розрахунковій витраті палива до 1 т/год. і 30 м при максимальній витраті палива 1÷ 5 т/год.

Якщо в радіусі 200 м від котельні розташовані будівлі висотою більше 15 м, то мінімальну висоту труби приймають рівною 45 м.