Визначення поверхні нагрівання котлів

Поверхню нагрівання котлів визначають, виходячи з максимальних теплових навантажень на опалення, вентиляцію, гаряче водопостачання та технологічні навантаження (якщо вони є).

Сумарну поверхню нагрівання котлів , визначають за формулою:

,

(13.1)

де – максимальне теплоспоживання, Вт;

– теплова напруга поверхонь нагріву котла, Вт/м².

При встановленні котлів у межах опалювальної будівлі, їх кількість повинна бути не менше двох із загальною поверхнею нагрівання рівною розрахунковій, і не більше чотирьох, що цілком забезпечить можливість регулювання теплової потужності котельної установки при коливаннях зовнішньої температури. Резервні котли не встановлюють. Для ефективного використання площі котельні слід встановлювати однотипні котли.

У котельні малої потужності насоси і вентилятори встановлюють безпосередньо перед котлами, а в котельнях середньої і великої потужності допоміжне устаткування розміщують в окремому приміщенні. Для обслуговування арматури і контрольно-вимірювальних приладів обладнуються площадки і сходи з металевим огородженням висотою 1 м і шириною 600÷ 800 мм. Для забезпечення можливості розширення котельні без перерви в її роботі, одну з торцевих стін залишають вільною. У котельні передбачають не менше двох вихідних дверей, що відкриваються назовні.