КОСТЕЦЬКА ТА.

Не можуть бути комерційною таємницею:

1) установчі документи та документи, які надають право займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами;

2) інформація за всіма встановленими формами державної звітності;

3) дані, необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов'язкових платежів;

4) відомості про кількісний склад працюючих, їхню заробітну плату загалом та за професіями й посадами зокрема, а також наявність вільних робочих місць;

5) документи про сплату податків і обов'язкових платежів;

6) інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров'ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків;

7) документи про платоспроможність;

8) відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об'єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю;

9) відомості, які відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню¹.

Слід підкреслити, що названий акт був прийнятий відповідно до реалізації норм Закону України «Про підприємства в Україні», який втратив чинність, а тому існує необхідність критичного перегляду наведених положень.

Майнові права інтелектуальної власності на комерційну таємницю належать особі, яка правомірно визначила інформацію комерційною таємницею, якщо інше не встановлено договором.

Спеціальними випадками припинення прав на комерційну таємницю можуть бути:

> поширення суспільно значимої інформації без згоди її власника;

> виявлення адміністративним судом порушень законодавства при встановленні режиму обмеженого доступу до інформації, для захисту якої справа розглядається на закритих судових засіданнях;

¹ Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці» від 09.08.93 р.

(№611).

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

> прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури¹.

Проте, норми чинного законодавства не встановлюють правовий режим захисту комерційної таємниці, порядок віднесення інформації до комерційної таємниці, порядок доступу до комерційної таємниці та інші відносини. Це актуалізує доцільність розроблення та прийняття спеціального нормативно-правового акта.

Крім того, необхідність прийняття відповідного законодавчого акта зумовлена також наявністю, наприклад, адміністративної і кримінальної відповідальності за незаконне отримання, використання та розголошення відомостей, що становлять комерційну таємницю. При відсутності чітко встановлених правових засад одержання, використання, поширення та зберігання інформації, яка становить комерційну таємницю, гарантій її захисту, норми-санкції за правопорушення в цій сфері, не можуть ефективно застосовуватися,

Банківська таємниця - інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третіми особами при наданні послуг банку? і розголошення якої може завдати матеріальної чи моральної шкоди клієнту (ст. 60 Закону «Про банки і банківську діяльність»).

За законом, банківською таємницею є також:

- відомості про стан рахунків клієнтів, у тому числі кореспондентських рахунків банків у Національному банку України;

- операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;

~ фінансово-економічний стан клієнтів;

- системи охорони банку та клієнтів;

- інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;

- відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;

Носік Ю.В. Права на комерційну таємницю в Україні (цивільно-правовий аспект): автореф, дис. на здобутгя наук, степеня канд. кюид. наук / Носік Ю.В. -К., 2006.-С 12.