Важливе значення має визначення суб'єкта підприємницької діяльності. У законодавстві України відсутнє легальне визначення поняття "підприємець", законодавець обмежився перерахуванням кола суб'єктів підприємницької діяльності. У науковій літературі були вжиті спроби наукового визначення поняття "підприємець". Так, іноді при визначенні критеріїв, що дають змогу віднести ту або іншу особу до суб'єктів підприємницької діяльності, обираються характеристики самої цієї діяльності і формулюється таке визначення: підприємець - фізична або юридична особа, яка здійснює на постійній основі з метою одержання прибутку діяльність з виробництва, реалізації чи придбання продукції або товарів, надання послуг, виконання робіт та укладає цивільно-правові угоди у процесі цієї діяльності від свого імені. Незважаючи на певні достоїнства цих визначень у позначенні узагальнюючої категорії суб'єктів, недоцільно при визначенні суб'єкта виходити із суттєвих рис самої діяльності, що спричиняє дублювання понять підприємницької діяльності та її суб'єкта.[1] Нерідко вживаються як синоніми терміни "підприємець", "ділова людина", "бізнесмен", "господарюючий суб'єкт". В економічній літературі зустрічаються визначення, що як широко, так і вузько трактують поняття підприємця, наприклад: підприємець - ділова людина, яка бере на себе фінансовий ризик, пов'язаний із введенням на ринок нових ідей, продукції, послуг, робіт; підприємець - це людина (або група людей), яка бере на себе ризик та відповідальність за організацію та управління фірмою; підприємці - це ділові люди, які свідомо йдуть на економічний ризик, приймаючи самостійно інноваційні підприємницькі рішення, зміст яких зводиться до виробництва та поставки на ринок таких товарів, що можуть дати підприємницький прибуток. В Енциклопедії підприємця "підприємець" вважається синонімом поняття "бізнесмен", а бізнесменом вважається суб'єкт, який здійснює активну економічну, підприємницьку, комерційну діяльність. При такому розумінні бізнесмена, який здійснює будь-яку економічну діяльність, поняття "бізнесмен" виявляється більш широким, ніж "підприємець". У зарубіжній літературі існує безліч визначень поняття "підприємець". Це, передусім, цікаві характеристики взаємозв'язків підприємця і товариства, підприємця і підприємництва. Так, для економіста Йозефа Шумпетера функціональна сутність підприємця полягає в його особливій ролі: осмислення та реалізація нової комбінації чинників виробництва.[2] У деяких роботах зарубіжних учених підкреслюється, що підприємець є агентом зміни людської історії, в інших, що підприємництво - це функція підприємців. Одне із самих сучасних розгорнутих визначень поняття "підприємець": підприємець - це той, хто організовує, управляє та припускає ризик бізнесу. Сьогодні підприємець - це інноватор, який виявляє і використовує можливості, перетворює ці можливості на працюючі ринкові ідеї, використовуючи час, зусилля, гроші та вміння, а також передбачає ризик конкурентного ринку для здійснення цих ідей і усвідомлює результати цих зусиль. [3] З юридичної точки зору для характеристики фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності в Україні найважливішим є факт його легітимації, тобто державного підтвердження законності його входження в підприємницьку сферу і заняття підприємницькою діяльністю, що посвідчується фактом його державної реєстрації, а в окремих випадках також ліцензуванням і патентуванням певних видів діяльності. В новому Цивільному Кодексі України виділена глава 5, яка називається „Фізична особа - підприємець”. Тут зазначено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюються Конституцією України та законом. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Якщо особа розпочала підприємницьку діяльність без державної реєстрації, уклавши відповідні договори, вона не має права оспорювати ці договори на тій підставі, що вона не є підприємцем. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
