Права та обов’язки фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності

Фізичні особи - підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству. Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності на добровільній основі можуть відкривати поточні рахунки в банківських установах. Проте вони можуть працювати і виключно за готівку. Приватні підприємці, які відкрили поточні рахунки, формально повинні зберігати кошти у банківській установі. В той же час ліміт залишку готівки, що є результатом діяльності, приватним підприємцям не встановлюється. Це також надає деякі переваги такій формі підприємництва. Потреба у готівкових коштах задовольняється шляхом отримання їх за банківським чеком. Здійснюючи господарську діяльність, фізична особа-підприємець може користуватися коштами з поточного розрахункового банківського рахунку в повному обсязі. Що стосується готівки, то відповідно до Постанови Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) не повинна перевищувати 3 тисячі гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку.[8] Для підприємців, які уклали трудові договори із найманими працівниками, існують обмеження у разі наявності непогашеної податкової заборгованості. В разі виникнення такої заборгованості вони можуть використовувати готівку для забезпечення господарських потреб, але не на виплату заробітної плати, допомоги всіх видів і компенсацій найманим працівникам. У таких випадках усі виплати, пов'язані із оплатою праці найманих працівників, мають забезпечуватися виключно за рахунок коштів, отриманих із установ банків. Таким чином, приватний підприємець, який відкриває рахунок у банку, має більшу маневреність у скрутній обстановці і необмежені можливості щодо обсягів розрахунків із діловими партнерами. Усі надходження коштів повинні бути документально зафіксовані і враховані при визначенні розміру доходу від діяльності. Слід зауважити, що в разі, коли приватний підприємець працює з готівкою і купує торговий патент, він не має права відносити сплачену за цей патент грошову суму на свої витрати, адже на документально підтверджену вартість патенту знижується сума його прибуткового податку. Що стосується прибуткового податку, то його сплата зазвичай здійснюється із застосуванням авансових платежів у рівних частках щоквартально із розрахунку за 100% суми прибуткового податку минулого року. Під час квартальних звітів провадиться перерахунок, зважаючи на фактично отриманий чистий доход. Така безпосередня залежність розміру прибуткового податку фізичної особи — суб'єкта підприємницької діяльності від реально отриманого доходу дає їй деякі економічні переваги перед юридичними особами. В той же час практика авансових внесків в умовах ринкової нестабільності, загального дефіциту обігових коштів і, як правило, незначної їх кількості у фізичних осіб — приватних підприємців, дещо знижує привабливість цієї форми підприємницької діяльності та призводить до приховування доходів. Перехід до спрощених систем оподаткування сприяє виправленню цієї ситуації. Проте законодавство містить обмеження щодо можливості провадження приватними підприємцями певних видів діяльності. Такими обмеженнями зокрема є: 1. Згідно зі ст. 2 Закону України “Про страхування” страховиками можуть бути фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю. Отже встановлено обмеження щодо здійснення страхової діяльності;

2. Не може також займатися довірчою (представницькою) діяльністю, оскільки згідно зі ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” довірчим товариством може бути юридична особа, створена у формі товариства з додатковою відповідальністю;

3.Обмеження щодо здійснення банківської діяльності. Згідно зі ст. 6 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку;

3. Згідно Закону України від 23 лютого 2006 року ” Про цінні папери та фондовий ринок ” торговцями цінних паперів можуть бути банки, акціонерні товариства, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та інші товариства, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності. Отже не може займатися діяльністю з випуску та обігу цінних паперів;

4. Фізична особа – підприємець не може займатися діяльністю у сфері організації телебачення і радіомовлення відповідно до Закону України “Про телебачення і радіомовлення”;[9]

5. Забороняється займатися діяльністю у сфері організації зв'язку на основі Закону України “Про телекомунікації”;[10]

6. Космічною діяльністю фізична особа – підприємець також займатися не може на основі Закону України “Про космічну діяльність”;

7. Заборонено займатися діяльністю у сфері здійснення операцій з металобрухтом. Згідно зі ст. 4 Закону України “Про металобрухт” операції з металобрухтом здійснюються лише спеціалізованими або спеціалізованими металургійними переробними підприємствами, а також їх приймальними пунктами;

8. Займатися діяльністю у сфері загальної середньої освіти приватний підприємець також не може на основі Закону України “Про загальну середню освіту”;[11]

9. Встановлено також заборону займатися концесійною діяльністю щодо будівництва та експлуатації автомобільних доріг. Згідно зі ст. 1 Закону України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг” концесіонером може бути юридична особа.

На практиці громадяни-підприємці займаються деякими видами підприємницької діяльності, незважаючи на законодавче встановлені обмеження. Причиною цього є недосконалість нормативно-правової бази.

 

ВИСНОВКИ

Дослідивши вищевказану тему можна зробити певні висновки:

Відповідно до ч. 2 ст.55 Господарського кодексу суб’єктами господарювання є: господарські організації – юридичні особи створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці, особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Залежно від форми власності суб’єкти господарювання слід поділяти на:приватня, комунальні, державні та змішані (обєднання, учасниками якого виступають юридичні особи різних форм власності). За підставами створення господарські організації, можна поділити на: добровільні та такі що створені в розпорядчому порядку. Згідно ч. 6 ст. 118 ГК застосовуються також до обєднань інших суб’єктів господарювання – юридичних осіб або обєднань підприємств за участі таких осіб, якщо інше не передбачено ГК та іншими законами. Тобто назва глави 12 розділу ІІ ГК «Обєднання підприємств» є неповною, оскільки право на створення обєднань відповідно до чинного законодавства мють не лише підприємства, а й інші суб’єкти господарювання, перелічені у п.1 ч. 2 ст. 55 ГК України, тому я вважаю що доцільно цю главу ГК назвати «Господарські обєднання»[24, с. 79]. Відповідно до ч.1 ст. 120 ГК господарські обєднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші обєднання підприємств, передбачні законом. Слід зазначити, що статті 125, 126 ГК визначають і інші види господарських обєднань: це промислово – фінансові групи та асоційованя підприємства. Проте відповідно до чинного законодавства це не форми обєднання інтересів підприємств, оскльки ст. 127 ГК вказує, що законом можуть визначатися й інші форми обєднання інтересів підприємств(союзи, спілки, асоціації підприємств тощо), не передбачені у ст. 120 цього кодексу. Іншими словами, можна зробити висновок, що лише ст..120 ГК визначає форми обєднання інтересів підприємств, що на мою думку є дискусійним.

Перелік використаних джерел

1.Конституція України від 28.06.96 № 254к-96 / Відомості Верховної Ради України – 1996, № 30 – ст. 141

2. Кримінальний Кодекс України від 5.04.2001 р № 2341-ІІІ / Відомості Верховної Ради України, 2001, №25-29 ст. 447

Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV

Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 № 2063-ІІІ / Вісник податкової служби, 2001, № 32, ст.. 447

Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.

Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 N 2181-ІІІ/ Відомості Верховної Ради України – 2001, № 10, ст.. 44;

Закон України “Про страхування” від 07.03.96 № 85/96-ВР/ Відомості Верховної Ради України – 1996, № 18, ст.. 78

Закону України “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2001 № 2121-ІІІ / Відомості Верховної Ради України – 2001, № 5-6, ст.. 30

Закон України ” Про цінні папери та фондовий ринок ” від 23 лютого 2006 року № N 3480-IV / Відомості Верховної Ради України – 2006, № 38, ст.. 508

Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від. 21.12.1993 №3759-ХІІ / Відомості Верховної Ради України – 1994, № 10, ст.. 43

Закон України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 № 1280-ІV

Закон України “Про космічну діяльність” від 15.11.96 № 502/96-ВР / Відомості Верховної Ради України – 1997, № 1, ст.. 172

Закон України “Про загальну середню освіту” від 13.05.99 № 651-ХІV / Відомості Верховної Ради України – 1999, № 28, ст.. 230

Закон України “Про концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг” від 14.12.99 № 1286-ХІV / Відомості Верховної Ради України – 2000, № 3, ст.. 21

Закон України від 19.09.96 р. "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 19.09.96 р № 378/96-ВР / Відомості Верховної Ради України – 1996, № 45, ст.. 238

Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.02.95 р № 481/95-ВР / Відомості Верховної Ради України – 1995, № 46, ст.. 345

Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 19.02.2001 № 72 / Офіційний вісник України – 2001, № 12

Декрет Кабінету Міністрів України “Про довірчі товариства” від 17.03.93 № 23-93 / Відомості Верховної Ради України – 1993, № 19

Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” / Вісник податкової служби, 2001, № 32

Постанова Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 р. N 507 "Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 року N 727" / Вісник податкової служби, 2001, № 32

Лист Вищого Господарського суду України від 23 жовтня 2000 р. № 01-8/556 “Про деякі приписи чинного законодавства, що регулює підприємницьку діяльність громадян”

Бюджетна система України. Навчальний посібник. Під ред. докт. економ. наук проф. Юрія С.І. та канд екон. наук Бескида Й.М. Київ. “НІОС” 2002 480 с.

Азаров М. Податкова політика в Україні: принципи і реалії. Вісник податкової служби, 2005, №15

Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. - К.: Істина 2001. - 480 с.

Вдовиченко М. І. ”Про ефективність податкової системи в Україні”. Фінанси України, 2004

Гега П. Т. “Правовий режим оподаткування в Україні” -К., Юрінком, 2005 рік

Федосов В. М. та інші. Податкова система України: Підручник.-К.: Либідь, 2004 рік..

31. Беляневич Е. Физическое лицо как субъект хозяйственных отношений // Предпринимательство, хозяйство й право. — 2001. — № 1. — С. 12.

 

24. Кравець І. Господарські обєднання: окремі проблеми вдосконалення правового становища// Підприємництво, господарство і право. – 2005. - №5.-С.79-81.

 

[1] Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. - К.: Істина 2001. - 480 с.

 

[2] Підприємницьке право: Навч. посіб. / Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Іваненко Л.М. - К.: Істина 2001. - 480 с.

 

[3] Беляневич Е. Физическое лицо как субъект хозяйственных отношений // Предпринимательство, хозяйство й право. — 2001. — № 1. — С. 12.

1. Цивільний Кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-ІV

[5] Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.

 

[6] Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.

 

[7] Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.

 

[8] Беляневич Е. Физическое лицо как субъект хозяйственных отношений // Предпринимательство, хозяйство й право. — 2001. — № 1. — С. 12.

[9] Закон України “Про телебачення і радіомовлення” від. 21.12.1993 №3759-ХІІ / Відомості Верховної Ради України – 1994, № 10, ст.. 43

[10] Закон України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 № 1280-ІV

 

[11] Закон України “Про загальну середню освіту” від 13.05.99 № 651-ХІV / Відомості Верховної Ради України – 1999, № 28, ст.. 230

 

[12] Закон України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» від 15 травня 2003 року N 755-IV.

 

[13] Вдовиченко М. І. ”Про ефективність податкової системи в Україні”. Фінанси України, 2004

 

[14] Федосов В. М. та інші. Податкова система України: Підручник.-К.: Либідь, 2004 рік..

 

[15] Федосов В. М. та інші. Податкова система України: Підручник.-К.: Либідь, 2004 рік..

 

[16] Федосов В. М. та інші. Податкова система України: Підручник.-К.: Либідь, 2004 рік..

 

[17] Беляневич Е. Физическое лицо как субъект хозяйственных отношений // Предпринимательство, хозяйство й право. — 2001. — № 1.

[18] Кримінальний Кодекс України від 5.04.2001 р № 2341-ІІІ / Відомості Верховної Ради України, 2001, №25-29 ст. 447

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Конституція України, прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

2. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року за № 436-IV // Відомості Верховної Ради (ВВР) – 2003. - №18, №19-20, №21-22. - ст.144.

3. Цивільний кодекс України // – офіційний сервер Верховної ради України

4. Кримінальний Кодекс України від 5.04.2001 р № 2341-ІІІ / Відомості Верховної Ради України, 2001, №25-29 ст. 447

5. Науково – практичний коментар Господарського кодексу України/ за ред. Вінника О.М. – К., 2008. – 626 с.

6. Цивільний кодекс України: Коментар. — X.: ТОВ «Одіссей», 2003.

7. Закон України від 19 вересня 1991 р. № 1576-ХП «Про господарські товариства» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 49. — Ст. 682.

8. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // – офіційний сервер Верховної ради України

9. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» // – офіційний сервер Верховної ради України

10. Закон України “Про державну підтримку малого підприємництва” від 19.10.2000 № 2063-ІІІ / Вісник податкової служби, 2001, № 32, ст.. 447

11. Закон України «Про акціонерні товариства»

12. Підприємницьке право: Підручник Л.М. Іваненка, За ред. О.В. Старцева – 2-е вид., - К.: Істина, 2005 – 448 с.

13. Ніколаюк С.І. Безпека суб’єктів підприємницької діяльності: Курс лекцій – К.: КНТ, 2005 – 320 с.

14. Організаційно-правові засади державного регулювання підприємницької діяльності в Україні – Ірпінь 2002 р.

15. Авраменко О. Нариси до господарського права., К.: Либідь, 2005р.

16. Балуйко С. Господарське право., Житомир., ЖЦНТІ, 2003р.