АНТОНІМІЯ
Антоніми (від гр. anti "проти" й ônyma "ім'я") – різні за звучанням слова, які мають протилежні, але співвідносні значення. Наприклад: день – ніч, жар – холод, радість – горе, важкий – легкий, падати – підніматися, мало – багато; англ. beautiful "красивий, чудовий" – ugly "потворний", wealthy "багатий" – poor "бідний", right "правильно" – wrong "неправильно"; нім. groß "великий" – klein "маленький", kalt "холодний" – warm "теплий"; фр. blanc "білий" – noir "чорний". Наведені пари слів мають протилежні значення, що об'єднуються спільним родовим значенням: для день і ніч – "наявність та відсутність світла", для жар і холод – "температура", для радість і горе – "почуття", для важкий і легкий – "вага", для мало і багато – "кількість", для падати й підніматися – "вертикальне положення". В антонімічні відношення вступають лише ті слова, які можуть означати ступінь ознаки (наприклад, від тихий і голосний можна утворити форми тихіший, голосніший, найтихіший, найголосніший), протилежно спрямовані дії (входити – виходити) і точки простору та часу (верх – низ, рано – пізно, літо – зима). Розрізняють п’ять груп антонімів: контрарні, комплементарні, контрадикторні, векторні та конверсивні. 1. Контрарні антоніми (від лат. contrarius "протилежний") виражають якісну протиставленість і утворюють градуальні опозиції (протиставлення різного ступеня). Між ними є проміжний член. Наприклад: молодий (чоловік) – нестарий – середніх літ – літній – старий; важкий (урок) – нелегкий – середньої трудності – неважкий – легкий; нижній (поверх) – середній – верхній. 2. Комплементарні антоніми (від лат. complementum "доповнення") доповнюють один одного до родового і є граничними за своїм характером. У них нема середнього (проміжного) члена. Заперечення одного з них дає значення іншого: істинний – хибний (не+істинний=хибний), живий – мертвий (не+живий=мертвий). 3. Контрадикторні антоніми (від лат. contradictorius "суперечливий"): один із членів утворюється за допомогою префікса не - і не має точної визначеності: молодий – немолодий (середніх літ, літній, старий), дорогий – недорогий (дешевий, не дуже дешевий тощо). 4. Векторні антоніми (від лат. vector "той, що несе") виражають протилежну спрямованість дій, ознак, властивостей: в'їжджати – виїжджати, збирати – розбирати, піднімати – опускати, засвітити – загасити (протилежні дії спрямовані на один об’єкт). 5. Конверсивні антоніми – слова, яких одна дія розглядається з різних боків учасників: купувати – продавати, побеждать – проигрывать, to give – to take (одна і та сама дія відповідно до загальної ситуації, що визначає функціональні ролі її учасників). Різниця між векторними та конверсивними антонімами полягає у тому, що, наприклад, дія, виражена векторними антонімами, може реалізовуватися одним суб’єктом (Я сам збираю і розбираю своє авто). Ситуація, що ілюструється конверсивними антонімами вимагає принаймні двох суб’єктів, оскільки інакше взаємодії між учасниками дії не буде. В контексті Я спочатку продав, а потім знову купив своє авто антоніми продав і купив залишаються конверсивними, незважаючи на те, що дія виконується однією особою. Спочатку я виконав роль продавця, а згодом – покупця (на можливість цього вказує обставина часу спочатку та потім). Одночасність цих дій у виконанні одного суб’єкта є неможливою, оскільки, наприклад, я купую авто означає, що я ще не є його власником і, відповідно, не можу його продати. Антоніми бувають різнокореневими (любов – ненависть, гарний – поганий, швидко – повільно) та однокореневими (прихід – відхід, культурний – некультурний, революційний – контрреволюційний). Елементарною одиницею антонімічного протиставлення, як і в синонімії, є значення слова, через що одне й те саме багатозначне слово може належати до різних антонімічних пар і рядів: вільний (селянин) – безвільний, панський, кріпак; вільний (черевик) – тісний, вузький; вільна (розмова) – вимушена, офіційна; вільна (держава) – залежна, поневолена; вільна (аудиторія) – зайнята; повна (дитина) – худа; повна (бочка) – порожня тощо. Крім міжслівної, існує ще внутрішньослівна антонімія або, енантосемія (ен (всередені) анто (протилежність) семія (значення), за якої одне слово поєднує в собі протилежні значення. Наприклад, укр. позичати має значення "давати в борг" і "брати в борг" (nop.: у російській мові цим значенням відповідають різні слова – одалживать і занимать), слово напевно поєднує значення "можливо" і "безперечно, точно"; рос. просмотреть означає "ознайомитися з чим-небудь, швидко прочитуючи" і "дивлячись, не помітити, пропустити", а задуть – "запалити" (задуть домну) і "загасити" (задуть свечу) тощо. Антонімія – важливий стилістичний засіб. Вона є основою стилістичних прийомів антитези (від гр. antithesis "протиставлення"), суть якої полягає в зіставленні протилежних явищ, образів для посилення враження (любов і ненависть, правда і кривда; Бідний піт ллє, а багатий його кров п'є), та оксиморона (від гр. oxymoron "дотепно-безглузде"), тобто поєднання контрастних за змістом понять, що разом дають нове уявлення (дзвінка тиша, гарячий сніг, раби волі, багатство бідних, сліпота зрячих, живий труп тощо).
|
