Управління ризиками.

 

Успіх роботи щодо зниження рівня ризиків чи їх мінімізації прямо залежить від продуктивності дій з управління цим специфічним видом діяльності. Модель процесу управління ризиками може виглядати, як показано на рис. 7.1.

 

Управління ризиками

 

Планування управління

Ідентифікація ризиків

Якісна оцінка Кількісна оцінка

 

Заходи реагування на ризики

Моніторинг і контроль

 

Рис. 7.1. Модель процесу управління ризиками

 

Управління ризиком передбачає проведення різних заходів з метою зниження реалізації потенційних небезпек. Це складний процес в якому можна виділити елементарні складові, вихідні положення, ідеї, що іменуються принципами.

Принципи зменшення ризику

 

законодавчі орієнтуючі управлінські технічні організаційні

 

Законодавчі – закріплені законом правила, що забезпечують прийнятий рівень безпеки.

Орієнтуючі – основоположні ідеї, що визначають напрямок пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.

Технічні – спрямовані на безпосереднє відвернення дії небезпечних факторів і базуються на використанні фізичних законів.

Управлінські – плановість, контроль, підбір кадрів, відповідальність.

Організаційні – принципи, за допомогою яких реалізується науково-обґрунтовані рішення щодо зменшення ризику.

Невід'ємним елементом управління ризиком з метою забезпечення безпеки життєдіяльності є прогнозування. У безпеці життєдіяльності прогнозування охоплює науковий аналіз закономірностей життя людини в різних сферах її діяльності, оцінку тенденції їхнього розвитку в майбутньому з урахуванням уже накопиченого досвіду і досягнень у безпеці життя людини. За своєю суттю будь-який прогноз є лише припущенням унаслідок чого прогнозування завжди буває багатоваріантним.

Прогноз – результат наукового передбачення, якісні висновки з позицій принципів і методів науки про тенденції розвитку процесу чи явища, що вивчають, і моментах настання того чи іншого явища чи процесу.

Передбачення – припущення чогось заздалегідь, здійснення правильного висновку про напрям розвитку чого-небудь, про можливість якоїсь події тощо, на підставі вивчення фактів, даних та ін. Його розглядають як випереджувальне відображення дійсності (здатності мозку формувати моделі розвитку подій у майбутньому), що ґрунтуються на вивченні об'єктивних законів життєвого середовища людини.

Здатність передбачити хід подій – невід'ємна риса людини, яка вдосконалювалася в процесі практики протягом усієї історії її існування. Накопичення результатів спостереження, фактів, що давали змогу передбачати явища природи, вчинки і дії людей, сприяє уникненню типових небезпек.

Планування управління ризиками має на меті виробити план управління ризиками нещасних випадків для умов конкретного підприємства (виробництва). Він має відображати роздроблені керівництвом виробничої структури підходи до реалізації ідеї ідентифікації ризиків, способу проведення кількісної оцінки ризиків, вибору заходів організаційно-технічного плану для реагування на ризики з метою їх мінімізації.

Складова частина системи управління ризиками зводиться до їх кількісної оцінки.

Ідентифікація ризиків нещасних випадків – етап керування чи процедура, що полягає в систематичному виявленні загрозливих для здоров’я людини потенційних небезпек (ризиків) виробничого середовищачи умов їх виникнення, властивих певному виду діяльності, а також визначенню характеристик цих ризиків. Ідентифікація ризиків проводиться регулярно відповідно до плану управління ризиками протягом усього часу його реалізації.

Оцінку ризику тих або інших подій можна робити тільки за наявності достатньої кількості статистичних даних. У противному випадку дані не будуть точними, оскільки тут ідеться про так звані «рідкісні явища», до яких класичний підхід імовірності не є застосовним. Так, наприклад, до Чорнобильської аварії ризик загибелі в результаті аварії на атомній електростанції оцінювався в 2×10^–10 на рік. За останніми даними в Україні ризик загибелі в результаті аварії в середньому по галузях оцінюється в 2×10^–4 на рік.

Дії по реалізації ідеї реагування складаються із заходів організаційно-технічного плану, спрямованих на зниження рівня ризиків нещасного випадку:

- за можливості – повне усунення ризику;

- запобігання доступу працівників до джерела ризику;

- організація роботи таким чином, щоб знизити вплив ризику (небезпечного фактора);

- використання засобів індивідуального захисту.

Моніторинг ризику на підприємстві передбачає проведення щоденних спостережень за небезпечними чинниками ризику. Більш детально це питання буде розглянуто у пункті 7.3. нашої лекції.