| Назва
| Автори
| Зміст
|
| Мотиваційно-потребова теорія
| А.Маслоу
| П'ять основних видів потреб (фізіологічні; потреба в безпеці й добробуті; потреба в любові (належності комусь); потреба в повазі; потреба в самореалізації (самоствердженні) формують певну ієрархічну структуру, яка є домінантом,
що визначає поведінку особистості. Потреби кожного наступного рівня стають актуальними для індивіда лише після того, як задоволені попередні запити. Потреби
є первинні (вроджені) і вторинні (соціально набуті).
|
| Теорія научіння
| Є. Торндайк
Д.Уотсон Б.Скінер
| Базується на обґрунтуванні зовнішніх поведінкових актів, що, за думкою біхевіористів, утворюються шляхом механічного (рефлекторно-фізіологічного) закріплення адекватних реакцій організму на вплив зовнішнього середовища
|
| Теорії
соціального научіння
| А.Бандура,
Д.Роттер
| Трактує соціальний розвиток людини як надбання нею нових форм реакцій шляхом наслідування поведінки інших людей або спостереження за ними
Основним типам поведінки можна навчитися в соціальних ситуаціях, і це пов’язано з потребами, які потребують задоволення через взаємодію з іншими людьми
|
| Теорія діяльності
| А. Леонтьев
| Визнання соціальної природи психічного розвитку людини; єдності матеріальної та психічної діяльностей. На кожному віковому етапі розвитку домінує певний вид діяльності, яка є провідною для формування нових психічних процесів та властивостей особистості дитини
|
| Культурно-історична теорія
| Л. Виготський
| Психічні функції (увага, пам’ять, емоції тощо) не є внутрішніми природно (визначально), а утворюються впродовж життя у результаті оволодіння зовнішніми засобами культурної поведінки та мислення
|
| Теорії розвитку
| Л.Виготський,
Д. Ельконін
А. Запорожець В. Давидов
| Процес розвитку – це саморух дитини завдяки її діяльності з предметами, а фактори спадковості та середовища – це лише умови, які визначають сутність процесу розвитку. Розвиток психічних процесів залежить від характеру різних видів провідної діяльності. Шляхом засвоєнння суспільно вироблених способів дій з предметами відбувається формування дитини як члена суспільства.
Процес розвитку розглядається з позицій таких критеріїв: соціальна ситуація розвитку та система відносин, до якої вступає дитина у суспільстві.
|
| Теорія прив’язаності
| Дж. Боулбі
| Прив’язаності та інтерперсональні стосунки між дитиною і батьками (чи особами, які їх замінюють) є визначальними для нормального розвитку дитини та її ідентичності. Прихильність - взаємний процес утворення зв’язку між людьми на рівні рефлексів, що зберігається невизначений час, навіть якщо ці люди не живуть разом; зв’язок, що дає почуття захищеності та безпеки, близький зв’язок між двома людьми, який не залежить від їхнього місцезнаходження та слугує джерелом їхньої емоційноїблизькості
|
| Теорії соціальної компетентності
| І. Звєрєва
Н. Лавриченко
| Соціальна компетентність вихованців - мета і підсумок згармонізованого у його триєдності (навчання, виховання та соціалізація) педагогічного процесу, які полягають у цілеспрямованому передаванні молодій особі соціального досвіду науки, мистецтва суспільного життя – суспільних уявлень, ідеалів, норм, стандартів поведінки, життєвих мотивацій, формування готовності до здійснення життєво необхідної сукупності суспільних відносин, людських взаємин, соціальних ролей
|
| Особистісно-орієнтовані теорії
| В. Сєріков
І. Бех
| Наголошують, що особистість має свободу у виборі пріоритетів розвитку, „освітніх маршрутів”, способів навчання, які допоможуть їй досягнути найкращих результатів.
Акцент робиться на розвитку та саморозвитку особистісних властивостей індивіда. Вимоги до дітей при цьому підході не можуть бути жорстко фіксованими.
|
Використана та рекомендована література
1. Басов Н.Ф. Социальный педагог: Введение в профессию: Учеб. пособие / Н.Ф.Басов, В.М. Басова, А.Н. Кравченко. – М., 2006.
2. Бех І.Д. Особистісно-орієнтований підхід: науково-практичні засади. Кн.1. – К., 2003.
3. Липский И.А. Социальная педагогика. Методологический анализ: Учеб. пособие. – М., 2004.
4. Малько А.О. Теоретико-методологічні основи розвитку соціальної педагогіки: Монографія. – Х., 2004.
5. Мудрик А.В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. вузов. – М.:, 2006.
6. Никитина Л.Е. Социальная педагогика: Учебное пособие для вузов. – М., 2003.
