Література – як фактор формування духовної особистості.

 

1. Ендокринна система. Класифікація ендокринних железз. Поняття про клітини-мішені і рецептори до гормонів.

2. Гіпоталамус. Нейросекреторні ядра гіпоталамуса, особливості будови і функції нейросекреторних клітин. Гипоталамоаденогіпофізарна і гипоталамонейрогіпофізарна системи.

3. Гіпофіз. Розвиток, будова, кровопостачання, гистофизиология. Зв'язок гіпофіза з гіпоталамусом.

4. Аденогіпофіз. Розвиток. Загальний план будови, кровопостачання, зв'язок з гіпоталамусом, функціональне значення.

5. Нейрогіпофіз. Розвиток. Загальний план будови, кровопостачання, зв'язок з гіпоталамусом, функціональне значення.

6. Епіфіз. Джерела розвитку. Будова. Секреторні функції.

7. Щитовидна залоза. Розвиток, будова, гистофизиология, функціональне значення. Вікові зміни.

8. Паращитовидна залоза. Розвиток, будова, та функціональне значення. Вікові зміни.

9. Надниркові залози. Джерела розвитку. Будова. Гистофізіология кіркової і мозкової речовини. Зв'язок надниркових з гіпофізом і центральною нервовою системою. Вікові зміни.

10. Дифузна ендокринна система. Характеристика одиночних гормонпродуцирующих клітин.

11. Серцево-судинна система. Морфофункціональна характеристика. Класифікація судин. Взаємозв'язок гемодинамічних умов з будовою стінки судин.

12. Артерії. Класифікація і їх морфофункціональна характеристика. Артерії м'язового типу.

13. Артерії еластичного і м'язово-еластичного типів. Вікові зміни.

14. Судини гемомикроциркуляторного русла. Морфофункціональна характеристика його ланок.

15. Артеріоло-венулярниє анастомози. Класифікація, будова різних типів анастомозів, їх функції.

16. Кровоносні капіляри. Будова. Основні типи капілярів. Поняття про гистогематических бар'єри.

17. Вени. Класифікація. Розвиток, будова, функції. Вікові зміни.

Залежність будови від гемодинамічних услоовий.

18. Лімфатічнеськие судини. Морфофункціональна характеристика. Джерела розвитку.

19. Серце. Загальний план будови стінки. Міокард. Морфофункціональна характеристика скоротливих і провідних кардіоміоцитів.

20. Серце. Джерела розвитку. Гістогенез. Загальний план будови стінки. Ендокард, епікард, перикард.

21. Органи кроветворення і імунного захисту. Червоний і жовтий кістковий мозок. Будова і функції.

22. Характеристика постембріонального кроветворення в червоному кістковому мозку. Взаємодія стромальних і гемопоетичних елементів.

23. Органи кровотворення і імунного захисту. Вілочковая заліза. Будова і функціональне значення.

24. Характеристика постембріонального кровотворення в тимусе. Поняття про вікову і акцидентальной інволюції вилочковой залози.

25. Органи кровотворення і імунного захисту. Селезінка. Будова і функціональне значення. Особливості ембріонального і постембріонального кровотворення в селезінці. Т- і В-зони.

26. Органи кровотворення і імунного захисту. Лімфатичні вузли. Будова і функціональне значення Т- і В-зон лімфатичних вузлів.

 

 

Завдання літературної освіти та шляхи їх реалізації в загальноосвітній школі

 

Література – як фактор формування духовної особистості.

 

… И цветы, и шмели, и трава, и колосья,

И лазурь, и полуденный зной…

Срок настанет – Господь сына блудного спросит:

«Был ли счастлив ты в жизни земно?»

 

И забуду я всё – вспомню только вот эти

Голубые цветы меж колосьев и трав,

И от радостных слёз не успею ответить,

К милосердным коленям припав.

 

Це – Бунін, один із найглибших і найсвітліших російських ліриків. Вірш написаний в липні 1918 р., коли письменник, щойно (в травні) прибув в Україну, втікаючи з Москви, вже залитої кров’ю жертв ще не оголошеного, але вже здійснюваного червоного терору – тобто в період, коли життя давало надто мало підстав для того, щоб відчувати себе щасливим в «жизни земной», і який сам письменник згодом назве «проклятими роками».

Хтось може здивуватися: чому розмову про завдання літературної освіти, зокрема, вивчення української літератури, розпочато віршем представника зарубіжної літератури?

Та тому, що, за великим рахунком, завдання школи, вчителя якраз і полягає в тому, щоб сформувати в наших вихованців ті якості й уміння, які допоможуть їм стати щасливими людьми, успішно реалізувати себе в житті й у кінці його на запитання «Был ли счастлив ты в жизни земной?» - відповісти ствердно.

І якщо навчальні, інтелектуальні, рефлексивні компетенції спроможний забезпечити будь-який навчальний предмет при організації його вивчення на належному рівні, то уміння любити світ, бачити його красу й втішатися нею; в будь-яких, найжорстокіших випробуваннях долі й найнесприятливіших обставинах життя зберігати оце бунінське відчуття щастя від своєї причетності до світу, й любові до нього – цьому не навчить ні математика, ні хімія та, мабуть, і жоден інший предмет, окрім літератури, а без цього – жодні знання, жодні уміння, жодні життєві досягнення не зроблять людину щасливою. І саме ця здатність літератури формувати в юній душі любов до світу та всього сущого в ньому й робить її «важливим чинником формування духовної особистості, її морально-естетичного розвиту», засобом «формування загальної культури людини, її моральних орієнтацій і цінностей», як визначають роль літератури і навчальні програми, і нова Концепція літературної освіти в загальноосвітній школі.