ІІІ. 2. Вимоги до уроку в системі особистісно зорієнтованого навчання.

Втілення ідеї особистісно зорієнтованого навчання висуває нові вимоги до вчителя як організатора навчально-виховного процесу.

Оскільки центральною фігурою цього процесу стає учень, який має не «отримувати», а здобувати знання, то, очевидно, урок повинен мати такі складові, які б забезпечили:

а) хотіння учня ці знання здобувати;

б) його спроможність до здобуття знань, їх осмислення та засвоєння;

в) уміння (і хотіння) учня оперувати здобутими знаннями.

Для того, щоб учень захотів працювати (учитись) на уроці він, по-перше, повинен мати, як це не дивно, хороший настрій, по-друге, позитивно сприймати вчителя, а по-третє, розуміти, для чого йому це знання потрібне.

З цього випливають найперші вимоги:

- емоційне забезпечення уроку, створення позитивного настрою. Це позитивний настрій повинен підтримуватись впродовж усього уроку з допомогою різних засобів, у тому числі й шляхом створення ситуації успіху. Психологи твердять, що «ефект сяяння успіху» активізує людину, робить її більш комунікабельною, відкритішою, співчутливішою до інших. Отже, до складових, які забезпечують бажання вчитися, віднесемо ще:

- створення ситуації успіху на уроці.

(засадничим принципом при цьому має бути порівняння успіхів учня не з успіхами інших, а із її попередніми досягненнями).

- толерантні стосунки учителя з учнем.

(учень повинен бути впевненим у тому, що вчитель його любить і поважає навіть тоді, коли робить йому зауваження чи не схвалює якийсь вчинок).

Дослідження свідчать, що інформація сприймається й засвоюється тим краще, чим авторитетнішим є джерело цієї інформації, а прості спостереження переконують, що улюбленим предметом учнів, як правило, стає той, який викладає любимий учитель, а ним стає професіонал, людина глибоких знань і широкої ерудиції, справедливий, принциповий і творчий майстер своєї справи.

- мотиваційне забезпечення уроку.

- наявність чітко окреслений цілей та забезпечення можливості для учня внести доповнення чи скоригувати ці цілі.

Разом з тим, як би ми не визначали цілі та мету уроку, який би емоційний комфорт не забезпечували, а як учень не може зрозуміти матеріал, не має відповідної бази для цього, то при всьому своєму бажанні він знання не здобуде.

Тому вимогами, що стосуються забезпечення спроможності учня опанувати матеріал, який вивчається на уроці є:

- актуалізація знань, дотичних до даної теми, та об’єктивного досвіду учня (в тому числі й життєвого, що особливо стає в пригоді на уроках літератури);

- врахування індивідуальних пізнавальних можливостей учня; темпу та стилю його навчальної діяльності;

- варіативність завдань – репродуктивного, частково-пошукового, дослідницького чи творчого характеру;

- забезпечення різноманітних форм роботи: індивідуальної, парної групової тощо;

- забезпечення можливості різних форм спілкування: монологічної, діалогічної, полілогічної;

- забезпечення диференціації домашніх завдань та надання учням можливості їх вибору.

Зрозуміло, що всі ці вимоги стосуються й проблеми забезпечення уміння й бажання оперування здобутими знаннями.

Надзвичайно важливою вимогою до сучасного уроку літератури (та, напевне, й будь-якого уроку) є:

- аналіз та оцінювання учнями своєї власної діяльності на уроці: про що дізналися?, чого навчилися?, як саме, яким шляхом цього досягли? Що було особливо цікавим? Що не сподобалось? Чому? Що ще хотіли б узнати чи повторити на наступному уроці.

Дотримання цих вимог дає можливість оптимізувати навчальний процес та досягти визначених учителем мети і цілей уроку.

 

ІІІ.3. Мета і цілі особистісно зорієнтованого уроку української літератури.

Якби запитати будь-якого учителя, чим подібний твір мистецтва до шкільного уроку, то, мабуть, кожен би відповів: «Тим, що і те, й інше є продуктом творчості».

І ще, справді, так, бо, незважаючи на досить обмежену кількість типів уроків та їх структур, кожен урок – це неповторний плід творчої думки й натхнення вчителя.

Але є ще одна, навіть не риса, а вимога, що поєднує твір мистецтва з шкільним уроком. Це вимога єдності змісту і форми. Це означає, що форма уроку визначається його змістом – тим, що саме має вивчатись на уроці, метою та цілями, які ставляться перед учителем та учнями.

Тобто, приступаючи до підготовки уроку вчитель має відповісти на питання:

1. Що? – має вивчатись (повторюватись, закріплюватись чи узагальнюватись) на уроці.

2. Скільки? – питання про обсяг матеріалу на уроці, який учні саме даного класу спроможні повноцінно опрацювати, саме оцим «Що» і «скільки» диктується тип уроку та, зрештою, і його структура.

3. Навіщо? – я це роблю і чого хочу досягти.

4. Як? - питання, на яке учитель відповідає лише після того, як чітко визначитися із відповідями на перші три питання, бо саме відповіддю на це питання є форма уроку, його мікроструктура – те, в чому найповніше виявляється творчість учителя.

Оскільки типологія уроків, як і їх структури та форми (традиційні й ті, що й досі звуться «нестандартними», хоч багато з них давно вже перетворилися в «стандарт») досить широко висвітлені в методичній літературі та на сторінках фахової преси, звернемо увагу на таке в меншій мірі висвітлене питання як мета і цілі уроку.

Спостерігається цікаве явище: не дивлячись на те, що в методичній літературі повсюдно наголошується на необхідності визначення цілей уроку та залучення до їх корекції чи доповнення самих учнів, у жодному з опублікованих у фаховій персі уроків такої складової як цілі уроку ми не побачимо. Мета – є. А цілей – немає.

А як же можна залучати учнів до корекції чи доповнення того, чого немає???

Очевидно, це можна пояснити тим, що учителі (та, мабуть і не тільки вони…) не зовсім чітко уявляють різницю між поняттями метауроку і ціліуроку й дуже часто змішують їх.

А проте смисл і призначення цих понять зовсім різні. Якщо мета – поняття, що стосується вчителя, то ціль – це те, що стосується учня.

Визначаючи мету, вчитель усвідомлює для чого він сам організовуватиме ту чи іншу діяльність учнів на уроці.

Визначаючи цілі, він передбачає результат цієї діяльності, тобто те, якими знаннями, уміннями, навичками оволодіють учні, якими емоціями, цінностями збагатиться їх почуттєво-моральна сфера.

Загальні цілі навчання літератури визначені Державним стандартом.

У програмах з літератури вони конкретизовані стосовно кожної теми, у рубриці Державні вимоги до рівня загальноосвітної підготовки учнів, а проте кожен учитель працює з іншим класом, в якому сидять зовсім інші діти, що живіть в різному оточенні, в інших умовах, а отже й життєвий досвід мають дещо різний, та й проблеми, що хвилюють учнів елітної школи та школи неперспективного, вимираючого села, напевне, не у всьому співпадають, та й емоційно-почуттєва сфера в різних учнів не в однаковій мірі розвинена.

Формування цілей – справа досить складна, бо не досить записати, «учень знає оповідання С.Черкасенка «Малий горбань» - адже таке формулювання не розкриває самого змісту поняття.

Знає – що? Зміст твору? Окремі описані факти? Основну думку чи тему оповідання? А саме досягнення кожним учнем цілей уроку і є критерієм, за яким ми оцінюємо його знання та уміння.

В світовій педагогічній науці навчальні цілі класифікуються за трьома сферами: когнітивною, емоційно-ціннісною та психомоторною.

В кожній із цих сфер вченими розроблені основні категорії цілей та відповідні приклади узагальнених їх типів, які допомагають учителю чітко й грамотно орієнтуватися в даному, досить не простому питанні.

Найприйнятнішою для шкільного учителя української літератури видається класифікація навчальних цілей, розроблена кандидатом педагогічних наук А.Пастушенко та Р.Пастушенком, які виділяють 4 категорії навчальних цілей [ ].

1. Знання. Ця категорія охоплює запам’ятовування та точне відтворювання отриманої і відтворюваної в пам’яті інформації.

Ця категорія передбачає, що учень повинен знати зміст виучуваного тексту, терміни, факти та вміє механічно (з пам’яті) відтворити їх.

2. Розуміння. Ця категорія означає виявлення зв’язків між явищами та фактами, оприсвоєння інформації (уміння переказати своїми словами, від іншої особи, пояснити її в межах пояснень, отриманих від учителя чи з підручника, нової інформації, самостійно визначити критерії самооцінки.

3. Уміння – здатність використати здобуту інформацію в стандартних ситуаціях, здійснювати мислитель ні дії за даним учителем чи раніше засвоєним алгоритмом (зразком) чи інструкцією.

До цієї категорії відноситься використання учнем відомих йому фактів, прийомів, формулювань для виконання стандартних завдань, порівнює, аналізує, синтезує інформацію, обґрунтовує свої висновки.

4. Критичне мислення і творчість.

Ця категорія означає здатність залучати отриману інформацію та набуті уміння для здобуття й осмислення нової інформації, самостійно визначати критерії самооцінки.

Типи навчальних цілей: учень самостійно формулює проблему та відшукує шляхи ї розв’язання, створює власні тексти: твір, виступ, статтю, есе; оцінює певну інформацію, висловлює судження, в тім числі й про власну діяльність.

 

Детально на матеріалі уроку за творчістю Уласа Самчука розтлумачує механізм визначення цілей уроку кандидат педагогічних наук Анатолій Фасоля, уривок з роботи якого дозволю собі використати як зразок міркування, яким може скористатися кожен учитель.

Тема. Життєвий і творчий шлях Уласа Самчука. Авторське «Я» письменника на сторінках спогадів «На білому коні» та «На коні вороному». Публіцистика. Стаття «Нарід та чернь»

Міркуючи логічно, автор, як і будь-який інший учитель, легко складає перелік запитань, які мають бути розглянути на уроці, й формулює, таким чином, його мету:

• ознайомити учнів з життєвим та творчим шляхом У.Самчука; з’ясувати особливості розкриття авторського «Я» на сторінках спогадів; охарактеризувати публіцистику письменника; проаналізувати зміст та проблематику статті «Нарід чи чернь»; розвивати вміння учнів «проникати» в духовний світ письменника, вчити працювати з публіцистичною статтею.

Однак особистісно зорієнтований урок «вимагає» формулювання не загальної мети, а конкретних цілей. Як же це зробити? Записуємо «чарівну фразу»:

Після проведення цього уроку учні повинні знати:…уміти:…

І замислюємося: а що повинні знати і вміти наші учні після цього уроку? Дати? А чи так уже потрібно знати їх? А якщо потрібно, то які і скільки? Чи може, важливішим є загальне уявлення про життєвий шлях? Тим більше, такий яскравий? Мабуть, останнє. Але що означає «загальне уявлення»? Може, основні етапи? Їх характеристика? Певно, що так! Отже,

… знати «характеристику основних етапів життєвого шляху Уласа Самчука».

Одразу ж стає зрозумілим, що я, як учитель, маю «давати» на уроці: розповісти, на які етапи умовно можна поділити життя Самчука і чим характеризується кожен із них. Добре, а де ж душа цієї людини. Її внутрішній світ? Додаємо: «особливості світобачення і світовідчуття письменника». А може, останнє краще віднести до «вміти»: все ж таки етапи можна назвати, а от про людину потрібно вчити розповідати. Значить.

… уміти «охарактеризувати особливості світобачення і світовідчуття письменника».

І я – учитель – маю забезпечити виконання цього завдання. Як правило, у підручнику наводяться вислови про письменника, уривки зі спогадів, автобіографії тощо. Їх аналіз учнями – прекрасна нагода для заглиблення в духовний світ автора. Додаємо:

… уміти «прокоментувати окремі вислови письменника та про нього;

Однак коментар коментарем, але потрібно вчити учнів формулювати власне бачення творчого обличчя митця:

… уміти «сформулювати власне бачення творчого обличчя митця»;

Творчий шлях… Що з розказаного нами учень повинен знати?

Добре, якби назвати кількох творів та їх загальну характеристику. Так і запишемо:

… знати «назви 2-3 творів письменника»,

… уміти «дати загальну характеристику 1-2 творам» (мабуть, 2-3 - це забагато для «вміти»).

Але що означає «загальна характеристика»? Що конкретно має вміти учень? Тему? Ідею? Короткий зміст, бодай на рівні анотації?

Конкретизуємо:

… уміти «сформулювати анотацію до 1-2 творів».

Що там ще? Ага, «Авторське «я» письменника на сторінках спогадів «На білому коні» та «На коні вороному». По требу аналізу внутрішнього світу У.Самчука ми вже згадували…А може, зробити це шляхом аналізу спогадів? Тоді й текст розглядатиметься з огляду на конкретну проблему, що стане додатковим стимулом… Знову конкретизуємо:

… уміти «охарактеризувати світобачення і світовідчуття письменника та особливості їх прояву на сторінках спогадів «На білому коні» та «На коні вороному».

Далі… Публіцистика… Зрозумівши загальну логіку, сформулювати конкретні цілі значно легше…

…знати «назви 1-2 статей У.Самчука; зміст та ідейну спрямованість статті «Нарід чи чернь»;

… уміти «проаналізувати статтю «Нарід чи чернь».

Розповідати про Самчука варто з посиланнями на певні терміни. Додаємо:

…знати «зміст понять «духовний світ», «публіцистика», «роман-епопея», «анотація».

Оскільки це початок вивчення теми, маємо «закласти знання і вміння про хід її проходження, алгоритми цілевизначення, рефлексії, перелік запитань для тематичного оцінювання…Здається, все…Узагальнюємо (якщо при написанні плану з’являться ще якісь думки – а вони з’являться обов’язково! – додамо):

Після проведення цього уроку учні повинні знати:

• характеристику основних етапів життєвого шляху Самчука;

• назви 1-2 творів;

• назви 1-2 публіцистичних статей;

• зміст понять «духовний світ», «публіцистика», «роман-епопея»;

• план проходження теми, завдання і запитання для тематичної атестації; алгоритми цілевизначення, рефлексії, оцінювання.

Учні повинні вміти:

• охарактеризувати особливості світобачення й світовідчуття письменника та особливості їх прояву на сторінках спогадів «На білому коні» та «На коні вороному»;

• прокоментувати окремі вислови письменника та про нього;

• сформулювати власне бачення творчого обличчя митця, піднятих проблем:

• сформулювати анотацію до 1-2 творів;

• проаналізувати публіцистичну статтю;

• дати відповідь на запитання підручника;

• визначити власні актуальні цілі, які будують досягатися під час вивчення теми [ 116-119].

Категорії цілей, що належать до емоційно-ціннісної сфери, хоч і не визначаються ні Держстандартом, ні програмою з української літератури, ні учителем при підготовці уроку (хоч іноді й вони частково бувають передбачені), а проте, з огляду саме на собистісно зрієнтований підхід у навчанні та вихованні, учитель повинен бути ознайомлений із цією класифікацією, що була розроблена Д.Картволом.

Картвол в емоційно-ціннісній (ефективній) сфері визначає 5 категорій цілей:

1. Сприйняття. Ця категорія охоплює такі аспекти афективної сфери як готовність, бажання учня до сприйняття явищ та спонук оточуючої дійсності, в т.числі й навчальний матеріал чи слово вчителя; концентрація уваги, рівень активності.

Типологізується ця категорія в усвідомленні учнем важливості навчання; учень уважний, толерантний, переймається потребами та проблемами інших. Тобто, сприймає світ адекватно.

2. Реагування. Ця категорія означає відгук, активну реакцію учня на сприйняте; цінностей, будує на їх основі свої життєві плани.

Узагальнені типи цілей, що відносяться до цієї категорії є такі: учень підпорядковується правилам поведінки та самодисциплінується (виробляє внутрішні правила), самостійно залучає інформацію (ознайомлюється з фактами довколишнього життя, літературними текстами, виявляє інтерес до навчання).

3. Засвоєння ціннісних орієнтацій, ставлення до тих чи інших об’єктів, явищ дійсності чи видів діяльності, прийняття певної думки про них, надання переваги тим чи іншим цінностям.

Приклади узагальнених типів навчальний цілей в межах цієї категорії: учень порівнює різні думки, погляди на певне явище, виносить власне судження про нього, відстоює власну думку.

4. Організація ціннісних орієнтацій: осмислення і поєднання різних ціннісних орієнтацій, розв’язання можливих суперечностей між ними та формування стійкої системи цінностей і осмислення свого ставлення до них.

В межах цієї категорії лежать такі типи навчальних цілей: учень мотивує свою поведінку й готовий нести відповідальність за неї; визначає своє ставлення до твору та його персонажів на основі власної системи цінностей; будує на їх основі свої життєві плани.

5. Поширення ціннісних орієнтацій або їх комплексу на діяльність. Ця категорія означає такий рівень засвоєння цінностей, на якому вони зумовлюють життєдіяльність учня, тобто стають тією спонукою, що визначає звичний спосіб життя індивіда (один вкрав, обманув – тішиться, не відчуваючи жодних мук совісті, навіть не задумуючись над своїм вчинком, бо красти, брехати – це стиль його життя. Інший украв – і мучиться докорами сумління, бо на рівні засвоєння ціннісних орієнтацій знає, що красти – погано, але ця орієнтація ще не перейшла, не поширилась на весь стиль життя, не увійшла «в плоть і кров». Ще іншому й у голову не приходить щось у когось украсти, бо орієнтація на такі цінності як порядність, чесність – це зичний спосіб його діяльності, стиль життя).

Ясна річ, що до цієї категорії цілей емоційно-ціннісної сфери можна увести безліч узагальнюючих типів цілей, як наприклад: учень свідомо й наполегливо виявляє самостійність у навчальній роботі та прагнення до співпраці з іншими (групова, парна, колективна діяльність); здатність під впливом перегляду власних суджень чи переконливих аргументів з боку інших змінити свій погляд на явище чи факт або спосіб дій; виявляє стабільні навички здорового способу життя, формулює стале й послідовне життєве кредо та реалізує його в життєдіяльності тощо…

Зізнаюся щиро, що для мене особисто те, що в педагогічній літературі називають цілями навчання, було б прийнятніше (зручніше) називати очікуваними результатами навчання.

Але в кожному випадку чітке визначення цілей та наполегливе їх досягнення є запорукою того, що наші учні зуміють вибудувати свій гідний варіант життя, знайти своє місце в ньому. А це значить – будуть щасливими й готовими віддячити за щастя жити добрими вчинками, сумлінною працею і творчістю, що за великим рахунком і є суттю і сенсом особистісно зорієнтованого навчання.

Запитання й завдання для самоконтролю

1. В чому полягає суть єдності змісту і форми розвитку?

 

2. Назвіть вимоги до уроку, що стосуються:

а) емоційної готовності до роботи на уроці;

б) сприяють розумінню та усвідомленню навчального матеріалу;

в) формують сталі навички здобуття знань та оперування ними.

Назвіть 2-3 форми роботи на уроці, спрямовані на виконання цих вимог.

 

3. В чому полягає різниця між поняттями мета і цілі уроку?