Див. також: Ландшафт антропогенний. 7 страница

ФУНКЦІЇ ЖИВОЇ РЕЧОВИНИ – особливості функціонування живих організмів, за якими вони вважаються потужнім геологічним фактором розвитку біосфери. Розрізняють 5 основних Ф.ж.р.:

1. Енергетична - здійснення зв’язку біосферно-планетарних явищ з космічним випромінюванням, із сонячною радіацією. В основі реакції – фотосинтез, у процесі якого відбувається акумуляція сонячної енергії та її перерозподіл між окремими компонентами біосфери. За рахунок накопиченої рослинами сонячної енергії відбуваються всі життєво важливі явища на Землі.

2. Газова – обумовлює міграцію газів та їх перетворення, забезпечує газовий склад атмосфери. Переважна маса газів на Землі має біогенне походження. У процесі функціонування живих організмів створюються основні гази: азот, кисень, вуглекислий газ, сірководень, метан та інші. З газовою функцією пов’язують два переломних періоди у розвитку біосфери: 1) час, коли вміст кисню в атмосфері досяг приблизно 1% від сучасного рівня – 1,2 млрд. років тому (перша точка Пастера). Це обумовило появу перших аеробних організмів. З цього часу відновлювальні процеси доповнилися окислювальними; 2) час, коли концентрація кисню досягла приблизно 10% від сучасної (друга точка Пастера), що створило умови для синтезу озону та утворення озонового шару в атмосфері. Ця подія обумовила вихід організмів із води на сушу. До того часу функцію захисту організмів від згубного впливу ультрафіолетових променів виконувала вода.

3. Окисно-відновлювальна – пов’язана з інтенсифікацією під впливом живої речовини процесів окислення (завдяки збагаченню середовища киснем) та відновлення – коли відбувається процес розкладання органічних речовин при дефіциті кисню, що супроводжується утворенням і накопиченням сірководню.

4. Концентраційна – здатність організмів концентрувати в своєму тілі розсіяні хімічні елементи, підвищуючи їхній вміст у порівнянні з оточуючим середовищем на декілька порядків. Склад живої речовини суттєво відрізняється від складу косної речовини планети. У ньому переважають легкі атоми гідрогену, карбону, оксигену, натрію, магнію, сірки, хлору, калію, кальцію, фосфору. Концентрація цих елементів у тілі живих організмів у сотні та тисячі разів вище, ніж у зовнішньому середовищі. Цим пояснюється неоднорідність хімічного складу біосфери. Результат концентраційної діяльності – поклади торфу, вугілля, сланців, крейди, вапняків тощо.

5. Деструкційна – обумовлює процеси, пов’язані з розкладанням органічних речовин після загибелі, внаслідок чого відбувається мінералізація органічної речовини, тобто перетворення живої речовини у косну. У результаті утворюються також біогенна та біокосна речовина біосфери. Основний механізм цієї функції пов'язаний з кругообігом речовин. Суттєва роль у цьому процесі виконують нижчі форми життя – гриби, бактерії (деструктори, редуценти).

Х

ХАРЧОВА СІТКА – сукупність трофічних зв’язків між видами спільноти. Переплетіння Х.с. бувають дуже складними та зазвичай складаються з декількох харчових ланцюгів, кожна з яких є окремим каналом, по якому передаються речовина та енергія. У біоценозах розрізняють два типи Х.с.: пасовищну та детритну. Потік енергії у межах пасовищної сітки (сітка виїдання) передається від рослин до фітофагів, від них – до консументів більш високого порядку. У детритній сітці (сітка розкладання) потік енергії починається з мертвих рослинних і тваринних залишків, екскрементів та передається до первинних детритофагів, а далі – до редуцентів. Майже всі тварини (за виключенням вузькоспеціалізованих видів) використовують різноманітні джерела їжі. Чим більшою є видова різноманітність та багатше харчові зв’язки, тим стабільнішим є біоценоз.

Трофічні ланцюги та сітки – основа взаємозв’язків між видами у біоценозі, але харчові зв’язки не єдиний вид взаємовідносин між організмами. Див. Топічні зв’язки, Форичні зв’язки, Фабричні зв’язки.

ХЕМОСИНТЕЗ - процес синтезу органічних речовин з вуглекислого газу з використанням енергії екзотермічних реакцій окиснення аміаку, сірководню, інших речовин, який здійснюється мікроорганізмами в процесі їх життєдіяльності. До хемосинтезуючих належить невелика кількість видів бактерій (нітрифікуючі, залізо- і сіркобактерії тощо).

ХЕМОТРОФ - організм, що синтезує з неорганічних сполук органічні речовини з використанням енергії, що вивільняється при хімічних реакціях.

ХИЖАК-ЖЕРТВА (СИСТЕМА) - взаємозв'язок між хижаком і жертвою, в результаті якого еволюційно виграють обидва. В процесі природного відбору, обумовленого цими взаєминами, в обох популяціях виживають найбільш здорові і пристосовані до умов середовища особини. Взаємини "хижак-жертва" зазвичай призводять до регулярних циклічних коливань чисельності.

ХИЖАЦТВО - тип антибіозу; форма міжвидових взаємовідносин; спосіб видобування їжі та живлення тварин (рідко – рослин), при якому представники одного виду живляться представниками іншого виду. Хижацтво широко поширене в природі як серед тварин, так і серед рослин. Однак у вузькому сенсі хижацтвом прийнято вважати поїдання тварин тваринами.

В основі Х. лежать харчові зв’язки. Воно зустрічається практично у всіх тварин, серед грибів (гіфоміцети), у комахоїдних рослин (росянка, пухирчатка та інші). Між хижаками та жертвами існує рівновага, для якої необхідні три ланки: щільність популяції рослинноїдної тварини регулюється знизу (кількість кормів) та зверху (кількість хижаків). Наприклад, у відсутність вовків дикі олені можуть надмірно розмножитися та винищити свою кормову базу, що може спричинити голод та загибель значної частини популяції. Жертви хижаків – хворі та ослаблені особини, знищенням яких обмежується поширення хвороб. Тому вовки сприяють інтенсивному розмноженню та підвищенню життєздатності популяцій оленів. Отже, хижак – найважливіший фактор природного добору.

У природних умовах спостерігаються циклічні коливання чисельності хижака та його жертви, причому цикли тісно зв’язані у часі: за підйомом чисельності жертв з деяким запізненням відбувається підвищення чисельності хижака, після чого чисельність жертв починає падати.

Рівновага у системі «хижак-жертва» встановлюється протягом сотень і тисяч років. Але ця рівновага може порушуватися людиною при введенні в систему надто ефективного хижака, не властивого даному біоценозу.

Див. також: взаємовідносини «хижак-жертва».

ХІМІЧНЕ ЗАБРУДНЕННЯ ГРУНТУ - зміна хімічного складу грунту, що виникла під прямим або непрямим впливом фактора землекористування (промислового, сільськогосподарського, комунального) та викликає зниження її якості і можливу небезпеку для здоров'я населення.

ХІМІЧНЕ СПОЖИВАННЯ КИСНЮ (ХСК) - кількість кисню, яка споживається при хімічному окисленні органічних і неорганічних речовин, які містяться у воді, під дією окислювачів. Правила охорони поверхневих вод (1991) встановлюють норматив ХСК для водоймищ і водотоків у місцях господарсько-питного водокористування - не більше 15 мг О₂ / л і в місцях комунально-побутового водокористування - не більше 30 мг О₂ / л.

ХІМІЧНИЙ СКЛАД ВОДИ - сукупність речовин, які знаходяться у воді в різних хімічних та фізичних станах.

ХЛОРУВАННЯ (ВОДИ) – обробка питної води або стічних вод водним розчином хлору з метою їх обеззараження. Оскільки Х.В. у ряді випадків призводить до утворення мутагенів та канцерогенів, його замінюють озонуванням, тобто обробкою питної води озоном.

Ц

ЦВІТІННЯ ВОДИ. Див. ЕВТРОФІКАЦІЯ

ЦІНА ПРИРОДНИХ РЕСУРСІВ - грошове вираження господарчого ефекту від експлуатації природних ресурсів; включає соціальну та екологічну ціну. У світовій економіці поняття «ціна» включає ресурсоємкість, соціальну, територіальну, екологічну, енергетичну ціни, а фактична ціна включає також поправку на дефіцитність продукту, витрати на відновлення ресурсу та зовнішнього середовища, на утилізацію частки, що вийшла з використання (наприклад, демонтаж АЕС потребує від 1/6 до 1/3 первинних капіталовкладень).

ЦІНА СОЦІАЛЬНА – націнка на одиницю продукції, що виникає внаслідок необхідності грошових витрат на нейтралізацію прямих, побічних, опосередкованих соціальних наслідків випуску даного товару та створення матеріальних цінностей.

ЦІНА ТЕРИТОРІАЛЬНА – націнка на одиницю продукції, що виникає внаслідок вилучення підприємством або іншим господарським об’єктом земель різної якості та географічного положення (різниця між фактичними витратами земельного фонду, що оцінюються в грошових одиницях, та теоретично мінімальними втратами при розміщенні підприємства на найменш цінних землях).

ЦІНА ЕКОЛОГІЧНА - націнка на одиницю продукції, що виникає внаслідок необхідності грошових вкладень на нейтралізацію прямих, побічних екологічних наслідків певної форми господарської діяльності (очистка, організація захисних зон, шкода іншим галузям та ін.), Наприклад, відкриті розробки корисних копалин спричинюють довгий ланцюг прямих і побічних негативних наслідків: виснаження природних ресурсів, вилучення значної площі родючих земель, зміна водного режиму грунтів, розвіювання токсичних горних порід на значних територіях, шкода здоров’ю населення, зниження врожайності культур, геохімічні захворювання (ендемії) домашньої худоби, птиці, шкода диким тваринам і рослинам. Ц.е. повинна розраховуватися з урахуванням збільшення обсягів збитків з часом, оскільки ланцюгові реакції у природі призводять до посилення несприятливих факторів, а ресурси, що експлуатуються, безперервно дорожчають (наприклад, ресурси відпочинку). Взагалі енергія та речовина природних ресурсів у ході їх експлуатації поступово деградує до форм, менш придатних для господарського використання, відображенням чого служить ціна екологічна.

ЦЕНОБІЇ – індивідууми або особини як члени популяцій, угруповання чи біоценозу. Можуть бути лабільними, тобто вільно пересуватися, і стабільними – прикріпленими до субстрату.

ЦЕНОЗ – це історично сформована сукупність живих організмів, що населяє ділянку поверхні землі з більш-менш однотипними умовами існування. Відповідно, розрізняють фітоценоз, зооценоз, мікробіоценоз.

ЦИКЛ БІОГЕОХІМІЧНИЙ [от гр. kyklos - круг], біогеохімічний кругообіг – 1) система незамкнутих і незворотних кругообігів хімічних речовин в неорганічній природі через рослини і тварини в органічну природу; 2) має циклічний характер процесів обміну і трансформації хімічного елемента між компонентами біосфери (від неорганічної форми через живу речовину знову в неорганічну). Здійснюється з використанням переважно сонячної енергії (фотосинтез) і частково енергії хімічних реакцій (хемосинтез).

ЦИКЛ ЖИТТЄВИЙ-період від народження або появи заплідненого яйця до смерті. У нижчих організмів, що розмножуються поділом - період від поділу до поділу.

Ч

ЧАС САМООЧИЩЕННЯ ГРУНТУ – проміжок часу, за який відбувається зменшення масової долі речовини, що забруднює ґрунт, на 96% від первинного значення або його фонового вмісту.

ЧАС ВЛАСНИЙ ПОПУЛЯЦІЇ – час, необхідний для зміни одного покоління; приблизно рівний середньому часу вступу у фазу розмноження (час генерації) або половині часу максимальної тривалості життя.

ЧЕРВОНА КНИГА – список і опис рідкісних і тих, що перебувають під загрозою зникнення тварин, рослин і грибів. У ній наводиться інформація про основні причини вимирання конкретних видів і про шляхи їх порятунку. Міжнародним союзом охорони природи (МСОП) перший том Червоної книги був виданий в 1966 р. У СРСР Червона книга була заснована в 1974 р. Нові видання з уточненими і зміненими списками видів зазвичай виходять через 5-10 років. Види, яким вже не загрожує зникнення внаслідок вжитих заходів виводяться з Червоної книги, а ті, чисельність яких стала катастрофічно зменшуватися, – заносяться.

ЧЕРВОНА КНИГА УКРАЇНИ – основний державний документ, у якому містяться узагальнені відомості про сучасний стан видів тварин і рослин України, що перебувають під загрозою зникнення, та заходи щодо їх збереження та науково обґрунтованого відтворення. Ч.К.У. є основою для розробки подальших дій, спрямованих на охорону занесених до неї видів тварин і рослин.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ ОРГАНІЗМІВ - 1) число особин даного виду на одиницю площі або в популяції, 2) загальне число особин живого (незалежно від їх систематичної належності) на певній площі або в одиниці об'єму.

ЧИСЕЛЬНІСТЬ ПОПУЛЯЦІЇ - число особин, що відносяться до однієї популяції.

ЧИСТА ПЕРВИННА ПРОДУКЦІЯ – це кількість асимільованої екосистемою енергії, котра виражається в прирості біомаси і є показником ефективності асиміляції сонячної енергії. Показники Ч.П.П. наземних і водних екосистем суттєво різняться. Серед наземних екосистем найбільше її утворюється у тропічних лісах, а найменше – у тундрі та в пустелях; серед водних – найбільше у відкритому океані.

ЧИСТА ПРОДУКЦІЯ - див Нетто-продукція.

ЧУТЛИВІСТЬ - здатність організму реагувати на зміни факторів середовища проживання. Високий ступінь Ч. характерна для стенобіонтів. Розрізняють Ч. видову, вікову, статеву, індивідуальну та іншу.

Ш

ШЕЛЬФ – прибережна слабо нахилена частина дна Світового океану, що оточує материки і генетично з ними пов’язана. Глибини в межах Ш., як правило не перевищують 200 метрів. Утворення Ш. пов’язують з опусканням узбережжя (або підняттям рівня Світового океану) і зануренням суходолу під воду, а також із абразивною діяльністю моря. На Ш. інтенсивно відкладаються продукти руйнування морських берегів – пісок, мул, галька. Характерна висока біологічна продуктивність, зумовлена високою освітленістю та прогріванням води.

ШКАЛА ОЦІНОЧНА - ряд груп (інакше балів), які безперервно посилюються або послаблюються, побудований з метою надання процесу або явищу кількісної оцінки. Ш.О. може бути представлена простими балами (призначеними цілими числами) або складними (розрахованими в % від максимального значення). Приклади: шкала швидкості вітру (Бофорта), шкала достатку рослин (Друде) тощо.

ШКАЛА РІЗНОМАНІТТЯ РОСЛИН [від лат. scale - сходи] - чисельність і покриття грунту формами рослин за глазомірними оцінками в балах. Наприклад, шкала Друде з використанням приблизної величини проеційного покриття (у %): 1) одинично (до 0,16%), 2) мало (0,80%), 3) досить багато (4%); 4) багато (20%), 5) дуже багато (більше 20%), 6) рясно (до 100%).

ШКАЛА ЯКОСТІ СЕРЕДОВИЩА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ (якість навколишнього середовища) – екологічне та антропоцентричне поняття, що відображає взаємовідносини людини і довкілля та характеризує їхню специфіку. Критерієм такої шкали, як правило, виступає стан здоров’я людини. Ш.Я. – поняття відносне: воно різне для певних груп населення, змінюється у часі (у зв’язку з адаптаційними змінами організму, накопиченням організмом негативних чинників тощо).

ШКІДЛИВА РЕЧОВИНА – рідина, яка при потраплянні у морське середовище, здатна створити небезпеку для здоров’я людей, нанести шкоду живим ресурсам, морській флорі та фауні, погіршити умови відпочинку або завадити іншим видам правомірного використання моря, а також речовина, що належить контролю у відповідності з міжнародними угодами. Ш.р. – будь-яка речовина, що при потраплянні у море може викликати забруднення. Ш.р. – хімічна або біологічна речовина або суміш таких речовин, які містяться у атмосферному повітрі і які, у певних концентраціях, викликають шкідливу дію на здоров’я людини та оточуюче природне середовище.

ШКІДЛИВИЙ ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ – вплив факторів середовища мешкання, що створює загрозу для життя чи здоров’ю людини або ж загрозу для життя чи здоров’я майбутніх поколінь.

ШКІДЛИВИЙ ФІЗИЧНИЙ ВПЛИВ НА АТМОСФЕРНЕ ПОВІТРЯ – шкідливий вплив шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання, температурного та інших фізичних факторів, що змінюють температурні, енергетичні, хвильові, радіаційні та інші фізичні властивості атмосферного повітря, на здоров’я людини та оточуюче природне середовище.

ШКОДА ОТОЧУЮЧОМУ СЕРЕДОВИЩУ ЕКОЛОГІЧНА – негативні зміни оточуючого середовища, викликані антропогенною діяльністю у результаті впливу на неї, забруднення оточуючого середовища, виснаження природних природних ресурсів, руйнування екосистем, що створюють реальну загрозу для здоров’я людини, рослинного та тваринного світу.

ШЛАМ - витягнутий із стічних вод і очисних споруд мулистий залишок, що містить 95-98% води. Спочатку переробляється в метантенках (резервуарах для переробки анаеробними мікроорганізмами надлишку активного мулу), потім зневоднюється.

ШТРАФ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ – грошове відшкодування, що визначається в адміністративному чи в судовому порядку у відповідності з існуючим законодавством; може бути або у твердому вигляді (встановлюється законом або актом) або складати певний процент від нанесеного збитку; може звільнювати чи ні від кримінальної відповідальності; бути одноразовим або відраховуватися від обсягу (часу) забруднення (за годину викиду, одиницю його об’єму). Штрафу також підлягають інші порушення природного середовища, що ведуть до втрати будь-яких ресурсів (промислових, рекреаційних та інших).

Штраф є ефективним в умовах приватного підприємництва у країнах з розвиненою ринковою економікою. Штраф, що знімається з власника, дисциплінує його та примушує до технічного вдосконалення. Головна роль штрафів – спрямування додаткових коштів на відновлення природних ресурсів у місці їх незаконного вилучення або забруднення. У розвинених країнах світу дієвим є принцип відшкодування збитків “забруднюючий сплачує”. Див. Принцип “забруднюючий сплачує”.

ШУМ - неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують її працездатність.

ШУМОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ - тип фізичного забруднення, що характеризується перевищенням природного рівня шумового фону. Особливо характерно для міст, околиць аеродромів, промислових об'єктів; негативно впливає на людину, тварин і навіть рослини.

ШУМОЗАХИСТ - шумозахисні заходи, спрямовані на обмеження негативного шумового впливу; діляться на 2 групи: 1 — заходи, спрямовані на зниження шуму в джерелі; 2 — заходи, спрямовані на зниження шуму на шляху поширення.

Ю

ЮНЕП (UNITED NATION ENVIRONMENT PROTECTION) – міжнародна програма, яка передбачає організацію та проведення моніторингу забруднення природних об’єктів. Зокрема, прийнята у 1977 році програма UNEP/ WATER передбачає моніторинг забруднення води у системі глобального моніторингу навколишнього середовища GEMS (GLOBAL ENVIRONMENT MONITORING SYSTEM). Система базується на 344 станціях, з них 240 розміщені на річках, 43 – на озерах, 61 – джерелах підземних вод. Якість води визначається за 50 показниками, включаючи біохімічну потребу кисню, вміст нітратів, фосфору, важких металів, зважених у воді часток, кислотність, солоність, органічні нерозчинні сполуки. Станції розміщені таким чином, щоб збирати інформацію з незабрудненого геохімічного фону і біля промислових та урбанізованих територій. Інформація передається у Канаду, де знаходиться центр континентальних вод (провінція Онтаріо, місто Барлінгтон) з метою вивчення стану забруднення і розробки світових стандартів чистої води. До системи ЮНЕП входять всі великі озера і ріки світу, але відсутня інформація про стан водних об’єктів у країнах СНД, Африки.

Я

ЯКІСТЬ СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ – стан природних та змінених людиною екосистем, що зберігає їх здатність до постійного обміну речовин і енергії та відтворення життя. У природних екосистемах Я.С.І. забезпечується дією законів розвитку природи, у антропогенних – дотриманням законів раціонального підходу відповідності природного середовища потребам живих організмів та екологічним інтересам суспільства.

ЯКІСТЬ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ – сукупність фізичних, хімічних і біологічних властивостей атмосферного повітря, що відображають ступінь його відповідності гігієнічним нормативам якості атмосферного повітря та екологічним нормативам якості атмосферного повітря.

ЯКІСТЬ ВОДИ – характеристика складу і властивостей води, яка визначає придатність її для конкретних видів водокористування.

ЯКІСТЬ НАВКОЛИШНЬОГО ПРИРОДНОГО СЕРЕДОВИЩА – сукупність показників, що характеризують стан навколишнього природного середовища.

ЯРУСНІСТЬ – розшарування фітоценозу на структурні чи функціональні горизонтальні частини (шари, яруси). Я. – це адаптивна реакція переважно асимілюючих надземних органів для максимального використання сонячної енергії. Різна глибина розміщення кореневої системи забезпечує відповідну ярусність і підземних органів.