Див. також: Ландшафт антропогенний. 6 страница

ТЕРМОЕРОЗІЯ - поєднання теплового і механічного впливу проточної води на мерзлі гірські породи і лід, внаслідок чого на денній поверхні виникає полігональна прогресуюча мережа ерозійних канав.

ТЕРМОКАРСТ - утворення просідань, провальних форм рельєфу, горбів і підземних пустот в результаті розмерзання ґрунту. Т. посилюється при господарському освоєнні території, тому вимагає спеціальних заходів (використання термоізоляційних подушок і т.д.).

ТЕХНІЧНИЙ НОРМАТИВ ВИКИДУ - норматив викиду шкідливої (забруднюючої) речовини в атмосферне повітря, який встановлюється для пересувних та стаціонарних джерел викидів, технологічних процесів, обладнання і відображає максимально допустиму масу викиду шкідливої (забруднюючої) речовини в атмосферне повітря в розрахунку на одиницю продукції, потужності пробігу транспортних або інших пересувних засобів та інші показники.

ТЕХНІЧНІ ПІДЗЕМНІ ВОДИ - підземні води, які за своєю якістю і фізичними властивостями використовуються або можуть бути використані для виробничого (технічного) водопостачання.

ТЕХНОБІОГЕОМИ - типологічні групи ландшафтів, які характеризуються подібним рівнем геохімічної стійкості, яка проявляється в саморегулюванні геохімічними процесами і в самоочищенні.

ТЕХНОГЕНЕЗ [від гр. techne - мистецтво, майстерність і genesis - походження] - процес зміни природних комплексів під впливом виробничої діяльності людини. Зазвичай виділяють геохімічні аспекти Т., масштаби якого перевищують багато природних геохімічних процесів.

ТЕХНОГЕННА ЕКОСИСТЕМА – функціональна система живих організмів і середовища, що виникла або змінилась під впливом техногенних факторів. Наприклад, екосистеми, змінені під впливом житлового будівництва, промислових забруднень або при видобуванні корисних копалин. Т.Е. характеризується збідненим біорізноманіттям, наявністю організмів, що швидко пристосовуються. Наприклад, у містах серед птахів мешкають в основному горобці, ворони, голуби; серед ссавців - пацюки, миші, коти, собаки.

ТЕХНОГЕННИЙ - пов'язаний з технічною та технологічною діяльністю людей.

ТЕХНОГЕННИЙ ФАКТОР [від гр. techne - мистецтво, майстерність, genos - рід, походження і лат. factor - робить, що виробляє] - вплив промислової діяльності на організми, біогеоценоз, ландшафт, біосферу (на відміну від природних факторів). Т.Ф. зумовлюють виникнення і розвиток техногенезу. Оскільки практично всі області діяльності людини мають все більше індустріальний характер (добувна і обробна галузі, с.-г. технології, комунальне господарство тощо), Т.Ф. по суті стає синонімом антропогенного чинника.

ТЕХНОГЕННІ ЗМІНИ – зміни біоценозів, викликані розвитком промисловості, забрудненням повітря, води й ґрунту, відходами виробництва, утворенням незвичайних ґрунтових поверхонь (териконів, кар'єрів, відвалів порожніх порід тощо).

ТЕХНОГЕННО ЗМІНЕНИЙ РАДІАЦІЙНИЙ ФОН - природний радіаційний фон, змінений в результаті діяльності людини.

ТЕХНОГЕОСИСТЕМА - сукупність елементів земної кори і антропогенних елементів (будівлі, транспортні системи, рекультивовані ділянки тощо), які взаємопов'язані між собою і утворюють певну цілісність, єдність. Термін Т. близький до поняття ландшафт антропогенний, ландшафт культурний, ландшафт техногенний.

ТЕХНОЛОГІЯ МАЛОВІДХОДНА - технологія, яка дає технічно досягнутий мінімум твердих, рідких, газоподібних і теплових відходів і викидів. Досягнення повної безвідходності є нереальним, оскільки протирічить другому началу термодинаміки. У глобальному масштабі енергетична ефективність технологій не може бути більшою за енергетику біосфери (близько 1% від загальної кількості сонячної енергії, що досягає поверхні Землі). Для всіх технологічних процесів існує розрахунковий максимум безвідходності (нині в Україні він не розраховується).

ТЕХНОЛОГІЯ РЕУТИЛІЗАЦІЙНА – ланцюг технологічних процесів, де відходи одного виробництва стають сировиною для іншого, при цьому передбачається використання цієї сировини без залишку. Така технологія може наблизити людство до теоретичного мінімуму глобальних антропогенних відходів, який дорівнює обсягу відходів у біосферних циклах (вапняки, вугілля, інші біогенні породи, практично вся речовина стратосфери). Людству стратегічно необхідно прагнути до досягнення мінімуму відходів і залучення реутилізаційних циклів виробництва аж до повного відмежування техносфери від біосфери.

ТЕХНОСФЕРА - 1) частина біосфери, докорінно перетворена людиною в технічні і технологічні об’єкти (будівлі, дороги, механізми) за допомогою прямого і опосередкованого впливу технічних засобів; 2) практично замкнена регіонально-глобальна майбутня технологічна система утилізації та реутилізації природних ресурсів, що залучаються у господарчий обіг, розрахована на ізоляцію господарсько-виробничих циклів від природного обміну речовини та потоку енергії.

ТИМЧАСОВО ПОГОДЖЕНИЙ ВИКИД – тимчасовий ліміт викиду шкідливої (забруднюючої) речовини в атмосферне повітря, який встановлюється для діючих стаціонарних джерел викидів з урахуванням якості атмосферного повітря та соціально-економічних умов розвитку відповідної території у цілях поетапного досягнення встановленого гранично допустимого викиду.

ТОКСИКАНТ (полютант) – отруйна речовина (забруднювач навколишнього середовища). Т. викликають отруєння і навіть загибель людини й тварин. Сильними Т. є нафтопродукти, солі важких металів, миючі засоби та ін.

ТОКСИЧНІСТЬ - властивість деяких хімічних елементів, сполук і біогенних речовин згубно впливати на живі організми (рослини, тварини, гриби, мікроорганізми) і здоров'я людей (бензапірен, важкі метали, кислотні сполуки, оксиди азоту, сірки) або викликати порушення їхньої життєдіяльності.

ТОКСИЧНІСТЬ ВОДИ - здатність води викликати порушення життєдіяльності водних організмів за рахунок присутності в ній шкідливих речовин.

ТОКСОБНІСТЬ - здатність організмів завдяки їхнім фізіолого-біохімічним властивостям мешкати у воді, що містить різну кількість токсичних речовин.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ (витривалість) - здатність організму переносити відхилення екологічних факторів середовища від оптимальних для нього значень. Організми з широким діапазоном толерантності позначаються приставкою "еврі-", а з вузьким діапазоном толерантності - приставкою "стено-" (еврібіонт, стенобіонт). Див. також ВИТРИВАЛІСТЬ.

ТОПІЧНІ ЗВ’ЯЗКИ - зв’язки між видами організмів, виділені в системі біоценотичних відносин і ґрунтуються на просторовій структурі (боротьба за місце поселення, конкуренція тварин за схованки тощо). Т.з. дуже різноманітні. При боротьбі за місце поселення може відбуватися або розширення кола придатних до заселення біотопів (евритопність), або висока ступінь спеціалізації (стенотопність), яка зменшує кількість конкурентів. Прикладом стенотопності є птах піщуха, який будує гнізда у вузьких клиноподібних щілинах стовбурів дерев і тому не має конкурентів з приводу вибору місць для гніздування.

Велика роль у створенні або зміні середовища для організмів належить рослинам. Вони приймають участь у формуванні мезо- та мікроклімату, впливаючи на температурний режим, освітленість, вологість. Рослини створюють навколо себе біохімічне середовище, що впливає на інші види, які ростуть по сусідству. Наприклад, зарості очерету та водної рослинності, знижуючи швидкість течії та силу вітру, створюють умови для поселення багатьох видів тварин, для яких існування у відкритих водоймах неможливе. У водних біоценозах нагромадження водоростей створює умови для поселення багатьох видів безхребетних та схованки для різних видів риб. Тварини будують нори, гнізда та інші споруди, створюють схованки із сприятливим мікрокліматом, що використовуються й іншими видами. Нора ссавців приваблює цілий ряд видів членистоногих, амфібій, інших тварин, які використовують нору разом із хазяями.

Будівельна діяльність тварин може мати і більш широкий біоценотичний ефект. Наприклад, греблі бобрів змінюють гідрологічні властивості лісових річок та струмків, що призводить до зміни рослинності у зоні бобрових ставків, утворенню алювіальних кіс нижче греблі, накопиченню мулу на затоплених ділянках лісу тощо. Боброві ставки створюють особливі умови і для життя тварин; у результаті формується комплекс водних і навколо водних спільнот, невластивих вихідному типу біоценоза.

ТОЧКА ПАСТЕРА – критичні для історії біосфери рівні вмісту кисню в атмосфері. Розрізняють власно точку Пастера – досягнення рівня вмісту кисню в атмосфері 1% від сучасного, при цьому стало можливим аеробне життя (це відбулося геологічно раптово за 15-20 тисяч років) та другу точку Пастера (точку формування озоносфери) – досягнення концентрації кисню в атмосфері 10% від сучасного рівня, що призвело до формування озонового екрану та стало можливим існування наземних форм життя

ТРАНСГРЕСІЯ [від лат. transgressio - перехід, пересування] - наступ води моря на сушу, внаслідок опускання земної кори під впливом низхідних тектонічних рухів або підняття рівня Світового океану. Процес, протилежний Т., називається регресією моря.

ТРАНСКОРДОННЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ - забруднення атмосферного повітря в результаті перенесення шкідливих (забруднюючих) речовин, джерело яких розташоване на території іноземної держави.

ТРАНСКОРДОННЕ ПЕРЕВЕЗЕННЯ - будь-яке переміщення небезпечних чи інших відходів з району, що знаходиться під національною юрисдикцією однієї держави, в район чи через район, який перебуває під національною юрисдикцією іншої держави, або в район чи через район, який не знаходиться під національною юрисдикцією будь-якої держави, за умови, що таке перевезення проходить принаймні через дві держави (Конвенція про контроль за транскордонним перевезенням небезпечних відходів і їхнім видаленням).

ТРАНСКОРДОННЕ ПЕРЕМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ - переміщення відходів з території, що знаходиться під юрисдикцією однієї держави, на територію (через територію), що знаходиться під юрисдикцією іншої держави, або в район, який не знаходиться під юрисдикцією будь-якої держави, за умови, що таке переміщення відходів стосується не менш як двох держав.

ТРАНСКОРДОННЕ ПЕРЕНЕСЕННЯ - поширення забруднюючих речовин із повітряними потоками на великі відстані - за межі кордонів держав, на території яких знаходяться джерела забруднення. Проблема транскордонного переносу розглядається двосторонніми та багатосторонніми угодами (в тому числі Конвенцією про транскордонне забруднення повітря на великі відстані, Женева, 1979 р.).

ТРАНСПІРАЦІЯ - випаровування води наземними органами рослин, насамперед листям. Відіграє велику роль в кругообігу води.

ТРАНССЕКТА - відміряний на території екосистеми вузький прямокутний майданчик, який слугує для вивчення розміщення видів, чисельності, продуктивності та інших досліджень. Іноді Т. розділяють на серію майданчиків (метод пунктирних Т.).

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ ВИДОВА – середній з максимально можливих віків, що досягається особинами даного виду при найбільш сприятливих умовах існування, тобто Т.ж.в. лімітується переважно генетичними особливостями виду. Для багатьох тварин може бути оцінена як 4-5 кратний термін досягнення статевої зрілості (коефіцієнт Бюффона).

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ СЕРЕДНЯ - середній вік, який досягають особини даної статистичної вибірки (частка від ділення суми віків загиблих особин на їх число).

ТРОМБ МЕТЕОРОЛОГІЧНИЙ (смерч на суходолі, торнадо (амер.)) – стихійне природне явище, спричинене зменшенням площі лісів, антропогенним збільшенням нерівномірності нагріву поверхні землі, кліматичними аномаліями. Вторинна причина т.м. – збільшення кількості автотранспорту і виникнення завертання потоків повітря при зустрічному русі авто. Частота цього явища за останні 20 років збільшилася у 10 разів.

ТРОПІЗМИ – спрямовані ростові рухи органів рослин, спричинені однобічним впливом різноманітних факторів середовища (гравітація, магнітне поле Землі, світло, хімічні речовини).

ТРОФІЧНА СІТКА – речовинно-енергетичні відносини груп організмів угруповання, де всі живі істоти є об’єктами живлення інших, тобто тісно пов’язані між собою. Переважно кожен організм може живитися не одним, а кількома видами, і сам споживається в їжу декількома іншими видами. Наприклад, попелиць поїдають личинки і жуки сонечок, личинки мух-сірфід- комахоїдні птахи. Внаслідок того, що різні трофічні ланцюги часто переплітаються один з одним, формується трофічна сітка. Щоб встановити існування трофічних сіток використовують аналіз вмісту шлунків. Особливо доцільний цей метод використовується щодо птахів. Існування трофічної сітки забезпечує стійкість екосистеми: якщо змінюється чисельність популяцій певних видів, легко замінюються кормові об’єкти і сумарна продуктивність екосистеми залишається сталою.

ТРОФІЧНА СТРУКТУРА – структура організації екосистеми, що грунтується на трофічних зв'язках популяцій. Вона складається з трофічних ланцюгів, що починаються з рослин, посліду, детриту тощо.

ТРОФІЧНА СТРУКТУРА ЗООЦЕНОЗУ [від гр. trophe - харчування] співвідношення різних трофічних рівнів.

ТРОФІЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ – ступінь здатності утворювати органічну речовину за рахунок діяльності живих організмів певного трофічного рівня в розрахунку на одиницю площі або об’єму за одиницю часу. Вперше американський дослідник Ліндеман у 1942р. зробив спробу визначити Т.п. озера Седар-Бог-Лейк (штат Міннесота) на основі чистої продукції. Ним було встановлено, що протягом вегетаційного сезону із зелених рослин (продуцентів) можна було б зібрати 704 ккал (м. кв. год) продукції; із рослиноїдних тварин (консументів І порядку) 13 ккал (м. кв. год) продукції.

ТРОФІЧНІ ЗВ'ЯЗКИ – зв'язки живлення організмів у біоценозі. Розрізняють Т.З. прямі і опосередковані. Прямі – коли організми одних видів самі служать їжею або постачають їжу іншим видам. Наприклад, рослинність у полі є їжею для зайців; зайці – є їжею для лисиць. Опосередковані виникають тоді, коли особини двох видів конкурують між собою за їжу або один з них створює доступні чи недоступні умови для живлення іншого. Наприклад, хижаки леви та гієни живляться копитними (антилопами, зебрами) і тому є конкурентами. Від сили того чи іншого угрупування цих тварин буде залежати, кому буде належати здобич.

ТРОФІЧНІ ЛАНЦЮГИ ВОДНОЇ СИСТЕМИ – послідовності груп водних організмів, кожна з яких є їжею для наступної, внаслідок чого відбувається перенесення енергії їжі з одного трофічного рівня до наступного. Гідробіонти в екосистемах перебувають у постійному контакті та досить складних взаємних стосунках. Різні види мають і свої спільні з іншими джерелами живлення Т.Л.В.С., які переплітаючись створюють трофічну сітку екосистеми. Життя у водній екосистемі практично повністю залежить від планктону, так як з нього починаються майже всі Т.Л.В.С. Кожен член Т.Л.В.С. виступає по відношенню до попередніх як хижак, а по відношенню до тих, що його споживають – жертва. Наприклад, гіллястовусі ракоподібні поїдають планктонні водорості і мікроорганізми, їх самих поїдають риби – планктофаги (мирні риби), а останніх – хижі риби. Паралельно існують інші трофічні ланцюги: коловертки поїдають мікроводорості і бактерії, хижі циклопи поїдають коловерток і молодь гіллястовусих, а самих циклопів – риби – планктофаги.

У

УБІКВІСТИ – види широкої екологічної амплітуди, здатні нормально існувати і розвиватися у багатьох екосистемах, пристосовуватись до різноманітних умов навколишнього середовища, що сприяє їхньому поширенню в багатьох природних зонах. Наприклад, очерет звичайний, поширений від тропіків до Арктики, зростає у водоймах та на суходолі, глинистому і піщаному ґрунтах; вовк, ареал якого простягається від тундри до напівпустелі і пустелі.

УМОВИ ПРИРОДНІ - сукупність живих організмів, тіл і явищ природи, які впливають на життєдіяльність і господарську роботу суспільства, але не залучені в матеріальне і виробниче використання, виробничу і невиробничу діяльність людей (клімат).

Див. також природні умови.

УМОВНО ЧИСТА ВОДА – стічні води, скид яких після очистки або без очистки у водний об’єкт не призводить до порушення норм якості води цього об’єкту. Як правило, сюди відносять дренажні води зрошувальних територій. Оскільки у стічних водах визначається концентрація не усього переліку забруднювачів, то саме у.ч.в. стає джерелом забруднення природних водних об’єктів. Такі води потребують розведення ще у 10-50 разів для зниження вмісту домішок.

УРБАНІЗАЦІЯ (лат. urbano - місто) - процес зростання ролі міст в розвитку суспільства, який супроводжується ростом і розвитком міських поселень, зростанням питомої ваги міського населення. У. розвивається під впливом шести основних факторів: промислове виробництво; містобудування; інтеграція різних видів діяльності; вплив світового народного господарства та розвиток міжнародної торгівлі; зростання населення; накопичення відходів людської діяльності. У. супроводжується ростом чисельності населення та його щільності. На функціонування міста накладаються елементи: природні абіотичні (рельєф, клімат, водний режим); природні біотичні (рослинний покрив, фауна, мікроорганізми); техногенні (інфраструктура, забудова, транспортні мережі); соціальні (суспільна організація, спосіб життя, традиції).

Природне середовище міст, особливо індустріально розвинених, характеризується значним ступенем забрудненості. У грунтах великих міст внаслідок їх фізичного, хімічного, механічного перевантаження відбувається ксерофілізація (осушення) середовища, процес залужнення. Міські грунти у 2-3 рази щільніші за лісові, в них переважають гумінові кислоти, пригнічена діяльність ґрунтових мікроорганізмів, спостерігається азотне голодування рослин. Міські грунти накопичують тверді та рідкі токсичні хімічні сполуки ртуті, свинцю, миш’яку, а також сажу, продукти осмолювання, нафтопродукти та інші канцерогенні речовини. Значна кількість відмерлої органіки спалюється на звалищах, нагромаджується на смітниках, змивається каналізаційними водами, піднімається в атмосферу. При зпалюванні опалого листя відбувається порушення геохімічного циклу – повернення поживних елементів у грунт, звідки вони поглинаються рослинами. У результаті не поповнюються запаси гумусу, порушується структура ґрунтового покриву.

УРОЧИЩЕ - закономірно складена група однорідних ділянок природи (фацій), яка відособлена більш-менш чіткими природними або антропогенними межами. Урочище — одна з нижчих таксономічних одиниць ландшафтознавства (степова балка, річкова долина).

УТИЛІЗАЦІЯ - використання енергії і речовини, вилучення корисних компонентів з побутових і промислових відходів, стічних вод, викидів в атмосферу.

Ф

ФАБРИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ (лат. fabrico – виготовляти) – тип відношень у біоценозі, при якому організм використовує для створення свого житла мертві залишки, продукти виділення або частини органів інших організмів. Наприклад, птахи при будівництві гнізд використовують сухі травинки, гілочки; шерсть, пух ссавців; рак-самітник – раковини мертвих черевоногих; бобер будує греблі та хатки з рослинного матеріалу тощо.

ФАКТОР АБІОТИЧНИЙ – див. Абіотичні чинники (фактори).

ФАКТОР БІОТИЧНИЙ – сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на інші організми. Типами відношень, які мають спільні риси в організмів різних систематичних груп, є: конкуренція, хижацтво, коменсалізм, мутуалізм, синойкія, паразитизм, нейтралізм.

ФАКТОР ЕКОЛОГІЧНИЙ – будь-яка властивість або компонент середовища, що здатні впливати на організм. Ф.Е. мають прямий або опосередкований вплив на життєдіяльність, чисельність, географічне поширення живих організмів нашої планети. Серед екологічних факторів розрізняють: абіотичні (кліматичні, орографічні, гідрологічні); біотичні (відносини між організмами — симбіоз, паразитизм, нейтралізм та ін.); антропогенні (вплив людини).

ФАКТОР ЛІМІТУЮЧИЙ (ОБМЕЖУЮЧИЙ)– будь-який екологічний фактор, кількісні та якісні показники якого певним чином можуть обмежувати життєдіяльність організму.

ФАКТОРИ СЕРЕДОВИЩА ІСНУВАННЯ – біологічні (вірусні, бактеріальні, паразитарні та ін.), хімічні, фізичні (шум, вібрація, ультразвук, інфразвук теплові, іонізуючі, неіонізуючі та інші випромінювання), соціальні (харчування, водопостачання, умови побуту, праці, відпочинку) та інші фактори середовища проживання, які надають або можуть надавати вплив на людину та/або на стан здоров’я майбутніх поколінь.

ФАУНА – еволюційно сформована сукупність усіх видів тварин, мікроорганізмів даної території (акваторії), або земної кулі. За місцем оселення тварин розрізняють водну Ф. (морську, прісноводну та ін.) та Ф. суходолу (ґрунтову, наземну, лісову, степову тощо). Розрізняють також сучасну та викопну Ф.. Поняття Ф. застосовують також щодо окремих таксонів тварин (ентомо-, орнітофауна та ін.). Вивченням видового складу Ф., її походженням та особливостями займається галузь зоогеографії – фауністика.

ФАЦІЯ [від лат. facies - зовнішність, форма] - за Л.Г. Бергом, найменший природний територіальний комплекс, який має один літологічний склад порід, однаковий характер рельєфу, зволоження, один мікроклімат, одну ґрунтову різницю і один біоценоз. Синонімом Ф. є епіфація (за Л.Г. Раменським) та елементарний ландшафт за (Б.Б. Полиновим). Поняття Ф. багато в чому збігається з поняттям біогеоценоз (за В.М. Сукачьовим), однак в останньому обов'язковою є участь біоти.

ФАЦІЯ АВТОНОМНА - елементарний ландшафт, сформований на підвищених елементах рельєфу; характеризується надходженням речовини та енергії з атмосфери, переважанням процесів виносу речовини з потоками вод в розчиненому вигляді та в результаті переміщення вниз твердої речовини.

ФАЦІЯ АКУМУЛЯТИВНА - елементарний ландшафт, сформований на негативних формах рельєфу. Характеризується переважанням процесу накопичення речовини, що надходить з фацій, які займають автономне і транзитне положення.

ФАЦІЯ ТРАНЗИТНА - елементарний ландшафт, що займає проміжне положення між автономною і акумулятивною фаціями. Характеризується надходженням речовин з атмосфери і з автономних фацій та винесенням їх в інші фації.

ФЕРМЕНТИВНА АКТИВНІСТЬ ГРУНТІВ [від лат. fermentum - закваска] - здатність ґрунту проявляти каталітичний вплив на процеси перетворення екзогенних і власних органічних і мінеральних сполук завдяки ферментам. Характеризуючи Ф.А.Г., мають на увазі сумарний показник активності. Ф.А.Г. різних ґрунтів неоднакова і пов'язана з їх генетичними особливостями і комплексом взаємодіючих екологічних факторів. Рівень Ф.А.Г визначається активністю різних ферментів (інвертази, протеаз, уреази, дегідрогеназ, каталази, фосфатаз), виражається кількістю розкладеного субстрату за одиницю часу на 1 грам ґрунту.

ФІТОЕКОЛОГІЯ – розділ екології, що вивчає взаємини рослин з середовищем існування.

ФІТОМАСА - загальна маса всіх рослинних організмів, будь-якої їх групи або окремих рослин в спільноті. За оцінками національної лабораторії США, запас Ф. наземних та водних екосистем Землі складає 1236,9 млрд. тон сухої речовини, з яких 65% припадає на власне лісові зони та 22% - на інтразональні ліси і лісонасадження інших природних зон.

ФІТОПЛАНКТОН – мікроскопічні рослини (в основному водорості), що населяють товщу води прісних та морських акваторій і пасивно рухаються за течією. Планктонні водорості і ціанобактерії постачають кисень та органічні речовини для інших жителів водойми і є початковою ланкою значної кількості ланцюгів живлення гідросфери. Видовий та кількісний склад фітопланктону виступає індикатором визначення умов середовища. В озерах основна маса Ф. знаходиться на глибині до 20-40 м, у морях – до 50-100 м.

ФІТОТОКСИЧНІСТЬ - здатність хімічних речовин пригнічувати ріст і розвиток рослин.

ФІТОЦЕНОЗ [от гр. phyton - растение и koinos - общий] – частина біоценоза: 1) більш-менш стійке рослинне угруповання, сукупність популяцій видів, складене організмами одного або декількох поколінь, яке утворює властиве йому середовище існування; 2) історично сформована сукупність видів рослин, що існує на території з більш-менш однотипними кліматичними, ґрунтовими та іншими умовами; характеризується певним видовим складом, структурою і взаємодією рослин між собою та з оточуючим середовищем. Фітоценоз – екологічний базис біоценозу, провідний його структурний компонент, визначає видовий склад зооценозу, мікоценозу, мікробоценозу. Ф. вивчає фітоценологія.

ФЛОРА - еволюційно сформована сукупність видів рослин даної території (акваторії). Розрізняють Ф. материків, Ф. земної кулі, Ф. будь-якої ділянки земної поверхні – островів, водойм, гірських систем, Ф. відділів рослинного світу – вищих рослин, мохів, водоростей та ін. Виділяють також Ф. сучасну та Ф. викопну.

ФЛОТАЦІЯ - діставання з води різних речовин за допомогою дрібних бульбашок повітря, які захоплюють ці речовини на поверхні води, що залишаються там у вигляді піни. Застосовується в очищенні стічних вод.

ФЛУКТУАЦІЯ – випадкові відхилення значень однієї чи декількох ознак у межах виду рослин (тварин), що коливаються навколо їх середніх величин. Прикладом флуктуації є тривалість життя людини, розміри живих організмів тощо.

ФОН ПРИРОДНИЙ [фр. fond від лат. fundus - дно, підстава] - природна концентрація або ступінь впливу екологічного фактора на живі організми. Ф.П., як правило, не здійснює негативного впливу на організми, за винятком біогеохімічних провінцій з проявами ендемій. Ступінь забруднення екосистем часто оцінюють співвідношенням реальної концентрації речовини з природною (фоновою). Однак треба мати на увазі умовність такого порівняння, оскільки діяльність людини набуває глобальних масштабів.

ФОНД ЗАПОВІДНИЙ - сукупність всіх природоохоронних територій (заповідників, заказників регіону, країни).

ФОНОВА КОНЦЕНТРАЦІЯ ЗАБРУДНЮЮЧИХ АТМОСФЕРУ РЕЧОВИН - концентрація забруднюючої атмосферу речовини, створена всіма джерелами, окрім тих, що розглядаються.

ФОНОВЕ ЗАБРУДНЕННЯ АТМОСФЕРИ – природний фон; забруднення атмосфери на великій відстані від джерела.

ФОНОВИЙ ЗМІСТ (забруднення) - вміст хімічних речовин у ґрунтах даної території, що не піддаються техногенному впливу або зазнають його в мінімальному ступені.

ФОНОВА КОНЦЕНТРАЦІЯ - вміст речовини в повітрі чи у воді, який визначається глобальними природними процесами.

ФОРИЧНІ ЗВ’ЯЗКИ (лат.foras – зовні, за межами) – розселення (поширення) одного виду іншими. Виділені В.Беклемищевим у системі біоценотичних відносин. У ролі транспортувальників виступають тварини. Перенесення тваринами плодів, насіння, пилку рослин - зоохорія (choreo – поширююсь). Розрізняють ектозоохорію та ендозоохорію – поширення насіння через травний тракт тварин. Активна ектозоохорія – запасання тваринами корму та переніс його на значні відстані. Наприклад, у поширенні ліщини беруть участь білки, які розтаскують горіхи по всьому лісу. Одна колонія мурашок (Formica rufa) поширює на відстань 70 метрів від мурашника більше 36 тисяч насінин різних рослин. Лісова миша за 6 днів розтаскає до 1500 жолудів. При пасивній ектозоохорії насіння рослин транспортуютьсяна значні відстані,прикріплюючись за допомогою спеціальних пристосувань до тіла тварин. Крім зоохорії, до форичних зв’язків відноситься форезія.

ФОРЕЗІЯ (лат. foras – за межами) – перенесення тваринами інших, більш дрібніших тварин. Наприклад, форичні зв’язки виникають між великими хребетними та організмами, що поселяються на їхніх тілах (гідроїдні полипи, молюски, водорості); ссавці переносять кліщів, блох та інших паразитів.

ФОТОПЕРІОДИЗМ – реакція організмів на сезонні зміни довжини світлового дня, тобто на добовий ритм освітлення – співвідношення світлого (довжина дня) та темного (довжина ночі) періодів доби. У помірних та полярних широтах поширені види рослин довгого дня (жито, льон, пшениця), у напрямку до субтропіків – короткого дня (кукурудза, овочеві культури та плодові культури). Ф. рослина сприймає листям. Під впливом тривалості дня в рослині синтезуються гормони, що впливають на колір, утворення бульб, цибулин, плодів. Збільшення тривалості світлового дня для багатьох тварин (комах, земноводних, птахів тощо) є сигналом для розмноження. Коли тривалість світлового дня зменшується, у тварин відбувається линька, перелітні птахи починають мігрувати, комахи та деякі хребетні (бурий ведмідь, їжак, земноводні і інші) залягають у зимову сплячку або впадають у стан анабіозу.

ФОТОСИНТЕЗ – 1) хімічний процес, окислювально-відновлювальна реакція синтезу органічних речовин за допомогою сонячної енергії, идущий в зеленых растениях с помощью пигментов (хлорофиллов и др.), що супроводжується перетворенням світлової енергії у енергію хімічних зв’язків; 2) синтез органічних сполук (вуглеводів) із простих неорганічних (вуглекислого газу і води), що відбувається із використанням променистої енергії сонця і за участю хлорофілу. При цьому з вуглекислого газу та води утворюється глюкоза та вивільняється кисень. До фотосинтезуючих належать живі організми, що містять хлорофіл (рослини, деякі види бактерій).

Фотосинтез є причиною різкого збільшення кисню в атмосфері Землі, завдяки чому виникла атмосфера. Щорічно в процесі фотосинтезу засвоюється близько 200 млрд. т вуглекислого газу і виділяється 145 млрд. т кисню.

ФРЕОНИ (ХЛАДОНИ) - хлорфторвуглеводні (ХФВ) - високолетючі, хімічно інертні в земній поверхні речовини, що широко застосовуються в побуті та у виробництві як холодоагенти (в холодильниках, кондиціонерах, рефрижераторах) піноутворювачі, розпилювачі в аерозольних упаковках і т.д. Були синтезовані в 30-х роках, але стали широко застосовуватися в промисловому виробництві лише з початку 60-х років. Фреони, піднімаючись у верхні шари атмосфери, піддаються фотохімічному розкладанню з утворенням сполук та інтенсивно руйнують озон. Вважають, надмірне застосування фреонів, призвело до виснаження озонового екрану. Крім того, фреони відіграють значну роль у створенні "парникового ефекту".