Спеціалізація і кооперування виробництва
Сутність, форми і показники рівня спеціалізації і кооперування виробництва Спеціалізація - це процес зосередження випуску визначених видів продукції в окремих галузях промисловості, на окремих підприємствах і їхніх підрозділах, тобто це процес виробництва однорідної продукції чи виконання окремих технологічних операцій У промисловості розрізняють наступні форми спеціалізації: 1. Предметна спеціалізація. Її сутність полягає в тім, що підприємства спеціалізуються на випуску готової продукції (тракторів, автомобілів, літаків і т.п.). 2. Подетальна спеціалізація. Підприємства спеціалізуються на виробництві окремих деталей, вузлів і агрегатів. Прикладом такої спеціалізації може служити підшипниковий, карбюраторний і інші подібні їм заводи. 3. Стадійна чи технологічна спеціалізація. При такій формі підприємства спеціалізуються на виконанні лише окремих стадій технологічного процесу (прядильна фабрика, ливарні, ковальсько-пресові і складальні виробництва в машинобудуванні). 4. Спеціалізація допоміжних виробництв. Відносяться підприємства, що зайняті випуском тари й упакування, інструмента й оснащення, а також виконуючі ремонтні роботи. У залежності від масштабності розрізняють внутрішньогалузеву, міжгалузеву і міждержавну спеціалізацію. Для характеристики рівня й аналізу спеціалізації на практиці використовують ряд показників: 1. Коефіцієнт охоплення виробництва. Він характеризує частку продукції спеціалізованої галузі в загальному випуску продукції даного виду. 2. Коефіцієнт спеціалізації. Характеризує частку основної (профільної) продукції в загальному випуску продукції галузі, підприємства, цеху. 3. Коефіцієнт подетальної спеціалізації. Характеризує частку продукції подетально (технологічно) спеціалізованих підприємств і цехів у загальному випуску продукції галузі, підприємства, цеху. 4. Широта номенклатури й асортименту продукції, що випускається. Чим ширше номенклатура й асортимент продукції, що випускається, на підприємстві й у цеху, тим нижче рівень спеціалізації. 5. Частка спеціалізованого устаткування в загальному його парку. 6. Питома вага стандартних і уніфікованих деталей і вузлів у різних виробах, що випускаються підприємством. За сучасних умов в Україні йдеться перепрофілювання деяких підприємств військово-промислового комплексу у зв’язку з різким скороченням потреби в його продукції. Така форма організації виробництва називається конверсією. Спеціалізація тісно зв'язана з кооперуванням виробництва. По суті, це дві сторони одного процесу, тому в економічному плані їх необхідно розглядати в єдності. Кооперування - це тривалі виробничі зв'язки між підприємствами, що спільно випускають якусь складну продукцію. Відповідно до форм спеціалізації в промисловості розрізняють три форми кооперування: 1. Предметне кооперування полягає в тім, що ряд підприємств поставляє різні вироби (електромотори, генератори, редуктори й ін.) головним заводам, що випускають машини й устаткування. 2. Подетальне кооперування, коли ряд спеціалізованих підприємств поставляє головному заводу вузли і деталі (підшипники, втулки і т.д.). 3. Технологічне чи стадійне кооперування, що виражається в постачаннях одними підприємствами напівфабрикатів головним заводам (пряжа - ткацьким фабрикам, виливка - машинобудівним заводам). Показники рівня кооперування: 1. Основним показником є частка вартості напівфабрикатів, заготовок, деталей і вузлів, одержуваних від інших підприємств чи виготовлених підприємством на сторону в порядку кооперування, у загальній вартості продукції підприємства (питома вага кооперованих постачань). 2. Непрямим показником є кількість підприємств, з якими кооперуються головні підприємства. 3. У деякій мірі рівень кооперування характеризує і радіус кооперування, що визначається як середньозважена величина. З погляду галузевої приналежності і територіального розташування заводів, що кооперуються між собою, розрізняють наступні види зв'язків по кооперуванню між промисловими підприємствами: · внутрішньорайонні, коли кооперуються підприємства, розташовані в одному економічному (адміністративному) районі, не залежно від галузевої приналежності. · міжрайонні, коли кооперуються підприємства, розташовані в різних економічним (адміністративних) районах. · галузеві, коли кооперуються підприємства однієї галузі. · міжгалузеві - при кооперуванні заводів різних галузей; · міждержавні –коли кооперуються підприємства різних держав. З погляду наближення постачальників до споживачів і скорочення транспортних витрат найбільш вигідним є внутрішньорайонне кооперування. Однак у сучасних умовах розвитку науки і техніки, глибокого суспільного поділу праці неможливо обійтися тільки внутрішньорайонним кооперуванням. У кожнім конкретному випадку необхідно на основі конкретних техніко-економічних розрахунків вибирати найбільш оптимальні варіанти кооперування.
|
