Студопедия — Економічна і соціальна ефективність НТП
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Економічна і соціальна ефективність НТП






 

Ефективність НТП - співвідношення ефекту і витрат, що його викликали, це відносна величина, вимірювана в частках чи відсотках, що характеризує результативність витрат. Критерій ефективності - максимізація ефекту при заданих витратах чи мінімізація витрат на досягнення заданого ефекту.

Ефект НТП - результат науково-технічної діяльності, що у теорії ефективності ототожнюється з обсягом чистого продукту (чиста продукція чи прибуток підприємства, національний доход). Ефект від упровадження НТП може бути позитивним (економія витрат) і негативний (збитки). Існує поняття відвернені збитки, тобто такі, котрих удалося уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища)

У загальному плані прискорення НТП створює кілька видів ефектів:

1. Економічний ефект - це ріст продуктивності праці і зниження трудомісткості, зниження матеріалоємності, собівартості продукції і чисельності робітників, зростання прибутку і рентабельності.

2. Ресурсний ефект - це вивільнення ресурсів на підприємстві: матеріальних, трудових і фінансових

3. Технічний ефект - це поява нової техніки і технології, відкриттів, винаходів і раціоналізаторських пропозицій, ноу-хау й інших нововведень.

4. Соціальний ефект - це підвищення матеріального і культурного рівня життя громадян, більш повне задоволення їхніх потреб у товарах і послугах, поліпшення умов і техніки безпеки праці, зниження частки важкої ручної праці та ін.

У залежності від рівня оцінки, обсягу ефекту, що враховується, і витрат, і застосування оцінки розрізняють такі види ефективності:

1. Народногосподарська ефективність НТП характеризує відношення ефекту до витрат у масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а витратами - сукупність спожитих ресурсів.

2. Комерційна ефективність НТП оцінює результативність витрат у масштабах галузі, підприємства і розраховується, як правило, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів чи собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

3. Абсолютна ефективність НТП характеризує відношення кінцевого народногосподарського чи комерційного ефекту до витрат на реалізацію даного проекту. Застосовувані показники: коефіцієнт економічної ефективності Е = П / К, строк окупності Т = К / П.

4. Порівняльна ефективність НТП розраховується у випадку вибору кращого з можливих варіантів. Критерій - мінімум приведених витрат.

Результати реалізації заходів НТП впливають на показники роботи споживачів нової техніки й інших нововведень.

Приріст прибутку за рік від виробництва продукції за допомогою нової техніки () визначається по формулі:

 

 

де С1, С2 – собівартість одиниці продукції, виготовленої за допомогою базової і нової техніки, грн/од.

Ц1, Ц2 - оптова ціна одиниці продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од.

В1, В2 - обсяг виробництва продукції за допомогою базової і нової техніки, од. у рік

Умовне вивільнення працюючих у зв'язку з упровадженням нової техніки:

 

 

де Пп1, Пп2 - продуктивність праці до і після впровадження нової техніки, грн/люд

Економія капітальних вкладень ( D К)

 

 

де К1, К2 - питомі капіталовкладення при використанні базової і нової техніки, грн/од

П1, П2 - продуктивність одиниці базової і нової техніки за одиницю часу, натур. одиниць чи грн. за одиницю часу

Зниження матеріальних витрат ( D М)

 

 

де М1, М2 - матеріальні витрати на одиницю продукції при використанні базової і нової техніки, грн/од.

 


Тема 7

ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ І ПРОГНОЗУВАННЯ. ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА ПІДПРИЄМСТВА

 

7.1. Значення планування і прогнозування як функції управління

 

Планування і прогнозування є найважливішими складовими частинами управління підприємством.

Прогнозування – це науково-обгрунтоване передбачення, пророкування майбутнього розвитку в економіці, науково-технічному прогресі, а також альтернативних способів і термінів досягнення очікуваного стану. Воно являє собою початковий науково-аналітичний етап планування.

Методи прогнозування:

- Фактографічні – базуються на використанні фактичних матеріалів, які детально характеризують зміни у часі всієї сукупності чи окремих ознак (показників) об’єкта прогнозування.

- Евристичні – передбачають здійснення прогнозних розробок за допомогою логічних прийомів і методичних правил теоретичних досліджень.

Планування – це процес розробки планів, програм і проектів на основі використання економічних законів і передового досвіду.

Значення прогнозування і планування полягає в тім, що вони дозволяють:

· передбачати перспективу розвитку підприємства на майбутнє;

· більш раціонально використовувати всі ресурси підприємства;

· уникнути ризику банкрутства;

· більш цілеспрямовано й ефективно проводити науково-технічну політику на підприємстві;

· вчасно обновляти і модернізувати продукцію, що випускається, і підвищувати її якість відповідно до кон'юнктури ринку;

· підвищувати ефективність виробництва і поліпшувати фінансовий стан підприємства.

Протягом ряду років у нашій країні розроблявся довгостроковий прогноз НТП і його соціально-економічних наслідків. На його основі формувався прогноз розвитку окремих галузей усього народного господарства. Однак ці прогнози не були достовірними. Пропорції встановлювалися в планах жорстко, а потреби змінювалися. Тому необхідно вивчення світового досвіду розробки і використання прогнозів економічної діяльності і застосування його з урахуванням специфіки вітчизняного розвитку.

У ринкових умовах формування планів підприємства буде здійснюватися на основі прямих договорів між виробниками і споживачами продукції, що враховують реальні потреби в ній, у т.ч. і на державні потреби, а також виробничі і ресурсні можливості їхнього задоволення.

У сучасних умовах, замість твердої директивної форми відносин в управлінні економікою, на перший план висувається динамічне саморегулювання економічних процесів, цілеспрямовано підтримане відповідними актами і стимульоване за допомогою різних економічних важелів.

При ринковій моделі економіки виробник самостійно шукає покупця своєї продукції. Результат господарської діяльності – прибуток чи збиток – в адміністративній системі є предметом перерозподілу, а в ринковій економіці – відбивається на прирості чи втраті капіталу.

У ринковій економіці індикативне планування, тобто орієнтація на попит та пропозицію, зміна плану відповідно до зміни потреби.

Будь-яке виробництво має потребу у встановленні пропорцій.

Центральні органи враховують державне замовлення, обсяг продукції в асортименті запланований підприємствами самостійно, виявляють диспропорції і створюють економічні умови, які б вирівнювали ці диспропорції

Планування діяльності підприємства – явище багатогранне і може бути систематизоване в теорії і на практиці в залежності від ряду факторів.

Класифікація планування:

· по видах – стратегічні і тактичні та оперативні;

· за часом – довгострокові, короткострокові;

· по об'єкту планування – план підприємства, план цеху, відділу, ділянки, бригади, робітника місця;

· по видах документів – план, програма, проект, прогноз, завдання, замовлення;

· по методах планування - балансовий, нормативний, мережний, факторний, програмно-цільовий, матричний, економіко-математичний;

· по предмету планування – обсяг продажу у натуральному і вартісному виразі, чисельність працюючих і оплата праці, основний капітал і амортизація, оборотний капітал і матеріальні витрати; доходи, витрати і прибуток; фінансування інвестицій, кредитування і фінансові витрати; наукові дослідження і їхня ефективність.

Елементи планування:

Державне замовлення – державні завдання, обов'язкові для включення в план підприємства з метою гарантованого задоволення першочергових суспільних потреб (він не складає 100% виробничої потужності).

Довгострокові економічні нормативи враховують взаємини підприємства з бюджетом:

· плата за користування трудовими і природними ресурсами;

· норми амортизації;

· плата за викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище:

штрафи за наднормативні викиди.

Ліміти – граничний розмір використання окремих видів ресурсів (металу, енергії, палива)

Контрольні цифри, що повідомляються підприємствам як побажання.

 

 

7.2. Методи і принципи планування на підприємстві

 

Велике значення в практиці планування мають знання й уміння користуватися різними методами складання планів, проектів, прогнозів, програм.

Основним методом планування є балансовий. Зміст його полягає в тому, щоб забезпечити рівність двох показників - потреба дорівнює ресурсам. Він широко використовується при плануванні, як на рівні народного господарства, так і на рівні підприємства. При використанні цього методу складаються наступні види балансів:

· матеріальні (баланси палива, електроенергії, устаткування, будівельних матеріалів і т.д.);

· трудові (баланс робочої сили);

· фінансові (баланс грошових доходів і витрат, бухгалтерський баланс, касовий план і ін.).

Нормативний метод заснований на використанні норм і нормативів витрати живої й уречевленої праці для визначення змінних величин.

Норма – максимально припустима величина абсолютної витрати сировини, матеріалів, палива й енергії на виготовлення одиниці продукції (чи виконання визначеного обсягу роботи) установленої якості.

Крім норм витрати матеріалів, існують норми виробітку й обслуговування, трудомісткість, норми чисельності.

Норматив – величина відносна. Вона характеризує ступінь використання знарядь праці, предметів праці, їхня витрата на одиницю площі, ваги, обсягу і т.д. Нормативи використання машин і устаткування, нормативи організації виробничого процесу (тривалість виробничого циклу, запаси сировини, матеріалів і палива, незавершеного виробництва).

Цей метод може успішно застосовуватися тільки, якщо використовується прогресивна нормативна база, тобто коли норми і нормативи переглянуті з урахуванням планованих заходів по впровадженню нової техніки і технології, а також удосконалюванню організації виробництва і праці.

Програмно – цільовий метод застосовується при розробці складних проектів, використовується при плануванні НТП, тому що він дозволяє:

· зосередити і направити ресурси підприємства на виконання найважливіших науково-технічних програм;

· забезпечити наскрізне планування – від ідеї до впровадження у виробництво;

· погодити реалізацію науково-технічних програм із планом економічного і соціального розвитку підприємства.

Мережний метод застосовується при плануванні підготовки виробництва нової продукції.

Матричний метод – передбачає побудову моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами підприємства і показниками діяльності.

Факторний метод планування. При цьому методі враховують наступні фактори:

· технічні (упровадження нової техніки і технології, нових матеріалів, реконструкція і технічне переозброєння підприємства);

· удосконалювання організації виробництва і праці;

· зміна обсягу виробництва, номенклатури й асортименту продукції, що випускається;

· інфляція;

· фактори, зв'язані зі специфікою підприємства і виробництва.

Цей метод застосовується при розробці виробничої програми, плану по праці і кадрам, планів по витратах виробництва і реалізації продукції.

Перераховані методи планування різних аспектів функціонування підприємств є свого роду інструментарієм плановиків, фахівців і керівників по визначенню цілей розвитку і шляхів їхнього досягнення. Як правило, при плануванні на підприємстві використовується не один метод, а весь їхній комплекс.

Основні задачі планування діяльності підприємства полягають у наступному:

· забезпечити фінансову стійкість підприємства і рентабельність капіталу більш високу, чим у конкурентів;

· збільшити обсяг продажів і частку на ринку за рахунок висококонкуруючої продукції, робіт, послуг;

· створити нові робочі місця для забезпечення соціальної стабільності в країні і престижу держави у світовому співтоваристві.

Планування діяльності підприємства базується на наступних принципах: безперервність, гнучкість, цільове спрямування, науковість, стабільність, органічна єдність планів підприємства і його підрозділів, виділення пріоритетів, комплексність.

Безперервність планування забезпечується сполученням і взаємозв'язком довгострокових і короткострокових планів. Середньострокові і довгострокові плани повинні систематично переглядатися і коректуватися з урахуванням обставин що змінилися, а річні (короткострокові) плани повинні випливати із середньострокових планів.

Цільове спрямування планів на раціональне використання всіх ресурсів підприємства, на підвищення ефективності виробництва і на досягнення максимального прибутку.

Науковість означає, що планування повинне здійснюватися на науковій основі, тобто на достовірній інформації і науково перевірених методах. Крім того, цей принцип означає, що в планах повинні використовуватися самі останні досягнення в науці і техніки, а також передові методи роботи окремих підприємств.

Стабільність плану – необхідний атрибут стабільності підприємства. Непередбачений розвиток подій може привести до утрати фінансової стійкості і банкрутства.

Принцип ведучих ланок і пріоритетність їхньої реалізації. Вибір ведучих ланок, від реалізації яких залежить успіх справи, повинний ґрунтуватися на глибокому аналізі стану справ на підприємстві.

Органічна єдність планів підприємства і його виробничих підрозділів з метою забезпечення збалансованості в роботі між ними.

Науковість планів забезпечується в тому випадку, якщо враховані перераховані вище основні принципи планування. У противному випадку план не буде оптимальним, економічним, стабільним, взаємопов'язаним. З таким планом навряд чи можна розраховувати на успіх. Таким чином, система планування діяльності підприємства являє собою сукупність планів, у яких реалізуються основні задачі підприємства і принципи планування.

 

 

7.3. Показники планування і їхні види

 

Показники, що застосовуються в плануванні, підрозділяються на кількісні і якісні, об'ємні і питомі, натуральні, трудові і вартісні.

Кількісні показники плану виражаються абсолютними величинами. До них відносяться: обсяг товарної, валової продукції, обсяг реалізації, чисельність працюючих, фонд заробітної плати, сума прибутку, розмір витрат різних виробничих ресурсів.

Якісні показники є величинами відносними. Вони виражають економічну ефективність виробництва, його окремих факторів. Це ріст продуктивності праці, зниження собівартості продукції й ін. До цих показників також відносяться ті, котрі виражають співвідношення кількісних показників між собою (рентабельність виробництва, фондовіддача, якість продукції).

Потрібні системи, сполучення кількісних і якісних показників, що направили би працівників не тільки на збільшення обсягу випуску продукції, але і на виготовлення цієї продукції в необхідній населенню номенклатурі, необхідної якості з одержанням визначеного ефекту у виді прибутку.

Об'ємні показники встановлюють абсолютні величини виробництва в цілому, окремих процесів і факторів, що беруть участь у ньому (обсяг виробництва, обсяг зборки, обсяг трудових витрат, матеріальних ресурсів).

Питомі показники установлюють відношення двох чи декількох взаємозалежних показників (витрати металу на одиницю продукції, капітальні вкладення на одиницю виробничої потужності).

Натуральні вимірники використовуються при плануванні обсягу виробництва, матеріальних ресурсів.

Умовно-натуральний вимірник використовується, коли за умовну одиницю приймають один з однорідних виробів, а всі інші прирівнюють до нього по одній з ознак.

Трудовий вимірник виражається в годинах. У сполученні з натуральними вимірниками використовується для обчислення продуктивності праці, розміру оплати праці, визначення норм виробітку.

У вартісних вимірниках планується обсяг реалізації продукції, товарна і валова продукція. Визначають динаміку розвитку підприємства, темпи і пропорції, взаємопов'язують усі розділи плану.

Основні розділи середньо- і короткострокових планів підприємств:

1. Маркетингова діяльність.

2. Виробнича діяльність.

3. Праця, персонал, соціальний розвиток колективу.

4. Матеріально-технічне забезпечення.

5. Організація виробництва, праці та управління.

6. Інвестиційна діяльність.

7. Фінансова діяльність.

 

 

7.4. Зміст і порядок розробки бізнес-плану

 

Бізнес-план - це техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства в ринкових умовах і робочий інструмент, що при умілому використанні допоможе управляти виробництвом. Він складається як для діючого підприємства, так і для знову створюваного.

Бізнес-план розробляється для економічного обґрунтування випуску нової продукції, упровадження нової техніки й інших нововведень

Бізнес-план - це документ, що описує всі основні аспекти майбутнього комерційного заходу, що аналізує проблеми, з якими може зустрітися фірма і способи їхнього рішення.

Бізнес-план дозволяє всебічно обґрунтувати той чи інший проект чи захід, розробити стратегію і тактику поводження для досягнення мети, визначити фінансові результати від реалізації проекту чи заходу. Він є основою для одержання кредиту й іноземних інвестицій.

Структура бізнес-плану:

Резюме. Цей розділ відкриває бізнес-план, однак складається в самому кінці роботи над ним. Максимальна увага повинна бути приділена тому, що ви збираєтеся робити, призначення товару, на якій базі, джерела фінансування, і чому вашому товару покупець віддає перевагу. Необхідно викласти очікувані результати: прогноз обсягу продажів, витрати на виробництво, ступінь прибутковості вашої справи й очікувані терміни погашення вкладень.

1. Опис товару чи послуги. У цьому розділі необхідно дати відомості про коло споживачів товару, що особливого у вашому товарі і чим він буде відрізнятися від іншого товару; необхідно представити дослідний зразок, його характеристику, опис, моделі, фотографії; дати прогноз цін, по яких передбачається реалізація товару.

2. Оцінка ринку збуту товарів. Цей розділ визначає обсяги виробництва і продажу товарів з урахуванням конкуренції.

3. Конкуренція. У цьому розділі плану аналізується інформація про своїх можливих конкурентів: їхній товар, якість продукції, ціни й умови продажу.

4. План маркетингу. Пропонується схема просування товару до споживача, ціноутворення, реклама, методи стимулювання продажів, післяпродажне обслуговування споживача і гарантії, формування суспільної думки про вашу фірму і про ваші товари.

5. План виробництва. Довести, що фірма в стані виробляти потрібну кількість товарів необхідної якості. Які виробничі потужності для цього будуть потрібні і яка їхня динаміка. Де, у кого і на яких умовах будете закуповувати сировину, матеріали і комплектуючі, яка репутація в цих постачальників.

6. Організаційний план. У цьому розділі необхідно відбити з ким буде організована справа (які фахівці потрібні – їхня кваліфікація, досвід) і як планується налагодити роботу персоналу.

7. Юридичний план. Мова йде про правовий статус підприємства і форму власності.

8. Оцінка ризику і страхування. У цьому розділі плану розглядаються види ризиків, з якими може зштовхнутися підприємство, профілактика ризиків, витрати на страхування.

9. Фінансовий план. Це узагальнення всього попереднього матеріалу у вартісній формі: прогноз обсягу реалізації, баланс грошових витрат і надходжень, таблиця доходів і витрат, зведений баланс активів і пасивів, графік досягнення беззбитковості.

10. Стратегія фінансування. Визначаються засоби, необхідні для фінансування проекту, джерела їхнього одержання, строк окупності.

 

 

7.5. Сутність, принципи розробки виробничої програми

 

Виробнича програма підприємства являє собою перелік продукції, робіт і послуг по замовленням і договорам споживачів. При розробці виробничої програми враховується основна мета підприємства - збільшення обсягу продажів при рості прибутковості продукції і рентабельності капіталу.

План виробництва і реалізації продукції (виробнича програма) - це науково обґрунтоване планове завдання по обсягу, номенклатурі, асортименту, якості, термінам і вартості продукції, що випускається, а також виконання різних робіт промислового характеру в планованому період, розроблене на основі укладених договорів і затверджене на підприємстві відповідним органом..

Виробнича програма складається з наступних розділів:

1. Планове завдання по обсягу, номенклатурі й асортименту продукції, що випускається.

2. Планове завдання по якості продукції, що випускається, (підвищення сортності, довговічності, надійності).

3. План по спеціалізації і кооперуванню.

Номенклатура продукції підприємства може бути централізованою і децентралізованою. Централізована номенклатура формується шляхом складання державних контрактів (фінансуються за рахунок держбюджету України) і державних замовлень на продукцію (фінансуються за рахунок власних коштів підприємства і кредитних ресурсів). Децентралізована номенклатура формується підприємством самостійно на основі вивчення ринкового попиту на продукцію і встановлення прямих контактів зі споживачами шляхом складання договорів постачань.

При розробці виробничої програми необхідно дотримуватися наступних принципів:

· наукове обґрунтування використання виробничих потужностей, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

· систематичне відновлення номенклатури й асортименту продукції, що випускається, і підвищення її якості;

· погодженість виробничої програми підприємства з виробничими програмами інших підприємств, тісно зв'язаних по лінії кооперування;

· найбільш повне і раціональне використання всіх наявних ресурсів на підприємстві;

· безупинне нарощування випуску реалізації продукції, якщо вона користується попитом.

Основою для розробки виробничої програми є результати маркетингових досліджень, портфель замовлень, наявність виробничих потужностей і ресурсів на підприємстві.







Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 695. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Травматическая окклюзия и ее клинические признаки При пародонтите и парадонтозе резистентность тканей пародонта падает...

Подкожное введение сывороток по методу Безредки. С целью предупреждения развития анафилактического шока и других аллергических реак­ций при введении иммунных сывороток используют метод Безредки для определения реакции больного на введение сыворотки...

Принципы и методы управления в таможенных органах Под принципами управления понимаются идеи, правила, основные положения и нормы поведения, которыми руководствуются общие, частные и организационно-технологические принципы...

Огоньки» в основной период В основной период смены могут проводиться три вида «огоньков»: «огонек-анализ», тематический «огонек» и «конфликтный» огонек...

Упражнение Джеффа. Это список вопросов или утверждений, отвечая на которые участник может раскрыть свой внутренний мир перед другими участниками и узнать о других участниках больше...

Влияние первой русской революции 1905-1907 гг. на Казахстан. Революция в России (1905-1907 гг.), дала первый толчок политическому пробуждению трудящихся Казахстана, развитию национально-освободительного рабочего движения против гнета. В Казахстане, находившемся далеко от политических центров Российской империи...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.014 сек.) русская версия | украинская версия