Студопедия — Аудиторна робота
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Аудиторна робота






 

Тема 1. Історія мистецтва як наука і навчальна дисципліна. Поняття мистецтва. мистецтво як суспільно-культурний феномен. Первісне мистецтво.

Наукою визначено історію мистецтва як окрему галузь. Термін „Мистецтво” має досить широкий спектр означень від заняття, що вимагає відповідних знань (військове, політичне...) до галузі художньої діяльності та її творів. Артефакти свідчать про те, що феномен мистецтва немає граничних меж. Початок існування його пов’язують із появою людини на Землі. Визначають безліч видів „вишуканих мистецтв”: живопис, скульптуру, архітектуру, музику, поезію, театр, красномовство, танець, кіномистецтво тощо. Сучасні тлумачні словники подають багато відгалужень у мистецтві, що свідчить про нескінченність його розвитку та людських винаходів. Зрештою, початком усьому була творчість первісної людини.

Первісне мистецтво – це духовна праця людини розумної, що відобразилася у наскальному живописі, петрогліфах, ритуалах, і ментальності. Архаїчні форми зображальної діяльності людини епохи неоліту, палеоліту, мезоліту обумовлені намаганням вирішити практичні завдання життя. Це і є причиною появи мистецтва.

Ознаки первісного мистецтва:

міфологічний характер;

прив’язка до повсякденної діяльності;

ритуально-магічний характер.

До проявів первісного мистецтва відносяться: графіка, пластика, звукові, мовні та хореографічні художні засоби, які нерозривно супроводжували один одного у матеріальних сферах і вказують на синкретичний характер.

Тема 2. Мистецтво стародавнього Єгипту, Вавилону, Шумеру, Аккаду, Індії та Китаю, Греції та Риму.

Найдавніші цивілізації світу – результат активної людської діяльності. Одна з таких культур – Єгипетська. Виявилася 3300-3000 рр. до н.е. в різних галузях життя: створенні іригаційної системи, обробці кольорових металів, розвитку ремесла, побудові суспільної ієрархії, поклонінні культам, а також появі ієрогліфічного письма. Своєрідна Єгипетська культура вказує на існування окремої цивілізації. Широкого розвитку набула наука: математика, медицина, геометрія, астрономія.

Шумеро-Аккадське царство – окрема частина Месопотамської цивілізації. Саме в Шумері наприкінці ІV тис. до н.е. людство вперше вийшло із стадії первісності і започаткувало цивілізаційну історію людства. Досягненням Шумерів є винайдення клинопису (600 знаків). За умов занепаду політичної могутності Вавилону в другій половині ІІ тис. до н.е. клинопис залишався єдиним засобом документального спілкування на Близькому Сході. Започатковано розвиток шкільної освіти, виникають бібліотеки, великі культурні центри. Вавилоняни принесли у світ десятинну систему обчислень, поділ кола на 360 градусів, години на 60 хв., хвилини на 60 секунд. Одиниці вимірювання, система міри і ваги – це винаходи вавилонян. Широкого розвитку набула астрономія, медицина, юриспруденція. Складовою буття тогочасної людини є міфотворчість на основі космогонічних уявлень. Найважливішим досягненням цієї культури стало будівництво міст, винайдення писемності, кольорового скла, професійної армії, перших у світі правових кодексів, виробів з дорогоцінних металів, та розвиток наукових знань.

Мистецтво Індії багатогранне і яскраве. Розвинулося воно в храмовому будівництві, розгалуженій системі ведичного санскриту (письма), у науці і поезії. Основним джерелом інформації про давню індійську культуру служать книги гімнів та відомі „Махабхарата” й „Рігведа”. У ІІІ-ІІ тис. до н.е. вже існує цивілізація в долині річки Інд із чітко розмежованим на чотири варни суспільним ладом, системою управління, а також своєрідною урбаністичною структурою, системою міри і ваги.

Перлина мистецтва Індії – храми оздоблені безліччю скульптурних груп, екзотичн живописні сади. Своєрідність релігії відобразилася у характерному будівництві культових споруд, багатстві кольорової гами, книгодрукуванні, ювелірній майстерності, музичних творах, хореографії...

Китай вже з середини ІІІ тисячоліття до н.е., за Конфуцієм, – це квітуча держава зі своєю філософською школою, державним управлінням та строгою суспільною ієрархією й субординацією, наукою і релігією, оригінальним письмом (ієрогліфи), літературою, театром, музикою, керамікою і кольорознавством, живописом, ритуалами.

Мистецтво античної доби, ідеалом якого є вільна і політично активна людина, що виступала об’єктом і змістом грецької культури розглядається як окрема сторінка в історії мистецтва. Високорозвинута культура греків стала „осьовою” для багатьох цивілізацій. Підтвердженням цьому є розвиток філософії, міфології, храмової архітектури, живопису, театру, палацового будівництва, науки, медицини, алхімії, письма, торгівлі, морської справи, атлетики, ораторського мистецтва, тощо.

Стародавній Рим (VІІІ ст. до н.е. – 476 р. н.е.) вивчається в контексті світових цивілізаційних процесів, які характеризують досягнення римлян. А саме, в архітектурі, образотворчому мистецтві, досконалій системі права, адміністративного управління, форм організації суспільства, виборчих технологій, філософії, риторики... У наш час більшість наукових, медичних та правових термінів латинською мовою вживаються завдяки універсальній системі, запровадженій давніми римлянами.

Тема 3. Давньохристиянське мистецтво. Візантійська ікона.

Давньохристиянська доба привертає увагу до гармонії давнього світу християнських держав. Завдяки особливостям конструкції храму світло, проникаючи крізь вітражі і свідомість, і простір, освітлювало все під його склепіннями.

Християнське зодчество увібрало в себе базилікальний хрестовокупольний проект храму, з високими нефами – новий у світовій архітектурі. Мозаїки і фрески, художнє оздоблення, філософське ставлення до людини, майстерність і скромність – характерні його особливості.

Візантійська ікона – основна оздоба інтер’єру християнського храму досягає свого розквіту в ХІ столітті. Вона відображає глибоку духовність, аскетичні обличчя святих, яскраво виражений простір спрощується і схематизується. У мистецтві діють суворі канони, які передають лише духовну сутність світу і людини.

 

Тема 4. Давньоруське мистецтво. Архітектура. Іконопис. Музика. Література.

У загальному контексті світової культури розвивається давньохристиянське мистецтво, охоплюючи ІХ – середину ХІІІ ст. із притаманними лише йому характерними рисами.

Історичні обставини та східнослов’янські традиції розвинулися у плануванні та забудові міст, композиційних особливостях архітектурних ансамблів, своєрідності декоративно-прикладного мистецтва й пластики.

Поява християнства на Русі пожвавила храмове будівництво, створення хорових розспівів, іконопису та релігійної літератури, інтерес до філософії, шкільництва, освіти, наукових знань. Іконопис, фреска, мозаїка, книжкова справа та мініатюра, вишивка, музика, танець, театр – це основні прояви мистецтва в культурі Київської Русі.

Тема 5. Мистецтво середньовічної Європи. Філософська платформа романського стилю. Готична архітектура. Особливості готичного стилю.

Середньовічна Європа створила християнську доктрину світу, розвинувши у філософії теоцентризм. Основою західноєвропейського середньовічного світогляду було християнство. Отже відбулися зміни у християнській філософській думці (схоластика).

Відомі філософи: Августин Блаженний, Фома Аквінський, Северин Боецій.

Відкриваються перші університети з латинською мовою викладання. Культурне обличчя Європи – це лицарський замок і музика з трубадурами та комедіантами.

Розвивається героїчний епос, поезія, театр (містерії).

Романський стиль – це уособлення суворості, простоти, монументальності як протиставлення виникаючим єресям.

Мистецтво покликане виховувати і наставляти, залякувати на вимогу влади. Зображення „Страшного суду”, „Житія святих”, „Страсті Христові” – типові для цієї епохи.

Особливості готичного стилю проявилися в архітектурі: типи будинків цивільного призначення, високі, шпилясті, гладкі та водночас витончені храми з вітражами та внутрішнім оздобленням, колонами і скульптурними групами (Собор Паризької Богоматері, Собор у Кельні (Німеччина)...

Готика, як стиль розвивалася за характерними особливостями, специфічними для кожної країни, тому у Франції, Англії, Німеччині, Нідерландах, Іспанії, Італії готичні споруди мають архітектурні відмінності.

Тема 6. Особливості мистецтва ренесансу. Гуманістичний ідеал у мистецтві Відродження. Проторенесанс. Живопис. Скульптура. Італійські художники епохи Відродження. Особливості мистецтва Відродження у Нідерландах, Німеччини, Франції. Духовна криза пізнього Відродження. Маньєризм у Мистецтві. Українське мистецтво ренесансу.

Ренесанс або Відродження (ХІІІ–ХVІ ст.) – це нова епоха в мистецтві, яка поділяється на три періоди:

Проторенесанс (передвідродження),

Раннє Відродження;

Високий ренессанс;

Пізній ренесанс.

Характерні ознаки мистецтва Відродження, проявилися у прагненні повернутися до переосмислення античного ідеалу; гуманізм як система поглядів на людину і світ розмежував церкву і особу та став ідеологією епохи. Розвивається нова філософія: Ніколо Макіавеллі Леонардо Бруні, Лоренцо Валла....

З’являються живописні школи в Італії, Іспанії, Франції, Нідерландах, Німеччині. Відомі є живописці: Леонардо да Вінчі, Мікеланджело Буонаротті, Рафаель Санті, Тіціан, Альбрехт Дюрер, Сальвадор Роза, Рембрандт, Пітер Пауль Рубенс, Жан Ван Ейк, Ван Дейк, Ель Греко, Франсіско Сурбаран, Веласкес, Мурільйо.

Виникають нові наукові вчення, географічні відкриття, великі мануфактури, промисловість.

Українське Відродження розвивалося на поч. ХVІ ст. в архітектурі і містобудуванні у напрямку національного-демократичного відродження. Виникають братства, школи, вивчається полемічна література, у живописі домінує техніка портрету, ікона, фреска.

Відомі живописці: Лаврентій Пухало, Федір Сенькович, Микола Петрахнович, Іван Стефанович.

Тема 7. Особливості стилю барокко в скульптурі, архітектурі, музиці та образотворчому мистецтві. Графіка. Барокко в Італії, Голландії, Іспанії, Франції, Росії. Європейська гравюра ХVІІ-ХVІІІ ст. Українське барокко.

Термін барокко у перекладі з італійської – вигадливий, химерний, дивний. Властивості барокко – театральність, емоційність, фантазія, ілюзорність. Риси барокко – динамізм, що заперечує стриманість;

– контрастність, асиметрія, гігантоманія, декор та багатство живопису;

– поєднання різних жанрів – в архітектурних ансамблях, скульптурі, оздобленні, фресках;

– прямолінійність у будівництві вулиць.

Національні школи барокко: італійська, французька та українська.

У живописі використовується багата кольорова гама, зображається рух і багатство світського життя, портрети і пейзажі. Основні живописці:

Лука Джордано, Доменіко Фетті, Жан Етьен Ліотар, Франсуа Жерар, Теодор Жеріко, Ежен Делакруа, Едуард Мане, Теодор Руссо (Франція).

Франсіско Гойя, Праділла, Маріано Фортуні (Іспанія).

Левицький, Лосенко, Боровиковський, Єгоров, Венеціанов, Бруні, Брюллов, Федотов (Росія).

Законодавцем європейської гравюри став Альбрехт Дюрер.

Українське барокко розвивається у двох напрямах і блискучий його прояв припадає на кінець ХVІІ-ХVІІІ століття, багатобарвний, декоративний, барвистий, мальовничий, контрастний стиль з вигадливими формами і динамізмом. „Козацьке барокко” та „Жовківська школа” створили зразки живопису, архітектури, іконопису, геральдики, музики, художньої різьби, театрального мистецтва, тощо.

Тема 8. Стильові напрямки у ХІХ – на початку ХХ ст. Романтизм. Архітектура класицизму в Україні та Росії. Модернізм. Імпресіонізм. Авангардизм. Кубізм. Експресіонізм. Російське декаденство у мистецтві. Реалізм.

В основі нових напрямків ХІХ – початку ХХ ст. лежать риси протиставлення прозаїчного буржуазного порядку і духовної свободи убогій дійсності. Звучать мотиви трагічного розладу з життям, насмішка над невідповідністю мрій і реальності, а також захоплення стихією природи.

Класицизм виявляється у досягненні ідеальних форм, наближених до аскетизму (внаслідок археологічних досліджень в Італії та Греції виникає прагнення відновити античний характер мистецтва). Як відгалуження виникає стиль ампір, використовуваний в архітектурі, обелісках, колонах, тріумфальних арках.

Романтизм – ідейний напрямок поч. ХІХ ст, звучить як відмова від нормального мислення, підкреслюючи індивідуальність митця. Ідеї романтизму мають два напрями – зображення найвищих людських чеснот і відкидання існуючого реального життя, що зустрічаємо в казках братів Грімм, Ернеста Гофмана та ін. У живописі романтизм представили такі митці: Фрідріх Шелегі, Теодор Жаріко, Делакруа, Джон Констебл, Тернер, Гойя, у літературі: Віктор Гюго, Дж.Байрон, Адам Міцкевич, Вальтер Скотт, Жорж Санд, Генріх Гейне...

Модерн – „кінець століття” – декаданс, занепад, духовний розлад, втрата моральних критеріїв, розгубленість інтелігенції. Розглядаються причини появи, ознаки та характерні національні риси. Основні представники: Антоніо Гауді, Вільде, О.Бердслі, К.Клімт, Г.Моро, Т.Лотрек, Гюстав Ейфель, О.Перре. В Україні та Росії – Володимир Городецький, М.Врубель, Григорій Нарбут, Микола Жук, І.Коровін, І.Рєпін, В.Васнєцов, М.Нестеров, В.Суріков, С.Малютін, В.Сєров.

Імпресіонізм – нова течія, основна теза якої – „я малюю те, що відчуваю”. Художники розщепили колір на основні відтінки спектру, намагаючись не змішувати фарби на палітрі, використовуючи оптичне сприйняття ока. Світ імпресіонізму святковий і безхмарний, без чорного кольору.

Едуард Мане, Клод Моне, Каміль Жакоб Пісарро, Альфред Сіслей, П’єр Огюст Ренуар, Дега. У скульптурі – Франсуа Огюст Роден. У поезії – Ж.Мореас, П.Верлен, М.Метерлінк, Е.Верхарн, Г.Гібсон, Оскард Уальд, Федір Сологуб, Олександр Блок, В.Брюссов, А.Бєлий, І.Аненський.

Авангард – висунув основні принципи – абсурд людського життя (театр абсурду), песимізм, гротеск. Основні виразники: А.Камю, С.Беккет, Е.Йонеско, Бертольд Брехт. У живопису – Анрі Матіс, А.Дерен, М.Вламінк, А.Марке, Е.Мунка, А.Модільяні.

Експресіонізм – виник внаслідок об’єднання у 1925 році студентів архітектурного факультету технічного училища. Його натхненники: Е.Кірхнер, Е.Хенкель, А.Кубін, О.Кокошко. Основні риси – страх перед сучасним і майбутнім, відмова від гармонії тонів. відчуття власної неповноцінності.

Реалізм – напрямок у мистецтві та літературі, який сповідував необхідність правдивого відображення дійсності 20-30 ті рр. ХІХ ст. Це мистецтво „втрачених ілюзій” і жорстокої дійсності. Виразники його: Оноре де Бальзак, Стендаль (Франція), Чарльз Діккенс (Англія), Лев Толстой, Федір Достоєвський, Олександр Пушкін, Михайло Лермонтов (Росія) – у літературі. У живописі домінує жанр салонного портрету і пейзажу: К.Коровін, І.Левітан, В.Полєнов...

 

Самостійне вивчення.

Тема 9. Українське мистецтво ХІХ – початку ХХ ст. Український модернізм. Новаторство у кіно й театрі (Олксандр Довженко, Лесь Курбас). Українська музика і малярство ХХ ст. Українська сецесія в Галичині.

Розвиток українського мистецтва проходив у складних соціально-історичних умовах, все ж національна свідомість зростала, і спонукала творчий пошук. Виникнення науково-просвітницьких товариств: Наукове товариство імені Тараса Шевченка (НТШ) у Львові, „Просвіта”, „Українські клуби”, розвивається музика: композитори Микола Леонтович, Володимир Барвінський, Олександр Кошиць, Станіслав Людкевич.

У літературі – Михайло Коцюбинський, Леся Українка, Іван Франко, Дмитро Яворницький, Михайло Грушевський, Богдан Лепкий, Петро Караманський....

В архітектурі – Василь Кричевський. В живопису – Казимир Малевич, В.Єрмілов, Дмитро Борлюк, О.Богомазов, Микола Жук, Михайло Бойчук...

У театрі – „Руська бесіда”, театр Микола Садовського, „Березіль” Леся Курбаса, трупи Марка Кропивницького, Панаса Саксаганського, Івана Карпенка-Карого....

Початок розвитку української кінематографії поклали Олександр Довженко та Сергій Параджанов.

Тема 10. Сучасні стильові мистецькі напрями. Особливості сучасних форм мистецтва. Кіномистецтво. Голлівудська кінопродукція як особливий вид мистецтва. Новітній міф у сучасному мистецтві. Сучасний живопис і скульптура. Основні тенденції мистецтва ХХІ століття. Постмодернізм.

Мистецтво ХХ століття представлене безліччю течій та напрямів, свідомо багатоваріантне, єдине лише в одному – у типі ставлення до людської свідомості, якість якої намагається змінити. Мистецтво ХХ ст. характерне висловом ідей і почуттів. Особливості мистецтва ХХст.:

зв’язок творчості з глобальними проблемами,

виникнення кінематографу;

поява масової культури і свідомості;

відсутність панівного стилю в мистецтві, відповідно поява безлічі течій особливо в живопису та музиці;

залучення нових виражальних засобів художньої мови.

Авангард, примітивізм, конструктивізм, фовізм, кубізм, футуризм, експресіонізм, сюрреалізм, абстракціонізм, постмодернізм, кінетизм, соц-арт, гіперреалізм, концептуалізм, психоделічне мистецтво…

 








Дата добавления: 2015-10-19; просмотров: 443. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

ТЕОРЕТИЧЕСКАЯ МЕХАНИКА Статика является частью теоретической механики, изучающей условия, при ко­торых тело находится под действием заданной системы сил...

Теория усилителей. Схема Основная масса современных аналоговых и аналого-цифровых электронных устройств выполняется на специализированных микросхемах...

Логические цифровые микросхемы Более сложные элементы цифровой схемотехники (триггеры, мультиплексоры, декодеры и т.д.) не имеют...

Тема: Кинематика поступательного и вращательного движения. 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью, проекция которой изменяется со временем 1. Твердое тело начинает вращаться вокруг оси Z с угловой скоростью...

Условия приобретения статуса индивидуального предпринимателя. В соответствии с п. 1 ст. 23 ГК РФ гражданин вправе заниматься предпринимательской деятельностью без образования юридического лица с момента государственной регистрации в качестве индивидуального предпринимателя. Каковы же условия такой регистрации и...

Седалищно-прямокишечная ямка Седалищно-прямокишечная (анальная) ямка, fossa ischiorectalis (ischioanalis) – это парное углубление в области промежности, находящееся по бокам от конечного отдела прямой кишки и седалищных бугров, заполненное жировой клетчаткой, сосудами, нервами и...

Предпосылки, условия и движущие силы психического развития Предпосылки –это факторы. Факторы психического развития –это ведущие детерминанты развития чел. К ним относят: среду...

Анализ микросреды предприятия Анализ микросреды направлен на анализ состояния тех со­ставляющих внешней среды, с которыми предприятие нахо­дится в непосредственном взаимодействии...

Типы конфликтных личностей (Дж. Скотт) Дж. Г. Скотт опирается на типологию Р. М. Брансом, но дополняет её. Они убеждены в своей абсолютной правоте и хотят, чтобы...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия