The English article
The article is also considered to be a semi-notional part (or functional) of speech. The two English words a (an), the form a separate group or class characterized by: 1. the lexico-grammatical meaning of “definiteness/indefiniteness”; 2. the right-hand combinability with nouns; 3. the function of noun specifiers [24; 214]. Unlike Ukrainian in which there is no article as well as in the majority of other Slavonic languages, the English language has the definite article (the) and the indefinite article (a, an). The article is the most widely used determiner of the English noun. A special feature of the English noun is the fact that it is less independent than the noun in Ukrainian. The English noun almost cannot function in the sentence without being strengthened by some determiners. Except for articles, such determiners in some cases can be possessive and indefinite pronouns (some, any). In such languages of the Germanic family, as, for example, the German language, the article can express the gender, the number and the case of the noun. In the English language the article does not have any of these categories; it is altogether unchangeable. The grammatical nature of the English article, and its “linguistic nature” have not been still finally determined. The question concerning the place of article in the system of lexical-grammatical classes of words is still a disputable one. A lot of grammars treat article as a special part of speech. Though we can notice a striking difference of the article both from notional words (повнозначні слова), such as nouns, pronouns etc, and from functional words (preposition, conjunction) which express syntactic relations between words or sentences. Yu.O. Zhluktenko agrees with the English philologist All functions of the English article are directed towards either determining the meaning of the noun or its grammatical relations. Its semantic function is considered to be its ability to point out the generalization or specification (узагальненість або конкретність) of some notion, expressed by the noun. Its morphological function is to serve the index (слугувати показником) of the noun as a part of speech (compare: rich (багатий) and the rich (багачі)). Its syntactic function is to separate the noun group with its attribute from other parts of sentence. So, the English article is the auxiliary word-morpheme which functions in the sphere of one part of speech – the noun, serving as its formal index. (Це допоміжне слово-морфема, яка функціонує у сфері однієї частини мови – іменника, обслуговуючи її як формальний показник). In reality, the article does not have a lexical-grammatical meaning, as true words, but only a grammatical-functional meaning, which is realized, like by morphemes, by its connection with the noun and is the component part of the common meaning of this combination. The research highlighted in some linguistic works opposes the theory of existence of three articles in the English language. According to this theory the English language posseses besides the definite and the indefinite article also the so-called “zero article” (that is the meaningful absence of the article before the noun). In reality some special meaning is acquired in some special cases by the noun itself which can be easily proved by the example of the proper names noun class that are used without articles. The cases of article usage in the English language are very different. Along the distinct grammar function of the article, we can also observe in many word groups a lot of such cases when the article has a purely lexical meaning, that is it, in fact, has become the constituent part of the word and its usage is practically unmotivated (for example, the usage of the article with river names or in such names as the Crimea, the Hague). The main functions of the definite article in English are to determine and to generalize (визначальна та узагальнювальна). When the function of the article is to determine, it shows that the object, the person or the phenomenon, denoted by a noun, have some individual features that separate them from other objects, persons or phenomena of the same class, for example: The boy is holding a little flag. ((Цей) хлопчик держить прапорець). Being used in the function to generalize, the definite article gives to the noun in the singular form the meaning of the generalized notion – of the whole class of such subjects (persons, phenomena), e.g.: the pine does not grow here/ сосна тут не росте. The main function of the indefinite article is to classify (класифікаційна). The indefinite article singles out a separate object (person) from the class which it belongs to, not ascribing to it any individual features in comparison with other objects (persons) of this class. The object is considered not from the point of view of its individual peculiarities, but as one of the objects that make up the following class: a book – “книжка взагалі або якась книжка” на відміну від зошита, газети, журналу тощо. The absence of the article in Ukrainian does not mean that similar notions cannot be expressed in it with the help of other means. Such means are usually word order, intonation and different lexical means. Very often those functions, performed in English with the help of definite and indefinite articles, are expressed by the word order in Ukrainian. In particular, when we mention some object or person in the classifying meaning for the first time, this noun is usually put at the end of the sentence, e.g.: Вас чекає хлопчик. (Compare: A boy is waiting for you). When the name of the object or person is used in the same sentence with the individualized meaning, then it is placed at the beginning of the sentence, e.g.: Хлопчик чекає на вас. (Compare: The boy is waiting for you). The same with sentences: Там зупинилася машина. Машина дуже красива. (Compare: A car has stopped there. The car is very beautiful.) In all these cases the noun is correspondingly singled out with intonation. Alongside with the word order and intonation the Ukrainian language possesses a number of words – pronouns of different types that are used similarly as the English article is used. Ukrainian demonstrative pronouns (вказівні займенники – той, цей) are used in the function similar to the function of the English definite article; the function, close to the function of the English indefinite article is performed by Ukrainian pronouns якийсь, який-небудь, один, кожен, будь-який. Compare: Have you an interesting book? – Є у вас (якась) цікава книжка? I’ve bought a very interesting book. – Я купив (одну) дуже цікаву книжку. A child can understand that. – (Будь-яка, кожна) дитина зможе це зрозуміти. Here is the book you want to read. – Ось (та) книжка, яку ви хочете читати. The boy ran home. – (Цей) хлопець побіг додому. The difference lies in the fact that in English the presence of the article is obligatory in the mentioned cases, whereas in Ukrainian the usage of the mentioned pronouns is optional. The meaning of the sentence does not change whether they are present before the noun or not. Sometimes the Ukrainian sentence sounds better if before a noun there is a pronoun, equivalent to the English article: Хто це приніс? – Якийсь маленький хлопчик. Compare: Маленький хлопчик. In many cases the presence of such pronouns before nouns is felt as unnecessary, though possible according to the sense of the sentence, and makes the Ukrainian sentence less common. Compare: Коли я йшов додому, я зустрів якусь жінку. Ця жінка несла якусь велику корзину. Ця корзина була, мабуть, дуже важка... It would be more natural to say: Коли я йшов додому, я зустрів жінку. Жінка несла велику корзину. Корзина була, мабуть, дуже важка... When the usage of some of the pronouns цей, той, якийсь, який-небудь, будь-який, кожен, один before the noun is obligatory, that is it cannot be omitted without changing the meaning of the sentence, then the corresponding English sentence will not contain an article but one of pronouns this, that, any, every, each or the numeral one on this place. Compare, e.g.: Ви можете взяти будь-яку книжку. – You may take any book. Thus, the mentioned above Ukrainian determiners of a noun have more independent meaning regarding it, than the article regarding the noun in the English language. While in Ukrainian the meaning of definiteness or indefiniteness is rendered in such cases beyond the boundaries of a separate word but within the boundaries of a word combination, in English this tint of meaning is brought in by an article, a word-morpheme, into the meaning of a separate word. (Тоді як в українській мові значення означеності або неозначеності в подібних випадках передається поза межами окремого слова в межах словосполучення, в англійській мові цей відтінок вноситься артиклем, тобто словом-морфемою, в значення окремого слова.) [5; 48–51]. Discussion questions and exercise tasks: I. Consider your answers to the following: 1. Characterize prepositions as a part of speech in English and Ukrainian languages. What type of relations do they express? 2. What are the groups of prepositions differentiated according to their structure in the English language? 3. What types of Ukrainian prepositions can be singled out according to their origin? 4. Characterize conjunctions as a part of speech in English and Ukrainian languages. What type of relations do they express? 5. What types of conjunctions can be differentiated in English and Ukrainian languages? 6. Describe particles as a part of speech in English and Ukrainian languages. 7. Dwell upon the types of particles in two contrasted languages. Point out towards similarities and differences in distinguishing groups of particles. 8. Characterize “modal words” as a part of speech. What type of modality do they express? 9. What are the groups of modal words differentiated in the English language? 10. Dwell upon the problems of differentiating “modal words” into a separate part of speech in Ukrainian. 11. Characterize interjections as a part of speech. 12. What is the difference between “primary” and “secondary” interjections in English and Ukrainian languages? 13. Present the classification of interjections based on the semantic principle. Provide examples in both languages. 14. Characterize the English article as a part of speech. Dwell upon the problems of its grammatical nature description in the English language in comparison with other Germanic languages. 15. What are the means of rendering the English article into the Ukrainian language? II. Underline prepositions in the sentences/passages below. Comment upon the types of found prepositions. a) in the English language: 1. Eleven fifty with the tip (conversation). 2. And she is in the new situation (conversation). 3. She’s still on the phone (conversation). 4. He’ll go with one of the kids (conversation). 5. Late one morning in June, in the thirty first year of his life, a message was brought to Michael K as he raked leaves in the De Waal Park (fiction writing). 6. You can’t, you can’t rely on any of that information (conversation). 7. She confided in him above all others (fiction writing). *The material is taken from “Longman Student Grammar of Spoken and Written English” by Susan Conrad, Douglas Biber, Geoffrey Leech, Pearson Education Limited, 2003. – P. 28–29. b) in the Ukrainian language: Прийменник. Прийменник – частина мови, на перший погляд неважлива. І справді, яким чином можуть дрібненькі слова впливати на зміст довжелезних, закручених, сповнених високого змісту речень? Але ж маємо визнати, що така, здавалося б, непомітна частина мови відіграє далеко не останню роль у сприйнятті вилитих на папір думок. Більше того, неправильне вживання прийменників може призвести до цілковитого спотворення змісту написаного (або вимовленого). “Над” чи “під”, “до” чи “після” – ось вони, слова, яким притаманна особлива цінність. Позбавлені будь-якої емоційної забарвленості, експресивності, здатності викликати яскраві образи, вони виявляються не просто ультра-функціональними, а й зручними у застосуванні. До речі, недарма під час вивчення іноземних мов вживанню прийменників завжди приділяють увагу, яку невтаємничені називають надмірною. Отже, не варто недооцінювати значення прийменників, коли йдеться про непересічний процес оформлення потоку думок у вишукані речення. Пам’ятаймо про прийменники! (Євгенія Афіногенова) *The material is taken from the article “Цікава морфологія” // Урок Української. – № 5–6, 2006. – P. 54.
III. Underline conjunctions in the sentences/passages below. Comment upon the types of found conjunctions. a) in the English language: 1. Mother and I saw it (conversation). 2. I don’t want to speak too soon, but I think I have been fairly consistent this season (newspaper writing). 3. Is this necessarily good or bad? (academic writing). 4. The donkeys did not come back, nor did the eleven men, nor did the helicopter (fiction writing). 5. The couple were both shoved and jostled (conversation). 6. It’s yes or no, isn’t it? Either you agree with it or you don’t agree with it (newspaper writing). 7. We used not only the colors reflected from mineral surfaces but also the colors transmitted through minerals in microscopic thin sections (academic writing). 8. Neither Zack nor Jane had slept that night, but they looked happy anyway (fiction writing). 9. You can hold her if you want (conversation). 10. As they watched, a flash of fire appeared (fiction writing). *The material is taken from “Longman Student Grammar of Spoken and Written English” by Susan Conrad, Douglas Biber, Geoffrey Leech, Pearson Education Limited, 2003. – P. 30–31. b) in the Ukrainian language: Сповідь … сполучника. Неподобство! Куди поділася справедливість? Завжди вона десь вештається, коли треба втішити ображену душу. Кожна з частин мови має назву, що значною мірою віддзеркалює її сутність. Дієслово – тут і неуку зрозуміло: слово дії, руху, зміни, у ньому криються динаміка і статика, мінливість та спокій. Іменник – це ім’я, назва. Вказівка на предмет, а прикметник – ознака, його характерна риса. Числівник – кількість, а вигук – і пояснювати соромно. Чому ж тоді сполучник є сполучником? Хіба це вичерпна характеристика його різнобічної діяльності? Ну. Гаразд, ніде правди діти, поєднав кілька разів самотні серця, себто слова, примирив друзів. Що посварилися, познайомив новеньких. Іншим разом навіть клонуватися довелося, щоб зібрати цілий гурт однодумців (однорідних членів речення, хто не зрозумів). Навіть на поступки йшов: то вигукував дзвінко “і”, якщо поряд видніється привітний приголосний, то переходив на таємничий “й”, коли помічав неподалік голосного. Але ж це – лише один із образів, у які втілюється сполучник. Хіба можна залишити без уваги його чудернацьку звичку протиставляти одне поняття іншому, знаходячи в одного з них певну перевагу й не ображаючи при цьому іншого? І знову ж, зверніть увагу: як блискавично він виплутується з тенет тавтології. Але, та, проте, зате, однак – протиставляйте на здоров’я, від цього вишуканість вашої мови ніскілечки не постраждає. А хто прийде на допомогу, коли треба розборонити розбишак, які, немов молоді півники, готові атакувати одне одного? Коли, зрештою, автор перебуває у стані глибокого сумніву і прагне підкреслити це вишуканим слівцем? Чи то … чи то, не то … не то, або … або, чи … чи – на будь-який смак! Та ці уміння становлять лише мізерну частину того, на що спроможна така, здавалося б, непомітна частина мови. Хто, як не вона, майстерно порівняє явища шляхом їх зіставлення? Сполучник, більше нікому. А за потреби він може так змінитися, що й годі упізнати: не тільки … а й, не лише … але й, як … так і… ось вам і “непомітний” (такий його різновид називається градаційним). Чому ж ми зупиняємось на слові “сполучник”? Так само він може іменуватися єднальником, зіставником, а то і геть незвично – градаційником. Хоча … напевно, з усіх названих функцій єднання є найважливішою, адже сила наша – в єдності (Анна Руденко). *The material is taken from the article “Цікава морфологія” // Урок Української. – № 5–6, 2006. – P. 53-54.
IV. Underline particles in the given sentences and analyze them according to their meaning: 1) particles, expressing different shades of meaning of words, word combinations or sentences (частки, що виражають різні змістові відтінки значення слів, словосполучень або речень: а) вказівні (ось, он, онде); б) означальні (саме, якраз, точно), в) видільні (навіть, тільки, лише)); 2) particles, expressing different shades of modal meanings (частки, що виражають модальні і модально-вольові відтінки значень: а) власне модальні (мовляв, мабуть, ніби); б) стверджувальні (так, еге, атож); в) заперечні (не, ні, ані); г) питальні (чи, хіба, невже); 3) emotion expressing or emotion-strengthening particles (емоційно-експресивні та експресивно-підсилювальні частки (як, що за, адже)). Make up your own sentences with different types of particles in Ukrainian and think of their equivalents in English. 1. От сонечко вже за синю гору запало, от уже й вечір (Марко Вовчок). 2. Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Леся Українка). 3. Прийди хоч у ві сні і нахились до мене (В. Сосюра). 4. Навряд чи десь по інших країнах співають так гарно й голосисто, як у нас на Україні (О. Довженко). 5. – По-твоєму, то всі б то люди готові поїсти одні других? – Атож! Авжеж готові! (І. Нечуй-Левицький). 6. Тихо, любо жилося дитині, і ніщо не сушило серденька (Леся Українка). 7. Невже справжній смак свободи можна відчути лише в обмеженнях її? (О. Гончар). 8. Яке се щастя! Я можу зараз волю ту вволити, бо вілла та моя! (Леся Українка). *The material is taken from the text-book: Сучасна українська мова: Підручник / За ред. О.Д. Пономарева. – К.: Либідь, 2001. – P. 214–216.
|
