Фёдор Михайлович Достоевский 6 страница

При цьому специфічними рисами органу місцевого самовряду­вання є такі:

1) орган місцевого самоврядування не входить до системи ор­ганів державної влади, він виступає самостійним (організаційно відокремленим) елементом системи місцевого самоврядування. Органи місцевого самоврядування не утворюють також і власної системи органів, що суперечило б принципу автономності місце­вого самоврядування - органи місцевого самоврядування різного територіального рівня в принципі не можуть бути підпорядковані по вертикалі;

2) орган місцевого самоврядування утворюється з метою вико­нання завдань і функцій місцевого самоврядування (як самостійної форми публічної влади). Зазначене не виключає участі органів міс­цевого самоврядування в реалізації завдань і функцій держави (ви­конанням делегованих повноважень);

3) орган місцевого самоврядування становлять фізичні особи, які наділяються згідно з законом спеціальним статусом - депутата місцевої ради або службовця місцевого самоврядування. Закони України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» і «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачають, що депутатами місцевих рад і службовцями органів міс­цевого самоврядування можуть бути лише громадяни України;

4) владними повноваженнями орган місцевого самоврядуван­ня наділяється з метою вирішення питань місцевого значення (самоврядні повноваження). При цьому свої владні самоврядні повноваження орган місцевого самоврядування здійснює в інте­ресах територіальної громади (територіальних громад) та від її (їх) імені;

5) фінансування діяльності органу місцевого самоврядування здійснюється з бюджету місцевого самоврядування, з районного, обласного бюджету.

З урахуванням цих ознак орган місцевого самоврядування мож­на визначити як організаційно самостійний елемент системи міс­цевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів бюд­жетів місцевого самоврядування, районних, обласних бюджетів і являє собою колектив громадян України - депутатів місцевої ради або службовців органів місцевого самоврядування,- заснований у встановленому законом порядку для виконання завдань і функцій місцевого самоврядування, наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах в інтересах відповідної тери­торіальної громади (територіальних громад).

Види органів місцевого самоврядування визначено Конституцією України (ст. 140) та Законом України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» (статті 5, 10, 11). До них, зокрема, належать:

1. Представницькі органи місцевого самоврядування - ви­борні органи (ради), які складаються з депутатів і відповідно до закону наділяються правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Наявність представниць­кого органу, що обирається членами територіальної громади, необхідна ознака місцевого самоврядування.

Місце представницького органу в системі місцевого само­врядування досить чітко окреслено в Європейській хартії місце­вого самоврядування, яка віддає їм пріоритет з-поміж інших органів місцевого самоврядування: місцеве самоврядування здійс­нюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таєм­ним голосуванням на основі прямого, рівного, загального вибор­чого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи (ст. 3).

Це положення Хартії дістало логічний розвиток у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», який закріплює пріоритетне значення представницьких органів серед інших орга­нів місцевого самоврядування встановленням їхньої виняткової компетенції (ст. 26).

Представницькими органами згідно з Конституцією та Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» є сільські, селищ­ні, міські ради - вони представляють сільські, селищні, міські гро­мади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України (схема 34).

склад сільської, селищної, міської ради визначаєть­ся відповідною радою самостійно в межах, визначених Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських го­лів» (ст. 16). При цьому Закон передбачає, що він має становити в адміністративно-територіальних одиницях з чисельністю ви­борців:

до 3 тис- від 16 до 26 депутатів;

до 5 тис- від 20 до 30 депутатів;

до 20 тис- від 30 до 36 депутатів;

до 50 тис- від 30 до 46 депутатів;

до 100 тис- від 36 до 50 депутатів;

до 250 тис- від 40 до 60 депутатів;

до 500 тис- від 50 до 76 депутатів;

до 1 млн - від 60 до 90 депутатів;

до 2 млн - від 76 до 120 депутатів;

понад 2 млн - від 76 до 150 депутатів.

Депутати сільських, селищних, міських рад обираються гро­мадянами України, які належать до відповідних територіальних

громад.

При цьому вибори депутатів сільських, селищних рад проводять­ся за мажоритарною системою відносної більшості в одномандат­них виборчих округах, на які поділяється вся територія відповід­ного села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єднались у сільську громаду), селища (ст. 2 Закону України «Про вибори де­путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

Вибори депутатів міських рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандида­тів у депутати (далі - виборчі списки) від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатома­ндатному окрузі, межі якого збігаються з межами території відпо­відної міської громади.

Сільська, селищна, міська рада проводить свою роботу се­сійно.

Сесія ради складається з пленарних засідань ради, а також засі­дань постійних комісій ради. Сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської- відповідно сільським, селищним, міським го­ловою, а районної у місті - головою ради в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради по­винна бути також скликана на пропозицію не менш як однієї тре­тини депутатів від загального складу відповідної ради, виконав­чого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правочинному складі. її відкриває й веде голова цієї виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, селищного, міського голови і визнання їхніх повноважень.

Сесія ради є правочинною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається відкритим (зокрема поіменним) або таємним голосуванням.

Для вивчення, попереднього розгляду і підготування питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету рада створює постійні комі­сії. Постійні комісії обираються радою з депутатів ради на строк її повноважень у складі голови і членів комісії.

Районна в місті рада є представницьким органом внутрішньоміської (районної у місті) громади, яка згідно з Конституцією України не виступає самостійним суб'єктом місцевого самовря­дування. Районна у місті рада не має самостійного конституцій­ного статусу і створюється за рішенням міської ради відповідно до положень п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таку характе­ристику статусу районної у місті ради було підтверджено у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 р. № 1-рп/2000 (справа про місцеве самоврядування).

Вибори депутатів районних у містах рад проводяться за пропор­ційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району у місті (ст. 2 Зако­ну України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

2. Обласні та районні ради мають іншу, ніж сільські, селищ­ні, міські ради природу. Вони не виступають представницькими органами обласних і районних громад, оскільки Конституція України не передбачає існування таких громад і не розглядає на­селення області, району як суб'єктів місцевого самоврядування, відповідно, обласні, районні ради конституйовані як органи міс­цевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а також повно­важень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Депутати районних, обласних рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад у межах району, області.

При цьому вибори депутатів районних рад проводяться за про­порційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району.

Вибори депутатів обласних рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками від орга­нізацій політичних партій, виборчих блоків організацій політич­них партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збі­гаються з межами відповідної області (ст. 2 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

Обласна, районна рада не утворює власних виконавчих органів, а відповідні повноваження делегуються нею обласній, районній державній адміністрації.

Організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріаль­но-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів здійснює виконавчий апарат ради, який утворюється відповідною радою. Він сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії та зв'язків з територіальними громадами, місцевими органами вико­навчої влади, органами та посадовими особами місцевого само­врядування. Виконавчий апарат районної, обласної ради за поса­дою очолює голова відповідної ради.

4. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їхні виконавчі ко­мітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів вико­навчої влади - також підконтрольними відповідним органам вико­навчої влади.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради утво­рюється відповідною радою на строк її повноважень у складі від­повідно сільського, селищного, міського голови, районної в місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільсько­го, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комі­тету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету сільсь­кої, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Очолює виконавчий комітет відповідно сільський, селищний, міський голова, а районної в місті ради - голова відповідної ради.

Відділи, управління та інші виконавчі органи сільської, селищної, міської, районної в місті ради створюються радою в ме­жах затверджених нею структури і штатів для здійснення повно­важень, що належать до відання виконавчих органів сільських, се­лищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпо­рядкованими її виконавчому комітетові, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на по­саду і звільняються з посади сільським, селищним, міським голо­вою, головою районної в місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом, за погодженням із відповідними органами виконавчої влади.

Особливе місце в системі місцевого самоврядування займає сільський, селищний, міський голова, який є головною посадо­вою особою територіальної громади відповідно села (добровіль­ного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Голова здійснює три основні функції:

1) представляє територіальну громаду у відношеннях з інши­ми територіальними громадами, органами державної влади, під­приємствами, установами та організаціями; 2) головує на пленар­них засіданнях відповідної ради; 3) очолює виконавчий комітет відповідної ради.

Конституційна модель місцевого самоврядування в Україні ха­рактеризується певним дуалізмом (сільський селищний, міський голова, рада), що передбачає обрання сільського, селищного, міського голови незалежним від ради шляхом, він обирається від­повідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки і здійснює свої повноваження на постійній основі. Водночас у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 року № 1-рп/2000 (справа про місцеве самоврядування) за­значається, що функції сільського, селищного, міського голови визначають його «передусім як посадову особу виконавчого орга­ну ради та самої ради, їй підзвітну та перед нею відповідальну як за роботу виконавчого органу ради, так і за організацію роботи самої ради». При цьому статус сільського, селищного, міського голови не врівноважений зі статусом сільської, селищної, міської ради - він відповідає перед радою за наслідки роботи виконавчого органу та за власну діяльність аж до припинення наданих йому повноважень за рішенням відповідної ради за наявністю підстав, передбачених законом.

Сільський, селищний, міський голова обирається безпосеред­ньо громадянами України, які належать до відповідних територіа­льних громад за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округу, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади (ст. 2 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, місь­ких голів»).

Повноваження сільського, селищного, міського голови почи­наються від моменту оголошення відповідною сільською, селищ­ною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи.

Закон передбачає можливість дострокового припинення його повноважень у разі:

1) звернення з особистою заявою до відповідної ради про складення ним повноважень голови;

2) припинення його громадянства;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяль­ності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;

5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або оголошення таким, що помер;

6) його смерті.

Крім того, якщо голова порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення нада­них йому повноважень або в інших випадках, його повноваження можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого рефе­рендуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом та­ємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

 

 

 

* * *

Конституція України передбачає запровадження окремого ін­ституту публічної служби - служби в органах місцевого самовря­дування (муніципальної служби). Це випливає з тих положень Конституції України, в яких місцеве самоврядування закріплюєть­ся як особлива форма публічної влади.

Так, зокрема, ст. 5 Конституції визначає, що органи місце­вого самоврядування не входять в систему органів державної влади, а з положень ст. 38 Конституції випливає, що службовець органу місцевого самоврядування не перебуває на державній службі.

Отож, Конституція України розмежовує державну службу і службу в органах місцевого самоврядування як відносно самостій­ні форми публічної служби. Відповідно, службу в органах місце­вого самоврядування не можна розглядати як частину державної служби, а службовців органів місцевого самоврядування - як дер­жавних службовців, що працюють в органах місцевого самовряду­вання.

Зрозуміло, що служба в органах місцевого самоврядування має багато спільних рис з державною службою. Обидві ці служби ба­зуються на спільних принципах публічної служби - верховенства права, демократизму і законності, гуманізму, гласності, рівному доступі громадян до служби, професіоналізмі, компетентності, пріоритеті прав і свобод людини і громадянина, правової та со­ціальної захищеності службовця, позапартійності тощо.

Водночас служба в органах місцевого самоврядування харак­теризується і специфічними рисами та принципами: служіння не народові України в цілому або державі, а територіальній громаді; поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів; фінансове та матеріальне забезпечення за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, районних та обласних бюджетів; самостійність кадрової політики в системі місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реаліза­ції громадянами України права на службу в органах місцевого са­моврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їхній правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування ви­значаються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.

Закон дає визначення служби в органах місцевого самовряду­вання як професійної, на постійній основі діяльності громадян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядуван­ня, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політич­них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціаль­ного походження, майнового стану, терміну проживання на відпо­відній території.

При цьому посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджують­ся відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаче­ною законодавством України.

Основними обов'язками посадових осіб місцевого самовряду­вання є:

- додержання Конституції та законів України, інших нормати­вно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; за­безпечення відповідно до їхніх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

- додержання прав і свобод людини і громадянина;

- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома завдяки виконанню службових обов'язків, а також іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення професійної кваліфікації;

- сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, іні­ціативність і творчість у роботі;

- шанобливе ставлення до громадян та їхніх звернень до орга­нів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень куль­тури, спілкування і поведінки, авторитет органів і посадових осіб місцевого самоврядування;

- недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити ін­тересам місцевого самоврядування та держави.

Посадова особа місцевого самоврядування має право:

- на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе став­лення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

- на оплату праці залежно від посади, яку вона обіймає, рангу, якого їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи;

- на просування по службі відповідно до професійної освіти, результатів роботи та атестації;

- на безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи умови праці; на соціальний і правовий захист;

- отримувати в порядку, встановленому законодавством, від відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій, незалежно від їхніх підпорядкування та форм власності, об'єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов'язків;

- у порядку і в межах, установлених законом, отримувати ін­формацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюва­тися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керів­ників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення; вимагати проведення службового роз­слідування з метою спростування безпідставних, на її думку, зви­нувачень або підозри щодо неї;

- захищати свої законні права та інтереси в органах державної влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах міс­цевого самоврядування та в судовому порядку.

Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, уро­чисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки».

На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

1) визнані судом недієздатними;

2) які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо цю судимість не погашено і не знято в установленому законом порядку;

3) які відповідно до закону позбавлені права займати посади в органах державної влади та їхнім апараті або в органах місцевого самоврядування протягом установленого терміну;

4) які в разі прийняття на службу в органи місцевого самовря­дування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам, що є близькими родичами чи свояками.

Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути ор­ганізаторами та безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, орга­нами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень.

* * *

Конституція України (ст. 140) передбачає можливість створен­ня органів самоорганізації населення,що наділяються сільськи­ми, селищними, міськими радами частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Органи самоорганізації населення посідають особливе місце в системі місцевого самоврядування, що обумовлено їхньою приро­дою. З одного боку, вони виступають формою участі населення у вирішенні питань місцевого значення і здійснюють передані їм повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, що дозволяє характеризувати їх як владні структури, які мають певні спільні риси з органами місцевого самоврядування.

З іншого боку, органи самоорганізації населення працюють на громадських засадах (винятки можуть бути зроблені лише для їх­ніх керівників), і їх можна розглядати як специфічну форму само­організації громадян за місцем проживання - в межах мікрорайонів, вулиць, кварталів тощо, що свідчить про їхню близькість із громадськими організаціями. Тож органи самоорганізації населен­ня характеризуються як окремими рисами органу публічної влади, так і рисами громадської організації, а доцільність їхнього існу­вання обумовлена двома факторами: по-перше, прагненням ство­рити ще одні можливості для розгортання місцевої демократії, за­лучення членів територіальної громади до безпосередньої участі у вирішенні окремих питань місцевого значення (і цим наблизити процес прийняття рішень щодо надання відповідних громадських послуг до їх споживачів), по-друге, намаганням розвантажити ор­гани місцевого самоврядування від вирішення тих питань місцево­го значення, що можуть бути успішно вирішені самим населенням.

Правовий статус органів самоорганізації населення в Україні визначається Конституцією України (ст. 140), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (статті 14, 26) та Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р.

Так, Закон України «Про органи самоорганізації населення» до органів самоорганізації населення відносить будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Вони є «представницькими ор­ганами, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для ви­рішення завдань, передбачених цим Законом».

Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань місцевого значення в межах Конституції та законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та ін­ших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

їхні організація та діяльність базуються на таких принципах:

1) законності;

2) гласності;

3) добровільності щодо взяття окремих повноважень сільської, селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради;

4) територіальності;

5) виборності;

6) підзвітності, підконтрольності й відповідальності перед від­повідними радами;

7) підзвітності, підконтрольності й відповідальності перед жи­телями, які обрали орган самоорганізації населення;

8) фінансової та організаційної самостійності.

 

Порядок створення органу самоорганізації населення є таким (схема 35).

1. З ініціативою про створення органу самоорганізації населення виступають безпосередньо жителі. їхні збори (конференція) звер­таються до сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради з проханням надати дозвіл на створення органу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається та­кож ініціативна група, члени якої представлятимуть інтереси жите­лів - учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді.

 

2. Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, ра­йонної у місті (в разі її створення) ради заяву про створення орга­ну самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жите­лів за місцем проживання про ініціювання створення органу само­організації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії та номера паспорта та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.

3. Питання про створення органу самоорганізації населення вноситься на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради і розглядається на найближчому засіданні відповідної ради за участю членів ініціативної групи зборів (кон­ференції) жителів за місцем проживання. У рішенні ради про на­дання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов'язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в ме­жах якої має діяти орган самоорганізації населення.

4. Орган самоорганізації населення обирається зборами (кон­ференцією) жителів за місцем проживання на основі загального, рівного виборчого права щляхом таємного голосування жителів, які на законних підставах проживають на відповідній території. Право голосу на виборах мають жителі, які досягли на день їх про­ведення 18-річного віку. Не мають права голосу жителі, яких ви­знано судом недієздатними. Загальний склад органу самоорганіза­ції населення визначається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання.

Орган самоорганізації населення обирається у складі керівни­ка, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу самоорганізації населення вважаються особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання.

Орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішен­ням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.