Фёдор Михайлович Достоевский 8 страница

4) здійснення контрольних функцій (заслуховування звіту сіль­ського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих ор­ганів ради; прийняття рішення про недовіру сільському, селищно­му, міському голові; заслуховування звітів постійних комісій, ке­рівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради; розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом; скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у ме­жах її повноважень; прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених законом);

5) інші питання (заснування засобів масової інформації відпо­відної ради, призначення і звільнення їхніх керівників; прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них; створення відповідно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції; заслуховування повідомлень керівників органів внут­рішніх справ про їхню діяльність щодо охорони громадського по­рядку на відповідній території, порушення перед відповідними органами вищого рівня питання про звільнення з посади керівни­ків цих органів у разі визнання їхньої діяльності незадовільною; прийняття рішень з питань адміністративно-територіального уст­рою в межах і порядку, визначених законом; затвердження дого­ворів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції; встанов­лення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і по­рядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; прийняття в межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; створення відпо­відно до закону міліції, яка утримується за рахунок коштів відпо­відного місцевого бюджету; затвердження і звільнення керівників та дільничних інспекторів цієї міліції; затвердження відповідно до Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади; тощо).

До відання обласних, районних рад Конституція України (ст. 143) відносить:

- затвердження програм соціально-економічного та культурно­го розвитку відповідних областей і районів та контроль за їх вико­нанням;

- затвердження районних та обласних бюджетів, які формуються з коштів державного бюджету для їх відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання спільних проектів та з коштів, залучених на договірних засадах із місцевих бюджетів для реалізації спільних соціально-економічних і культурних про­грам, та контроль за їх виконанням;

- вирішення інших питань, віднесених законом до їхньої ком­петенції.

Сільський, селищний, міський голова відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»: забезпечує здійс­нення в межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних ор­ганів виконавчої влади; організує в межах, визначених законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рі­шення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури і штатів виконавчих органів ради, апа­рату ради та її виконавчого комітету; здійснює керівництво апара­том ради та її виконавчого комітету; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пле­нарних засіданнях ради; забезпечує підготовку на розгляд ради проектів програм соціально-економічного та культурного розвит­ку, цільових програм з інших питань самоврядування, місцевого бюджету та звіту про його виконання, рішень ради з інших питань, що належать до її відання; оприлюднює затверджені радою про­грами, бюджет та звіти про їх виконання; призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконав­чих органів ради, підприємств, установ та організацій, що нале­жать до комунальної власності відповідних територіальних гро­мад; скликає загальні збори громадян за місцем проживання; за­безпечує виконання рішень місцевого референдуму, відповідної ради, її виконавчого комітету; є розпорядником бюджетних, поза­бюджетних цільових (зокрема валютних) коштів, використовує їх лише за призначенням, визначеним радою; представляє територіа­льну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах із дер­жавними органами, іншими органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організа­ціями незалежно від форм власності, громадянами, а також у між­народних відносинах відповідно до законодавства; звертається до суду щодо визнання незаконними актів інших органів місцевого самоврядування, місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права та інтереси територі­альної громади, а також повноваження ради та її органів; укладає від імені територіальної громади, ради та її виконавчого комітету договори відповідно до законодавства, а з питань, віднесених до виключної компетенції ради, подає їх на затвердження відповідної ради; веде особисте приймання громадян; забезпечує на відповід­ній території додержання законодавства щодо розгляду звернень громадян та їх об'єднань; здійснює інші повноваження місцевого самоврядування, визначені цим та іншими законами, якщо їх не

віднесено до виключних повноважень ради або не віднесено ра­дою до відання її виконавчих органів.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної в місті ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені Зако­ном України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів ради. Він, зокрема:

1) попередньо розглядає проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради;

2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконав­чих органів влади, підприємств, установ та організацій, що нале­жать до комунальної власності відповідної територіальної грома­ди, заслуховує звіти про роботу їхніх керівників;

3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їхніх посадових осіб.

Сільська, селищна, міська рада може прийняти рішення про розмежування повноважень між її виконавчим комітетом, відді­лами, управліннями, іншими виконавчими органами ради та сіль­ським, селищним, міським головою в межах повноважень, наданих законом виконавчим органам сільських, селищних, міських рад.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» визна­чає групи повноважень виконавчих органів сільської, селищної, міської ради в таких сферах і галузях:

- соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

- бюджету, фінансів і цін;

- управління комунальною власністю;

- житлово-комунального господарства, побутового, торговель­ного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку;

- будівництва;

- освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту;

- регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища;

- соціального захисту населення;

- зовнішньоекономічної діяльності;

- оборонної роботи;

- вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

- забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, сво­бод і законних інтересів громадян;

- відзначення державними нагородами, відзнаками Президен­та України та присвоєння почесних звань України.

За структурою повноваження місцевого самоврядування вклю­чають:

1) власні (самоврядні) повноваження, здійснення яких пов'яза­не з вирішенням питань місцевого значення, наданням громадсь­ких послуг населенню;

2) делеговані повноваження (окремі повноваження органів ви­конавчої влади надано законом органам місцевого самоврядуван­ня), здійснення яких пов'язане з виконанням функцій виконавчої влади на місцях. Необхідність делегування окремих повноважень органів виконавчої влади органам місцевого самоврядування, як зазначено вище, випливає з принципу субсидіарності і повністю узгоджується з положеннями ст. 4 Європейської хартії місцевого самоврядування.

* * *

Регламентуючи питання делегування органам місцевого само­врядування окремих повноважень органів виконавчої влади, Кон­ституція України (ст. 143) виходить із того, що:

1) таке делегування здійснюється законом;

2) одночасно органам місцевого самоврядування державою мають бути передані необхідні для здійснення цих повноважень фінансові та матеріальні засоби;

3) стан реалізації делегованих повноважень контролюється державою.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» перед­бачає, що виконавчі органи місцевого самоврядування здійснюють такі делеговані повноваження:

- розгляд і узгодження планів підприємств, установ та орга­нізацій, що не належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, здійснення яких може викликати нега­тивні соціальні, демографічні, екологічні та інші наслідки, під­готування до них висновків і внесення пропозицій до відповід­них органів;

- статистичний облік громадян, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням зобов'язань щодо платежів до місцевого бюджету на підприєм­ствах і в організаціях незалежно від форм власності;

- здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням цін і тарифів;

- сприяння здійсненню інвестиційної діяльності на відповід­ній території;

- погодження в установленому порядку кандидатур для при­значення на посаду керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на відповідній території, які пересувають у державній власності;

- здійснення заходів щодо розширення і вдосконалення ме­режі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв'язку;

- здійснення відповідно до законодавства контролю за належ­ною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспор­ту, зв'язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об'єктів нерухомого майна усіх форм власності; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об'єктів у разі порушення екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства;

- здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів тощо.

8. Гарантії та захист прав місцевого самоврядування

Здійснення місцевого самоврядування в Україні забезпечується системою гарантій, під якими розуміють економічні, політичні та правові умови і засоби повної та ефективної реалізації терито­ріальними громадами, органами місцевого самоврядування зав­дань і функцій місцевого самоврядування.

Гарантії місцевого самоврядування поділяють на загальні та спеціальні.

До загальних гарантій місцевого самоврядування відносять до­сягнутий рівень розвитку країни, тобто ті економічні, політичні, соціальні, духовні відносини, які склалися в суспільстві. Відповід­но, можна говорити про економічні, політичні, соціальні та духов­ні гарантії.

Так, до економічних гарантій належить економічна система, засади якої отримали закріплення в Конституції України. Політич­ні гарантії пов'язані з демократичним державним режимом Украї­ни, відносно децентралізованою системою територіальної органі­зації влади. До духовних гарантій слід віднести наявну в Україні систему культурних та ідеологічних цінностей, загальний рівень суспільної свідомості, стан усвідомлення широкими верствами на­селення природи та призначення місцевого самоврядування.

Спеціальні аоо правові гарантії - правові засоби, які забезпе­чують нормальну організацію та функціонування місцевого само­врядування. Вони встановлені в Конституції та законах України і спрямовані на забезпечення й захист прав місцевого самоврядування, його самостійність та ефективність.

Найважливіші правові гарантії місцевого самоврядування ді­стали закріплення в Конституції України та Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Гарантіями організаційної самостійності місцевого самовря­дування є:

- положення Конституції України про те, що органи місцевого самоврядування не входять до єдиної системи органів державної влади (ст. 5), а служба в органах місцевого самоврядування висту­пає самостійним видом публічної служби (ст. 38);

- віднесення питань обрання органів місцевого самоврядуван­ня, обрання чи призначення посадових осіб місцевого самовряду­вання до повноважень місцевого самоврядування;

- встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона органам виконавчої влади та їхнім по­садовим особам втручатися в законну діяльність органів і посадо­вих осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією та законами України до повноважень ор­ганів і посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випад­ках, передбачених законом;

- встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 21) заборона обмежувати права територіальних громад на місцеве самоврядування за винятком умов воєнного чи надзвичайного стану.

- Гарантіями фінансово-економічної самостійності місцевого самоврядування є:

- встановлення Конституцією України (ст. 142) матеріальної та фінансової основи місцевого самоврядування;

- положення Конституції України щодо захисту законом права комунальної власності на рівних умовах із правами власності ін­ших суб'єктів (ст. 13);

- закріплення обов'язків держави фінансувати здійснення окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих органам місцевого самоврядування (ст. 143 Конституції України), та ком­пенсувати витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забез­печені відповідними фінансовими ресурсами (ст. 67 Закону Украї­ни «Про місцеве самоврядування в Україні»);

- передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування

в Україні» (ст. 61) заборона втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів, за винят­ком випадків, передбачених законом;

- передбачений Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 62) обов'язок держави фінансово підтримувати місцеве самоврядування, брати участь у формуванні доходів місцевих бюдже­тів, здійснювати контроль за законним, доцільним, економним, ефек­тивним витрачанням коштів і належним їх обліком, гарантувати орга­нам місцевого самоврядування дохідну базу, достатню для забезпе­чення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб;

- передбачене Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (статті 68-70) право органів місцевого самоврядування мати позабюджетні кошти, встановлювати місцеві податки і збори, випускати місцеві позики, лотереї та цінні папери тощо.

Гарантіями захисту прав місцевого самоврядування є:

- передбачена Конституцією України обов'язковість до вико­нання на відповідній території актів органів місцевого самовряду­вання (ст. 144) та актів, прийнятих шляхом місцевого референдуму;

- судовий порядок захисту права місцевого самоврядування (ст. 145 Конституції України);

- встановлена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 72) підзвітність і підконтрольність місцевих дер­жавних адміністрацій районним, обласним радам;

- передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» відповідальність органів і посадових осіб місцевого са­моврядування перед територіальними громадами (ст. 75), перед юридичними і фізичними особами (ст. 77);

- встановлені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 71) заборона для органів виконавчої влади, їхніх посадових осіб втручатися в законну діяльність органів і посадо­вих осіб місцевого самоврядування та обов'язок місцевих держав­них адміністрацій повідомляти відповідні органи місцевого са­моврядування про розгляд ними питань, що зачіпають інтереси місцевого самоврядування;

- право органів і посадових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих ор­ганів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територі­альних громад, органів і посадових осіб місцевого самоврядування (ст. 71 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Аналіз наведених положень чинного законодавства свідчить про те, що правові гарантії спрямовані на:

по-перше, створення умов, які унеможливлювали би будь-які порушення прав і законних інтересів місцевого самоврядування з боку органів державної влади, підприємств, організацій тощо, а також органів і посадових осіб місцевого самоврядування (в останньому випадку мова йде про захист прав територіальної громади, її окремих членів на участь у здійсненні місцевого само­врядування);

по-друге, припинення порушень прав і законних інтересів міс­цевого самоврядування;

по-третє, поновлення порушених прав і законних інтересів місцевого самоврядування.

Охорона, захист, припинення порушень і поновлення поруше­них прав місцевого самоврядування може здійснюватися за допо­могою багатьох засобів правового захисту, проте центральне місце в системі правових гарантій захисту прав місцевого самовряду­вання посідає судовий захист. «Місцеві власті, йдеться в ст. 11 Європейської хартії місцевого самоврядування - мають право ви­користовувати засоби правового захисту для забезпечення вільно­го здійснення своїх повноважень і поважання принципів місцевого самоврядування, які втілені в конституції чи національному зако­нодавстві».

Характеризуючи роль судів у механізмі захисту прав місцевого самоврядування, передовсім, слід зазначити, що судовий захист прав місцевого самоврядування є конституційним принципом (ст. 145 Конституції України).

Відповідно до положень Конституції України та Європейської хартії місцевого самоврядування Закон України «Про місцеве са­моврядування в Україні» (ст. 71) передбачає право органів і поса­дових осіб місцевого самоврядування звертатися до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, інших органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад, повно­важення органів і посадових осіб місцевого самоврядування. Про­цедура звернення до суду посадових осіб та органів місцевого са­моврядування, окремих громадян установлюється у відповідних процесуальних кодексах.

 

 

Фёдор Михайлович Достоевский

(30 октября 1821 года—28 января 1881 года)

 

Доклад подготовил

Ученик 10А класса Аистов Артем

 

САМАРА 2013

Фёдор Миха́йлович Достое́вский ( 30 октября [11 ноября] 1821, Москва, Российская империя —28 января [9 февраля] 1881, Санкт-Петербург, Российская империя) — один из самых значительных и известных в мире русских писателей и мыслителей.