Політична участь та її основні форми. Фактори, що визначають види політичної участі.

Політична участь — це здійснення або підтримка певних акцій з метою висловлення Інтересів, позицій, вимог, на­строїв, що панують у масах, формування їх у конкретні ви­моги; здійснення тиску на органи влади, аби домогтися їх виконання, заявити свій протест чи підтримати певні рішен­ня та дії.

Форми політичної участі: голосування на місцевих та національних виборах і референдумах. Участь у прийнятті рішень. Участь у виборчих кампаніях, членство у політичних партіях, у групах тиску, у політичних демонстраціях, акціях протесту, інших формах громадянської непокори.

 

Політичне відчуження та його прояви.

Політичне відчуження держави проявляється як неучасть або недостатня співучасть у виборі історичної перспективи та шляхів її реалізації. Тому деформація соціальної організації відбувається через надмірну її бюрократизацію, держави - через тоталітаризм.

Особливим моментом політичного відчуження є втрата народними масами здатності до соціальної творчості, яка повністю привласнюється, монополізується владною елітою. Засобом відчуження держава стає і тоді, коли відмовляється від участі в розвитку або концентрує свою діяльність лише на культурній моделі розвитку: надмірного значення набуває її пропаганддистський апарат, суспільні стосунки починають тяжіти до ідеологічних взаємин. Здатність держави лише до організації ефективного виробництва перетворює її у сукупність аміністративних органів господарювання (міністерство міністерств). Якщо ж вона зайнята лише вилученнями і виробництвом ресурсів розвитку, то швидше нагадує гігантську структуру інноваційно-технологічного спрямуванняю

Закрита політична поведінка (політична іммобільність) також може проявлятися в різних формах, а саме:

· виключеність з політичних відносин, зумовлена низьким рівнем розвитку особи або суспільного розвитку взагалі;

· політична виключеність як результат недосконалості політичної системи, розчарування в політичних інститутах і лідерах та байдужості до їхньої діяльності;

· політична апатія як форма не сприйняття політичної системи, відмова від будь-яких форм співпраці з нею. Може бути результатом насадження політичної системи насильницьким шляхом - придушенням масових соціальних і політичних рухів, окупацією тощо.

· політичний бойкот як вияв активної ворожості до політичної системи та її інститутів.

Ці форми закритої політичної поведінки є виявами політичної відчуженості, яка полягає в зосередженні зусиль індивіда на розв’язанні проблем особистого життя та їх відриві і протиставленню життю суспільному і політичному, зокрема. В міру зростання політичної відчуженості укорінюється згубна для існування політичної системи суспільства думка, що кожен захищає себе сам, і надіятися на підтримку офіційних владних структур немає сенсу.

Політичне відчуження - процес, який характеризується сприйняттям політики, держави, влади як чужих сил, які панують над людиною, пригнічують її.

Більше того, політики виділяють таке явище абсентеїзм - ухилення виборців від участі в голосуванні на виборах різного рівня.

Абсентеїзм як в Україні, так і в інших державах пояснюється аполітичністю громадян, їх пасивністю, виявленням недовіри до всіх кандидатів і до влади загалом. «Не голосувати – теж позиція». Таке ухиляння – в основному прояв соціально-політичної апатії, байду-

жого ставлення людей до здійснення своїх політичних прав. Основними причинами

цього явища є: низький рівень політичної активності громадян; висловлення пасив-

ного протесту населення проти антидемократичного законодавства, недосконалої

виборчої системи, існуючого політичного режиму чи форми правління взагалі; праг-

нення людей бути над політикою як осереддям зіткнення егоїстичних інтересів та

амбіцій; несприйняття конкретних рішень інститутів влади, економічних реформ.