АНТИЧНАЯ ФИЛОСОФИЯ.ФИЛОСОФСКИЕ ШКОЛЫ РИМСКО-ЭЛИНИСТИЧЕСКОГО ПЕРИОДА.

Задача 1. Річний баланс фірми виглядає наступним чином:

Активи		Пасиви
Основні активи		Власні кошти
Запаси сировини		Резерви
Незавершене виробництво		Довгострокова заборгованість
Запаси готової продукції		Короткострокова заборгованість
Дебіторська заборгованість		Кредиторська заборгованість
Грошові кошти
Короткострокові фінансові вкладення
Інші поточні активи
Баланс		Баланс

За допомогою абсолютних показників забезпеченості запасів джерелами їх формування необхідно оцінити фінансову стійкість підприємства.

1. Власний оборотний капітал > Запаси – підприємство має абсолютну фінансову стійкість

2. Власний оборотний капітал + Довгострокові забов’язання > Запаси - підприємство має нормальну фінансову стійкість

3. Власний оборотний капітал + Довгострокові забов’язання + Короткові кредити банків > Запаси - підприємство має нестійкий фінансовий стан

4. Власний оборотний капітал + Довгострокові забов’язання + Короткові кредити банків < Запаси - підприємство має кризовий фінансовий стан

1) ВОК=(4000+1000)-(4500+300)=200

2) ВОК + ДЗ = 200+2000=2200

 

Фінансова стійкість – це відображення постійного перевищення доходів над витратами, яке забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє нормальному здійсненню процесу виробництва та реалізації продукції. Фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо-господарської діяльності підприємства і є головним компонентом його загальної стійкості. Аналіз фінансової стійкості дозволяє відповісти на запитання наскільки ефективно підприємство керувало фінансовими ресурсами на протязі досліджуваного періоду. Важливо, щоб стан фінансових ресурсів відповідав вимогам рингу і потребам розвитку підприємства.

 

Задача 2. На основі даних, що наведені, необхідно розрахувати відповідні коефіцієнти, та проаналізувати їх:

а) рентабельність сукупного капіталу;

б) рентабельність власного капіталу;

в) рентабельність активів;

г) чисту рентабельність реалізації продукції;

д) чисту рентабельність виробництва.

 

Пасив Кредиторська заборгованість довгострокові позикові кошти статутний капітал нерозподілений прибуток
Баланс
Звіт про фінансові результати
Виручка від реалізації Витрати на виробництво Результат від реалізації Результат від іншої реалізації Доходи та витрати від позареалізаційних операцій Прибуток Платежі до бюджету Чистий прибуток	-10000

 

А) прибуток до оподаткування:балнас (сер. Значення)=20000:102417

Б) чистий прибуток:вк=14000:8900+2000

В) Чистий прибуток:баланс=14000:102417

Г) чистий прибуток:виручка=14000:100000

Д) чистий прибуток:собівартість=14000:72000

 

Рентабельність — це показник, який характеризує економічну ефективність (відносний показник), що порівнює отриманий ефект із витратами або ресурсами, які використовуються для досягнення цього ефекту. У групі коефіцієнтів рентабельності інвестицій розраховуються два основних показника: рентабельність сукупного та власного капіталів.

Рентабельність власного капіталу— фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання власного капіталу. Показує, яка віддача (норма прибутку) на вкладений власний капітал. Максимізація цього показника – головне завдання управління підприємством.

Рентабельність сукупного капіталу становить значний інтерес насамперед для інвесторів.

Рентабельність активів фінансовий коефіцієнт, що характеризує ефективність використання всіх активів підприємства.Рентабельність активів розраховується як частка від ділення чистого прибутку або прибутку від звичайної діяльності до оподаткування, на середньорічну величину активів. Тобто показує скільки прибутку припадає на 1 грн. активів.

Відмінності між чистою та операційною рентабельністю зумовлюються наявністю позаолераційних доходів та витрат, зокрема доходів від іншої реалізації та фінансових витрат. Якщо чиста рентабельність є значно меншою від операційної, то це може означати, що підприємство значною мірою здійснює свою діяльність за рахунок позикових коштів і має значні процентні виплати за банківськими кредитами та іншими позиками. Якщо чиста рентабельність перевищує операційну, це свідчить про вигідну реалізацію необоротних активів або фінансових інвестицій.

Рентабельність сукупного капіталу (RROA) - характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для одержання прибутку, тобто який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства

 

Задача 3. Визначити оборотність дебіторської заборгованості підприємства і період її погашення якщо оборотні кошти у звітному році склали 345 тис. грн.., частка дебіторської заборгованості в оборотних коштах - 12,5%, а виручка від реалізації продукції складала 2 674 тис. грн.

345000-100%

Х- 12,5

Дебіторська заборгованість=43125

К.об.деб.заборг.=2674000:43125=62

Період оборотності=365:62=5,9

 

 

Коефіцієнт оборотності запасів дає можливість встановити швидкість обороту запасів для забезпечення виконання завдання з продажу (реалізації) готової продукції (товарів, робіт, послуг).

Чим більше значення цього коефіцієнта, тим вищий рівень обо­ротності запасів, що позитивно відображається на забезпеченні обся­гу реалізації продукції.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості - коефіцієнт рівний відношенню отриманої виручки від реалізації продукції до середнього залишку всієї дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує скільки разів у середньому протягом року дебіторська заборгованість перетворювалась у грошові кошти.

Висока оборотність дебіторської заборгованості відображає поліпшення платіжної дисципліни покупців (а також інших контрагентів) - своєчасне погашення покупцями заборгованості перед підприємством і (або) скорочення продажів з відстрочкою платежу (комерційного кредиту покупцям). Динаміка цього показника багато в чому залежить від кредитної політики підприємства, від ефективності системи контролю, що забезпечує своєчасність надходження оплати.

Оборотність дебіторської заборгованості оцінюють спільно з оборотністю кредиторської заборгованості. Сприятливою для компанії є ситуація, коли коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості більше коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості.

 

 

АНТИЧНАЯ ФИЛОСОФИЯ.ФИЛОСОФСКИЕ ШКОЛЫ РИМСКО-ЭЛИНИСТИЧЕСКОГО ПЕРИОДА.

КИНИЗМ, философское учение, согласно которому наилучшая жизнь – это естественное, свободное от обладания чем бы то ни было, избавленное от условностей и прочих искуственных сложностей существование, подобное жизни собаки. ЭПИКУРЕИЗМ – одна из наиболее влиятельных школ эллинистической философии. Основным идейным содержанием и теоретическим обоснованием практикуемого образа жизни сторонников этой школы является философская система ее основателя Эпикура (ок. 341–270 до н.э.). СКЕПТИЦИЗМ - это течение, возникшее в конце 4 века дон. эры. Основатель - Пиррон из Элиды. он не писал трактатов, так как считал, что истина не достижима, а мудрость состоит в том, что бы вождерживаться от всякого суждения - и отрицания чего-либо и утверждения.

Стоики (Стоицизм) - представители Ф. Учения конца IV в. до н.э. на базе эллинистической культуры в связи с распространением космополитических и индивидуалистических идей и развитием техники, на основе матем. знаний. ГНОСТИЦИЗМ — религиозно-философское течение периода поздней античности. Возник в 1 в. в вост. части Римской империи как синтез вавилонских, иранских, египетских, иудейских и др. религиозно-мифологических представлений и культов, греч. философии и христианских идей.