Учет фактора времени в финансовом менеджменте, функции сложного процента.Перше що привертає до себе увагу коли людина сприймає навколишній світ це його мінлива, якісна та кількісна різноманітність. Світ єдиний, але він існує у вигляді сукупності речей та явищ. Існування окремих відмежованих один вид одного в просторі та в часі явищ та предметів, визначається як категорія одиничне вона виражає те що притаманне лише даному об’єкту. В той час будь-який об’єкт є елементом схожої системи речей. Спільність властивостей та відношень речей виражається у категорії загальне. Загальне не може існувати поза одиничним тобто будь-який об’єкт є єдністю загального і одиничного. Проміжною ланкою між загальним і одиничним є особливе.
40.Причина і наслідок. Всі науки при вивчені тих чи інших явищ намагаються розкрити причини їх виникнення, розвитку, перетворення чи перехід в інший стан, знання явищ, процесів це перед усім знання причини появи цих явищ. Причина та наслідок це співвідносні поняття, явища яке викликає до життя інше явище виступає відносно нього як причина. Результатом дії причини є наслідок. Причинність-це такий зв’язок між явищами при якому щоразу коли існує одне за ним існує інше явище. Причинний зв’язок має універсальний характер тому що він притаманний всім речам та явищам. Тих вчених які визнають причино-наслідкові зв’язки називають дитерменістами. Існування цих зав’язків відображається в законі-причинності.
41. Можливість та дійсність Велике значення середкатегорії діалектики займають категорії можливого та дійсного. Як відомо з нічого не може виникнути щось. Завжди нове виникає на основі умов які закладені в попередній хід розвитку. Буття нового в його потенційному етапі є можливістю. Наприклад, дитина з’являючись на світ має багато потенціалів: говорити, ходити, мислити. Під дійсністю слід розуміти актуально існуюче, тобто все, що знаходиться в зародковому, зрілому та згасаючому стані. Існують різні види можливостей: 1.Можливості одиничних та загальних речей; 2.Формальна та реальна можливість. Формальна можливість не має умов для переходу в дійсність, а реальна має такі умови. 42. Зміст та форма Будь-який об’єкт в дійсності являє собою єдність змісту та форми. У світі не має і не може бути змісту взагалі, а є тільки певним чином оформлений зміст. Під змістом розуміють склад усіх елементів об’єкту, єдність його властивостей та внутрішніх процесів. Наприклад, ручка щоб писати; автомобіль перевозити пасажирів та вантажів. Під формою розуміють спосіб зовнішнього вираження змісту. Наприклад, ручка ─ колір,матеріал, протяжність. Форма та зміст ─ це певне співвідношення одних і тих самих речей. Як форма так і зміст можуть виражати властивості як одиничних так і загальних речей. 43. Поняття розвитку та принцип історизму. Поняття розвитку відрізняється від категорії зміни, ти що зміни універсальні і виражають будь-які явища діяльності. Розвиток – це і є особливий тип змін. Ті чи інші зміни проходять в об’єктах і постійно видозмінюються. Для того, щоб прослідкувати процес зміни необхідно вибрати певний часовий проміжок. Протяжність цього часового проміжку може бути від 1 хв. До 100 тис. р. Прикладом такого розвитку може бути розвиток літосфери, розвиток людських знарядь праці та розвиток живих організмів. Цей розвиток може носити, як якісний так і кількісний характер. Розвиток – це процес довгих накопичуваних поступальних складних систем в достатньо великих інтервалах часу. Для того, щоб краще зрозуміти сутність розвитку використовують принцип історизму. Суть даного принципу полягає в тому, що для отримання певної інформації про те чи інше явище необхідно отримати таке джерело інформації від очевидця подій або дослідника, який вивчає явища.
44. Закон переходу кількісних змін в якісні. В сер. 19 ст. німецький філософ Георг Гегель, досліджуючи закономірності в природі та суспільстві створив з основних закони діалектики. Першим із них є закон переходу кількісних змін в якісні. Суть даного закону полягає в тому, що при накопичені певних кількісних змін даного об’єкту відбувається швидкий перехід до іншого. Якісні зміни є наслідком нагромадження кількісних змін, які порушують міру явища як даної якості. Наприклад: вода (одна якість) нагріваючись (зміна к-ті) стрибком (100 С) переходить в іншу якість (пар); студент (одна якість) накопичуючи знання стрибком (в день випуску) переходить в іншу якість (спеціаліст). В даному законі стрибок – це є швидкий перехід від однієї якості до іншої. В даному законі використовуються також такі категорії, як: якість, кількість, міра. Цей закон, як і інші закони діалектики є універсальним тому, що він стосується різних об’єктів, речей та явищ. Таким чином цей закон є взаємозв’язком та взаємодією якісних та кількісних сторін предмету, коли непомітні кількісні зміни нагромаджуючись стрибком переходять до якісних змін.
45. Закон єдності та боротьби протилежності. Слідуючим законом діалектики є закон єдності та боротьби протилежностей. Згідно цього закону в основі всіх речей та явищ є діалектична суперечність. Це означає, що всі ці речі можуть існувати завдяки своїм протилежностям. Прикладом цього може бути: доба – день і ніч; атом - +,-; колір – білий і чорний; людина – добро і зло, молодість та старість, життя та смерть. Всі ці приклади свідчать про те, що єдність будь – якої речі або явища можлива завдяки її діалектичним протилежностям. Діалектична суперечливість – це така суперечливість, яка є складовою в основі кожної речі. Суперечності поділяються на антагоністичні та неантагоністичні. Прикладом антагоністичної суперечності можуть бути соціальні класи, як раби та рабовласники. Таким чином даний закон є законом в силу якого всім речам властива внут. суперечливість, яка водночас є джерелом їх розвитку.
46. Закон діалектичного заперечення. Закон діалектичного заперечення полягає в тому, що поява будь-якого нового явища виникає на основі старого або попереднього стану. Якщо у звичайному розуміння заперечення можна замінити словом «ні», то в діалектичному запереченні – це є розвиток нового за рахунок заперечення старого від якого народження нове. Наприклад: на місце старої людини приходить молода, але це стає можливим завдяки існування старої; на місці старого дерева виростає нове, але поштовх до появи став можливим завдяки старому дереву. Виникаючи нове явище не просто заперечує попереднє, але і бере від нього все потрібне і позитивне для розвитку. Цей закон має форму кола або спіралі у розвитку (старе-нове-старе-нове-старе…). Таким чином сутність закону діалектичного заперечення полягає у появі будь-якого нового явища за рахунок існування попереднього або старого стану.
47. Поняття матеріального і духовного життя суспільства Людина живе завдяки процесу виробництва матеріальних благ. В цьому процесі створилися не тільки матеріальні блага, але і відтворені суспільні відносини. Виробництво—процес взаємодії людини з природою. В процесі виробництва людина створює необхідні їй засоби існування. Трудова діяльність мала для людини такі наслідки: 1.Організм людини почав пристосовуватись до трудової діяльності 2.Праця стимулювала виникнення та розвиток мовлення Основні риси, які відрізняють людину від тварин: виробництво знарядь праці, членорозподільна мова, здатність до абстрактного мислення. Якщо діяльність тварини являє собою просте пристосування до природи, то діяльність людини передбачає видозміни цієї природи. До духовного виробництва слід віднести такі сфери людського життя(мистецтво, література, релігія). Особливою рисою духовного виробництва є наявність творчості. Саме вона дає можливість створювати об’єкти духовного виробництва.
48. Поняття суспільно-економічної формації. Виходячи з того, що в основі людського життя є матеріальне виробництво, то слід стверджувати і те, що в його основі є самі люди. Спосіб виробництва—матеріально-економічна основа суспільства яка визначає особливість як виробництво, так і відносини що виникають в процесі виробництва. Характер та особливості розвитку суспільно-економічних відносин при особливостях виробництва відносин та продуктивних сил в поняті суспільно-економічної формації. Суспільно-економічна формація—цілісна система яка включає в себе поєднання економічних і соціальних явищ є такі типи суспільно-економічної формації: 1.Первісно-община суспільно-економічна формація 2.Рабовласницька суспільно-економічна формація 3.Капіталістична 4.Феодальна 5.Теоретична комунікативна формація 49. Базис та надбудова суспільства Кожне суспільство характеризується певним типом відносин. Ці відносини існують не тільки в суспільстві але і виникають у процесі діяльності людей. Суспільні відносини по своєму характеру дуже різноманітні: ü Економічні ü Політичні ü Культурні ü Правові ü Моральні Із усіх цих відносин виділяють 2 групи: Основні, Не основні До основних відносять матеріальні або ж економічні відносини, якщо брати всю сукупність економічних відносин в суспільстві то вони становлять його фундамент або ж базис. Базис --- це сукупність виробничих відносин, які становлять економічну структуру даного суспільства. В той же час в суспільстві існують і інші відносини, які називають надбудовними відносинами, які називають надбудовними відносинами. Надбудова---це сукупність суспільних ідей установ та відносин, що виникають на основі даного економічного базису. Надбудова включає в себе 3 елементи: · Суспільні ідеї та соціальні почуття · Різні організації та установи · Ідеологічні відносини Надбудова по відношенню до базису є вторинною але відіграє активну роль при її формуванні. 50. Діалектика розвитку продуктивних сил та виробничих відносин Взаємодія розвитку виробничих відносин та продуктивних сил в суспільстві визначається в законі відповідності виробничих відносин до продуктивних сил суспільства. Сутність даного закону полягає в тому, що в кожному суспільстві повинна існувати відповідність між продуктивними силами та виробничими відносинами. Це полягає в тому, що в кожному суспільному ладі повинна існувати дана відмінність. В разі не відповідності продуктивних сил та виробничих відносин виникає соціальна революція, яка призводить до заміни одного ладу (сфер) до іншого більш прогресивного. Яскравим прикладом може бути заміна феодального на капіталістичний лад. Це пояснювалось не відповідністю відживаючих феодальних відносин по відношенню до виникнення капіталістичних моно фактур. Таким чином даний закон вказує на необхідності продуктивних сил до рівня розвитку виробничих відносин. Крім цього закону в суспільстві існують і інші економічні закони. 51.Характеристика індивідуальної та суспільної свідомості Індивідуальна свідомість являє собою усвідомлення окремими людьми тих явищ та процесів, які оточують людину. До основних факторів, які формують індивідуальну свідомість слід віднести: 1. Рівень освіченості; 2. Сімейне виховання; 3. Місце особи в соц.. середовищі. Навідмінно від ідивідуальної, суспільна свідомість являє собою сукупність різнорідних поглядів, переконань та ідеологічних установок, які притаманні різним соціальним групам, громадянам та політичним угрупуванням. В практичному житті суспільна свідомість отримує своє вираження через такі форми як: політика, право, мистецтво, релігія, мораль. являє собою систематизоване теоретичне відбиття поглядів певного класу на політичну організацію суспільства на форми держави, на відносини між різними класами та соц. групами. Політична свідомість використовується різними групами людей за їх політичними переконаннями для отримання політичної влади. Політична свідомість є основою для формування самосвідомості основних класів суспільства. Складовою політичної свідомості є політична ідеологія, яка являє собою сукупність політичних платформ та обставин кожної із існуючих партій. 52. Характеристика політичної свідомості До найбільш поширеної форми суспільної свідомості слід віднести політичну свідомість. Вона являє собою систематизовану теоретичне відбиття поглядів певного класу, на політичну організацію, на форми держави, на відносин між різними класами і соціальними групами, вони використовуються різними групами людей за їх політичним переконанням для втримання політичної влади. Політична свідомість є основою для формування самосвідомості основних класів суспільства. Складовою політичної свідомості є політична ідеологія, яка являє собою сукупність політичних платформ і установок в кожній із існуючих партій. 53. Правова свідомість, як різновид суспільної свідомості Правова свідомість – це особлива форма суспільної свідомості, яка є сукупністю поглядів людей щодо права в державному правопорядку. Правова свідомість складається з 2 частин: • Правова ідеологія – це теоретична правова свідомість різних класів. • Правова психологія – це несистематизовані правові погляди, уявлення та почуття, які формуються в життєвій практиці людини. Правова свідомість є необхідною умовою для правового регулювання суспільства. Правова ідеологія як і політична свідомість використовується різними політичними партіями для створення політичних програм. 54. Мораль, як різновид суспільної свідомості Зачатки моралі виникають ще в первісному ладі і вона була пов’язана з звичаями та традиціями у племені. З ускладненнями сфери морального життя суспільства виникає також і різні моральні кодекси, до них відносять: заповіді, дотримання та правила поведінки. Філософія включає в себе частину знань морального спрямування, які вивчаються таким предметом як етика. Моральна свідомість – це свідомість зв’язку людини з іншими людьми у повсякденному спілкуванні. За мораллю стоїть сила переконання прикладом суспільної думки та виховання. Мораль – це система поглядів, уявлень, норм та оцінок які стосуються регулюванню поведінки людини, окремих її вчинків, створення та зміцнення моральних якостей та відносин.
55. Мистецтво, як форма суспільної свідомості До основних форм суспільної свідомості слід також віднести і мистецтво. Перші форми прояву мистецтва можна віднайти в малюнках на скелях, кістках та на дереві. Змістом цих малюнків була діяльність людини та її вірування. В результаті тисячолітньої діяльності мистецтво як форма естетичного освоєння світу перероджується з моменту виникнення класового суспільства виникають групи людей, які займались виключно мистецтвом. В класовому суспільстві мистецтво виражало інтереси заможних людей 19 ст. засобами мистецтва здійснювався протест проти існуючого ладу. Художники, поети та письменники в цей час, використовуючи свої вміння, стають на захист збіднілих верств населення. На сьогоднішній день зразки мистецтва можливо спостерігати у вигляді живопису в музеях та в картинних галереях, зразків архітектури та літератури. Таким чином мистецтво – це є особлива систематична форма суспільної свідомості та художнього сприйняття світу. 56. Релігія, як форма суспільної свідомості Філософія та релігія вважається найбільш віддаленими від економічного базису формами суспільної свідомості. За своїм походженням релігія значно старіша за філософію і виникає ще в первісному ладі. Ранні форми релігії пов’язані з обожненням природніх сил,рослин, тварин. На сьогодні відомі такі форми релігійних уявлень як: тотемізм та анімізм. Релігія виступає як форма прояву безсилля людини в її боротьбі з силами природи. Нам відомі такі основні світові релігії як: християнство (православ’я та католицизм), іслам, іудаїзм, буддизм. Свої релігійні обряди представники різних релігійних концесій проводять в храмах, соборах, синагогах. Вище переліковані споруди досить часто виступають як історичні пам’ятки. Релігія проявляється в трьох таких елементах: 1. Релігійні уявлення; 2. Релігійні почуття; 3. Культ та обрядність.
57.Розвиток філософії в Стародавній Греції Філософська думками античності набуває широкого розвитку серед мислителів стародавньої Греції, це була космоцентрична філософія, яка була орієнтована на космос, як найвищу цінність.
Особливістю філософії було існування філософських шкіл. 1. Мілетська школа її представники Фалес, Анаксишандр, Анаксимен які за першооснову брали елементи води, повітря, апейрон. Пізніше до них приєднався Гепліт Ефестій, який за першооснову брав вогонь. 2. Піфагорська її засновником стає старогрецький мислитель і математик Піфагор. За першооснову він брав числа і числові відношення. 3. Елеатська школа її засновником був Парамід на його думку в першооснові світу є потойбічні і недоступні для сприйняття людиною чутливі сутності. Були також такі відомі філософи: Платон (5-4 ст. до н.е.) який вважається засновником ідеалізму і який вважав існує з ідеї, він також доводить ідею про бесмертність душі. Арістотель (3 ст.до н.е.) він обєднав усі вчення античного світу і виразив їх у творах «Метафізика», «Фізика», «Органон» та «Політика». Арістотель критикує Платона говорячи про те що суть не в ідеях речей, а в самих речах. Арістотелю також належать відкриття основних категорій філософії (матерія, рух, простір, час). 58. Індивід як суспільне явище Для характеристики людини у філософії використовуються такі терміни як: індивід,індивідуальність, особистість. Термін «індивід» має декілька варіантів його використання: •Він вживається для визначення окремо взятого людського роду. Індивід пояснюється як один із певної кількості. Відокремленість одних людей від інших це відокремленість між різними соціальними групами та соціальними класами. За допомогою категорії індивід підкреслюється залежність кожної людини від тих умов в яких вона сама проживає. Людина непросто знаходиться в середовищі, але і живе в ньому, спілкується і тому вважається окремим самостійним представником людського роду. 59. Індивідуальність та особистісь. Характеристика індивіду ще не означає, що цей термін пояснює характер або ж поведінку людини. Можливість людини бути відповідальною за свої вчинки та відрізнятись від інших людей своїми вчинками визначається в категоріях індивідуальність та особистість. Ці категорії вказують на відмінність людини від інших людей. Якщо поняття індивід вказує на відношення людини до певної соціальної групи, а категорія індивідуальність вказує на її відмінність і пов’язує це з характером та внутрішніми якостями людини. Ці 2-і категорії—індивідуальність і особистість схожі між собою, але її можна відрізняти використовуючи епітети. Так напрям говорячи про людину як про індивідуальний, використовуємо такі епітети як яскрава і оригінальна людина. А говорячи про особистість мається на увазі сильна, енергійна та незалежна людина. 60. Різноманітність можливостей як ознаки індивідуальності. Поняття індивідуальності звертає увагу на те особливе, що відрізняє одну людину від іншої. Якщо індивідуальність розглядається як особливе то індивід в більшій мірі як однакове. Для того щоб краще зрозуміти людську індивідуальність її необхідно розглянути на прикладі людських можливостей. Так наприклад для того,щоб зрозуміти людську індивідуальність розглянемо таку особу як Леонардо давінчі, який був одночасно художником, математиком та інженером. Це означає що бути особистістю може бути особа яка водночас уособлює декілька рис та можливостей діяти у різних сферах. Індивідуальність являє собою певну цілісність та обдарованість людини. Процес самореалізації людиною її творчих здібностей наш вільний характер що означає що кожна людина може втілювати свої здібності в життя.
61. Поняття особистості Поняття особистість вказує на наявність у людини власної волі. Поняття особистості має безпосередній зв'язок з поняттям особи. В стародавні часи термін особа було пов’язане з поняттям персона. Термін персона походить від старогрецького слова і під цим словом на той час розумілось актор в старогрецькому театрі. Пізніше під словом персона називали батька або імператора. На сьогодні особа—людина яка не грає обрану нею роль а є такою насправді. Процес формування особистості—це процес вільний і передбачає наявність у людини її внутрішніх якостей. Бути особистістю тяжко і це відноситься в більшій степні до обдарованих людей.
Світогляд – це уявлення людини про навколишній світ. Філософія – це форма суспільної свідомості, яка дає теоретичне розв’язання питань світогляду з точки зору бачення людини на світ. Ідеалізм – це основний напрям філософії, прибічники якого вважають, що в першооснові світу є ідея, дух і свідомість. Матеріалізм – це основний напрям філософії, прибічники якого вважають, що в першооснові світу є матерія буття та природа. Емпіризм – це напрям пізнання, який виходив з того, що зміст наукового пізнання формується за рахунок чуттєвого досвіду. Раціоналізм – проголошував, що основний зміст наукового знання досягається через діяльність розумом. Деїзм – одночасне признання Бога і природи в утворені світу. Матерія – це філософська категорія, для визначення об’єктивної реальності, яка дана людині в її відчуттях і не залежить від її свідомості. Свідомість – це є функція людського мозку, яка полягає у цілеспрямованому відображенні дійсності. Рух - це загальний атрибут або ж спосіб існування матерії. Простір – це форма буття матерії, яка виражає її протяжність, структурність та співіснування в різних матеріальних системах. Час – це форма буття матерії, яка характеризує тривалість існування всіх об’єктів та послідовність зміни станів. Діалектика – це мистецтво ведення бесіди (дискусії). Базис – це сукупність виробничих відносин, які становлять економічну структуру даного суспільства. Надбудова – це сукупність суспільних ідей, установ і відносин, що виникають на основі даного економічного базису. 1. Поняття світогляду та його виду 2. Суть та виникнення філософської науки 3. Основне питання філософії та дві його сторони 4. Функції філософії та їх зміст 5. Загальна характеристика розвитку філософії античності 6. Розвиток філософської думки в Стародавній Індії 7. Особливості розвитку філософського мислення у Стародавньому Китаї 8. Розвиток філософії в елліністично-римський період 9. Загальна характеристика філософії в епоху Середньовіччя 10. Філософські погляди Августина Блаженного 11. Розвиток неоплатонізму в поглядах Іоанна Еріугена 12. Теологічна філософія Фоми Аквінського 13. Філософська думка епохи Відродження 14. Особливості філософії Нового часу 15. Характеристика філософії 17 ст в Західній Європі 16. Характеристика епохи Просвітництва в Західній Європі 17. Просвітницькі погляди Ж. Ж. Руссо 18. Німецька класична філософія, як ціле соціальне утворення 19. Філософські погляди Еммануїла Канта 20. Розвиток ідеалістичних уявлень в поглядах Йоганна Фіхте 21. Створення системи об’єктивного ідеалізму Г. Гегелем 22. Філософські погляди Фейєрбаха 23. Розвиток філософії у Стародавніх словян 24. Філософська думка епохи українського Відродження 25. Розвиток філософії в Києво-Могилянській академії 26. Філософські погляди Г. С. Сковороди 27. Домарксиське розуміння суті матерії 28. Сучасне розуміння суті матерії 29. Рух та його основні форми існування 30. Простір та час як форми існування матерії 31. Матеріальна єдність світу 32. Свідомість як функція людського мозку 33. Свідомість як найвища форма відображення об’єктивної реальності 34. Еволюція форм відображення 35. Свідомість та мова їх походження та взаємозв’язок 36. Суть та виникнення діалектики 37. Еволюція форм діалектики 38. Категорії діалектики 39. Одиничне, особливе та загальне 40. Причини та наслідок як категорії діалектики 41. Можливість та необхідність як категорії діалектики 42. Характеристика категорії діалектики – «зміст та форма» 43. Поняття розвитку та принципи історизму 44. Закон переходу кількісних змін в якісні 45. Закон єдності та боротьба протилежностей 46. Закон діалектичного заперечення 47. Поняття матеріального та духовного життя суспільства 48. Поняття суспільно-економічної формації 49. Базис та надбудова суспільства 50. Діалектика розвитку продуктивних сил та виробничих відносин 51. Характеристика індивідуальної та суспільної свідомості 52. Характеристика політичної свідомості 53. Правова свідомість як різновид суспільної свідомості 54. Релігія як форма суспільної свідомості 55. Мистецтво як форма суспільної свідомості 56. Мораль як різновид суспільної свідомості 57. Філософія в Стародавній Греції 58. Індивідуальність та особистість 59. Індивід як суспільне явище 60. Різноманітність можливосте як ознака індивідуальності 61. Поняття особистості Учет фактора времени в финансовом менеджменте, функции сложного процента.
|
