Інститути соціалізації - це конкретні групи, в яких особистість прилучається до систем норм і цінностей і які виступають своєрідними трансляторами соціального досвіду.

Якість життя — ступінь задоволення матеріальних, культурних і духовних потреб людини. Якість життя визначається порівнянням фактичного рівня задоволення потреб із базовим. Такі процедури можна розділити на дві основні групи:

засновані на суб'єктивній самооцінці;

засновані на зовнішній об'єктивній оцінці.

75.

Інститути соціалізації - це конкретні групи, в яких особистість прилучається до систем норм і цінностей і які виступають своєрідними трансляторами соціального досвіду.

Інституціоналізація – процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх в систему, здатну діяти у напрямі задоволення деякої суспільної потреби.

Інтерв'ю — це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв'­юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціології використовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації.

Інтеріоризація — психологічне поняття, що означає формування розумових дій і внутрішнього плану свідомості через засвоєння індивідуумом зовнішніх дій з предметами і соціальних форм спілкування.

Клас — сукупність, розряд, група предметів, явищ, що мають спільні ознаки, однакові якості. Предмети (явища), що утворюють клас, називаються його елементами.

Конфлікт стереотипів - стан, коли етнічні групи можуть ще чітко не усвідомлювати причин суперечностей, але створюють стосовно опонента негативний образ «недружнього сусіда», «небажаної етнічної групи».

Конформність - характеристика позиції індивіда стосовно позиції групи, міра підпорядкування індивіда груповому тиску.

Координація - форма соціальної взаємодії, учасники догрого займають рівне положення, де немає відносин підпорядкування або переваги на відміну від субординації.

Культурний релятивізм — ствердження рівноправності всіх типів культур, відмова від виділених систем культурних цінностей.

Маргінал — суспільний індивід — людина, що перебуває на краю, на межі різних систем — культур, соціальних цінностей, і яка зазнає їхнього суперечливого впливу. В індивідуальному плані — це особа, що має групову приналежність без групової ідентифікації.

Метод - систематизована сукупність кроків, які потрібно здійснити для виконання певної задачі, досягнення мети.

Методика - совокупность методов, приемов, опробованных и изученных для выполнения определенной работы.

 

Методологія — це система принципів і засобів організації та побудови теоретичної і практичної діяльності, атакож вчення про цю систему.

 

Міжетнічні конфлікти – це одна з форм стосунків між національними спільностями, що характеризується станом взаємних претензій, має тенденцію до наростання протистояння аж до озброєних зіткнень і відкритих воєн.

Напівзакриті питання - містять варіанти відповіді респондента на поставлене запитання, але при цьому респондент може не обмежуватися запропонованим списком варіантів, а запропонувати свій варіант відповіді. Напівзакриті питання більш складні в обробці, але дозволяють зібрати більш цікаву інформацію, ніж закриті.

Народ — форма національної та етнічної єдності (нація, народність, іноді плем'я).

Невключене спостереження — спостереження, за якого дослідник перебуває поза процесом чи явищем, які вивчає, тобто є зовнішнім спостерігачем.

Неконтрольоване спостереження - має на меті вивчення реальних життєвих ситуацій, загальний опис певного процесу, явища, а також соціальної атмосфери, в якій вони відбуваються. У такого спостереження, як правило, нема чіткого плану, заздалегідь визначається лише головний об’єкт спостереження.

Нерівність — положення в суспільстві, коли окремі соціальні групи мають різний соціальний статус, належать до різних суспільних класів або соціальних кіл.

Нормальна ідентичність - позитивні уявлення про свій народ у сукупності з толерантними установками на спілкування з представниками інших народів.

Опитування – це збір первинної інформації шляхом безпосередньої (бесіда, інтерв’ю) або опосередкованої (анкета) взаємодії дослідника з опитуваними (респондентами).

Основні компоненти анкетного опитування це… анкетер, сама анкета, респондент.

Основні питання – формулюються для отримання необхідної інформації з проблеми дослідження.

Особистий статус – це становище людини в малій (первиннії) групі, що обумовлюється тим, як ставляться до нього оточуючі.

Паспортні питання (паспортичка) – містять у собі відомості про респондентів з метою перевірки надійності інформації. Це питання, що стосуються статі, віку, освіти, місця проживання і т.д.

Первинне відхилення – поведінка, яка в цілому відповідає культурним нормам, прийнятим у суспільстві. У даному випадку чинені індивідом відхилення так незначні і терпимі, що він соціально кваліфікується девіантом і не вважає себе таким. Для нього і для оточуючих відхилення виглядає просто маленькою витівкою, ексцентричністю або помилкою.

Перший, хто висунув ідею про можливість використання експериментального методу в соціальних науках був …???

Питання дихотомічне – питання, що передбачає дві відповіді («так» чи «ні»). Дихотомічні питання широко використовуються в опитуваннях і відносяться до більш загальної категорії закритих (структурованих) питань. Питання, які передбачають більше двох відповідей від респондента,- питання з множинним вибором.

Питання-фільтри – вживаються в тих випадках, коли шукана інформація може бути отримана не від усієї сукупності опитуваних, а тільки від певної її частини.

Плем`я – це етнічна спільність і тип соціальної (суспільної) організації епохи первіснообщинного ладу.

Польове спостереження – тип спостереження, здійснюваний в природних умовах реального життя.

П'єр-Симон Лаплас - видатний французький математик, фізик і астроном. Відомі його роботи в області небесної механіки, диференціальних рівнянь, в області чистої та прикладної математики; він був одним з творців теорії ймовірностей. Величезні його заслуги в області астрономії.

Рабство – це система устрою суспільства, де людина (раб) є власністю іншої людини (господаря) або держави.

Референтна група – реальна або умовна соціальна спільність, з якою індивід співвідносить себе як з еталоном і на норми, думки, цінності і оцінки якої він орієнтується в своїй поведінці і самооцінці.

Рольова концепція особистості виникла в американській соціальній психології в 30-х роках ХХ ст. (Дж. Мід) і отримала широке розповсюдження в різних соціологічних плинах, насамперед у структурно – функціональному аналізі. Т. Парсонс і його послідовники розглядають особистість як функцію від того безлічі соціальних ролей, які властиві будь-якому індивіду в тому чи іншому суспільстві.

Рольове очікування – це очікувана модель поведінки, яку асоціюють з даним статусом, тобто типова поведінка (в рамках норм і стандартів) для людей данного статусу в данній соціальній системі.Інакше кажучи, це така поведінка, якої чекають від нас оточиючі, знаючи наш соціальний статус.

Рольовий конфлікт – це зіткнення рольових вимог, пропонованих людині, викликане множинністю одночасно виконуваних ним ролей, а також іншими причинами.

Самоконтроль – усвідомлення й оцінка суб’єктом власних дій, психічних процесів і станів. Поява і розвиток самоконтролю визначається вимогами суспільства до поведінки людини. Формування довільної саморегуляції припускає можливість людини усвідомлювати і контролювати ситуацію, процес. Самоконтроль – це вміння підкорити емоції власному розуму.

Самоповага – це оцінка себе, своєї діяльності, свого становища а групі та свого ставлення до інших членів групи.

Санкції — це покарання і винагороди, які застосовуються суспільною групою до індивіда.

Середній клас – група людей, що має стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. До середнього класу, як правило, відносять таких людей, які мають високий рівень освіти і кваліфікації, і що займають в суспільстві проміжне становище: між багатою невеликою частиною і значною – низькооплачуваною частинами населення.

Система соціальних ролей за Т. Парсонсом: він вважав, що будь-яка роль може бути описана за допомогою п’яти основних характеристик

Систематичне спостереження – тип спостереження, здійснюванний за здалегідь розробленим планом вивчення об’єкта протягом певного часу.

Соціалізація – це процес засвоєння соціальних ролей і культурних норм того суспільства, у якому живе індивід.

Соціальна мобільність — перехід індивіда, соціального об'єкта або цінності, створеної або модифікованої завдяки людській діяльності, від однієї соціальної позиції до іншої.

Соціальна група — сукупність осіб, об'єднаних спільною метою, ідеєю, працею; сукупність індивідів, що взаємодіють певним чином на основі сподівань кожного члена групи, що розділяються, відносно інших.

Соціальна норма — система уявлень, що становить певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.

Соціальна роль — поведінка, очікувана від того, хто має певний соціальний статус. Обмежується сукупністю прав і обов'язків, відповідних цьому статусу. Також соціальну роль визначають як сукупність нормативно обумовлених соціальних властивостей, очікувань і зобов'язань у поєднанні з конкретною соціальною позицією.

Соціальна система — це сукупність соціальних явищ і процесів, що перебувають у відносинах і зв'язках між собою і створюють деякий цілісний соціальний об'єкт.

Соціальні спільноти — це такі спільноти, що реально існують і є емпірично зафіксованими сукупностями індивідів, котрі характеризуються відносною цілісністю як самостійні суб’єкти соціальних дій та поведінки, мають певний кількісний склад, достатньо міцні зв’язки, виконують ту чи ту спільну діяльність.

Соціальна стратифікація — диференціація суспільства на соціальні класи та верстви населення. Стратифікація — це розташування індивідів і груп згори вниз горизонтальними шарами (стратами) за ознакою нерівності в доходах, власності, рівні освіти, обсягу влади, професійному престижі, стилі життя.

Соціальна структура суспільства — внутрішній устрій, що складається з певним чином розташованих, впорядкованих частин (в групі — соціальних індивидів, осіб), що знаходяться у соціальному зв'язку, взаємодіють між собою.

Соціальний інститут як термін широко застосовується для опису регулярно повторюваних протягом тривалого часу соціальних практик, що підтримуються за допомогою соціальних норм і мають важливе значення в структурі суспільства.

Соціальний контроль стосовно суспільства виконує функції (охоронну та стабілізуючу)

Соціальний статус - досить чітко визначене положення індивіда в соціальній ієрархії групи або групи у взаємостосунках з іншими групами.

Соціальна взаємодія — це форма соціальних зв'язків, що реалізуються в обміні діяльністю, інформацією, досвідом, здібностями, уміннями, навичками та у взаємному впливі людей, соціальних спільнот; система взаємообумовлених соціальних дій, зв'язаних циклічною залежністю, при якій дія одного суб'єкта є одночасно причиною і наслідком у відповідь дій інших суб'єктів.

Соціальна ді́я — одне з головних понять соціології. Це форма або спосіб розв'язання соціальних проблем і суперечностей, в основу яких покладено зіткнення інтересів і потреб основних соціальних сил певного суспільства. У широкому розумінні до соціальної дії належить будь-яка акція, вчинена соціальним суб'єктом для забезпечення своїх інтересів і потреб у певній соціокультурній ситуації.

Соціальний закон — об'єктивний і повторюваний причинний зв'язок між соціальними явищами та процесами, які виникають внаслідок масової діяльності людей або їх дій.

Соціальні інтереси — спонукальні сили діяльності соціальних груп, мас людей, спираючись на які суспільство може вдаватися до необхідних управлінських впливів на цю діяльність. Соціальний (суспільний) інтерес спрямований на соціальні інститути, устаноіи, норші взаещовідіоси у суспільстві, від яких залежить розподіл предметів, цінностей і благ, що забезпечують задоволення потреб. Соціальні інтереси лежать в основі будь-яких форм боротьби й співробітництва між людьми.

Соціальні норми - системи уявлень, що становлять певний шаблон поведінки, що розділяється членами соціальної групи і необхідний для здійснення сумісних узгоджених дій.

Соціальні потреби — сукупність суспільно необхідних життєвих потреб та інтересів громадян, об'єднаних за територіальними, демографічними, професійними та іншими ознаками.

Соціальні приписи - визначають соціальну поведінку людини, тобто ставлення людини до інших членів суспільства.

Соціальні санкції - це засоби соціального контролю, які виконують функцію інтеграції групи, регулюють поведінку її членів.

Соціально-груповий статус залежить від положення тієї чи іншої соціальної групи в соціальній стратифікації суспільства.

Соціометричний метод опитування — це метод опитування, націлений на виявлення міжособистісних відносин шляхом фіксації взаємних почуттів симпатії і неприязні серед членів групи (наприклад, студентської групи).

Спеціальні соціологічні теорії являють собою відповідну підсистему соціологічного знання та пізнання соціальної реальності, одну з основних структурних ланок соціологічної науки. Вони вивчають соціальні закони та закономірності становлення, функціонування і розвитку соціальних спільнот.

Спостереження - метод наукового дослідження, що полягає в активному, систематичному, цілеспрямованому, планомірному і навмисному сприйнятті об'єкта, в ході якого отримується знання про зовнішні сторони, властивості і відносини досліджуваного об'єкта.

Статусний набір - це певна кількість статусів, які має конкретна особистість.

Субординація - це вид соціального управління, при якому здійснюється вертикальне впорядкування, а один з елементів якої спільноти або одна з взаємодіючих спільнот відіграє роль ведучого, визначального початку в діяльності всіх інших.

Суперництво — це боротьба за визнання особистих досягнень і творчих здібностей суспільством, групою, колективом. Об'єктом суперництва бувають кращі соціальні чи професійні позиції, нагороди, оцінка підлеглих, визнання колег або керівництва.

Прихильники теорії стигматизації взяли за основу головну ідею конфліктології, згідно з якою індивіди часто не можуть порозумітися один з одним, так як розходяться в своїх інтересах і поглядах на життя, при цьому ті, хто стоять при владі, мають можливість висловлювати свої погляди і принципи в нормах, які керують інституційної життям, і з успіхом навішують негативні ярлики на порушників цих норм. Їх цікавить процес, в результаті якого окремі індивіди отримують клеймо девиантов, починають розглядати свою поведінку як девіантна.

Формальна соціальна група - група, групова структура та діяльність якої раціонально організовані та стандартизовані з чітко приписаними груповими нормами та правилами, цілями та рольовими функціями.

Формальний контроль заснований на засудженні або схваленні з боку офіційних органів влади або адміністрації.

Якщо менеджер дає підлеглому завдання і не контролює хід його виконання, то він удається до??? контролю