И.о директора учебного департамента морфологических дисциплинЗгідно Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" № 2918-14 (редакція від 20.06.2007 р.), завданнями державного моніторингу у сфері питної води та питного водопостачання є збирання і систематизація даних про: джерела питного водопостачання; кількість і якість питної води, обсяги використання питної води і скидання стічних вод, споживачів питної води та підприємства питного водопостачання. В результаті систематизації такихданих складається державна звітність за формами, затвердженимиорганами Держкомстату. Якість питної води достатньо повно характеризується комплексом хімічних, фізичних та мікробіологічних показників. Державні санітарні правила і норми України (ДСанПіН) – Державні санітарні правила і норми "Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованогогосподарсько-питного водопостачання", затверджені МОЗ України № 383 від 23.12.1996 р., визначають показники якості питної води, що певною мірою узгоджені з даними Всесвітньої організації охорони здоров’я. Водневий показник характеризує концентрацію вільних іонів водню у воді і вимірюється спеціальною одиницею рН, яка є десятковим логарифмом концентрації іонів водню, взятої з протилежним знаком (рН =– lg[H+]). Для питної води допустимим є рівень рН в межах 6,0-8,5. Директива Європейського Союзу щодо питної води № 80/778/ЄС(DrinkingWaterDirective) покладена в основу водного законодавства європейських країн і регламентує 66 нормативних показників якості питної води. Директива ЄС щодо питної води передбачає рівень І гранично допустимих концентрацій, який є обов’язковим для виконання, і рівень Gяк довгострокова мета. Рівень І закріплений у вигляді максимально допустимої концентрації(MaximumAdmissibleConcentration – MAC) для кожного показника. Нормиякості води в країнах-членах ЄС не можуть бути гіршими за рівень МАС. Ця директива ЄС встановлює вимоги до частоти відбору проб води, яка використовується підприємствами харчової промисловості (табл. 2.13).
Мінжитлокомунгосп та підрозділи з питань житлово-комунального господарства Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій забезпечують організацію та здійснення моніторингу якості питної води централізованих систем водопостачання та стану стічних вод міської каналізаційної мережі,очисних споруд. Санітарно-епідеміологічна служба проводить спостереження за джерелами постачання питної води та станом поверхневих вод у місцях відпочинку вздовж річок і водосховищ, у рекреаційних зонах на понад 900 постах спостережень. На сьогодні держсанепіднаглядом охоплено 19139джерел централізованого водопостачання і 97721 джерелоде централізованого водопостачання, а також санітарно-епідеміологічна служба здійснює хімічний аналіз підземних вод, які призначаються для питного споживання. До складу визначень, що спостерігаються, належать хімічні та мікробіологічні показники. Значна кількість цих показників спостерігається тільки цією службою. За даними Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні у 2007 році кількість водогонівцентралізованого водопостачання в Україні становила 19 290, комунальнихводогонів – 1 501 (із них 222 забирають воду з відкритих водойм),відомчих – 5 293 (відповідно – 81), сільських – 7 780 (113), міжрайоннихкомунальних і сільських – 18 (відповідно – 12). Не відповідали нормативамДСТУ 2874- 82 «Вода питна. Гігієнічні вимоги» та контролю якості забактеріологічними показниками в системах централізованоговодопостачання за бактеріологічними показниками – 4,1% дослідженихпроб, на комунальних водогонах – 3%, відомчих – 4,5%, сільських – 6,5%. Проти 2000 р. загальна кількість проб води з відхиленнями від стандарту забактеріологічними показниками зменшилась в 1,2 разу. Найбільшу частку відхилень від державного стандарту в системах централізованого водопостачання за бактеріологічними показниками відзначено уЗакарпатській (8,4%), Тернопільській (6,6%), Кіровоградській (6,4%) іВінницькій (6,0%) областях. У водоймах І категорії частка проб води звідхиленнями від гігієнічних нормативів за санітарно-хімічнимипоказниками протягом 2000–2007 рр. становила 17 (2000 р.) – 19% (2007),за мікробіологічними – 14 (2000 р.) – 22% (2007 р.). При цьому кількістьпроб води, в якій виділені збудники інфекційних захворювань, за останніроки значно знизилась – з 15 (2000 р.) до 0,8% (2007 р.). Пік відхилень віднормативів досліджуваних зразків води з водойм І категорії за кількістюгельмінтів, небезпечних для людини, припав на 2004 рік (5,6%), після чогоцей показник знизився до 0,2% (2007 р.) Частка проб води з відхиленнямвід гігієнічних нормативів 2007 року за санітарно-хімічними показникамистановила 21% досліджених проб. Вода з водойм ІІ категорії невідповідала гігієнічним нормам у 21% досліджених проб. Мікробіологічніпоказники при цьому відхилялися з частотою 17%.
И.о директора учебного департамента морфологических дисциплин
|
