Додаток 1

ГЛОСАРІЙ

 

Автентичний (грецького походження) - справжній, дійсний, що ґрунтується на першоджерелах.

Атрибуція - вивчення усіх ознак, властивих предметам, які мають неприродне походження.

Атрактивність - привабливість, здатність привертати до себе увагу.

Археологія (грецького походження) - наука, яка на основі пи­семних і речових археологічних пам'яток вивчає і реконструює розвиток людського суспільства часів стародавньої історії народів планети.

Архітектура (грецького походження - будівництво, зодчество) - мистецтво будувати споруди відповідного призначення (житлові, громадські, адміністративні, господарські, культові та ін.) та їх комплекси. Відображає рівень розвитку продуктивних сил. Ха­рактеризується співвідношенням функціонального призначення та естетичністю архітектурної форми, вмінням вписатися у навко­лишню місцевість.

Біологічний режим - одна з форм роботи працівників фондів та експозиційних підрозділів, основна мета якої є забезпечення умов збереження музейних предметів від дії біологічних шкідників.

Виставка - одна з ефективних форм музейної комунікації, ос­вітня і виховна мета якої здійснюється шляхом тимчасової де­монстрації музейних предметів, організованих і розташованих згідно до розробленої наукової концепції і сучасних принципів архітектурно-художніх рішень. Вони популяризують історичні знання, формують науковий світогляд, складають інформаційний фундамент у виховних процесах школярів, юнацтва і трудящих.

«Відкритий лист» - документ, який засвідчує право дослідни­ка на проведення археологічних розкопок. Надається на дослід­ження конкретних територій чи пам'яток Польовим комітетом Інституту археології НАН України.

Графіка (грецького походження - живопис) - мистецтво рисування, письма і креслення. Протиставляється живопису олійними фарбами.

Дискусія (латинського походження - дослідження, розгляд) - обговорення питань, винесених на семінарські заняття; форма са­мостійної роботи у процесі семінарських занять.

Екскурсія (латинського походження - вилазка) - колективний огляд музею чи позамузейних об'єктів, який проводить спеціаліст-екскурсовод згідно з визначеною темою чи маршрутом.

Експозиція (латинського походження) - основна форма музейної комунікації, освітня і виховна мета якої здійснюється шляхом демонстрування музейних предметів і взаємозв'язаних з ними науково-допоміжних матеріалів, організованих і розташованих відповідно до розробленої наукової концепції і сучасних принципів архі­тектурно-художніх рішень.

Експозиційний комплекс - об'єднання музейних предметів у групи, кожна з яких розташовується на конкретній обмежено-експозиційній площі і являє собою тематичну і зорову єдність.

Експонат (латинського походження - виставлений напоказ) - музейний предмет, який знаходиться в експозиції.

Експозиційні матеріали - музейні предмети і взаємозв'язані з ними науково-допоміжні матеріали.

Етнографія (грецького походження - народ, пишу) - галузь істо­ричної науки, що дає класифікацію народів світу, вивчає їх склад, походження, розселення і з'ясовує особливості матеріальної, сус­пільної і духовної культури народів всіх частин планети.

Зона охорони пам'яток - встановлена навколо пам'ятки терито­ріальна охоронна зона, зона регулювання забудови, зона охоронюваного ландшафту, зона охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим.

Комплектування музейних фондів - спосіб здійснювати музеями функцію накопичувати інформацію і документувати розвиток сус­пільства.

Культурна спадщина - сукупність успадкованих людством від попередніх поколінь об'єктів культурної спадщини.

Леквас - так названий грунт у давньому українському образотворчому мистецтві.

Музей - культурно-освітні та науково-дослідні заклади, приз­начені для вивчення, збереження та використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Музейна справа - спеціальна галузь культурно-освітньої та на­укової діяльності, яка здійснюється музеями щодо комплектування, збереження, вивчення і використання пам'яток природи, матеріальної і духовної культури.

Музеєзнавство - самостійна суспільна дисципліна, яка вивчає процеси збереження соціальної інформації, пізнання і передачі знань та емоцій за допомогою музейних предметів, а також вивчає музейну справу та музеї як суспільний інститут, його соціальні функції і форми реалізації їх у різних соціально-економічних умовах.

Музейний фонд України - сукупність рухомих пам'яток приро­ди, матеріальної і духовної культури, які мають художнє, історичне, естетичне та наукове значення, незалежно від їх виду, місця створен­ня та форми власності, та зберігаються на території України, а також нерухомих пам'яток, що знаходяться в музеях України і обліковані у порядку; визначеним Законом України «Про музеї і музейну справу» (частина перша, стаття 15). До Музейного фонду України можуть на­лежати також пам'ятки, що знаходяться за межами України і відпо­відно до міжнародних договорів підлягають поверненню в Україну.

Музеєфікація - сукупність науково-обґрунтованих заходів, що­до приведення об'єктів культурної спадщини у стан, придатний для екскурсійного відвідування

Музейна територія - територія, відведена для музею, на якій за­бороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно вплинути на стан зберігання му­зейного зібрання, а також інша діяльність, яка є несумісною з ді­яльністю музею як закладу культури.

Музейний предмет - предмет музейного значення, який вилу­чено із первісного середовища, і який включено у фонд музею і який здатний там довго зберігатися.

Науково-допоміжні матеріали - сукупність матеріалів у фондах, які не володіють ознаками музейних предметів, але допомагають їх вивченню та експонуванню.

Об'єкт культурної спадщини - місце, споруда (вівтар), комплекс, їхні частини, пов'язані з ними водні об'єкти, інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереження, що донесли до нашого часу цінність з антропогенного, археологічного, етнічного, етнографічного, історично­го, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.

Облік музейних фондів - направлення в роботі фондових підрозділів, основна мета якої є юридична охорона музейних фондів і право музею щодо отримання результатів вивчення музейних предметів і даних про них.

Облікова документація - сукупність документів, які мають юри­дичну силу щодо реєстрації, інвентаризації і збереження музейних предметів.

Облікові позначення - охоронні державні знаки, які запобіга­ють втраті або підміні музейних предметів.

Олімпіада (грецького походження) - у стародавніх греків - пері­од в 4 роки між двома проведеннями олімпійських ігор; музейні олімпіаді - форма масової роботи з учнями та юнацтвом у вигляді змагань на базі музейних матеріалів.

Охорона культурної спадщини — комплекс заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація) збереження, належного утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, реабілітації та музеєфікації об'єктів куль­турної спадщини.

Паволока тканина, яку наклеювали на лицеву дерев'яну основу стародавніх ікон спеціально, щоб вразі появи тріщини в дошці не осипався левкас і фарбниковий шар.

Прикладне музеєзнавство - структурна частина музеєзнавства.

Пам'ятка — об'єкт культурної спадщини національного або місцевого значення, який занесено до Державного реєстру нерухо­мих пам'яток України.

Реабілітація — сукупність науково-обґрунтованих заходів щодо відновлення культурних та функціональних властивостей об'єктів культурної спадщини, приведення їх у стан, придатний для вико­ристання.

Реставрація - сукупність науково-обґрунтованих заходів щодо укріплення фізичного стану, розкриття найбільш характерних ознак, відновлення втрачених або пошкоджених елементів культурної спадщини із забезпеченням збереження їхньої автентичності.

Світловий режим - система захисту музейних предметів від пря­мої дії світла.

Система фондової документації - взаємозв'язана сукупність документів, складених згідно зі встановленою формою в процесі об­ліку фондів. їх класифікації і систематизації, фізичної охорони, яка необхідна музеям для виконання їхніх соціальних функцій.

Соціальні функції музеїв - основні напрямки музейної роботи.

Структура фондів - складові частини фондів.

Темпера (латинського походження, що в перекладі означає змішування фарб) - техніка живопису, в якій зв'язуючою (з'єднавчою) речовиною найчастіше була емульсія із води та яєчного жовтка. Іноді емульсію виготовляли із рослинного чи тваринного клею, розчиненого у воді із домішками масла або масляного лаку.

Температурно-зволожуваний режим - комплекс заходів, направ­лених на збереження музейних предметів шляхом регулювання температури і вологи у фондосховищах та експозиції.

Тематико-експозиційний план - базовий музейний документ про створення експозицій.

Фасад (французького походження) - зовнішня стіна будинку. Фасадом можуть служити передня, бокова або задня частина стін будівлі.

Фонди - сукупність всіх музейних предметів і взаємозв'язаних з ними науково-допоміжних матеріалів, які є у власності музею.

Фестон (французького походження) - живописна чеканна чи ви­ліплена прикраса у вигляді гірлянди, вузької смужки, хвилястого, зубчастого, точеного та іншого орнаменту.

Фриз (французького походження) - горизонтальна частина екс­позиції, розташована між стелею та базовою частиною експозиції.

Храм - культова споруда, призначена для богослужіння та від­прави релігійних обрядів. До цього виду будівель належать святилища, християнські церкви, костьоли, мусульманські мечеті, юдейські синагоги тощо.

Художнє проектування - унікальний музейний документ, в яко­му відображено основні художні принципи побудови музейної екс­позиції, образне художньо-просторове розкриття її ідейного змісту.

Яблуко підхресне - архітектурний елемент у вигляді кулі, встановленої під хрестом на церковному куполі.

Язичництво, поганство - термін, вживаний для позначення дохристиянських релігій. Термін виник в Римській імперії в первісних християнських общинах, де ним називали людей нехристиянської віри.

Ярлик (тюркського походження) - вид облікового державного знака на музейному предметі, який запобігає його підміні.