Реферат. Написання реферату є одним з необхідних елементів підготовки студентів до науково-дослідної роботи і застосовується на всіх етапах навчання.

 

Написання реферату є одним з необхідних елементів підготовки студентів до науково-дослідної роботи і застосовується на всіх етапах навчання.

Реферат — (з латинської refero). — “доповідаю, повідомляю” короткий виклад у письмовому вигляді змісту наукових праць з певної теми. Згідно з визначенням, реферат має являти собою результат аналізу декількох наукових праць (книжок, статей, підручників, матеріалів конференцій тощо) з певного наукового напрямку. В самому простому випадку він містить стислий огляд основного змісту цих джерел. Але, справжній науковий реферат містить ще й порівняння підходів різних дослідників, а також висловлення власного ставлення до їх позицій.

 

Види рефератів:

§ проблемний — огляд і аналіз наукових джерел, присвячених певній проблемі (структурі педагогічної діяльності, активізації навчання, формуванню культури спілкування тощо);

§ оглядовий – аналіз і описання проблематики певного виду літературних джерел (журналів, підручників, програмних продуктів тощо);

§ пошуковий — виклад змісту наукової роботи, що висвітлює відповідну інформацію та включає елементи самостійного пошуку;

§ автореферат — виклад результатів власного дослідження, що міститься у кваліфікаційній науковій роботі (дипломна, магістерська) або дисертації на здобуття наукового ступеня.

 

Робота над рефератом спрямована на вироблення у студентів уміння аналізувати, зіставляти та узагальнювати різні підходи, погляди, конкретний матеріал, уміння розкривати своє ставлення до досліджуваних проблем, формувати на цій основі правильні обґрунтовані висновки.

Мета написання рефератів:

· розширення кругозору студентів та поглиблення їх знань з того чи іншого предмету;

· формування умінь логічного мислення (аналіз, синтез, порівняння, класифікація, абстрагування, ранжування, формалізація);

· розвиток основних практичних умінь наукової роботи (дослідницькі вміння, уміння знаходити та працювати зі спеціальною літературою, складати список використаних джерел і оформляти опрацьований матеріал);

· оволодіння стилем наукового мовлення та етикою наукового диспуту.

 

Вибір теми реферату обов'язково узгоджується з викладачем. Реферат викладається українською мовою, в окремих випадках іноземною.

Реферат може бути написаний від руки, обов‘язково чітким розбірливим почерком, або набраний у текстовому редакторі на комп‘ютері і роздрукований на принтері.

Формат паперу - А4 (210*297 мм).

Обсяг реферату написаного від руки - 14-18 сторінок

Обсяг реферату, надрукованого на принтері 10-15 сторінок.

Текст набирають у редакторі Word for Windows. Формат паперу А4. Поля: ліве - 30 мм, праве - 10 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм. Текст набирається шрифтом Times New Roman 14, між рядками інтервал - 1,5 (30 рядків на сторінку). Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

 

Структура реферату з обов’язковими елементами:

1. Титульний лист

2. Зміст реферату (з позначенням сторінок)

3. Вступ

4. Основні ідеї, викладені в аналізований літературі, порівняння поглядів різних дослідників на проблему.

5. Власні висновки та своє ставлення до аналізованих творів.

6. Список використаних джерел: підручників, монографій, статей (не менше 10 джерел).

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, вказується ступінь її розробленості, ставляться завдання дослідження, які необхідно вирішити.

В основній частині слід подати короткі біографічні відомості про вченого, педагога, передати зміст його основних ідей, показати ступінь їх актуальності, порівняти з іншими.

У висновках стисло подаються результати дослідження, підводяться його підсумки. Найкраще викладати висновки за поставленими завданнями.

У списку використаних джерел слід додержуватись такої форми:

Прізвище та ініціали автора. Назва роботи. - Місце видання: Назва видавництва, рік видання. - Сторінки. Наприклад: Петренко С.І. Методи педагогічної діагностики. - Київ: Наука, 1998. - 212 с.

Посилання на літературу в тексті роботи здійснюється таким чином: в квадратних дужках вказується номер джерела зі списку і сторінку, на якій міститься текст цитати, або основні ідеї, про які йде мова. Наприклад: [4, 19].

В сучасних умовах студенти можуть користуватись для написання рефератів послугами глобальної комп‘ютерної мережі Інтернет. В цьому випадку також здійснюються посилання на розміщення інформації в Інтернеті таким чином: Прізвище та ініціали автора. Назва роботи. - Назва сайту. - Електронна адреса документу. Дата розміщення матеріалу на сайті (якщо вона є). - Дата зчитування інформації з сайту.

 

Як писати реферат

1. Визначити тему.

2. Підібрати літературу: (монографії, наукові статті, документи, довідники, інші матеріали).

3. Ґрунтовно вивчити літературу. Опрацьовуючи літературні джерела, необхідно робити виписки, анотації, конспекти основних положень і підходів автора.

4. Скласти план реферату.

5. Систематизувати опрацьований матеріал.

6. Остаточно продумати та уточнити план реферату.

7. Визначити необхідну додаткову інформацію і знайти її в літературі.

8. Скласти список використаної літератури.

9. Оформити реферат згідно вимог.

 

Для підготовки реферату необхідне поглиблене вивчення літератури, включаючи додаткову. Реферат повинен продемонструвати знання і розуміння обраної студентом теми. Особлива увага має приділятися репрезентації джерел, з якими працював студент.

Для підготовки реферату необхідно критично ставитись до наукової літератури, зважаючи на те, що існує велика кількість як нових, так і морально застарілих публікацій, які розглядають психолого-педагогічні проблеми однобічно. Переглядаючи літературу, слід спочатку зупинитися на першоджерелах та монографіях, бажано останніх років видання. Потім можна звернутися до журнальних статей, словників, енциклопедій. Найдоступнішим та найпоширенішим методом пошуку літератури вважається бібліотечний каталог (алфавітний і систематичний). В алфавітному каталозі необхідну книгу шукають або за її назвою, або за прізвищем її автора. У систематичному – за тематичним принципом. Тут можна підібрати літературу з конкретної теми.

Під час роботи над книгою неможливо запам'ятати усе прочитане, тому необхідно стисло законспектувати ті положення, що торкаються теми. Конспект може бути викладенням суті прочитаного, може містити в собі власні міркування та ідеї, а може бути у вигляді дослівних виписок, що мають безпосереднє відношення до теми, яка вивчається. В останньому випадку слід помічати джерело та сторінку, оскільки в подальшій роботі виписка може бути використана у вигляді цитати. У цілому після роботи з книгою студент повинен мати загальне уявлення про її зміст, правильно зрозуміти думки автора, відібрати все найбільш цінне відповідно до мети своєї роботи. Для цього важливо виділити ключові поняття, проблеми, питання навколо яких буде будуватися розкриття теми. Наводячи різні точки зору з того чи іншого питання, слід демонструвати власну позицію. Висловлюючи будь-які положення, бажано підкріплювати їх достатніми аргументами. Викладення матеріалу має бути творчим. Не варто перевантажувати реферат цитатами.

Написання реферату повинне підтвердити вміння студента:

· генерувати і обґрунтовувати нові наукові ідеї, розраховані на близьку або далеку перспективу, самостійно проводити дослідження;

· використовувати набуті в процесі навчання теоретичні знання, практичні навички для вирішення певної культурологічної проблеми;

· аналізувати літературні, наукові джерела;

· узагальнювати матеріали та застосовувати сучасну методику наукових досліджень при вирішенні визначеної проблеми.

У роботі необхідно логічно і аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникаючи загальних слів і бездоказових тверджень.

Стиль викладення змісту розділів реферату характеризує вміння студента стисло, логічно та аргументовано викладати матеріал у відповідності до встановлених вимог. Викладення матеріалу основної частини підпорядковують одній провідній ідеї, чітко визначеній автором.

Мові та стилю реферату необхідно приділяти істотну увагу. Найбільш характерною особливістю письмової наукової мови є формально-логічний спосіб викладення матеріалу. Для наукового тексту характерна смислова завершеність і цілісність. Якостями, що визначають культуру наукової мови, є точність, ясність і стислість. Основне місце у науковій мові займають форми недоконаного виду дієслова теперішнього часу, оскільки вони не виражають відношення дії, що описується, до моменту висловлювання (наприклад: «У даній роботі розглядаються...»). Крім того, поширення отримали вказівні займенники («цей», «той», «такий»), які не тільки конкретизують предмет, але і виражають логічні зв'язки між частинами висловлювання (наприклад: «Наведені факти є достатньою основою для висновку...»). Займенники «щось», «дещо», «що-небудь» внаслідок невизначеності їх значення в тексті реферату використовувати не рекомендується. Також для уникнення категоричності висловлювань (особливо при демонструванні власної позиції) рекомендується вживати наступні вислови: «вірогідно», «можливо», «на нашу думку» тощо.

Обов'язковою умовою об'єктивності викладення матеріалу є вказівка на те, яким є джерело повідомлення, ким висловлена думка, кому належить той або інший вислів. У тексті ця умова може бути реалізована за допомогою використання спеціальних слів і словосполучень («на думку», «згідно із», «за даними» тощо).

Стиль письмової наукової мови – це, найчастіше, безособовий монолог. Тому виклад (в основному) ведеться від третьої особи, оскільки увага зосереджена на змісті та логічній послідовності тексту, а не на особі автора. Інколи вживається форма першої особи множини займенників.