Граничні витрати та граничний дохід
Починаючи із сьомого стільця виробництво кожної додаткової одиниці продукції обходитиметься виробнику дорожче, ніж додатковий дохід, отриманий від їх продажу. У цій ситуації виробництво доцільно скорочувати, а не збільшувати. Отже якщо граничні витрати додаткової одинці продукції перевищують граничний дохід від її реалізації, то виробництва цієї одиниці слід уникати. Між ситуацією зацікавленості фірми у розширенні виробництва та у його у зменшенні лежить точка рівноваги, коли фірма бажала б зберегти досягнуті обсяги виробництва. Неважко дійти висновку, що цією точкою буде обсяг виробництва, при якому граничні витрати зрівняються з граничним доходом, а фірма отримає максимальний прибуток чи мінімальний збиток: MR = MC. (7.6)
Це рівняння називається правилом визначення обсягів виробництва. Воно має кілька характерних особливостей, які слід враховувати в подальшому аналізі: − правило можна застосовувати лише за умови, що фірма віддає перевагу виробництву, а не закриттю. У разі закриття виробництва потрібні додаткові порівняння середніх змінних витрат і граничного доходу. Коли граничний дохід більший, ніж середні змінні витрати, фірма приймаючи рішення про виробництво може максимізувати прибуток чи мінімізувати витрати; коли співвідношення зворотне – доцільніше припинити виробництво; − застосування правила не обмежується лише умовами конкурентного ринку. Його з таким же успіхом можна застосувати і також для аналізу інших моделей; − для конкурентного ринку можна застосовувати особливий випадок цього правила: МС = Р. (7.7) На рис.7.4. наведене графічне порівняння граничного доходу, граничних та середніх витрат.
R, C MC ATC Прибуток AVC MR 1 MR 2 Збиток MR 3
Рис. 7.4. Співставлення граничного доходу, граничних та середніх витрат
Якщо лінія граничного доходу перетинає криву середніх витрат, то фірма вирішує проблему максимізації прибутку. Його максимальний розмір досягається у точці, де перетинаються лінія граничного доходу та крива граничних витрат (Q1). Загальний розмір прибутку при цьому дорівнюватиме площі прямокутника, який утворюють вісь цін, лінія граничного доходу, лінія обсягу виробництва та лінія, що відповідає середнім витратам при цьому обсязі виробництва. Якщо лінія граничного доходу проходить нижче, ніж крива середніх витрат, але перетинає криву середніх змінних витрат, то обираючи певний обсяг виробництва, фірма вирішує проблему мінімізації збитків. Вони будуть найменшими у точці перетину кривої граничних витрат та лінії граничного доходу. Їхній розмір також можна визначити через площу відповідного прямокутника (див. рис. 7.4). Якщо лінія граничного доходу не перетинає криву середніх змінних витрат, то для фірми доцільніше відмовитися від виробництва та концентрувати увагу на пошуку шляхів усунення постійних витрат, які у цій ситуації ї будуть дорівнювати збиткам. Аналіз взаємозв’язку граничних витрат і граничного доходу дає можливість побудувати криву пропозиції фірми у короткотерміновому періоді. Якщо ціна товару встановляється нижче від мінімального значення середній змінних витрат, то пропозиція фірми буде дорівнюватими нулю. Фірма розпочне виробництво, і запропонує продукцію для продажу, з того моменту, коли ціна перевищить мінімум середніх змінних витрат. Подальше збільшення ціни буде приводити до виробництва такого обсягу продукції, який відповідатиме координатам точки перетину лінії ціни (граничного доходу) з кривою граничних витрат. Тому відрізок кривої граничних витрат фірми, який лежить вище від кривої середніх змінних витрат, є кривою її пропозиції у короткотерміновому періоді. Таким чином, використання як першого, так і другого підходу приводить до однакових висновків. В узагальненому вигляді модель прийняття рішень, які максимізують вигоди підприємства у короткотерміновому періоді, наведено у табл.7.3. Таблиця 7.3.
|