КАЗАХСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ

Шистосоми (кров'яні сисуни) - це група тропічних гельмінтів, які є збудниками шистосомозів.

Основні види шистосом, що паразитують у людини:

• Shistosoma haematobium _ збудник сечоста-

тевого шистосомозу.

• Shistosoma mansoni - збудник кишкового

шистосомозу.

• Shistosoma japonicum -збудник японського

шистосомозу.

Географічне поширення:

S. haematobium поширена в 52-х країнах Африки й Азії (Західна Індія, Ангола, Нігерія, Судан, Єгипет, Сирія, Ліван, Ірак, Саудівська Аравія та ін.) S. Mansoni _ зустрічається в 53-х країнах Екваторіальної і Південно-Східної Африки, у західній півкулі (Бразилія, Суринам, Венесуела, деякі Карибські острови).

Морфологічні особливості. Роздільностатеві трематоди. Самець має широке тіло довжиною 10-15 мм. Краї тіла за черевним присоком загорнені усередину, утворюють гінекофорний канал, в якому знаходиться довга (близько 20 мм) тонка самка.

Яйця шистосом великі, не мають кришечки, наявна шпичка. розмір яйця 150 х 62 мкм

яйце S. mansoni містить шпичку на бічній поверхні, розмір яйця 140 х 61 мкм; яйце S. japonicum округле, шпичка невелика розташована латерально, розмір яйця 85 х 60 мкм

Життєвий цикл: шистосоми - біогельмінти.

Остаточний хазяїн _ людина, для S. japonicum -велика і мала рогата худоба, коні, свині, собаки,кішки, гризуни.

Проміжний хазяїн - прісноводні молюски

Локалізація в тілі остаточного хазяїна: S.haema_tobium _ у венах малого таза, зокрема сечовогоміхура, S.mansoni - у венах брижі кишківника і гемороїдальних венах, S. japonicum - у верхніх венах брижі кишківника і ворітній вені.

Японський шистосомоз - природно_осередкове захворювання з широким колом хазяїнів.

Інвазійна стадія -церкарій.

Патогенна дія: токсично-алергічна дія паразита на ранній стадії хвороби; розвиток запального процесу, а згодом розростання сполучної тканини і деформація стінок сечового міхура та кишківнику на пізніх стадіях хвороби внаслідок постійного трав-

мування стінок органа.

Клініка.

Інкубаційний період складає 4-6 тижнів.

Стадія проникнення. На шкірі в місці проникнення церкаріїв виникає відчуття печії, свербіж, почервоніння, висипка, що зберігається 1-2 дні. Тривалість цієї стадії – 2-3 тижні.

Стадія дозрівання. Шистосоми досягають місця локалізації. Характерна лихоманка з ознобом, біль у суглобах і головний біль, нудота, блювота, пронос, можливе збільшення селезінки. Тривалість цієї стадії – 8-м тижнів.

Стадія розвиненої інвазії відповідає паразитуванню статевозрілих шистосом та інтенсивному відкладанню яєць. характерні біль у животі, чергування запору і проносів, у випорожненнях домішки крові і слизу Стадія розвиненої інвазії продовжується 3-7 років.

Стадія пізньої інвазії й ускладнень. Виділення яєць зменшується або припиняється,

Діагностика. Клінічна: ґрунтується на даних епідеміологічного анамнезу і відповідних симптомах хвороби.

Лабораторна: овоскопія осаду сечі (S. haematobium) або фекалій (S. mansoni, S. japonicum).

Застосовують цистоскопію і ректороманоскопію, рентгенівське дослідження.

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: не купатися в заражених водоймах. Громадська: виявлення і лікуванна хворих, охорона водойм від фекального забруд-нення, знищення молюсків

 

 

Озброєний (свинячий) ціп'як (Taenia solium) _ збудник теніозу.

Морфологія. Статевозріла особина близько 2-3 м довжиною, має до 1000 члеників.

 

Рисунок 4 " Озброєний цип'як. Сколекс"

 

Сколекс округлий, 1-2 мм у діаметрі, має 4 присоски і хоботок з подвійним віночком гачкі. На сколексі розміщені залози, секрет яких полегшує прикріплення до слизової оболонки кишківника хазяїна.

 

Рисунок 5" Озброєний цип'як.Гермафродитний членик."

Особливість гермафродитних члеників - трилопатевий яєчник (дві основні частки й одна дрібна додаткова частка).

 

Рисунок 6" Озброєний цип'як. Зрілий членик."

Зрілі членики прямокутної форми, розміром 12-15 х 6-7 мм, довжина членика перевищує ширину(2:1). Містить розгалужену матку, що має вигляд стовбура, від якого з кожного боку відходять 7-12 пар бічних гілок.

Яйця (рис. 3.85) за будовою подібні до яєць неозброєного ціп'яка.

Життєвий цикл: озброєний ціп'як -біогельмінт.

Остаточний хазяїн _ тільки людина.

Локалізація статевозрілої особини: тонка кишка.

Проміжний хазяїн - домашні і дикі свині, рідше собаки, кішки, мавпи. Проміжним хазяїном може також бути людина,

Інвазійна стадія - цистицерк.

Патогенна дія: подібна до теніаринхозу.

Клініка. Здебільшого хвороба перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників з фекаліями. В інших випадках пацієнтів турбує головний біль, слабкість, зниження або підвищення апетиту, голодні болі в животі, нудота, блювота, пронос, що змінюється запором.

Клінічні: Цистицеркоз м'язів і підшкірної клітковини зазвичай проходить непоміченим. Цистицеркоз мозку може виявлятися: епілептичними нападами, підвищенням внутрі-

шньочерепного тиску та ін. Цистицеркоз очей призводить до зниження гостроти зору, а в тяжких випадках - до сліпоти та атрофії ока. Цистицеркоз серця проявляється порушенням серцевого ритму.

Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями. Лабораторна: гельмінтоскопія фекалій. Вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (7-12); при зруйнуванні члеників можливе виявлення яєць гельмінта (овоскопія).Допомагають рентгенографія черепа, УЗД, комп'ютерна томографія, офтальмоскопія та ін. Специфічна лабораторна діагностика - серологічні реакції.

Лікування. За два-три дні до початку лікування рекомендують дієту з обмеженням жирів і грубої клітковини, очисні клізми з метою максимального спорожнювання просвіту кишки.

 

 

• Неозброєний (бичачий) ціп'як ( Taeniarhynchus

saginatus) _ збудник теніаринхозу.

Географічне поширення: зустрічається повсюдно. Частота захворювання переважає в Центральній Європі, на території колишнього Радянського Союзу, на півночі Африки, Південній Америці.

Морфологія. Статевозріла особина близько 5-6 метрів довжиною (може досягати довжини 12-20 м), складається із 1000-2000 члеників.

 

Рисунок 7" неозброєний цип'як. Сколекс"

 

Сколекс округлий, 1-2 мм діаметром, має 4 пігмен товані присоски. Шийка коротка і тонка.

 

Рисунок 8" Неозброєний цип'як. Гермафродитний членик."

Гермафродитний членик має дволопатевий яєчник.

 

 

Рисунок 9" Неозброєний цип'як. Зрілий членик."

Зрілі членики прямокутної форми, розміром 20-30 х 12 мм, довжина членика перевищує ширину (3:1-4:1). Матка закритого типу, розгалужена у вигяді стовбура, від якого з кожного боку відходять17-35 бічних відгалужень, містить до 150000 яєць.

Кінцеві членики здатні до активного руху.

Яйця округлої форми, мають зародок - онкосферу з трьома парами гачків.

Зовнішня оболонка яйця тонка, безбарвна, у яєць, що виділилися, дуже швидко

руйнується.

Фіна типу цистицерк (Cysticercus bovi),

Життєвий цикл: неозброєний ціп'як -біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина

Локалізація в тілі остаточного хазяїна - тонкакишка.

Проміжний хазяїн _ велика рогата худоба.

Велика рогата худоба заражається, поїдаючи забруднену яйцями траву. Людина заражається, з'ївши погано термічно оброблену фінозну яловичину.

Інвазійна стадія _ цистицерк.

Розвиток фін в організмі людини неможливий.

Патогенна дія: внаслідок виділення паразитом антипротеолітичних ферментів порушується травлення й всмоктування; призводить до схуднення; механічне ураження слизової оболонки кишківника органами фіксації.

Клініка. Інкубаційний період - від 8 до 10 тижнів. Іноді єдиною скаргою хворих є виділення члеників ціп'яка під час дефекації. Однак (особливо в дітей та осіб, ослаблених іншими захворюваннями) можуть бути нудота, блювота, запаморочення, біль у животі, роздратованість, холецистит, панкреатит.

Діагностика. Клінічна: виділення члеників з фекаліями і виявлення їх. Лабораторна: гельмін тоскопія фекалій, вид паразита визначають за кількістю відгалужень матки (від 17 до 35); овоскопія зішкрібка з періанальних складок або виявлення

яєць за допомогою методу "липкої стрічки".

Лікування. Застосовують протиглистяні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: дотримання правил особистої гігієни, ретельна термічна обробка яловичини.

Громадська: контроль яловичини на ринках і бойнях перед продажем, попередження фекального забруднення навколишнього середовища, санітар-нопросвітня робота.

 

 

Стьожак широкий ( Diphyllobothrium latum) -

збудник дифілоботріозу.

Географічне поширення: Північна і Центральна Європа, Сибір, Північна Америка, Канада, Японія, Центральна Африка. Частіше зустрічається в країнах з помірним кліматом.

. Морфологія.

Стьожак широкий (Diphyllobothrium latum), статевозріла особина.

Стьожак широкий, зрілі членики.

Життєвий цикл): паразит проходить складний життєвий цикл, що більше нагадує цикли

розвитку трематод, ніж цестод. Біогельмінт.

Остаточний хазяїн - людина, м'ясоїдні тварини.

Локалізація статевозрілої особи: тонка кишка.

Проміжні хазяї _ рачок циклоп, згодом - риба.

Інвазійна стадія _ плероцеркоїд. Через 30-60 днів після зараження в тонкій кишці формується статевозріла стробіла. Тривалість життя в організмі остаточного хазяїна - до 10 років.

Патогенна дія: токсично-алергічна; механічне ушкодження ботріями слизової оболонки кишківника призводить до некрозу й атрофії слизової оболонки;

Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно, проявляється тільки виділенням члеників черв'яка.Можливий розвиток дифілоботріозної анемії, Переважають кишкові прояви (нудота, блювота, болі в животі, діарея), шкірна висипка.

Діагностика. Клінічна: періодичне виділення члеників з фекаліями.

Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).

Лікування. Застосовують антигельмінтні препарати (празиквантел).

Профілактика. Особиста: термічна обробка риби. Громадська: виявлення і лікування хворих, запобігання фекального забруднення водойм.

КАЗАХСКИЙ НАЦИОНАЛЬНЫЙ МЕДИЦИНСКИЙ