Мікрофлора води. Фактори самоочищення води. Виживаність патогенних мікроорганізмів у воді. Роль води у передачі інфекційних захворювань.

Основними процесами мі­кробного очищення водоймищ є гниття і бродіння. Гниття - розпад азотовмісних органічних сполук під впливом мікробів. Гниття зумовлюють: бацили (в. myco/des, 8. mesentericus, в. subtilis), ентеро-бактеріі (Proteus, Escherichia, Klebsiella та ін.), кло-стридіі (С. botulinum, С. sporogenes та ін.). Кінцеві продукти розпаду білків: скатол, індол, жирні кис­лоти, аміак, сірководень. Бродіння - розпад орга­нічних речовин, що не містять азоту, під впливом мікробів. У процесах очищення водоймищ від мі­кроорганізмів беруть участь представники різних фізіологічних груп, бактеріофаги, бактерії-хижаки (Bdellovibno bacteriov ■ ■s), найпростіші, черви. Основне джерело забднення водоймищ мікро­бами - стічні води. Зі стічними водами у водо­ймища потрапляють мешканці кишечнику людини і тварин - представники нормальної, умовно-па­тогенної флори і патогени (збудники кишкових ін­фекцій, ієрсиніозів, лептоспірозів, віруси гепатиту А і Е, поліомієліту тощо). За ступенем мікробного забруднення розрізняють чотири категорії вод - сапробні (грецьк. sapros - гнилий) зони водойми­ща: полісапробна, мезосапробна, олігосапробна і катаробна.

1. Полісапробна зона (від грец. polys - бага­то) - вода, найбільше забруднена органіч­ними сполуками, в ній мало кисню. Кількість бактерій в 1 мл води - від 1 млн і більше. Серед них багато анаеробних бактерій, ак­тиноміцетів, грибів. Під впливом цих бакте­рій складні органічні сполуки розкладаються до простих речовин з утворенням аміаку, сірководню, вуглекислоти, індолу, скатолу, метану.

2. Мезосапробна зона (альфа- і бета-) - зона помірного забруднення, характеризується тим, що мінералізуються органічні речовини з окисленням і нітрифікацією. В 1 мл води до сотні тисяч мікробів. Якісний склад різ­номанітний. В основному це нітрифікуючі бактерії - грамнегативні палички, коки, які є облігатними аеробами.

3. Олігосапробна зона (від грец. o//gos - ма­лий, невеликий) - зона чистої води; характе­ризується тим, що процеси самоочищення закінчуються. Кількість мікробів в 1 мл - від 10 до 1000. Вода має високий ступінь чисто­ти, кишкова паличка відсутня.

4. Катаробна зона - зона дуже чистої аоди, яка буває у водоймищах в осіньо-зимовому пе­ріоді, далеко від населених пунктів і берегів.

Найбільшу кількість патогенних мікроорганізмів, які потрапляють у водоймища, визначають у полі-сапробній зоні і практично не знаходять в олігоса-пробній і катаробній зонах. Незважаючи на те, що патогенні бактерії не пристосовані до тривалого іс­нування у воді, багато з них достатньо довго збе­рігаються в ній.

 

БІЛЕТ 24

Мікобактерії туберкульозу, властивості. Види туберкульозних бактерій. Тинкторіальні та культуральні властивості. Диференціація збудників туберкульозу. Атипові мікобактерії. Значення в розвитку патології людини.

Рід Mycobacterium.

Mycobacterium tuberculosis – збудник туберкульозу – інфекційного захворювання,яке характеризується розвитком гранульом в уражених тканинах і поліморфізмом клінічних ознак – інтоксикаціями, локальними синдромами.

Властивості:

Палички, грам«+», поліморфні, не рухливі, не утворюють спор і капсул. Облігатні аероби.

Фарбуються за Цільом-Нельсонасу червоний.

Великий вміст високомолекулярних ліпідів.

Кислото- і лугостійкі.

Групи мікобактерій:

1) ті, що повільно ростуть на твердих середовищах (>7 діб): M.tuberculosis, M.bovis, M.marinum.

2)швидко ростуть <7 діб: M.phlei, M.fortnitum.

3)потребують особливих поживних середовищ або не культивуються in vitro: M.leprae,M.haemophilium.

Класифікація за патогенністю:

1)патогенні: M.tuberculosis,bovis,africanum,avium,leprae(збудник проказу)

2)умовно-патогенні: M.xenopi.

3)кислотостійкі, не патогенні для людей і тварин.

Тинкторіальні і культуральні властивості.

Фарбується за Ціля-Нельсона в червоний.

Вибагливі до поживних середовищ – ростуть на елективних з яєчним жовтком,гліцерином і вітамінами. Середовище – Левенштейна-Йенсена.

Краще ростуть при СО2,ростуть повільно.

Утворюють R-колонії:зморщені, сухі, жовтуватого кольору, нагадують цвітну капусту.

На рідких середовищах – щільна плівка, яка поступово потовщується, зморщується і стає ламкою.

Синтезує нікотинову кислоту.

Діагностика:

Бактеріоскопічний,бактеріологічний,біологічний(заражають морську свинку), серологічний (РЗК, ЗНГА), алергічні проби (реакція Моро, Пірке, Манту).

Атипові мікобактерії:

Класифікують за пігментоутворенням:

1)фотохромогенні – створюють пігмент при світлі: M.kansasi.

2)скотохромогенні – утворюють пігмент при світлі і темноті: M.scrofulaceum.

3)ні хромогенні – частіше безкольорні: M.avium.

Значення в розвитку патології:

Джерело – людина. Щлях – повітряно-краплинний.

Викликає туберкульоз.

У л/в розвивається запальне вогнище – гранульома. Потім формується первинний туберкульозний комплекс, розвивається стан сенсибілізації до туберкуліну.

Первинне вогнище проростає сполучною тканиною, відкладаються солямі кальцію – петрифікація (доброякісний перебіг). У л/в залишається збудник багато років.

Спостерігається реактивація процесу при зниженні реактивності організму.