Решение устных тестовых заданий и задач

Процеси самоосвіти і самовиховання - якісно відміні етапи у розвитку особистості студента, вони об'єднують зовнішній і внутрішній світ в єдине ціле. Ці процеси лише тоді можна назвати самоосвітою і самовихованням, коли вони є свідомими діями особистості, спрямованими на самовдосконалення, тобто такі дії, в яких людина є активним суб'єктом самоосвіти, морального, трудового, фізичного, естетичного саморозвитку. У найзагальнішому визначенні самовиховання, на думку І. Беха та Ю. Орлова, - це певний тип ставлення, дій щодо самого себе і власного майбутнього з точки зору відповідності певним моральним нормам.

Якщо виховання може інколи здійснюватися незалежно від волі і бажання вихованця, то самовиховання як процес усвідомленого, цілеспрямованого і бажаного розвитку можливе лише в разі збігу сприятливих зовнішніх умов і певних внутрішніх передумов. Як зазначає І. Бех, самовиховання Грунтується на повазі особистості до себе. Особистість цієї взаємодії пов'язана з подвійністю позиції особистості у самовихованні, оскільки людина виступає немовби у двох особах стосовно себе- в особі вихованця і в особі вихователя. При цьому основна мета- "створення" індивідом себе через творче ставлення до себе. Визначаючи особливості самовдосконалення, відомий український психолог Г. Костюк писав: "Самовиховання - вища форма виявлення саморуху особистості, що розвивається, в якій вона виступає суб'єктом свого розвитку"

Специфіка самовиховання як чинника розвитку особистості полягає в тому, що воно серед усіх інших чинників найбільшою мірою спирається на індивідуальні особливості людини, її нахили та потреби. Завдяки цьому людині вдаегься виявити для самої себе домінуючі задатки, які у майбутньому можуть істотно визначити весь її життєвий шлях, забезпечити розвиток фізичних, інтелектуальних і моральних якостей. Саме результати експерименту Б. Додонова доводять, що особистість стає гармонійною не з огляду на "пропорційний", і "рівномірний" розвиток всіх її якостей, а внаслідок максимального розвитку тих здібностей, які домінують у її структурі і визначають сенс її життя та діяльності. У формуванні особистості різні її орієнтації немовби конкурують між собою, поки не виділяється та з них, яка об'єднує навколо себе всі інші, проникаючи у кожну з них. Таке домінування є не витісненням інших якостей людини, а перетворенням однієї з них на лідера. "Це своєрідний варіант координації прагнень особистості шляхом об'єднання навколо найсильнішого з них".

На думку А. Кочетова. "принцип максимальної ефективності саморозвитку особистості полягає у прагненні людини (усвідомленому й інстинктивному) якнайшвидше розвинути всі ті якості, сили і здібності, які в ній уже виявились...". Усвідомлюючи необхідність вдосконалення в будь-якій галузі, особистість починає це робити з наростаючим ступенем самостійності й ос-мисленості. Як наслідок, відбувається пришвидшення психічного розвитку особистості, що й становить провідну функцію самовиховання.

А. Арет, проаналізувавши особливості самовиховання, його методи та прийоми організації на різних етапах суспільного розвитку, виділяє самопізнання і мотивацію, самопримус і саморегуляцію. А. Ковальов наголошує на ролі суспільного чинника, на взаємозв'язку виховання і самовиховання, на значущості колективу, сім'ї в організації самовиховання.

Проблемами самоосвіти і самовиховання займалося багато психологів та педагогів. Зокрема, великий внесок у теоретичну розробку цих процесів зробили Б. Ананьєв, Л. Виготський, О. Леонтьєв, Л. Рувинський, К. Ушинський. Основу їх теорії становило, що ці процеси взаємопов'язані і лежать в тісному контакті з зовнішнім світом, та дає великий поштовх до розвитку особистості. На їхню думку, тільки те виховання вважають ефективним, яке пробуджує в особистості потребу в самовихованні. і чим старшою стає особистість тим більша роль її у формуванні має належати самоосвіті та самовихованню.

На думку С. Рубінштейна, мотиви визначають ставлення студентів до навчальної діяльності. Він розкрив психологічну суть вмотивованого відношення студентів до навчання, виділив функції мотивів і розкрив структуру мотиваційної сфери. І. Сусліна під мотивом вбачає психічні утворення, внутрішні духовні сили людини, що спонукають її до діяльності або поведінки; свідомий потяг особистості до самоосвіти, самостійного збільшення обсягу знань, використання додаткової літератури значно збагачує її внутрішній світ.

 

Вивчаючи мотиваційну сферу, можна зробити висновок, що мотивація тісно пов'язана з почуттям задоволення, отриманого як від самого процесу нагромадження знань, так і від його результату Для того, щоб студент по-справжньому заглибився в роботу, потрібно, щоб завдання, які ставляться перед ним в процесі навчальної діяльності, не тільки були зрозумілими, але й внутрішньо прийнятними ним, тобто щоб вони стали значними для студента й знайшли, таким чином, відгук і опору в його переживаннях.

Необхідно зазначити, що самоосвітня діяльність студентів потребує діагностичного аналізу, тому шо вона повинна стати органічною складовою частиною навчально-виховного процесу, сприяти активному формуванню особистості майбутнього фахівця.

Таким чином, формування особистості в процесі самоосвіти і самовихованні визначається її осмисленням, вмінням оцінювати, відбирати позитивне із зовнішнього впливу, що становить основу її переконань, ідеалів, життєвих цілей, мотивів діяльності, звичок. Особливо цінним є самовиховання, завдяки якому особистість розвиває свої здібності, утверджує власну індивідуальність і неповторність.

Вопросы для обсуждения

1. Теории происхождения государства

а. Психологическая теория происхождения государства

б. Спортивная теория происхождения государства

в. Расовая теория происхождения государства

г. Органическая теория происхождения государства

д. Диффузная теория происхождения государства

2. Теории происхождения права.

а. Примирительная теория

б. Регулятивная теория

в. Психологическая теория

г. Социологическая теория

д. Интегративная теория

3. Определение права и его сущность.

4. Характеристика и понятие гражданского общества.

5. Правовое и социальное государство.

6. Связь правосознания и права.

 

Решение устных тестовых заданий и задач

1. Какие из перечисленных государственных органов и лиц осуществляют судебную власть:

а) Конституционный Суд РФ;

б) Уполномоченный по правам человека РФ;

в) Верховный Суд РФ;

г) Генеральный прокурор РФ;

д) Арбитражный суд Калининградской области

2. Какие формы правления вам известны:

а) федерация; б) монархия;

в) республика; г) унитарное государство

3. Верховенство и полнота государственной власти внутри страны и её независимость во внешней политике - это:

1) политический режим;

2) государственный суверенитет;

3) форма административного устройства;

4) форма правления.

4. Принятие законов в Российской Федерации согласно Конституции РФ является функцией:

1) Конституционного собрания; 2) Председателя Правительства РФ;

3) Федерального Собрания РФ; 4) Верховного Суда РФ.

5. Исключительным признаком правового государства является:

1) суверенитет; 2) наличие национальной валюты;

3) разделение властей; 4) институт президентства.

 

6. Согласно Конституции РФ высшим органом законодательной власти в РФ является:

1) Президент РФ; 2) Федеральное Собрание РФ;

3) Правительство РФ; 4) Верховный Суд РФ.

 

7. Что регулируют нормы права:

а) чувства человека;

б) действия человека;

в) убеждения человека?

8. Среди приведенных ниже документов укажите источники права:

а) международные договоры, ратифицированные Федеральным Собранием РФ;

б) обращение Президента РФ;

в) Конституция РФ;

г) Постановление Правительства РФ;

д) проект закона о государственном бюджете.

9. К отраслям частного права относится право:

1) конституционное; 2) административное;

3) уголовное; 4) гражданское.

10. Не входит в структуру правовой нормы:

1) заголовок; 2) гипотеза; 3) санкция; 4) диспозиция.