Гармонізація стандартів з управління якістю міжнародними

Подальший розвиток, впровадження систем управління якістю в СРСР полягав у тому, що були гармонізовані стандарти ISO 9000 (версія і 987 року).

Гармонізація стандартів може проводитись на одному або декількох рівнях:

Ø міжнародному;

Ø регіональному;

Ø національному.

Гармонізація на міжнародному рівні здійснюється головним чином на основі застосування:

v міжнародних стандартів, що випускаються міжнародними організаціями зі стандартизації (ISO, ІЕС) або іншими міжнарод­ними органами стандартизації;

v національних або регіональних стандартів чи інших еквіва­лентних документів, широко використовуваних у різних країнах.

Найбільш ефективним і надійним шляхом досягнення гармонізації стандартів в інтересах всіх країн є використання міжнародних стандартів. Підставою такого твердження служить те, що міжнародний стандарт розробляється за участю великої кількості країн, які представляють різні рівні розвитку, різні економічні системи. Тому в процесі розробки міжнародного стандарту тією чи іншою мірою враховуються побажання всіх сторін, після чого міжнародний стандарт схвалюється більшістю країн.

Якщо міжнародного стандарту на необхідну область поширення немає, міжнародні органи стандартизації можуть запропонувати як основу для досягнення гармонізації, опубліковані ними або широко визнані рекомендації чи документи (еквівалентні документи).

У випадках, коли немає ні міжнародних стандартів, ні еквівалентних документів, але існують регіональні або національні стандарти, широко застосовувані в більшості країн, вони можуть розглядатися як прийнятні документи, на базі яких може бути досягнута бажана гармонізація.

Незважаючи на важливе значення, що належить гармонізації стандартів, вона не може сама по собі усунути всі технічні бар'єри в міжнародній торгівлі, якщо одночасно не будуть гармонізовані нормативні документи.

Звичайно, вимоги нормативних документів мають більше обов'язковий характер стосовно вимог стандартів; з іншого боку, у стандарти найчастіше включаються різні рекомендації (наприклад, різні методи випробування продукції), з яких розробник нормативних документів може вибирати ті, які прийнятні для свого виробництва. Таким чином, розходження між національними нормативними документами створюють значно більші технічні бар'єри, ніж розходження між стандартами. У результаті досягнута гармонізація стандартів може виявитися марною.

Гармонізація нормативної документації здійснюється на тих же рівнях, що й гармонізація стандартів, на основі застосування:

міжнародних рекомендацій для національних нормативних документів;

регіональних директив і рекомендацій для національних нормативних документів;

національних нормативних документів, широко викорис­товуваних в інших країнах;

У міжнародних, регіональний або національних стандартів.

Для здійснення гармонізації на всіх рівнях необхідна розробка певних правил впровадження міжнародних стандартів у національні стандарти й нормативні документи, які забезпечували б можливості порівняння гармонізованих стандартів і нормативної документації.

Політику на міжнародному рівні відносно впровадження міжнародних стандартів у національні стандарт формують ISO й ІЕС. Комітетом ISO з вивчення принципів стандартизації (СТАКО) був розроблений в 1980 р проект настанови із впровадження міжнародних стандартів у національні стандарти

Цей документ одержав підтримку й з бону ІЕС. У настанові приводяться методи впровадження міжнародних стандартів у національні стандарти рекомендації з використання кращих форм подання технічних відхилень, які дозволяють легко орієнтуватися и ступені відповідності національної о стандарту міжнародному стандарту.

Факт впровадження міжнародного стандарту н національний стандарт повинен відзначатися в останньому із вказівкою року видання міжнародного стандарту.

Національний стандарт може:

Ø відповідати повністю міжнародному стандарту і редакційними виправленнями або без них. Під редакційними виправленнями розуміються також зміни, які не міняють технічного змісту стандарту;

Ø відповідати міжнародному стандарту з незначними технічними відхиленнями, які не є перешкодою для встановлення відповідності виробу вимогам національного стандарту, якщо вони випущені відповідно до вимог міжнародного стандарту,

Ø не відповідати міжнародному стандарту внаслідок принципових технічних відхилень.

У випадку принципових технічних відхилень термін "відповідає" не застосуємо до національного стандарту, хоча останній може ґрунтуватися у великому ступені відповідності міжнародному стандарту.

Впровадження міжнародного стандарту в національний стандарт здійснюється методом підтвердження, методом видання титульного аркуша до міжнародного стандарту, передруку стандарту, перекладу стандарту, видання у зміненій редакції, включення и національний стан дарі або посилання в національному стандарті на міжнародний стандарт.

ДСТУ 1.3:2005 «Правила й методи прийняття міжнародних і регіональних стандартів як міждержавні стандарти» установлює три ступені відповідності з міжнародними стандартами:

v ідентична:

v модифікована;

v нееквівалентна.

При викладі стандарту:

ступінь відповідності приводять на титульному аркуші, у бібліографічних даних й у передмові міждержавного стандарту;

на титульному аркуші й у бібліографічних даних приводять позначення ступеня відповідності за допомогою літерного символу:

"IDT" - для ідентичних міждержавних стандартів;

"MOD" - для модифікованих міждержавних стандартів;

"NEQ" - для нееквівалентних міждержавних стандартів.

У каталогах (покажчиках) стандартів, переліках, базах даних і т.д. ідентифікація міждержавних стандартів має доповнюватися вказівкою позначення ступеня відповідності за допомогою буквеного символу, позначенням міжнародного стандарту, включаючи рік його прийняття.

Як комплекс національних документів в 1988 р. були прийняті наступні стандарти системи якості:

ГОСТ 40.9001-88 (ISO 9001-87) Системы качества. Модель для обеспечения качества при проектировании и/иди разработке, производстве, монтаже и обслуживании.

ГОСТ 40.9002-88 (ISO 9002-87) Системы качества. Модель для обеспечения качества при производстве и монтаже.

ГОСТ 40.9003-88 (ISO 9003-87) Системы качества. Модель для обеспечения качества при окончательном контроле и испытаниях.

Як українські національні стандарти, системи управління якістю були гармонізовані у 1995 році (версія стандартів ISO серії 9000 1994 року), а потім і версія 2000 року. Більш детально всі версії стандартів ISO сімейства 9000 розглядаються в розділі 5.