Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Поняття інвестицій

1. Предметом оскарження у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень виступають нормативно-правові акти, правові акти індивідуальної дії, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень.

2. Суб'єкти владних повноважень – це органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх службові чи посадові особи, а також інші суб'єкти при здійсненні ними влад­них управлінських функцій на основі законодавства, зокрема й на ви­конання делегованих повноважень.

3. Владні управлінські функції – це самостійна кате­горія функцій публічної адміністрації поряд із такими державно-владними функціями як законодавча діяльність та судочинство. Групи владних управлінських функцій: вироблення (формулювання) політики; правове регулювання; надання адміністративних послуг; нагляд і контроль.

4. Делегування повноважень може бути визначено як наділення своїм повноваженням (уповноваження) одним суб'єктом владних повноважень іншого суб'єкта.

5. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені
Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноважен­ня надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають зна­чення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рі­шення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рі­шення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

 

Тема 1. Методологічні основи інвестування

1.1. Розвиток інвестиційних теорій
1.2. Економічна сутність інвестицій
1.3. Класифікація інвестицій
1.4. Інвестиційна діяльність підприємств
1.5. Мета, завдання та функції інвестиційної діяльності

Поняття інвестицій та інвестиційної діяльності. Поняття інвестицій.

Поняття інвестицій є надзвичайно широким і його зміст має свої особливості в різних розділах економічної науки та галузях практичної діяльності.

Термін " інвестиція " походить від лат. "інвест", що означає "вкладати". Нині інвестиції — це вкладання капіталу з метою подальшого його збільшення. Приріст капіталу в результаті його інвестування є компенсацією за ризик втрат від інфляції та неодержання відсотків від банківських вкладень капіталу.

Джерелом приросту капіталу, основним мотивом інвестування є одержуваний прибуток. Обидва процеси (вкладання капіталу та одержання прибутку) відбуваються в певному поточному часі, а саме: можна поступово вкладати капітал, а потім одержати прибуток; паралельно вкладати капітал й одержувати прибуток; вкладати капітал з інтервалами, а через деякий час одержати прибуток.

У першому випадку прибуток буде одержано одразу після завершення інвестування у повному обсязі; у другому випадку прибуток можливий за умови повного завершення процесу інвестування; у третьому випадку між періодом інвестування та одержанням прибутку минає певний час, що залежить від форми інвестування та особливостей інвестиційного проекту.

У сучасній зарубіжній літературі термін "інвестування" часто трактується як придбання цінних паперів (акцій, облігацій). В Україні цей термін ідентифікується з терміном "капітальні вкладення". Інвестиції в цьому разі розглядаються як вкладання у відтворення основних фондів (споруд, обладнання, транспортних засобів). Водночас інвестиції можуть спрямовуватись на поповнення обігових коштів, придбання нематеріальних активів (патентів, ліцензій, ноу-хау).

Окремі автори, визначаючи термін "інвестиції", вважають, що останні існують тільки у грошовій формі. Але інвестування капіталу може здійснюватися також у будь-якій іншій майновій формі або у формі немайнових активів (досвіду роботи, пакетів програм, інших форм інтелектуальної власності); сукупності технічних, технологічних, комерційних та інших знань; виробничого досвіду; права використання землі, води, ресурсів, споруд, а також інших майнових прав.

Вкладення у нематеріальну сферу або інтелектуальні інвестиції — це фінансування об'єктів інтелектуальної власності, що випливають з авторського права, винахідницького і патентного права, права на промислові зразки, корисні моделі, ноу-хау тощо.

У фінансовій теорії під інвестиціями розуміють придбання реальних чи фінансових активів, тобто здійснення сьогоднішніх витрат з метою отримання майбутніх доходів. У загальному випадку, з фінансової точки зору, інвестиції — це обмін визначеної нинішньої вартості на можливо невизначену (або ймовірну) майбутню вартість.

За формами власності інвестиції поділяються на:

— державні — ті, що фінансуються з державного або місцевого бюджетів або державними підприємствами;

— приватні — кошти фізичних осіб та недержавних юридичних осіб;

— іноземні — це залучені або кредитні ресурси іноземних держав, фізичних та юридичних осіб.

З фінансового та економічного поглядів інвестування може бути визначене як довгострокове вкладення економічних ресурсів для одержання доходу в майбутньому, який перевищує первинні вкладення.

Згідно з ЗУ "Про інвестиційну діяльність", інвестиції визначаються як всі види майнових й інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти різних видів діяльності, в результаті якої утворюється дохід (прибуток) або досягається соціальний ефект.

До майнових та інтелектуальних вкладень належать:

— грошові кошти, цільові банківські вклади, паї та різноманітні цінні папери;

— матеріальні цінності, рухоме та нерухоме майно;

— майнові права та інтелектуальні цінності;

— сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, що оформлені у вигляді технічної документації;

— права користування землею, водою, ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права і цінності.

Вказані цінності та майнові права складають об'єкти інвестиційної діяльності.

Українське законодавство визначає інвестиційну діяльність як послідовну сукупність дій суб'єктів інвестиційної діяльності щодо здійснення інвестицій з метою одержання доходу або прибутку.

Суб'єктами інвестиційної діяльності (інвесторами або учасниками) можуть бути держави, юридичні та фізичні особи України та іноземних держав, а також іноземні держави.

Практична діяльність передбачає поєднання різноманітних напрямків інвестування X, Y, Z у розрізі суб’єкт S_i - об’єкт O_i.

ID = S_i x X_i x Y_i x Z_i,

де І = 1-3.

Суб’єкти інвестування S_i: державні – S₁; приватні – S₂; іноземні – S_3.

Об’єкти інвестування O_i: матеріальні цінності – O₁; цінні папери та майнові права – O₂; інтелектуальні цінності – O₃.

Етапи життєвого циклу - Х_і: проектування – Х₁; виготовлення – Х₂; насичення ринку – Х₃.

Строки освоєння інвестицій - Y_i: короткострокові – Y₁ середньострокові – Y₂; довгострокові – Y₃.

Стратегія управління емітента - Z_i: підвищення якості продукції – Z₁; розширення виробництва – Z₂; нове виробництво – Z₃.

Конкретна Інвестиція — це вкладення в об'єкти інвестування, які знаходяться на перетині напрямків дії вказаних факторів.

Інвестиційна діяльність може розглядатись у кількох аспектах:

- впливу на внутрішнє та зовнішнє середовище підприємства;

- результатів кожного етапу інвестиційної діяльності як інвестиційного проекту;

- інвестиційного процесу, який пов'язаний з обґрунтуванням і реалізацією інвестиційних проектів;

- макро- та мікрофакторів інвестиційного середовища.

У найзагальнішому вигляді інвестиції являють собою вкладення капіталу у всіх його формах у різні галузі економіки з метою отримання прибутку або досягнення певної соціальної мети.

Поняття "інвестиції", як підкреслює, наприклад, І. Бланк [4] не еквівалентно поняттю "капітальні вкладення". Останнє розглядається як вкладення капіталу у відтворювання основних коштів. Разом із тим, інвестиції можуть здійснюватися і в приріст оборотних активів, і в нематеріальні активи, і в різні фінансові інструменти.

Крім того, інвестиції не е вкладеннями тільки грошових коштів, оскільки інвестування капіталу може здійснюватися у формі рухомого і нерухомого майна, фондових інструментів (передусім, цінних паперів), нематеріальних активів (майнові і немайнові права, патенти і ліцензії, товарні знаки, ноу-хау тощо).

Деякі автори, наприклад, М.В. Грачова обмежують поняття інвестицій довгостроковими вкладеннями коштів (наприклад, капітальні вкладення, вкладення в акції інституціональних інвесторів). Разом із тим інвестиції можуть носити і короткостроковий характер, наприклад, вкладення в облігації, депозитні сертифікати з періодом звертання до одного року.