Основні комерційні умови тайм-чартеру. Особливості чартерів на фрахтування пасажирських суден

Теоретико-методологічними засадами концепції виховання студентів є Декларація про державний суверенітет України, затверджена Верховною Радою України 16 липня 1990 р., Акт проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти.

У Цих документах було поставлено важливе і невідкладне завдання — виховання справжніх громадян і патріотів рідної землі. Тільки вони здатні відстояти незалежність і соборність України, вивести її з нинішніх соціально-економічних труднощів на шлях прогресу і процвітання. Концепція конкретизувала правові норми реформування всіх сфер життя, зокрема й освіти.

У зв'язку з цим постала проблема наукового розроблення і практичного забезпечення нової системи громадського виховання, мета якого — сформувати у молодих людей комплекс якостей громадянина, глибоке розуміння ними на­лежності до українського народу, сформувати внутрішню готовність і потребу обстоювати та захищати інтереси дер­жави, реалізувати особистий потенціал на благо країни.

Виховання у вищій школі — процес систематичного і цілеспрямованого впливу на духовний і фізичний розвиток особистості студента з метою підготовки його до виробничої, суспільної і культурної діяльності. На сучасному етапі розвитку вищої школи виховання у широкому розумінні передбачає формування творчої особистості (майбутнього педагога, інженера, вченого чи фахівця іншої галузі) і водночас високоморальної, толерантної особистості, громадянина і патріота.

Ідеалом виховання є гармонійно розвинена, високоосвічена, соціально активна людина, наділена громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, почуттям патріотизму, яка є носієм найкращих здобутків української і світової культури, здатна до саморозвитку і самовдоско­налення.

Мета виховання — набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, засвоєння культури міжнаціональних відносин, формування, незалежно від національної належності, рис громадянина Української держави, високої духовності, мо­ральної, художньо-естетичної, правової, екологічної культури. До головних цілей належать також формування у молодих людей національної свідомості, високої освіченості, працелюбності, соціальної активності, шанобливого став­лення до себе й до інших, відповідальності, жертовності, шляхетності, оптимістичного світогляду тощо.

Мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, до яких належать: забезпечення умов для самореалізації особистості, введення молодої людини у світ соціального, політичного, інтелектуального, культурного, господарського досвіду українського народу, виховання правової, духовної культури, формування мовної культури, внутрішньої потреби в суспільно корисній праці та інших чеснот, притаманних українському народові.

Здійснюючи процес виховання молоді, не можна не враховувати соціальних умов, традицій суспільства. В Україні відбуваються бурхливі соціальні зрушення: перехід до ринкових відносин, руйнування усталеної системи цінностей, зміна духовних орієнтирів та ідеалів у суспільстві. Як за­значалося, зруйнована комуністична система виховання, відійшла в минуле марксистська ідеологія. Нині утворився ідеологічний вакуум, спостерігається розмитість моральних норм. У свідомості певної частини людей цей вакуум заповнює уседозволеність. Поширюються озлоблення, безкультур'я, кримінал, настійлива сектантська агітація різних відтінків. Водночас дедалі поглиблюється майнове розшарування, погіршується матеріальне становище більшості населення, посилюється процес руйнації особистості людини.

За тоталітаризму в СРСР пріоритет віддавався суспільству, державній машині, а особистість пригнічувалася, виконува­ла в цій машині роль «гвинтика». Нині проголошено пріоритет особистості над суспільством. Але особистість живе в суспільстві і не може бути повністю вільною від нього. У сус­пільстві вона більш захищена, ніж в індивідуальному існуванні, оскільки її слабкі сторони нівелюються можливостями інших членів соціуму. Цілковита незалежність особистості від суспільства означала б її деградацію і розпад суспільства.

Якби інтереси суспільства і особистості повністю збіга­лися, то між ними не було б суперечностей, які є рушіями розвитку.

Оптимальною є ситуація, коли суспільство, держава віддають пріоритет особистості, а особистість у своїй діяльності керується пріоритетами суспільства.

Багато юнаків і дівчат розуміють свободу як звільнення від обов'язків, а демократію зводять до абсолютизації власної думки. Прагнення до «красивого життя» неадекватне їхній праці та можливостям. Звідси — пасивність, зневіра в собі. Більша частина молодих людей самотужки бореться за існування, ігноруючи будь-які політичні рухи, вони роз'єднані, не спроможні обстоювати власні інтереси. Нові молодіжні профспілки ще не здобули авторитету, не виявляють належної активності. Нині жодна політична сила в країні не справляє істотного впливу на молодь. Розрив між словом і Ділом на рівні високих посадовців також не додає молоді впевненості у майбутньому.

В освітніх установах становище погіршується ще й тим, Що владні структури не змогли вчасно захистити освіту й культуру, які є запорукою відродження і подальшого розвитку держави.

За період перебудови було зруйновано апарат виховної роботи у вищій школі. Брак будь-якої ідеології виховання — це також ідеологія і дуже шкідлива.

Студенти — найінтелектуальніша частина молоді з високим творчим потенціалом, ще не реалізованим у нових умовах. Сьогодні з усією серйозністю постало завдання орга­нізувати студентську молодь, а не пускати на самоплив її виховання.

Принципи виховання — це вихідні положення, що випливають із цілей, визначають вимоги до змісту, методів, організаційних форм і засобів виховання, до викладачів і всіх, хто має стосунок до виховного процесу.

Принципами виховання студентської молоді є: єдність національного і загальнолюдського, природовідповідність, культуровідповідність виховання, активність, самодіяльність і творча ініціатива, демократизація, гуманізація, гуманітаризація, безперервність і наступність виховання, єдність навчання і виховання, індивідуалізація та диференціація виховного процесу, гармонізація родинного і суспільного виховання.

Основними напрямами виховної роботи у вищій школі є:

1) професійно-психологічне виховання (важливо, щоб студенти набули внутрішньої готовності до відповідального; виконання своїх професійних обов'язків, відчули впевненість у своїх ділових можливостях, усвідомили реальні вимоги до них як до фахівців в умовах практичної діяльності, що постійно змінюватимуться);

2) патріотичне виховання;

3) етичне;

4) естетичне;

5) правове;

6) політичне;

7) трудове;

8) громадське;

9) духовне;

10) моральне;

11) фізичне;

12) сімейне;

13) економічне;

14) психологічне;

15) екологічне;

16) національне;

17) статеве;

18) побутове.

Ці напрями взаємопов'язані і є водночас стрижневими формами буття й самореалізації людини.

Критеріями виховної роботи є: ставлення до суспільства, праці, людей, активність життєвої позиції, спрямованість особистості студента, її потреби, мотиви, інтереси, ідеали; рівень правомислення і правосвідомості; рівень моральної свідомості і моральної поведінки; рівень громадянської, політичної свідомості, поведінки; ціннісні орієнтації сту­дентів; рівень культури, форми й засоби культурного самовияву і самоутвердження; конструктивність або деструктивність поведінкових виявів студента; самовідчуття студен­та (соціальне, етичне тощо).

Отже, в найзагальнішому вигляді критеріями ефективності виховання студента є ступінь відповідності результатів виховання потребам і запитам природи та суспільства, рівень культуродоцільної готовності індивіда, тобто відповідність поведінки вимогам правових, моральних і культурних норм.

Критерії ефективності виховання можуть бути виражені лише в рівні вихованості (загального розвитку особистості і почуття відповідальності), рівні навченості і професійної підготовки, ступені мобільності психічних процесів, психо­логічної готовності до майбутньої професійної діяльності спеціаліста.

Як у процесі навчання існують об'єктивні закономірності, так і виховний процес має певні закономірності, які потрібно враховувати під час його організації і здійснення.

Педагогічна закономірність виховання — це адекватне відображення об'єктивної, тобто незалежної від волі суб'єкта, дійсності виховного процесу, якому притаманні загальні стійкі властивості за будь-яких конкретних обставин.

Перша закономірність полягає в тому, що виховання студента як формування в структурі його особистості соціально-психологічних новоутворень відбувається тільки через активність самого студента. Міра його зусиль має відповідати його можливостям на певний момент. Проте під час активної діяльності, коли відбувається набуття фізич­них і духовних сил, з'являються можливості підвищення міри зусиль.

Кваліфікованим є той викладач, який уміє організувати активну діяльність студентів, що веде до розвитку їхніх здібностей.

Друга закономірність: зміст діяльності студентів у процесі виховання зумовлений їхніми потребами, що змінюються. Тому зміст діяльності студентів визначається на кожний певний момент розвитком актуальних потреб. Звідси випливає необхідність систематичного вивчення індивідуальних особливостей і потреб студентів.

Третя закономірність виявляється в тому, що розвиток особистості студента через його діяльність потребує від викладача з'ясування готовності студента до спільної розподіленої діяльності. Під час самої діяльності викладач мусить визначити момент, коли слід зменшити свої зусилля, передати ініціативу студентові. Якщо це зробити невчасно, наприклад раніше, то студент, відчувши труднощі, може відмовитися від діяльності, якщо пізніше — то в нього так і не будуть сформовані необхідні навички та вміння, оскіль­ки він покладатиметься на ретельність викладача.

Четверта закономірність пов'язана з тим, що для сприятливих умов інтенсивної діяльності студентові потрібна внутрішня налаштованість, яка визначає ціннісне ставлення до об'єкта діяльності. Тому, виховуючи студентів, слід виявляти повагу до них як особистостей, визнавати не тільки їхні обов'язки, а й права, залучати їх до співробіт­ництва в навчально-виховному процесі, вчасно надавати допомогу в разі потреби.

П'ята закономірність полягає у тому, що студент не повинен відчувати виховного впливу викладача, тобто виховні цілі викладача мають бути приховані за спільно-розподіленою діяльністю викладача і студента, а виховний процес з участю педагога поступово має перетворюватися на процес самовиховання.

Самовиховання — процес становлення особистості, в яко­му відбувається зміцнення суб'єкта виховання; співвідноситиме соціально-культурний зразок з власною поведінкою сам вихованець. Самовиховання — це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.

Студентський вік — найсприятливіший для реалізації са­мовиховання. Проте воно має здійснюватися за певних умов: коли студент пізнає сам себе, навчиться оцінювати власні позитивні й негативні риси, оволодіє прийомами і методами самовдосконалення, зміцнить волю, характер, усвідомить мотиви поведінки, потреби.

Самовиховання потребує розвиненого логічного мислення, вміння вимогливо аналізувати кожний свій вчинок як постійної риси характеру, тривалих вольових зусиль, здатності керувати собою у досягненні мети, не занепадати духом у разі невдачі.

Викладачі повинні залучати студентів до діяльності, що передбачає зібраність, організованість, відповідальність.

Успішність процесу самовиховання залежить значною мірою від наявності у студента ідеалу, рівня розвитку студентського колективу, передусім студентської групи, де панують громадська думка, доброзичливість, взаємодопомога, відпові­дальність не лише за свої дії, а й за дії інших членів колективу.

Суперечності як джерело і рушійна сила процесу виховання студентів

Рушійною силою процесу виховання студентів є сукупність суперечностей як внутрішніх, так і зовнішніх. Саме розв'язання цих суперечностей сприяє просуванню до нових цілей і пошукові шляхів їх досягнення. До внутрішніх суперечностей належать:

- суперечність між дедалі вищими соціально значущими завданнями (зокрема, й завданнями професійного становлення) і можливостями, які обмежують вчинки й дії, спрямовані на їх виконання;

- суперечність між зовнішніми впливами і внутрішніми прагненнями студента. Виховний процес має відбуватися таким чином, щоб його зміст, методи, організаційні форми й засоби не викликали у студента опору;

- суперечність між вимогами життя і підготовленістю студентів до участі в суспільному житті та професійній діяльності;

- суперечність між організованим вищим навчальним закладом організаційно-цілеспрямованим впливом на студентів та стихійними впливами на них навколишнього середовища (деструктивні молодіжні об'єднання, різні секти, низькопробна кіно- і телепродукція, поширення наркотиків тощо);

- неоднакове ставлення до студентів викладачів, які не завжди обізнані з індивідуальними особливостями своїх
вихованців, їхніми потребами і проблемами, не завжди дотримуються принципу єдності вимог. Це нерідко призводить до формування у студентів ситуативної поведінки, пристосовництва, безпринципності, що негативно позначається на виховному процесі в цілому;

- недостатня увага деканатів, кафедр, громадських організацій до студентів, які становлять групу ризику.

Література

1. Концепція виховання дітей та молоді у національній системі освіти. - К: Райдуга, 1994.

2. Концепція національного виховання //Рідна школа, 1995. -№ б. - с.18-25.

3. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать - М.- Игры обуче­ние, тренинг, досуг... /Под ред. В.В. Петрусинского - М, 1994.

4. Бойко А. Парадегмальні напрями виховання: варіанти ви­бору //Рідна школа - №3, 2001. - с. 7-10.

5. Бойко А.М. Оновлена парадигма виховання: шляхи реалі­зації. - К: ІЗМН, 1996.

Основні комерційні умови тайм-чартеру. Особливості чартерів на фрахтування пасажирських суден

7.1. Сущность договора и типовые проформы тайм-чартера

Тайм-чартер (Time Charter) представляет собой договор фрахтования судна на время. Судовладелец обязуется за обусловлен­ную плату предоставить фрахтователю судно (услуги по его уп­равлению и технической эксплуатации) и услуги членов экипа­жа судна в пользование на определенный срок для перевозки грузов, пассажиров или иных целей торгового мореплавания.

Основные особенности тайм-чартера:

- судно предоставляется на время, указанное в договоре в виде календарного периода или срока, требуемого для осу­ществления одного или нескольких рейсов;

- судовладелец обязан в течении всего срока договора под­держивать судно в мореходном состоянии. Соответствен­но, он оплачивает все связанные с этим, расходы: техни­ческое обслуживание, снабжение, текущий ремонт, содер­жание экипажа, страхование судна, проведение очеред­ных освидетельствований;

• фрахтователь принимает на себя часть эксплуатацион­ных затрат (оплата бункера, расходы по погрузке и выг­рузке, портовые сборы, агентское вознаграждение и про­чие расходы, возникающие в связи с каждой конкретной перевозкой);

• арендная плата исчисляется по фиксированной ставке за каждые сутки или месяц использо-вания судна и взыскива­ется вне зависимости от того, осуществляется ли эксплуа­тация судна или оно непроизводительно простаивает;

7.2 Типовые проформы тайм-чартера. На основе практики меж­дународного торгового мореплавания разработаны типовые про­формы тайм-чартеров. Наиболее универсальной проформой тайм-чартера является "Baltime" ("Балтайм"), разработанная BIMCO в 1909 году и одобренная Палатой судоходства Соединенного Королев­ства. Она неоднократно подвергалась корректировкам, после­дняя из которых была выполнена в 1974 году.

Для тайм-чартерного фрахтования специализированных судов BIMCO раз­работал проформы:

• "Linertime" — для линейных судов;

• "Boxtime" — для контейнеровозов.

При аренде судов под перевозку особых грузов используют­ся специализированные проформы:

• "Intertanktime"; "Oil Tank"; "Vessel Time"; "Shelltime" — для перевозки наливных грузов;

• "Gaztime" — для перевозки сжиженных газов;

• "Reftime" — для перевозки режимных грузов;

• "Nype" Нью-Йоркской товарной биржи — для перевозки сельхозпродуктов и скота.

Принятая в 1999 году, проформа "Gentime" призванная заменить в коммер­ческой практике проформы "Baltime", "Nype", "Linertime", так как отличается от них значительно большей детализацией и удоб­ством использования.

Интересы сторон тайм-чартера противоположны. Фрахто­ватель заинтересован в максимально интенсивном использова­нии судна и экипажа во всех районах морского судоходства. Судовладелец заинтересован в содержании судна в обычном ре­жиме его эксплуатации, избежании серьезных рисков морского плавания с определением географических границ работы судна. Отсюда, содержание каждого условия тайм-чартера согласовы­вается сторонами и четко фиксируется в договоре.

7.3. Условия о судне

Характеристика судна. В тайм-чартере помимо характеристик, определяющих мо­реходность судна, оговаривают следующие группы технико-эксплуатационных характеристик:

• служащие для определения провозной способности судна: дедвейт, грузовместимость, вместимость бункерных поме­щений, скорость;

• влияющие на эксплуатационные расходы судна, относи­мые на фрахтователя: регистровый тоннаж, флаг судна, год постройки, класс судна, мощность силовой энергети­ческой установки, сорт и расход топлива в сутки на ходу и на стоянке;

• прочие, в зависимости от целей аренды и района работы судна: размеры люков, количество трюмов и твиндеков, число палуб, наличие и грузоподъемность грузового оборудова­ния (кранов, стрел, грузовых насосов), максимальная осад­ка, возможность перевозки груза на палубе, наличие и ха­рактеристики систем вентиляции, подогрева груза и т.п.

Сложным и спорным вопросом является согласование в тайм-чартере скорости судна.

Судовладелец не может гарантировать по тайм-чартеру ско­рость судна. Занижение скорости хода не в интересах судовла­дельца, так как оно приведет к снижению арендной платы. По­этому гарантия скорости, в отличие от других характеристик судна, в проформах тайм-чартера дается с оговорками, учитыва­ющими реальные условия плавания, например, в:

"Baltime" — "при хорошей погоде и на тихой воде"; "Nype" — "... в условиях благоприятной погоды, при силе (согласованных) баллов по шкале Бофорта"; "Gentime" — "скорость и расход топлива при летнем дед­вейте, хорошей погоде и максимальной силе ветра 4 бал­ла по шкале Бофорта".

Гарантированная судовладельцем скорость может быть обес­печена только при условии предоставления фрахтователем со­гласованного сорта топлива. Так как топливо оплачивает фрах­тователь, его естественный интерес заключается в предоставле­нии более дешевых и худших сортов топлива. Если предостав­ленный сорт топлива хуже согласованного, капитан должен из­вестить судовладельца и фрахтователя о том, что предполагает­ся снижение скорости хода или увеличение расхода топлива. Поскольку снабжение судна топливом обеспечивает не сам фрахтователь, а нанятая им бункеровочная компания, действия которой фрахтователь непосредственно контролировать не мо­жет, в пункте 6 проформы "Gentime" на старшего механика судна возложена обязанность содействовать агенту фрахтовате­ля в проверке сорта, качества и количества принятого топлива

Тайм-чартер предусматривает право судовладельца на за­мену судна. Новое суд­но должно быть судном той же серии, с полностью идентичными технико-эксплуатационными характе­ристиками (Sister Ship). Такая замена может быть произведена не только до начала тайм-чартера, но и в течение срока догово­ра, например на период ремонта (докования) судна.

Судно должно быть передано в распоряжение фрахтовате­ля со всеми документами, необходимыми для его беспрепят­ственной эксплуатации. До начала тайм-чартера судовые доку­менты, включая санитарные свидетельства судна и экипажа, должны быть продлены или возобновлены. Возобновление суд­ном классификационных свидетельств или других документов, необходимых для нормальной работы судна, будет осуществляться за счет и время судовладельца.

Экстраординарные меры к судну (дезинфекция, фумигация, карантин) относятся на счет и время фрахтователя, если они были вызваны перевозкой грузов, и на счет и время судовла­дельца, если такие меры связаны с экипажем судна.

Срок аренды судна. Срок тайм-чартера определяется ка­лендарным периодом (от нескольких месяцев до 15 и более лет) или количеством рейсов С рок договора указывается с определенными допустимыми отклонениями — марджином, например "6 месяцев ±... суток". При этом обычно оговаривается, в чьем опционе установлен мард­жин — судовладельца или фрахтователя. При фрахтовании на длительный срок (несколько лет) марджин не оговаривается, а судно возвращает-ся в разумные сроки, близкие к календарной дате окончания договора.

Проформа "Gentime" прямо предусматривает возможность продления тайм-чартера на прежних условиях на дополнительный, точно установленный, срок. О таком продле­нии фрахтователь извещает судовладельца, после чего тайм-чар­тер автоматически продлевается. Досрочный воз­врат судна не допускается, а время задержки судна в тайм-чар­тере сверх оговоренного срока (с учетом марджина) оплачивает­ся по текущей рыночной арендной ставке, если она выше согла сованной, или по согласованной, если рыночная ставка в этот период ниже.

Если тайм-чартер заключен на несколько лет, обычно ого­варивается процедура пересмотра арендной ставки один раз в год по требованию любой стороны.

Район эксплуатации судна. Вотношении допустимого рай­она эксплуатации судна существуют два варианта его фрахтова­ния по тайм-чартеру для перевозок:

1) на неопределенных направлениях (World Wide Trade);

2) между определенными районами (Range).

Наиболее распространенным и сложным является первый ва­риант, при котором судовладелец соглашается с использованием его судна для перевозок на любых направлениях мировой торгов­ли, но все-таки ограничивает район эксплуатации судна, в пер­вую очередь, условиями страхования судна, то есть пределами географических лимитов, устанавливаемых страховыми общества­ми. Географичес­кие лимиты имеют практически идентичное содержание у всех страховых компаний.

Они ограничивают плавание судна в высо­ких широтах (выше 50° с. ш. и примерно 70° с. ш.), исключают в определенные сезоны особо опасные районы Мирового океана (например, Ботнический, Финский заливы в зимний сезон).

Выход за общепринятые географические лимиты может быть согласован между сторонами, и в этом случае фрахтователь воз­мещает судовладельцу экстра-страховую премию, которую последний платит страховой компании за вы­ход судна за пределы географических лимитов.

В тайм-чартере, если не согласовано иное, судно не должно форсировать лед или подвергаться риску вмерзания в лед на зимовку. По требованию фрахтователя, с учетом конструкции и наличия ледового класса судна, стороны могут согласовать ра­боту тайм-чартерного судна на замерзающие порты.

Тайм-чартер разрешает фрахтователю эксплуатировать суд­но только между безопасными портами, где оно может "всегда оставаться на плаву". Кроме того, при заключении конкретной сделки судовладелец может оговорить список стран и районов, куда фрах­тователь не имеет права направлять судно (например, из-за поли­тических конфликтов; отсутствия дипломатических отношений и т.п.). Капитан имеет право и должен немедленно покинуть став­ший опасным порт, отвести судно в безопасный район и запро­сить дальнейших инструкций фрахтователя.

Фрахтование судна для перевозок на определенном согла­сованном направлении не требует исключения каких-либо райо­нов плавания, однако требование направления судна только в безопасные, свободные ото льда порты полностью сохраняется.

Различия в согласовании района эксплуатации в тайм-чар­тере влияют на обязательства судовладельца в снабжении суд­на: если судно зафрахтовано для различных направлений пере­возок, оно должно быть за счет судовладельца снабжено комп­лектом карт и навигационных пособий для плавания в любом разрешенном районе Земного шара, а по условиям проформы "Gentime" также оборудовано всем необходимым для прохода Суэцкого и Панамского каналов; если же судно фрахтуется для определенного направления перевозок, оно должно иметь нави­гационное снабжение только для плавания в этих районах.

7.4. Условия о грузе

Наиболее четко условия о грузе сформулированы в про­форме "Gentime":

1) судно может использоваться только для перевозки за­конных грузов (Lawful Cargo Merchandise) — не запрещеных к вывозу из страны отправления и ввозу в страну назначения;

2) полностью исключаются перевозки живого скота, оружия, военного снаряжения, взрывчатых, ядерных и радиоактивных ма­териалов, иных, чем радиоизотопы, используемые в медицине, научных исследованиях и в сельском хозяйстве, а также других особо оговоренных грузов (обычно исключается перевозка метал­лолома, битума и серы навалом и некоторых других грузов);

3) с предварительного согласия судовладельца, фрахтова­тель может перевозить на судне опасные и вредные грузы в полном соответствии с требованиями IMO относительно пере­возок таких грузов; причем, если в процессе перевозки такие грузы начнут проявлять свои опасные свойства, они могут быть обезврежены или уничтожены любым доступным способом без ответственности судовладельца;

4) контейнеры должны соответствовать стандартам ISO и перевозиться только в полном соответствии с Международной конвенцией по безопасным контейнерам 1972 года;

5) груз на палубе может перевозиться только с согласия капитана, в котором не должно быть необоснованно отказано, на риск фрахтователя без какой-либо ответственности судовла­дельца.

Судно может быть зафрахтовано под перевозку определен­ных категорий грузов, например: зерна, цитрусовых, леса и т.п. Такое условие обычно сочетается с согласованием определенного направления перевозок. В этом случае не требуется согласование перечня исключенных грузов, однако возникают дополнительные обязательства судовладельца по снабжению и снаряжению суд­на. Если судно фрахтуется под перевозки "любых законных гру­зов", оно должно иметь обычное штатное снаряжение для любых обычных грузовых перевозок; если же в тайм-чартере согласован конкретный груз, оно должно иметь специальное снаряжение и оборудование для перевозки этого груза, например, специальные средства для крепления поверхности зерна или шифтинги, достаточно средств для креп­ления каравана леса на палубе и т.д.

Фрахтователь не может, если это особо не оговорено в чар­тере, вносить конструктивные изменения в устройство судна, допустим для погрузки специальных грузов (длинномерных, тя­желовесных).

Капитан судна, являясь представителем судовладельца, дол­жен следить за соблюдением фрахтователем ограничений, ука­занных в тайм-чартере по грузам и портам захода, отказываться грузить исключенные или несовместимые грузы, а также следо­вать в небезопасные или исключенные порты, так как фактичес­кая погрузка исключенного груза или заход в небезопасный порт без возражений со стороны капитана рассматриваются как мол­чаливое согласие судовладельца на такие действия.

7.5. Сдача судна в тайм-чартер и его возврат. Оплата аренды

Время сдачи судна в тайм-чартер согласовывается как период между двумя датами — лейдейс и канцеллинг, как это принято в рейсовом чартере.

Досрочная сдача судна возможна исключительно по допол­нительному (письменному) соглашению сторон. Опоздание же судна к дате канцеллинга — серьезно осложняет отношения судовладельца и фрахтователя. Дата и время канцеллинга - это тот последний момент, когда суд­но должно быть предоставлено в распоряжение фрахтователя в эксплуатационном состоянии.

Если, несмотря на проявление должной заботливости со стороны судовладельца, судно все-таки опаздывает к дате канцеллинга, судовладелец обязан известить об этом фрахтовате­ля, и он дол­жен в течение двух рабочих дней сообщить судовладельцу, примет ли он судно в новую дату го­товности или намерен расторгнуть чартер. Даже при согласии фрахтователя, канцеллинг может быть отсрочен только один раз, при дальнейшей задержке судна фрахтователь имеет право расторгнуть тайм-чартер.

В практике, особенно при фрахтовании на длительный срок (несколько лет), опоздание судна на несколько дней, как пра­вило, не вызывает претензий со стороны фрахтователя. Но до сдачи судна оно может попасть в аварию, участвовать в столк­новении, быть задержанным или арестованным, тогда возмож­ное опоздание может измеряться неделями или месяцами. Имен­но в этой ситуации фрахтователь реализует свое право отка­заться от судна или принять его и отсрочить начало исполне­ния тайм-чартера.

Проформа "Gentime" обязывает фрахтователя принимать судно в любое время суток любого дня, включая выходные и праздники; "Baltime" предполагает возможность передачи судна только в рабочие часы рабочих дней; "Nype" оставляет этот вопрос на усмотрение сторон.

В современной прак­тике точно фиксируется час сдачи и возврата судна, причем оба эти момента приводятся к Всемирному (Гринвичскому) времени.

Время возврата судна из тайм-чартера определяется про­ще. Фрахтователь должен заблаговре-менно известить судовла­дельца о предполагаемом времени и месте возврата судна в пре­делах согласованного срока окончания тайм-чартера. К этому моменту он должен полностью освободить судно от обязательств по грузовым перевозкам и подготовить его к сюрвейерному ос­мотру для возврата. Досрочный возврат судна возможен только с согласия судовладельца, а задержка сверх договорного срока тайм-чартера оплачивается по текущим рыночным арендным став­кам, если они оказались выше согласованных, и по согласован­ным, если рыночные ставки упали.

Место сдачи и возврата судна. Место сдачи и возврата судна устанавливается как безопасный причал конкретного пор­та или любой доступный, безопасный, свободный ото льда порт в преде-лах согласованного ренджа в опционе фрахтователя.

В некоторых случаях, когда предполагается большой бал­ластный переход судна к месту сдачи в тайм-чартер, особо ого­варивается распределение расходов по такому переходу. Воз­можны два варианта:

1) за время перехода фрахтователь оплачивает 50% арендной ставки. Распределение иных расходов не производится и на время балластного перехода суд­но не считается в тайм-чартере;

2) судно условно считается переданным в тайм-чартер (до формальной процедуры сдачи) при прохождении определенной координатной точки на половине пути к порту сдачи. С момента прохождения этой точки судно считается в тайм-чартере с опла­той аренды и соответствующим распределением других расхо­дов и рисков между судовладельцем и фрахтователем

В современной практике все шире применяются уп­рощенные методы сдачи судна в аренду без захода в порт и даже без сюрвейерского осмотра, в частности, по причине высокой стоимости осмотров, с одной стороны, и широкой унификации типов судов — с другой. Судно сдается при прохождении опреде­ленной географической точки, например: при прохождении Гиб­ралтарского пролива. Факт прибытия к согласованной точке фиксируется в су­довом журнале, запись в котором и становится основанием для начала счета срока аренды.

Возврат судна осуществляется в любом безопасном и дос­тупном порту согласованного в тайм-чартере ренджа по выбору фрахтователя. Обычно это последний порт выгрузки или, как отмечено выше, определенная географическая точка. Факт и мо­мент возврата судна также фиксируется в судовом журнале.

Процедуры сдачи и возврата и требования к состоянию судна. Наиболее подробно изложены в проформе "Nype". При сдаче и возврате судна в/из тайм-чартера каждая сторона за свой счет назначает сюрвейера, которые совместно проводят освидетельствования судна и составляют акты сюрвейерского осмотра — так называемые, сюрвейерные рапорта (Survey Reports, SR). Если какая-либо сторона не назначает своего сюр­вейера, она должна полностью согласиться с заключением сюр­вейера другой стороны.

При сдаче судна в тайм-чартер сюрвейер фрахтователя дол­жен определить:

• пригодность судна и, в первую очередь, его грузовых по­мещений к немедленному началу обычных грузовых пере­возок;

• наличие и срок действия всех судовых документов, необ­ходимых для обычной эксплуатации судна и грузовых пе­ревозок;

• численность и квалификацию экипажа согласно междуна­родным нормам;

• количество топлива на борту;

• наличие дефектов судна и его оборудования. Если такие дефекты препятствуют эксплуатации судна, они должны быть устранены за счет средств и времени судовладель­ца; если же это незначительные дефекты, их желательно зафиксировать для того, чтобы при возврате судна они не были отнесены на счет фрахтователя.

Судно должно быть возвращено из тайм-чартера в таком же хорошем состоянии, в каком оно было принято, с учетом его естественного износа. Грузовые помещения судна должны быть

очищены от остатков груза, перевозимого в последнем рейсе, судно не должно иметь повреждений, полученных в период тайм-чартера по вине фрахтователя и препятствующих его дальней­шей эксплуатации. Если такие повреждения имеют место, они должны быть устранены за счет фрахтователя и судно на время ремонта считается в тайм-чартере. Если же полученные в пери­од тайм-чартера незначительные повреждения не препятствуют его дальнейшей эксплуатации, сюрвейеры должны установить их характер и примерную стоимость устранения для возможного, последующего предъявления претензий фрахтователю.

Распределение расходов, связанных со сдачей и возвра­том судна. При сдаче судна в тайм-чартер и его возврате долж­ны быть урегулированы следующие расходы:

• количество топлива на момент сдачи и возврата должно быть примерно одинаковым. Оплачивается оно при сдаче — фрахтователем, а при возврате — судовладельцем по текущим ценам в портах сдачи и возврата;

• портовые сборы и оплата навигационных услуг за вход и выход из порта распределяются по соглашению сторон с учетом конкретных обстоятельств.

Оплата аренды. Ставка арендной платы, по которой фрах­тователь рассчитывается с судовладельцем, согласовывается и может быть установлена: за тонну дедвейта в месяц; за судно в сутки или за судно в месяц. Сумма арендной платы обычно оп­лачивается авансом за согласованный период. В современных проформах оговаривают оплату аренды судна авансом за каж­дые 15 суток.

Своевременная оплата аренды имеет исключительно важ­ное значение, так как речь идет о единовременном перечисле­нии сумм в десятки и даже сотни тысяч долларов. Первый пла­теж должен быть сделан к моменту сдачи судна в тайм-чартер и до получения подтверждения его выполнения судовладелец мо­жет не приступать к исполнению рейсов. Капитан судна должен иметь подтверждение об оплате первого взноса до выхода в рейс, простой судна в случае задержки оплаты будет отнесен за счет фрахтователя.

Последующие платежи должны осуществляться в точно ука­занные в тайм-чарте