Граматика в світлі психолінгвістики

На перший погляд, здається, що граматика нецікава для психолінгвістів, тому що оперує абстрактними значеннями. Проте в мові граматичні форми служать цілям передачі інформації не менше, ніж значення слів. Це добре показує експеримент Л.В. Щерби, в якому він пропонував квазіречення:

ГЛОКАЯ КУЗДРА ШТЕКО БУДЛАНУЛА БОКРА И КУДРЯЧИТ БОКРЁНКА.

У цьому реченні всі слова мають граматичні ознаки слів російської мови: суфікси, закінчення, синтаксичні зв'язки. З нього можна зрозуміти, що якась істота щось зробила з іншою істотою і тепер щось робить з його дитинчам.

Цю ж думку виражає і квазісказка Л. Петрушевської:

ПУСЬКИ БЯТЫЕ

Сяпала Калуша по напушке и увазила бутявку. И волит:

– Калушата, калушаточки! Бутявка!

Калушата присяпали и бутявку стрямкали.

И подудонились.

А Калуша волит:

– Оёё, оёё! Бутявка-то некузявая!

Калушата бутявку вычучили.

Бутявка вздребезнулась, сопритюкнулась и усяпала с напушки.

А Калуша волит:

– Бутявок не трямкают. Бутявок не трямкают. Бутявки дюбые и зюмо-зюмо некузявые. От бутявок дудонятся.

А бутявка волит за напушкой:

– Калушата подудонились! Калушата подудонились! Зюмо-зюмо некузявые! Пуськи бятые!

У зв'язку з граматичним рівнем мови психолингвистов цікавить питання: «У вигляді чого зберігається граматична інформація у свідомості носія мови?» Відповіді можуть бути такими:

1. У вигляді граматичних асоціацій: довіра - надавати високу довіру;

2. У вигляді синтаксичних моделей: NV - Сонце зійшло; N Adj - Ранок раннє. Для підтвердження існування синтаксичних моделей американський лінгвіст Н. Хомський запропонував випробуваним фразу, яка, незважаючи на повне порушення сполучуваності слів, тим не менш сприймалася як абсолютно вірна в синтаксичному відношенні: БЕСЦВЕТНІЕ ЗЕЛЁНЫЕ ИДЕИ БЕШЕНО СПЯТ;

3. У вигляді темо-рематіческой структури пропозиції. Темою називається дана, вихідна інформація, яка міститься у висловленні. Ремою називають нове, актуальне для даної ситуації зміст, що передається у висловленні. У нормі рема в російській мові розташовується в кінці речення. Але її також можна виділити інтонацією: 1. Студенти першого курсу сьогодні не навчаються. 2. Студенти першого курсу сьогодні не навчаються. 3. Студенти першого курсу сьогодні не навчаються.

4. У вигляді Темо-рематіческой структури тексту. Можливі два варіанти такої структури: тематична прогресія і прогресія з константної темою.

Розглянемо тематичну прогресію:

1. Студенти (Т ¹) слухають лекцію (Р ¹).

2. Вона (Т ² = Р ¹) присвячена проблемам психолінгвістики (Р ²).

3. Це (Т ³ = Р ²) одна з захоплюючих сфер науки про мову (Р ³).

Розглянемо прогресію з константної темою:

1. Студенти (Т ¹) сидять в аудиторії.

3. Вони (Т ²) конспектують лекцію

3. Молоді люди (Т ³) із захопленням осягають таємниці мовної діяльності.

5. У вигляді комунікативних фрагментів (КФ) і комунікативного контуру висловлювання (ККВ). Ці поняття введені в науку Б.М. Гаспарова. КФ - це цілісний відрізок мовлення, який розпізнається як ціле в чужої мови і відтворюється як ціле мовцем. Наприклад, 1) сам построил дом, в недавно построенном доме, чтобы построить дом, нужно…; 2) поразительно оригинальная мысль, мысль поражает своей оригинальностью, эта мысль вовсе неоригинальна, оригинальность этой мысли поразительна; поразительно, до какой степени эта мысль оригинальна; поражённый оригинальностью этой мысли, он …; при всей своей поразительности эта мысль по существу вовсе не оригинальна; чтобы поражать, не требуется большой оригинальности; не всякая оригинальная мысль поразительна, но всякая поразительная мысль оригинальна. Ми бачимо, що найважливішою рисою КФ є його нефіксірованность, «розмитість», мінливість.

ККВ - це цілісний образ тексту з його ритмо-мелодикою, опорними виразами і лакунами (порожніми місцями, які вимагають лексичного заповнення). До народження висловлювання ми відчуваємо його ритмо-мелодійний малюнок: підйом і спад інтонації, прискорення і уповільнення темпу мови, паузи, наголосу. Потім на цей малюнок накладаються опорні слова і заповнюються лакуни. Розглянемо приклади, в яких лакуни взяті в квадратні дужки, а інше являє собою опорні слова:

[Всю ночь] стояла [прекрасная тёплая погода].

[Ну] что за [странное поведение]!

Никто из [собравшихся] не [мог даже предположить], [во] что[ выльется вся эта затея].

[Всю ночь] стояла [прекрасна теплая погода].